Добірка відеороликів з протидії булінгу в закладі освіти

 

Година психолога "Міфи і факти про алкоголь"

 

Година психолога «Алкоголь – міфи та факти»

Міфи про алкоголь та наслідки його вживання створюються з метою:

·        Виробництва;

·        Продажу (рекламні ролики);

·        Виправдання власних негативних вчинків (наприклад, «Я би не зробив це, якщо не алкоголь»);

·        Напоїти людину («Розв’язати язика» - дізнатись правду про щось);

·        Тиску на людину (наприклад, «Ти що, боягуз? Випий за компанію, чи ти нас не поважаєш…»);

·        Покращення настрою (наприклад, «Алкоголь – найкращі ліки від стресу та депресії…);

·        Завоювати авторитет серед друзів (наприклад, «Вживати алкоголь – це «круто»!).

 

Пам’ятай! Якщо ти володієш фактами про алкоголь та розумієш наслідки його вживання та володієш ситуацією. Ти знаєш ступінь ризику і приймаєш рішення на користь безпечної поведінки. Якщо ти довіряєш міфам, ти у небезпеці!

 

Навпроти кожного речення запиши аргументи щодо його хибності:

«Якщо ти нас поважаєш, ти вип’єш»	«Повага до людей взагалі не стосується випивки» або «Я не поважаю людей, які маніпулюють іншими»
«Заради приємних відчуттів один разок можна…»
«Для заспокоєння нервів найкращі ліки – це сигарети та алкоголь»
«Щоб не бути «білою вороною», краще випити, покурити…»
«Усі щось приймають»
«Я не такий, я завжди зможу зупинитися…»
«Мене ніхто не розуміє та не любить»

 

Важливо навчитися відрізняти міфи від фактів, тому що останні можуть зберегти здоров’я, а іноді і життя. Віра в міфи щодо алкоголю може призвести до виникнення проблем. Наприклад, така ситуація: підліток, який дуже часто і у великих дозах вживає пиво вже не один раз потрапляв у проблемні ситуації, перебуваючи  при цьому у нетверезому стані. Друзі намагались пояснити йому, що не можна пити, що алкоголь шкодить йому та його здоров’ю. Але хлопець не хотів вірити у правду, йому набагато приємніше була інша інформація: «Пиво – це не алкоголь, я п’ю як всі, коли нема чого робити». Міф, в який вірить цей хлопчик, підштовхує його й далі вживати алкоголь і потрапляти у неприємні ситуації.

 

Прочитай уважно речення, проаналізуй та обери один з трьох варіантів відповідей.

 

№ п/п	Твердження	Згоден	Не згоден	Не можу визначитися
1.	Алкоголь – це зігріваючий засіб
2.	Якісні спиртні напої шкоди не завдадуть
3.	Пиво – це алкогольний напій
4.	Палити та вживати алкоголь – це не модно
5.	Алкоголь – це стимулююча речовина
6.	Алкоголь не допомагає вирішувати життєві проблеми

 

1� Чи допомагає алкоголь зігрітися?

Ні, але алкоголь на короткий час дає відчуття тепла, яке викликане надходженням теплої крові з організму до судин. Розширені кровоносні судини пришвидшують обмін тепла з навколишнім середовищем і тим самим його втрату. Охолоджена кров повертається до внутрішніх органів, порушуючи при цьому їх функції. Звідти і часті простуди. Вживання алкоголю більше охолоджує організм, ніж зігріває його.

2� Чи шкодять здоров’ю якісні спиртні напої?

Будь-який алкоголь має токсичну дію на організм людини. Це обумовлено тим, що один з продуктів розпаду етилового спирту ― оцтовий альдегід. Саме він завдає організму найбільшої шкоди. Але неякісні спиртні напої впливають на організм ще гірше. Адже дешеві міцні напої не проходять належного очищення, вони містять сивушні масла, які у кілька разів підсилюють токсичну дію алкоголю.

3� Чи є пиво алкогольним напоєм?

У пиві міститься спирт. Його вміст у більшості сортів пива складає 3 – 6% (інколи до 12%). Це означає, що даний напій теж є алкогольним. Зловживання пивом, як і будь-яким іншим алкогольним напоєм, може призвести до виникнення алкогольної залежності.

4� Чи справді вживання алкоголю ― це модно та «круто»?

Слово «мода» походить від латинського «modus» ― міра, образ, спосіб. Мода означає виглядати стильно, гарно та бездоганно. Мода ― це зовнішній вияв внутрішнього «Я». Мода ― це стан душі, який потрібно підтримувати, щоб відчувати себе впевнено в будьякій ситуації. Якщо ти вважаєш, що алкоголь ― це те, що допоможе тобі виглядати стильно, гарно та впевнено, якщо це прояв твого внутрішнього «Я» і душевного стану, тоді ти у небезпеці!

5� Чи є алкоголь стимулюючою речовиною?

Через безліч кровоносних судин алкоголь потрапляє у мозок. Саме таким чином починається прояв гальмівного ефекту алкоголю, а не стимулюючого. Наш мозок може бути умовно поділений на три частини: зовнішня, глибока, найглибша. Зовнішня частина першою піддається впливові алкоголю, тут знаходяться наші так звані «гальма». Алкоголь послаблює їх, і тому ми відчуваємо себе щасливими, самовпевненими, насмілюємось говорити й робити те, що в звичайному стані не зробили б. Коли людина випиває більше, алкоголь впливає на глибоку зону мозку, де знаходиться наш «рульовий механізм» ― центральне відділення, яке керує роботою м’язів. Координація рухів на цій стадії настільки порушується, що змушує нас реагувати на зовнішні подразники з деяким запізненням. Погіршується розумова та фізична діяльність людини. Якщо випити надто багато, алкоголь досягне найглибшої зони. Ця частина мозку здійснює контроль за життєвими функціями організму (дихання та кровообіг), які людина не може контролювати.

6� Чи правда, що іноді вживання алкоголю допомагає вирішувати життєві проблеми?

Ні, це лише ілюзія, хибне уявлення. Людина в якийсь момент свого життя втрачає сили на вирішення життєвих проблем, і їй здається, що найкращий (найлегший) спосіб про них забути ― вжити алкоголь. І тільки, згодом, вона розуміє, що цей спосіб ― найтяжчий і найгірший.

 

Поговори з батьками на тему «алкоголь та його застосування». Запропонуй обговорити питання: чи існують позитивні наслідки використання спирту та алкогольних напоїв?

Вправа "Світ вільного часу"

Подумай та намалюй чи опиши світ свого вільного часу. Чи присутні у тебе алкоголь, вживання наркотиків, бійки? Чи можна проводити вільний час цікаво та без вживання алкоголю?

Джерело: https://lib.iitta.gov.ua/711575/1/Posibnyk%20panton.pdf

Виховання без насильства

Пам'ятка для батьків 

• Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій вона народилася. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
• Не дивіться на дитину як особисту власність. Ви дали їй фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість - єдину, унікальну та неповторну. 
• Завжди пам'ятайте, що насильство над дитиною в будь-якому вигляді є неприпустимим. 
• Не виражайте часто свого невдоволення, критики. Це породжує неприязнь та ворожість в стосунках дітей і батьків. 
• Давайте дітям можливість відчувати  ваше схвалення та визнання. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана. 
• Будьте тактовними у стосунках з дітьми. Давайте приклад емоційного самоконтролю та витримки.
• Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах. 
• Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою. 
• Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе та до оточення, як упоратися з труднощами і, зрештою, зрозуміти, що таке життя. 

Як тримати себе в руках і не зірватися на дитині?

• Поставте себе на місце дитини і намагайтесь зрозуміти її. 
• Спробуйте зрозуміти причини вашого гніву. Можливо, не дії дитини вас розлютили. 
• Відразу все з'ясовуйте, наприклад: "Я засмучуюсь, коли ти не робиш вчасно уроки".
• Якщо ви чимось розгнівались, опануйте свої емоції: вийдіть з кімнати, глибоко дихайте, випийте чаю, вийдіть на прогулянку. 
• Думайте про вирішення проблеми, а не про її суть. Поміркуйте над тим, що можна зробити зараз, щоб виправити ситуацію. 
• Приділяйте увагу собі, виділяйте для цього час, щоб уберегтись від емоційного вигорання. 
• Розподіліть обов'язки в сім'ї, попросіть дітей про допомогу.
• Прислухайтесь до критики або порад інших, але фільтруйте їх.
• За потребою зверніться до психолога. 

Джерело: http://www.odb.km.ua/index.php?dep=1&dep_up=563&dep_cur=1711#gsc.tab=0

Правила і покарання в житті дитини

 

1. Встановить правила чіткі і постійні. Дитина має знати, як поводитися щодо кожного пункту, що вважати порушенням і що за це буває.

2. Не можна вважати правилом те, що ви вигадали вже після проступку. Скажімо, радісна дитина не може зосередитися, адже ви йдете в гості. Але в останню мить ви кажете: "Оскільки уроки не зроблені, залишаєшся вдома."

3. Система не працюватиме, якщо покарання щоразу інше. Або ж правила дозволено порушувати, коли ви в доброму гуморі.

4. Найефективніший метод - після порушень настають природні наслідки. Приміром, якщо іграшка паламана - дитина має її полагодити, а не отримати таку саму. Якщо іграшки не зібрані до прогулянки, дитина має все скласти і в неї залишиться менше часу на дитячий майданчик. 

5. Для більш дорослої дитини покарання може бути ще й логічним наслідком, тобто не таким очевидним, але продовженням порушення. Наприклад, якщо дитина з'їла кіло цукерок, тиждень не отримуватиме солодкого.Якщо збрехала, що помила посуд, доручіть ще помити підлогу на кухні.

6. Правила мають грунтуватися на реалістичних очікуваннях. Зважайте на вік та на темперамент дитини. Екстраверт не може весь день тихо сидіти. Інтроверт не може все робити швидко. Малюк не здатен тривалий час зосереджувати увагу на одному занятті, або займатися чимось нудним, бо треба. 

7. Бувають обставини, які зумовлюють поведінку. Наприклад, молодший школяр може дратуватись, бо з кимось посварився, мав поганий день у школі, турбується з приводу ситуації в сім'ї (сварок батьків, наприклад). Усе це не відміняє покарання, але відповідальність батьків - знайти причину і подбати про дитину, а не множити порушення. 

8. Хваліть щоразу, коли дитині вдалося перебороти себе. Наприклад: "Тобі не хотілося робити уроки зараз, але ти зміг це зробити! Я тобою пишаюся".

9. Не можна карати за емоції. Коли розлючена дитина тупотить ногами або кричить "Ненавиджу", чимало батьків вважають це неприпустимим. Але як можна висловлювати гнів в вашому домі? Бити подушку, жмакати папір, йти на вулицю? Якщо не дозволяти "Випускати пар", то або постраждає здоров'я, або емоції вирвуться на волю в підлітковому віці. 

10. Давайте вибір: правильна поведінка чи покарання, а не змушуйте силою. Наприклад: ти припиняєш битися або йдеш у куток. Що ти вирішив?"

11. Коли ви обираєте покарання, орієнтуйтесь на себе. Якщо хочеться чогось, що не можна, як ви себе зупиняєте? Адаптуйте до вікових особливостей. Якщо ви в істериці, що вас заспокоїть, але не принизить? Оскільки чимало дорослих відповідають "Час наодинці", то й сучасний тренд покарань - тайм-аути. Можна відправити дитину в іншу кімнату або посидіти десь на стільці. Мета - заспокоїти дитину. 

12. Покарання не повинно шкодити здоров'ю - ані фізичному, ані психічному (воно повинно бути корисним). 

13. Якщо є сумніви (карати чи не карати) - не карайте (жодних покарань "Про всяк випадок"). 

14. За один раз - одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворим, але одне за все відразу.

15. Покарання - не за рахунок любові. У жодному разі не забирайте подарунки на знак покарання. 

16. Пам'ятайте про час давності порушення. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєний занадто давно, краще не карайте.

17. Покараний - прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку. 

18. Покарання, але без приниження. Якщо дитина відчуває перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі, - покарання подіє у зворотньому напрямку.

19. Не можна карати і сварити: 

- Якщо дитина хвора;

- якщо дитина їсть;

- після сну або перед сном;

- одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) - необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль;

- якщо дитина не може подолати свої недоліки (страх, лінь, рухливість, роздратованість), але щіро намагається зробити це;

- у всіх випадках, якщо у дитини щось не виходить;

- якщо ви самі перебуваєте в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. У цьому стані гнів завжди неправий. 

Пам'ятайте! Застосовувати силу не можна за жодних обставин. Яку б жахливу річ дитина не вчинила, бити її не можна. Це своєрідне насильство. Піднявши руку на дитину, ви демонструєте свою слабкість, а не силу. 

Джерело: https://osvitoria.media/opinions/yak-pravylno-karaty-ditej/

                 https://club.nutricia.ua/confident-dad/psihologia-tata/pravila-ta-pokaranna-u-zitti-ditini

                http://www.highschool32.com.ua/batkam/452-zaohochennja-ta-pokarannja-ditini-v-simyi.html

Тиждень психології. День психолога

У всеукраїнський день психолога пропоную детальніше дізнатися про психологію як науку.

З найдавніших часів знання самої людини, розуміння властивостей і механізмів її поведінки, законів її психічної діяльності, фактів і умов її розвитку та формування, складали і складають по сьогоднішній день одну з найбільш необхідних частин професійних знань учителя, одну з основ його педагогічної діяльності.

В розв'язанні цього важливого завдання велика роль належить психології.

Що таке психологія? Перш за все це наука, яка є найскладнішою, досить цікавою і важливою для людини наук. Тим більше, що вона є однією з найдивніших наук. Правда, в наш час здивувати людину чим-небудь не так вже й легко. Адже наше сьогодення наповнене вражаючими дивовижними відкриттями і звершеннями в соціальній, науковій, політичній та економічній сферах. І все таки, найзагадковіші далеко ще не вивчені до кінця таємниці знаходяться в самій людині і особливо в її психічній діяльності. Вдумаймось, наскільки дивні духовні сили людини, якій вдалося відкрити і обґрунтувати різноманітні закономірності людського буття, закономірності загадкового всесвіту. Мабуть, найбільш загадковим і надалі залишається мозок людини маленька крихітка в порівнянні з всесвітом, яка вміщує в собі весь цей всесвіт із усіма його чудесами, законами, властивостями і силами. Ось, чому ми кажемо, що зі всіх чудес, які нам відомі це сама людина. Тому заклик "пізнай самого себе", який був звернений до людей ще древньогрецьким філософом Сократом, залишається одним з найактуальніших і для людей ХХІ століття.

"Психологія" вживається в повсякденному, життєвому розумінні. Психологом називають людину, яка завдяки життєвому досвіду може багато відчути, побачити, зрозуміти і навіть передбачити в інших людях. В такому розумінні кожний з нас є психологом і займається психологією. Адже ми постійно взаємодіємо з іншими в різноманітних сферах людського життя. При цьому ми так чи інакше змушені формувати для себе відповідні уявлення про внутрішній світ і особливості особистості цих людей, про їх ставлення до нас і оточуючого середовища, про їх наміри, думки та інше.

Наше ставлення до інших людей, наші реакції на їхні дії, наші дії по відношенні до них визначається цим нашим тлумаченням внутрішнього, психологічного розуміння і змісту поведінки людей, з якими ми зустрічаємось на всьому життєвому шляху. І таке тлумачення, таке розуміння інших людей береться головним чином з набутого досвіду людських стосунків. Проте, від таких інтуїтивних узагальнень і висновків із власного особистого часткового досвіду ще далеко до справжньої науки.

Методи та принципи психології

Психологія - наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем.

Психологія вивчає, яким образом зовнішній вплив переходить до внутрішнього, психічного відображення і стає регулятором нашої діяльності. А також вона вивчає загальні закономірності психічних процесів і своєрідність їхнього протікання в залежності від умов діяльності і від індивідуально-типологічних особливостей людини.

Психологія взагалі має давню історію, але як самостійна наукова дисципліна є досить молодою. Її вік налічує лише близько ста років. За цей короткий історичний період вона затвердилася як відносно автономна галузь наукового знання, що вирізняється тільки їй властивою теорією, методологією, методами дослідження.

Значення психології серед інших наук постійно зростає. Водночас і світ у своєму динамічному русі стає дедалі складнішим і загадковішим. Виникають нові проблеми людського існування, що вимагають нових наукових підходів, теорій, концепцій, нової методології і нових методів дослідження психічних явищ. Проте це не означає, що все надбане раніше психологією як наукою має бути відкинуто як застаріле і непотрібне. Адже існують одвічні проблеми людського буття, глобальні питання, відповідь на які сучасна наука не може дати без урахування попереднього досвіду.

Вітчизняна психологічна наука має свою історію, свої традиції, які формувалися не осторонь світової психології. Отже, важливим критерієм її сучасності й розвиненості є відповідність світовим досягненням, бачення свого місця серед психологічних напрямів, які визначають світовий рівень наукових досліджень у цій галузі.

У психології як науки висвітлюються принципові, загальнонаукові теоретико-методологічні положення, які характеризують психологію як самостійну галузь наукового знання. Як відомо, предмет і метод визначають специфіку будь-якої науки, а також окреслюють змістові та формальні межі, перспективи розвитку конкретного наукового знання. Історія психологічної думки та сучасний її стан демонструють “життєздатність” і перспективність психології як частки загальнолюдської культури та змістової складової суспільного життя в конкретний історичний проміжок години – сьогодення.

А також розкривається можливий осередок у побудові системи психологічних знань та основний принцип – вчинковий – у тлумаченні змісту психічного. Цей принцип дає змогу поєднати в розкритті змісту психічного не тільки власне загально-психологічні, а й вікові та інші характеристики тих чи інших психологічних феноменів. Використана пояснювальна модель не пропагується як єдино можлива, вона подається як варіант, що не виключає побудову інших – споріднених чи принципово відмінних, але спрямованих до більш глибокого і детального висвітлення змісту психологічних феноменів.

Сучасна психологія являє собою дуже розгалужену систему наукових дисциплін, що перебувають на різних щаблях формування, пов'язаних з різноманітними сферами практики.

Основні розділи психології як науки

Загальна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає психіку людини, її загальні закономірності, розробляє систему психологічних знань, виявляє її логічний осередок, з’ясовує методологічні основи психологічної дисципліни, відповідно тлумачить психологічні феномени.

Психологія особистості – галузь науки, яка вивчає закономірності формування людини як суб’єкта життєтворчості; механізми, форми і методи інтегрування всіх психічних процесів, станів, властивостей індивіда у системну якість, що опосередковує його взаємодію із соціумом через предметну діяльність, соціально-значущі взаємини, процес соціалізації.

Вікова психологія – галузь психологічної науки, що вивчає специфічні властивості індивіда, особистості, громадянина, його психіки в процесі зміни вікових стадій розвитку.

Акмеологія – галузь психологічної науки, що виникла на перехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін. Вона вивчає феноменологію, закономірності та механізми розвитку людини на щаблі зрілості, особливо за досягнення нею високого рівня в цьому розвитку.

Геронтопсихологія – галузь психологічної науки, яка вивчає явища і процеси, пов’язані зі старінням організму, властивими йому інволюційними тенденціями (притупленням окремих психічних функцій, затуханням окремих процесів, спадом активності особи). Предметом геронтопсихології є з’ясування психологічних аспектів старості і психологічної підготовки особистості до неї.

Психологія творчості (самотворчості) – галузь науки, яка вивчає обдарованість, креативність або творчу діяльність як базові характеристики особистості і процес продукування творчого результату. Творчість – це відкриття себе, самовираження власного “Я”, самореалізація. Предметом психології творчості як науки є творча діяльність у контексті культури, тенденції формування національно-культурної еліти, творчість як форма діалогу культурних традицій.

Диференціальна психологія – це галузь психології, що вивчає психічні відмінності між окремими індивідами та групами, зокрема види та прояви цих відмінностей, їхні кількісні характеристики, причини та наслідки.

Психофізіологія – галузь науки, що вивчає закономірності співвідношення психічного й фізіологічного для встановлення психофізіологічних закономірностей та механізмів життєдіяльності, розвитку, навчання та праці людини.

Історія психології – галузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому із них. Вона показує історичне становлення психологічних знань, відшуковуючи зв’язок з духовною і матеріальною культурою народів світу, визначає пріоритетні напрями досліджень у зв’язку з “духом часу”.

Історична психологія – психологічні особливості становлення пізнання, світосприймання особистості, засвоєння людьми звичаїв та ритуалів у різні епохи (В.Вундт); специфіка етнічних стереотипів в умовах монокультури окремих регіонів; закономірності соціогенезу вищих психічних функцій у їхньому загальному історичному розвитку; специфіка побудови свідомості в різних суспільно-економічних формаціях.

Етнопсихологія – міждисциплінарна галузь знання, що вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування і функції національної самосвідомості, етнічних стереотипів, механізми групової психології всередині етнічних спільнот, а також у стосунках між ними (народності, нації).

Психологія культури – галузь науки, яка вивчає механізми процесів психічного відображення та створення людиною культурних цінностей, особливостей прояву та формування особистісних якостей людини в процесі інкультурації та має за мету розглянути культуру з позиції суб’єкта культуротворчої діяльності, його потреб, цінностей, родових відмінностей.

Соціальна психологія – галузь психології, що вивчає закономірності поведінки і діяльності людей в умовах їх включення в соціальні групи, а також психологічні характеристики самих цих груп.

Джерело: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/psychology/10027/

Всеукраїнський день психолога

 Всеукраїнський день психолога вже традиційно відзначається 23 квітня.

Психологія - це прикладна й академічна наука, що вивчає поведінку, психіку і психічні процеси людини. Наукова психологія постійно розвивається і є система теоретичних, експериментальних і методичних властивостей пізнання. Дослідження психічних явищ є фундаментальною основою сучасної психології.

Іноді говорять, що психологія - це наука про душу, але в матеріалістичному розумінні з неї виключено дослідження самої душі, так як це поняття ніяк не вкладається в чіткі прагматичні рамки матеріалістичного світогляду. Однак психологія, як наука і не прагне зайняти духовну нішу людської культури. Її доля - це пошук закономірностей і особливостей виникнення, формування і розвитку психічних процесів і психологічних станів людини, властивостей його психіки та поведінкових характерів. Прагнення людини підмінити властиву йому духовність психологічними доктринами, як правило може привести його у глухий кут, проте якщо не змішувати ці два поняття, то наука психологія може виявитися вельми корисна. На практиці в багатьох областях людської життєдіяльності вже давно застосовуються численні напрацювання і спостереження, які стали доступні завдяки науці психології. Психологія вносить значний внесок у розвиток і життя сучасного суспільства.

Пропоную ознайомитись з оглядом діяльності деяких видатних психологів:

 https://sci.ldubgd.edu.ua/bitstream/123456789/1337/1/збірник%20тез%202%20круглого%20столу%20До%20дня%20психолога%2023.04.pdf

Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=395

День батьків і дітей. Конфлікти з дітьми

 Конфлікти між батьками і дітьми. Пам'ятка для батьків

Виникнення конфліктів (зіткнення інтересів, потреб, мотивів) характерне для міжособистісних стосунків, особливо — для батьків і дітей.

До психологічних причин виникнення конфліктів у взаємодії батьків і дітей відносять: тип сімейних стосунків, деструктивність сімейного виховання, а саме розходження виховних позицій батьків, надмірна опіка та заборони в багатьох сферах життя дитини, непослідовні. Основними причинами нерозуміння батьками психологічного віку дитини є неврахування вікових потреб молодших школярів, емоційних і фізичних можливостей, невідповідність вимог й очікувань дорослих можливостям і потребам дитини, загострення негативних поведінкових проявів властивих віковій кризі. Особистісні характеристики батьків (консервативний спосіб мислення, авторитарність суджень, домінантність у стосунках, тощо) також зумовлюють їх конфлікти з дітьми. З особливостей дітей, що сприяють виникненню конфліктної поведінки, зазвичай виділяють низьку успішність, акцентуації характеру, що породжують порушення правил поведінки, неслухняність, упертість, егоїзм,тощо.

Невідповідність потреб дитини й вимог дорослих, які до того ж можуть бути різними, а то й суперечливими з позицій вчителя і батьків, може привести до виникнення конфлікту. Нова соціальна ситуація розвитку школяра супроводжується віковою кризою, що пов’язано з системними якісними змінами в сфері його соціальних відносин, діяльності та свідомості. Впертість, вередливість, імпульсивність, гіперактивність, підвищена потреба в увазі та інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються у випадках ігнорування дорослими потреб дитини в сфері спілкування та діяльності і навпаки, пом’якшуються при правильному вихованні.

Навчальна діяльність як сфера конфліктної взаємодії батьків і дітей обумовлена низькою успішністю учнів, несформованістю мотивації навчання, що поєднується з високим рівнем домагань батьків, із заниженою оцінкою дорослими навчальних досягнень дітей, їх перевантаженням. Батьки не завжди можуть допомогти дитини у вирішенні проблем, пов’язаних з адаптацією до школи, спілкуванні з вчителем, налагодженні міжособистісних стосунків з однолітками. У позанавчальній діяльності конфліктні ситуації пов’язані з організацією режиму дня, дозвілля, відпочинку, самообслуговування, виконання домашніх обов’язків, вибору гуртків, спортивних секцій.

У сфері індивідуальних рис дитини типовими причинами конфліктності визначено незадоволення батьками особистісними якостями характеру дитини. Батьки бажають бачити в дитині перш за все такі якості як старанність, працелюбність, доброзичливість, слухняність, дисциплінованість, самостійність, уважність. Залежність від дорослого часто робить дитину беззахисною і безсилою, а при наявності конфліктної ситуації спонукає дитину до агресії. Батьки при взаємодії з дитиною часто виходять з аналізу тільки її невдач, при цьому дитині відводиться пасивна роль, тому що саме вчитель і батьки оцінюють навчання і поведінку та визначають заохочення та покарання, а дитина змушена пасивно підкорятися ситуації. У результаті вона стає безвідповідальною, безініціативною і пасивною і не знає як їй виправитися.

Отже, шановні батьки! Пам'ятайте, що дитина потребує вашої уваги і любові незалежно від відповідності очікуванням, рис характеру, особливостей розвитку. Процес виховання, безперечно, не є легким і для батьків, і для дітей. Пропонуємо вам декілька рекомендацій для налагодження стосунків між вами та вашими дітьми:

• спілкуйтеся з дитиною, дозвольте їй повністю висловлюватися, навіть якщо вважаєте, що проблема незначна;

• делікатно цікавтеся справами дитини, допомагайте у вирішенні конфліктів порадою, але надайте дитини право вибору;

• сформуйте і дотримуйтеся єдиної системи виховних вимог, уникайте суперечності між вимогами батька і матері, батьків і родичів, батьків і вчителя;

• поповнюйте педагогічні знання із літератури, звертайтеся до педагогів, фахівців психологічної служби закладу;

• виховуйте дитину власним прикладом — демонструйте позитивні способи вирішення конфліктів, вчіть дитину домовлятися, пояснюйте суперечливі моменти.

Джерело: http://316shkola.kiev.ua/konflikty-mizh-batkamy-i-ditmypamyatka-dlya-batkiv