Привертання уваги – поведінка
типу «мені потрібна твоя особлива увага». Коли батьки, однолітки, колеги чи
односельці не реагують на нашу присутність: не бачать, не відповідають, не
помічають, що хочеться зробити нормальній людині? Підвищити голос,
розсердитись. Хочеться так чи інше дати зрозуміти: я не пусте місце!
Якщо потреба важлива, вона
повинна бути задоволена. І діти навчились її задовольняти. Що робить маленьке
дитя, коли йому потрібна увага? Його вже навчили, як просити їсти та пити, але
як правильно просити уваги? Цього багато людей не знає навіть і в зрілому віці.
Півторарічна дитина методом спроб
та помилок швидко знаходить спосіб отримання уваги. Для цього потрібно зробити
щось погане. Наприклад, розбити, розлити, вдаритись. І тоді мама відірветься
від телефону і приділить якусь увагу – нехай негативну, але увагу! У мозку
дитини формується стійкий умовний рефлекс: хочеш уваги – веди себе погано.
Роби погано – і тебе помітять!
Адже в нашому житті прийнято більше уваги приділяти поганій, а не гарній
поведінці.
Досягнення визнання та належності -
дві головні потреби, які запрограмовані в нас з народження. Відчуття належності
досягається, коли дитина відчуває ємоційний зв’язок із членами родини. Вона
знає своє місце в сім’ї, те, як вона вписується в неї. Відчуття визнання
приходить від усвідомлення власних можливостей, від розуміння, що дитина може
зробити великий внесок в родину і відчувати свою силу, тобто певний рівень впливу
та контролю над тим, що відбувається з нею. По суті, кожен має основну потребу
в силі і владі, і якщо ми не отримуємо її позитивним способом, то вдаємося до
негативних.
Коли діти впевенені у своїй належності, та відчувають визнання, потреби
досягати їх за допомогою сварок відпадає. Покарання лише погіршують ситуацію.
Внаслідок цього саме страх покарання, а не бажання вчинити правильно керує
дітьми, і цей досвід їх не навчає нічого, окрім иого, щоб старатись краще, щоб
їх не спіймали. Якщо застосовувати позитивні стратегіїї і брати все найкраще з
результатів їх утілення, то ми не лише зможемо попередити непослух унаслідок
нестачі відчуття належності та визнання, а й навчимо дітей альтернативної
поведінки для благополуччя кожного члена родини.
Прийом «Час для розуму, тіла
і душі»
Щоб застосувати прийом, необхідно звільнити десять хвилин один-два рази на
день для дитини. За ці десять хвилин не
слід звертати увагу ні на що інше, а усі
свої тіло, розум і душу приділити дитині та тому, що вона робить. Фарбувати
нігті з дванадцятирічною донькою або прикидатись літаком для маленького сина?
Робіть усе, в межах розумного, що хоче ваша дитина протягом десяти хвилин. Цей
прийом допомагає дитині підвищіти не лише почуття належності, коли батьки приділяють
їй увагу, а й відчуття значимості і особистої сили, адже їй дають право обирати,
чим саме батьки із нею будуть займатись. Коли щодня батьки виокремлюють час на
те, щоб налагодити емоційний контакт з дитиною і пізнати її світ, спілкування з
нею покращиться. Навіть підлітки охочіше підуть на розмову, якщо батьки час від
часу слухатимуть разом із ними музику чи гратимуть в улюблені ігри. Усе це
допоможе побудувати стосунки, які назавжди залишаться міцними. Якщо батьки
дадуть дитині безумовну любов, приділені час та увага щодня, то матимуть можливість
з більшою впевненістю протистояти невиправданим вимогам дитини.
Поради і підказки
- Визначте,
коли ви зможете протягом дня суцільно і безроздільно приділяти десять – п’ятнадцять
хвилин на кожну дитину;
- З
молодшими дітьми можна досягти кращого результати, роблячи прийом двічі на
день, адже їм потрібна постійна увага;
- Ізолюйте
те, що може відволікати: телефони, комп’ютери, телевізори;
- Дайте цьому
часу назву, наприклад, «Час мами та Сашка» або «Час разом» - головне, щоб
ви були цілком зосереджені на дитині;
- Будьте
винахідливими. Прийом не обов’язково проводити дома. Це може бути часу
дорозі. Можна розбутити дитину трохи раніше та влаштувати бій подушками
аьо разом бігати, готуючись до змагань;
- Перш ніж
почати, переконайтесь, що справа, яку ви робитимете разом, матиме логічне
завершення за десять хвилин (якщо більше немає часу);
- Якщо
дитина не може сама визначитися, що робити, посидьте разом із нею і
складіть список можливих занять, який потім можна повісити на холодильник;
- Цінуйте
проведений разом час. Щоразу не забувайте сказати дитині, як вам усе
сподобалось, на зразок «Ми чудово провели час! Не дочекаюсь нашої
завтрашньої гри!» Так ви заповните потребу дитини в увазі та владі, а
також покажете їй, що насолоджуєтесь часом, проведеним із нею;
- Для
молодших дітей установлюйте відведений час на таймері, щоб вони знали, що
час завершується. Якщо вони сприймають це не надто добре, подумайте, що ви
зможете їм запропонувати після цього часу.
Якщо підлітку не сподобалась така ідея
Імовірно, підлітку потрібен час, аби звикнути до
цього і навчитись сприймати це не як ще одну можливість для батьків втрутитися
в його життя. Не відступайте, навіть обидва почуваєтесь ніяково, спробуйте
творчо поставитись до того, що робитимете удвох. Можливо, приготуйте разом щось
за новим рецептом, допоможіть відпрацювати удар лівою або дозвольте навчити вас
редагувати фотографії онлайн – це допоможе розслабитись та весело провести час.
Але не допитуйте дитину про те, що вас цікавить і що вона не готова вам
розповісти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий