Аддиктивна поведінка підлітків

 

Аддиктивна поведінка - це залежна поведінка. Залежність може формуватися від різноманітних об'єктів - психоактивних речовин, ігрових автоматів, соціальних мереж, тютюна і багато інщих. Особливість підлітків в тому, що їх провідна діяльність - спілкування. Йому важливо бути прийнятим у групу, тому він, маючи нестійку психіку, легко погоджується на пропозицію спробувати зробити щось проти існуючих правил. Залежності бувають двох видів:

1. Хімічна. Вживання будь-яких хімічних речовин, які здійснюють вплив на психіку. Серед таких речовин - алкоголь, наркотики, тютюн.

2. Нехімічні. Різні відхилення у психіці дитини: ігроманія, залежність від соціальних мереж, порушення сексуальної поведінки, трудоголізм, розлади харчової поведінки.

Аддиктивна поведінка часто призводить до серйозних наслідків: суїцидальна поведінка, порушення процесу соціалізації, особистісна деградація.

До соціальних причин адиктивної поведінки можна віднести несприятливі групи, в які входить підліток: вплив сім'ї, шкільних друзів, груп за інтересами, суспільство в цілому за допомогою ЗМІ. Високий ризик формування аддикції у дитини в сім'ї:

- Де батьки зловживають ліками, алкоголем, хімічними речовинами;

- З гіперопікою дитини, що призводить до відсутності власної думки у дитини;

- З ліберальним стилем виховання, коли підлітку все дозволено, але йому не вистачає батьківської уваги, він відчуває себе нікому не потрібним;

- Де наявне непослідовне виховання: сьогодні дитину лають за певний вчинок,  а завтра хвалять чи не звертають уваги. У результаті дитина не розуміє, як слід себе поводити, щоб батьки були задоволені. Вона не відчуває стабільності, турботи, прихильності і тому, опинившись в компанії, легко погоджується на небезпечні дії. 

Однією з причин формування аддиктивної поведінки може бути протест проти тиску з боку батьків, вчителів, інших дорослих. 

Етапи формування аддиктивної поведінки:

1. Перша стадія. Дитина вперше пробує алкоголь, хімічні речовини, ігрові автомати, комп'ютерні ігри чи інші види аддикції.

2. Задоволеність тим, що відбувається. Підлітку подобається отримувати задоволення без усіляких зусиль і відчувати приналежність до певної групи людей.

3. Психічна залежність. 

4.Фізична залежність. 

Профілактика аддиктивної поведінки підлітків, в першу чергу, залежить від створення сприятливої атмосфери в сім'ї. Дитина повинна бути впевненою, що її приймають такою, яка вона є, допомогають вирішувати проблеми, спокійно реагують на помилки. Ще один важливий напрям профілактики - відсутність в сім'ї непрямої профілактики вживання психооактивних речовин. Краще, якщо дитина не буде чути фраз на кшталт "Від однієї рюмки нічого не буде", "цигарки не більш небезпечні, ніж викиди з нашої станції", "під час таких стресів хто завгодно почне палити!". Подібні висловлювання провокують формування стереотипів про нормальність залежної поведінки. 

Рекомендації щодо запобігання формування аддиктивної поведінки серед підлітків:

- Демонструвати дитині свою любов та турботу, бути поряд і бути готовими прийти на допомогу;

- Встановлювати межі поведінки, щоб дитина змалку знала, що кожний вчинок має свої наслідки, як не слід вчиняти;

- Демонструвати власний приклад поведінки;

- Якщо батьки занадто пізно помітили смптоми аддиктивної поведінки, доцільно звернутися до психолога або психотерапевта. У такому випадку буде добре, якщо зі спеціалістом будуть працювати всі члени сім'ї. 

Автор: Анастасия Аникеева

Джерело: https://www.facebook.com/lvovapsyshkola/

Супровід родин з числа внутрішньо переміщених осіб

 

Внаслідок травматичного досвіду людина переживає стани, які спричиняють нестабільність і втрату контролю над ситуацією, власним життям:

1. Втрата автономності ("Я не керую процесом,  мене кудись несе")

2.Втрата суб'єктивності ("Це не я приймаю рішення у своєму житті. Хтось зверху вирішує");

3. Порушення ідентичності

4. Розгубленість.

5.Побоювання відторгнення (що їх будуть ідентифікувати з ворогами);

6. Відчуття незахищеності;

7. Стан жертви

8.Відсутність можливості прогнозувати майбутнє

    При розробці плану надання соціально-психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам, незалежно від їхнього віку, необхідно визначити всі деформуючі сімейні стосунки обставини, які виникали в мирний час, після початку збройного конфлікту, під час переміщення та після переміщення сім’ї або окремих її членів. 

При плануванні роботи необхідно врахувати такі обставини: 

1.  Наявність у родині складних життєвих обставин у мирний час. 
2.  Наявність політичних розбіжностей або протистоянь між членами сім’ї. 
3.  Вступ членів сім’ї у збройні формування протидіючих сторін. 
4.  Наявність в сім’ї осіб, які залишились у зоні збройного конфлікту. 
5.  Члени однієї сім’ї перемістилися в різні місця проживання. 
6.  Частина сім’ї повернулася в зону збройного конфлікту після переміщення. 
7.  Інші суттєві обставини, які є нетиповими для мирного часу і визначають особливості допомоги будь-якого спеціаліста, чи то педагог, соціальний працівник, психолог тощо.

Першочерговими потребами внутрішньо переміщених осіб можуть бути: 

1.  Отримання тимчасового притулку та забезпечення харчуванням, одягом, гігієнічними засобами. 
2. Медичне обстеження та лікування. 
3.  Психологічна підтримка. 
4.  Інформація про право на отримання допомоги, її види і порядок надання, організації, що надають таку допомогу тощо. 
5.  Узгодження питань щодо отримання соціальних виплат відповідно до чинного законодавства.  Правова допомога (юридичні консультації, відновлення втрачених документів, реєстрації, встановлення (відновлення) опіки над дітьми, представництво інтересів в суді тощо). 
6.  Допомога в питаннях зайнятості та працевлаштування. 

 Необхідні навички для надання підтримки дітям 

- Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали: можна спокійно та уважно вислухати дитину; можна визнавати почуття дитини словами «так», «угу», «зрозуміло»; можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»…

 - Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте їй можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків чи за цю ситуацію». 

- Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг/могла би ти розповісти про це більше…». 

- Встановлення відносин, що базуються на довірі. 

- Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку. 

 - Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах. 

- Спостереження за поведінкою дитини тривалий час. 

- Неупереджене ставлення, терплячість та розуміння. 

- Чуйність та співчуття. 

У роботі з дитиною, яка пережила травму, важливо: 

- Заручитися підтримкою близьких і рідних. 

- Намагатися дотримуватися режиму дитини, щоб уникнути додаткових стресів. 

- Менше таємниць і натяків (вони ще більш лякають дитину).

 - Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне питання. 

- Підтримувати надію на краще. 

- Бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини. 

- Не казати: «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до формування післястресових розладів.

 -Не залишати дитину наодинці зі своїми переживаннями, проте і не докучати їй. 

- Ні в якому разі не соромити дитину і не винуватити в тому, що сталося, або в поведінці після травмуючої події. 

- Бути готовими раз за разом обговорювати ті самі речі.

 - Самому вірити і показувати те, що травму можливо пережити. 

- Пам’ятати, що частині дітей з різних причин не вдається упоратися із наслідками травматичного стресу самостійно, і вони потребують професійної допомоги.

Джерело: file:///D:/2020-2021/Блог/pos-bnik-shhodo-psixosocz-alno-dopomogi.pdf

 

Діти-кривдники і профілактичний облік МВС

Що тягне за собою взяття дитини на профоблік?

Умови та підстави взяття дітей на профоблік.

Роз'яснюємо

Нещодавно (21.08.2020) вступив у дію наказ МВС № 488 від 25.06.2020, яким було затверджено внесення змін до Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України.

Вказаними змінами зокрема передбачено здійснення поліцейськими заходів індивідуальної профілактики щодо дитини і порядок внесення відомостей про взяття дітей щодо яких здійснюють профілактичну роботу на відповідний облік інформаційної системи МВС.

Що передбачає вищезазначена профілактична робота?

проведення ознайомлювальних, попереджувальних і виховних бесід з дитиною за місцем проживання, навчання або роботи не рідше одного разу на місяць;

проведення ознайомлювальних, попереджувальних бесід з батьками дитини, її законними представниками, членами сім'ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення;

складання плану заходів з індивідуальної профілактики на основі вивчення матеріалів характеристик, індивідуально-психологічних особливостей дитини;

відвідування за місцем проживання дитини для з'ясування умов проживання, а також чинників, які можуть негативно впливати на неї та спонукати до вчинення адміністративних і кримінальних правопорушень;

вжиття інших профілактичних заходів, передбачених законодавством України.

Які умови взяття дитини на профілактичний облік?

Взяттю на профілактичний облік підлягає дитина:

1) засуджена до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;

2) звільнена за рішенням суду від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру без поміщення до школи або професійного училища соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання;

3) звільнена зі спеціальної виховної установи;

4) вчинила домашнє насильство в будь-якій формі (дитина-кривдник), передбачене статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також щодо якої винесено терміновий заборонний припис чи виданий обмежувальний припис;

5) яка впродовж року два і більше разів була притягнута до адміністративної відповідальності;

6) яка впродовж року два і більше разів самовільно залишала сім'ю, навчально-виховний заклад чи спеціальну установу для дітей;

7) яка вчинила булінг (цькування) учасника освітнього процесу.

Які підстави для взяття дитини на профілактичний облік?

1) вирок (постанова) суду, що набрав(ла) законної сили, про застосування до дитини покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;

2) рішення суду про звільнення дитини від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, крім випадків, коли дитину направляють до школи або професійного училища соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання;

3) довідка про звільнення зі спеціальної виховної установи для дітей;

4) матеріали, які підтверджують факт вчинення дитиною домашнього насильства (копія термінового заборонного чи обмежувального припису, постанови суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення);

5) рапорт поліцейського підрозділу ЮП про дитину, яка впродовж року два і більше разів притягалася до адміністративної відповідальності, з долученням копій постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності;

6) рапорт поліцейського підрозділу ЮП щодо виявлення дитини, яка впродовж року два і більше разів самовільно залишала сім'ю, навчально-виховний заклад чи спеціальну установу для дітей, з долученням витягів з Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події щодо зареєстрованих фактів безвісного зникнення дитини;

7) копія постанови суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 173-4 КУпАП (БУЛІНГ(цькування) учасника освітнього процесу) дитини чи батьків або осіб, які їх замінюють.

З текстом наказу МВС можна ознайомитися за посиланням

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE35021.html

Джерело: https://www.facebook.com/svitbezpecnij/photos/a.1872686583047762/2675484169434662

Міфи і правда про булінг

 Міф 1. Цькування є і завжди лишатиметься нормальною складовою дорослішання

Булінг у школі є не менш травматичним, ніж інші форми насильства. У насильстві немає нічого нормального. Думати, що цькування - нормальне явище - значить позбавляти жертву підтримки і потурати кривдникові. 

Міф 2. Вчителям легко розібратися, хто у класі кривдник, а хто - жертва цькування.

Учителі не завжди можуть побачити, з чого починалось цькування. Якщо одна дитина кинулась на іншу з кулаками, хто винен? Звісно, той, хто вирішив проявити фізичну агресію. Але за кадром залишається, що говорив побитий, щоб довести свого однокласника. Кривдники нерідко бувають хитрими, роблять так, щоб за їхню поведінку покарані були інші.

Міф 3. Є такі діти, яких обов'язково цькуватимуть, у якій групі вони б не опинилися. 

Така позиція виправдовує бездіяльність дорослих, створює поганий приклад для наслідування. Цькування - це дисбаланс влади, який дитина не може компенсувати самостійно, потребуючи допомоги дорослих.

Міф 4. Цькування відбуваєтьмся тому, що дитина чимось відрізняється

Будь-хто може стати жертвою. Цькування відбувається тому, що хтось з дітей чи дорослих вважає, що самостверджуватися за рахунок приниження іншого абсолютно нормально.  

Міф 5. З досвіду цькування дитина отримує для себе урок

Дитина, яка зазнає тривалого цькування, може втратити здатність довіряти людям, вступати в близькі стосунки, а іноді і власну індивідуальність. Вона виявляється захованою за захисною маскою, яку людина звикла носити. Отже, насильство важко назвати корисним уроком для дитини. 

Джерело: І.І.Дорожко, О.Є.Малихіна, Л.В.Туріщева "Насильство. Булінг". - Основа, 2019 рік.

Якщо дитина не підкоряється правилам

 

Сьогодні дитячі психологи розходяться в думках про те, як правильно виховувати дітей, як правильно застосовувати принципи позитивної дисципліни, які правила підходять для різних вікових груп дітей тощо.

Від батьків досить часто можна почути: «Ми намагалися встановлювати правила для своєї дитини. Ми пояснювали, що, якщо дитина буде їх порушувати, її чекатимуть наслідки. Ми зробили все, що могли - і це не дало ніякого результату. Наша дитина так і залишилась некерованою (грубою, зухвалою тощо). Якщо ви виховуєте дитину, можливо, вам теж приходили в голову подібні думки.

Багато батьків перепробували всі можливі способи, щоб дисциплінувати дитину, і досі впевнені, що нічого не працює. Те, що дитина не реагує ні на які способи привчити її до дисципліни, тільки дратує батьків. Якщо все це знайомо і вам, поставте собі кілька запитань:

1. Чи послідовна я в своїх правилах чи застосовую їх час від часу?

Послідовність у правилах дисципліни необхідна для того, щоб виховувати дитину ефективно. Якщо батьки застосовують наслідки у вихованні дитини тільки від випадку до випадку, вона може швидко зрозуміти, що батьки непослідовні і можуть передумати. Дитина може спробувати використовувати це в своїх інтересах. Наприклад, вона може подумати: «Я спробую порушити правила - можливо, мене не покарають».

Для батьків може бути корисно спробувати бути більш послідовними в своїх правилах, перш ніж думати, що наслідки для дитини не працюють.

2. Чи всі заодно в даній ситуації?

Іноді буває так, що інші родичі (бабусі, дідусі тощо) не знають про правила і наслідки, які ви встановлюєте для дитини. Іноді вони свідомо порушують правила, коли вас немає поруч. Це може стати проблемою.

Діти завжди беруть приклад зі своїх батьків, але й інші близькі родичі теж можуть мати вплив на них. У таких ситуаціях варто взяти ініціативу в свої руки і переконатися, що у вихованні дитини всі заодно. Це буде тільки на благо дитині.

3. Чи відстежую я поведінку своєї дитини?

Для цього ви можете використовувати «таблицю відповідальності». Це хороший спосіб пояснити дитині правила, обов'язки по дому або бажану поведінку, а також повідомити, які наслідки її чекають у випадку, якщо вона не буде дотримуватися правил.

Перевага такого способу в тому, що він може швидко покласти край суперечкам з дитиною з приводу того, чи справедливо ви чините по відношенню до неї. Ви завжди можете аргументувати свої дії тим, що «так написано в таблиці».

Якщо дитина виконує домашні обов'язки або дотримується правил, вона отримує галочку або зірочку. Якщо ж ні, ви можете запитати дитину: «Які наслідки передбачені за те, що ти зробив (або, навпаки, не зробив)?»

«Таблиці відповідальності» можуть допомогти дитині стати більш самостійною. Також вони допомагають їй зміцнити впевненість у собі, тому що дитина починає думати: «Я можу бути організованою. Я можу доводити справу до кінця. Я молодець. Я здатна на багато що».

4. Які наслідки я застосовую? Чи достатньо вони суворі?

Наслідки найбільш ефективні тоді, коли дитина тимчасово позбавляється привілеїв - не може дивитися телевізор, грати в комп'ютерні ігри, гуляти з друзями тощо.

Якщо наслідки будуть дуже м'якими, дитина навряд чи захоче підкорятися. Коли батьки встановлюють правило і вимагають його дотримання, залишаючись при цьому непохитними, але люблячими, коли вони застосовують наслідки за недотримання цих правил, вони роблять дитині величезну послугу. Вони не злі - вони просто ефективно виховують дитину.

Зрештою, якщо не батьки навчать дитину тому, що за кожним неправильним вибором чекають погані наслідки, то хто ж?

Тому перш ніж думати, що дитина некерована і не підкоряється ніяким правилам, батьки повинні відповісти на чотири запитання, описаних вище, і скорегувати свій підхід. І дитина, котра раніше здавалась неслухняною, зміниться.

Коли дитина виросте, вона буде глибоко вдячна батькам за їхню любов і ті життєві уроки, які вони їй надали.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/8761/

Шкільний булінг: як реагувати?

 Які фрази не слід казати дитині в ситуації булінгу?

"Ти сам винен, ти так себе поводиш, ти їх провокуєш"

В кожного з нас можна знайти певні недоліки або відмінності від інших людей. Але це не значить, що кожного можуть цькувати. Звинувачувати жертву - значить виправдовувати кривдників. 

"Не зважай"

Цькування - грубе вторгення в особистий простір, не реагувати на таке не можна. Через булінг в жертви падає самооцінка, впевненість у собі.

"Відплати їм"

Ризикована порада, яка ставить під загрозу здоров'я дитини та загострює конфлікт. Якщо жертва намагається невміло чинити опір, цькування лише посилюється. До речі, ознакою булінгу є нерівність сил. 

Як батькам підтримати дитину, яка зазнає булінгу?

Покажіть, що ви завжди на боці дитини й готові допомагати їй долати труднощі до самого кінця, навіть якщо це буде непросто. Зверніться до класного керівника, спеціалістів психологічної служби, адміністрації закладу. Зробіть все, що допоможе дитині підвищіти самооцінку, знайдіть можливості для її самоствердження.

Як навчити дитину правильно реагувати на прояви булінгу?

1. Уміння ігнорувати дрібні провокації може звести нанівець спроби почати цькування. Це не значить, що дитина повинна не зважати на проблему взагалі, але в деяких випадках це дієвий спосіб, оскільки часто кривдникам потрібна увага та емоції жертви;

2. Уміння правильно реагувати на критику, справедливу і несправедливу. "Ну так, я і справді не такий сильний фізично, як ти", "Я - окулярик, і що?", "На жаль, я не можу заборонити тобі думати, що я дурень", - такі відповіді більш ефективні та менш травматичні, ніж кидання з кулаками на кривдника;

3. Уміння відреагувати нестандартно. Дитина, яка ображає, завжди очікує отримати від жертви певну реакцію (образу, злість),незвичайна поведінка жертви може пУміннярипинити агресію. Наприклад, можна погодитись з прізвиськом: "Так, мама теж вважає, що я чимось схожий на сову, я і вночі краще за всіх бачу, і поспати вранці люблю. Або посміятися разом: "Так, таке у нас прізвище, так дражнили і мого прадіда";

4. Уміння порозумітися. Доцільно спробувати сказати кривднику: "Мені дуже прикро це чути", "Чому ти хочеш мене образити?";

Джерело: І.І.Дорожко, О.Є.Малихіна, "Л.В.Туріщева "Насильство. Булінг". - Основа, 2019 рік. 

 

16 - 23 вересня - тиждень протидії булінгу

 З 16 по 23 вересня в ЕЗОШ№7 проходить тематичний тиждень з попередження булінгу в учнівському середовищі. Заплановано проведення заходів з інформування учасників освітнього процесу щодо адміністративної відповідальності за прояви булінгу (цькування) серед учнів закладу. 

Поради батькам дітей з конфліктною, агресивною поведінкою

1. У стосунках з дитиною необхідно опиратися на позитивні якості особистості.

 2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не припускати розходжень між словами і власними діями: « роби як я», а « не роби як я скажу».

3. Давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а ії поведінці.

 4. Навіювати дитині позитивне ставлення до оточуючого.

 5. Жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.

 6. Не жити життям замість дитини, але бути поруч для допомоги дитині в разі необхідності.

 7. Можна засуджувати дії дитини, але не ії почуття, якими б бажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, і для цього був привід.

 8. Не вимагайте від дитини неможливого чи важко виконуваного. Замість цього подивіться, що ви можете змінити чи як можете їй допомогти.

 9. Незадоволення вчинками дитини не повинно бути систематичним, оскільки воно перестане сприйматися дитиною.

 10. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками ії поведінки. Тільки тоді вона буде дорослішати й ставати свідомою.

 11. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, чого вона не зможе зробити сама.

 12. Щоб уникати зайвих проблем та конфліктів, співставляйте власні очікування з можливостями дитини.

 13. Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини. Нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання.

 14. Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

15.    Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

16. Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

17. Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

18. Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

19. Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.

20. Не застосовувати фізичні покарання.

21. Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

22. Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

23. Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

24. Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

25. Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

26. Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

Джерело: http://shtc-pto.sumy.ua/index.php/dilimosya-dosvidom/psikhologichna-sluzhba/skrin-ka-dlya-pedagogichnikh-pratsivnikiv

Цінувати життя варто - воно прекрасне!

 

Магічна кнопка "Зробити, щоб все було добре"

10 вересня - Всесвітній день запобігання суїциду

У Європейському регіоні ВООЗ смертність в результаті суїциду вище загальносвітового показника і становить понад 140 000 втрачених людських життів на рік.

Хто в групі ризику

Думки про самогубство бувають не тільки у людей із психічними відхиленнями. Наявність думок про самогубство означає, що людина нещасна, але це не показник душевного захворювання.

У багатьох людей, які потерпають від будь-якого психічного розладу, навпаки, не буває таких настроїв. І далеко не всі ті, хто наважується на такий крок, мають психічне захворювання.

коли людина активно завершує справи, пише заповіт, роздає цінні речі, збирає ліки або купує зброю;

починає більше пити;

спить занадто мало або занадто багато;

виглядає стривоженою і неспокійною;

ізолюється від близьких;

відчуває сильні перепади настрою. Іноді людина й сама, без запитань від оточення, каже, що подумує про суїцид, не бачить сенсу в житті, помре - і всім буде тільки легше. Навіть якщо людина згадує про це побіжно або начебто жартома, потрібно звернути увагу. 

Джерело: https://ua.112.ua/golovni-novyni/vsesvitnii-den-zapobihannia-samohubstvam-yak-zapobihty-i-kudy-zvertatysia-549126.html

Відеолекторій для батьків "Вплив інформаційного простору на дитину": Експеримент "Лялька Бобо". Як діти копіюють агресію

 

Відеолекторій для батьків "Вплив сучасного інформаційного простору на дитину": безпека дітей в інтернеті

 

 

Серіал для батьків "Безпека дітей в інтернеті"

Інтернет надає багато можливостей як для дорослих, так і для дітей. Але поряд із тим є запитання, які можуть хвилювати батьків, коли їхні діти користуються ґаджетами. Ким є «друзі» у соціальних мережах? Як захистити дітей від шкідливого контенту в інтернеті? Чи існує небезпека від кібербулінгу? Всі ці та багато інших запитань обговоримо з Анастасією Дьяковою та Машою Єфросиніною.

Цей курс для того, аби навчити батьків допомагати дітям використовувати інтернет та цифрові пристрої безпечно і з користю.

Відеоматеріали можна знайти за посиланням: Дія. Цифрова освіта

Як "зловити" фейк?

 

Фейк — це подання фактів у спотвореному вигляді або подання свідомо неправдивої інформації.

До того ж фейк — це спосіб маніпуляції свідомістю шляхом надання неповної інформації, спотворення контексту, частини інформації з метою підштовхнути аудиторію до дій чи думок, які потрібні маніпулятору.

Ознаки, які можуть вказати на фейк:

 

ДЖЕРЕЛА

•  Відсутність джерел інформації.
• Анонімні джерела.
• Інформація, взята із соцмереж, з акаунтів, які не верифіковані.
• Лінк на підозрілі або маловідомі джерела (лінк на сайт huhurtrt.ru).
•  Інформація від організацій, які були помічені в поширенні неправдивих даних.
• Дані соціологічних компаній, які не були активними в міжвиборчий період або були помічені у співпраці з політичними силами.
• Недостовірні цитати (перекручення з ніг на голову того, що сказали насправді / повністю вигадані цитати / неправильний переклад цитати).

ЕКСПЕРТИ

• Представники структур, яких не існує в реальності.
• Експерти без вказування інституції, яку представляють.
• Анонімні експерти (“вчені вважають…”).
• Експерти, які фінансуються зацікавленою стороною і просувають її точку зору.
• Політично заангажовані експерти.

ЕМОЦІЇ

• Думка чи оцінка подається як факт.
• Заголовок не відповідає новині або є надміру емоційним.
• Емоційне накручування в матеріалі.
• Апеляція до забобонів, конспірологічних теорій.
• Журналіст вживає в матеріалі слова, що викликають позитивні або негативні емоції.
• Навішування ярликів, поширення стереотипів.

ПОДАННЯ ФАКТІВ

• Соціологічні дані без вказання вибірки, замовника, географії, похибки, дати.
• Однобоке подання фактів, оцінок і коментарів, узагальнення (“всі українці — фашисти”).
• Викривлене подання новини: реальні факти змішуються з неправдою.
• Недостовірні фото, відео, які використовуються як підтвердження інформації.
• Недостовірний або спотворений переклад цитати, коментаря з іноземних джерел.

Джерело: Як визначити та зловити фейк?

Вітаю з днем знань!