Супровід родин з числа внутрішньо переміщених осіб

 

Внаслідок травматичного досвіду людина переживає стани, які спричиняють нестабільність і втрату контролю над ситуацією, власним життям:

1. Втрата автономності ("Я не керую процесом,  мене кудись несе")

2.Втрата суб'єктивності ("Це не я приймаю рішення у своєму житті. Хтось зверху вирішує");

3. Порушення ідентичності

4. Розгубленість.

5.Побоювання відторгнення (що їх будуть ідентифікувати з ворогами);

6. Відчуття незахищеності;

7. Стан жертви

8.Відсутність можливості прогнозувати майбутнє

    При розробці плану надання соціально-психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам, незалежно від їхнього віку, необхідно визначити всі деформуючі сімейні стосунки обставини, які виникали в мирний час, після початку збройного конфлікту, під час переміщення та після переміщення сім’ї або окремих її членів. 

При плануванні роботи необхідно врахувати такі обставини: 

1.  Наявність у родині складних життєвих обставин у мирний час. 
2.  Наявність політичних розбіжностей або протистоянь між членами сім’ї. 
3.  Вступ членів сім’ї у збройні формування протидіючих сторін. 
4.  Наявність в сім’ї осіб, які залишились у зоні збройного конфлікту. 
5.  Члени однієї сім’ї перемістилися в різні місця проживання. 
6.  Частина сім’ї повернулася в зону збройного конфлікту після переміщення. 
7.  Інші суттєві обставини, які є нетиповими для мирного часу і визначають особливості допомоги будь-якого спеціаліста, чи то педагог, соціальний працівник, психолог тощо.

Першочерговими потребами внутрішньо переміщених осіб можуть бути: 

1.  Отримання тимчасового притулку та забезпечення харчуванням, одягом, гігієнічними засобами. 
2. Медичне обстеження та лікування. 
3.  Психологічна підтримка. 
4.  Інформація про право на отримання допомоги, її види і порядок надання, організації, що надають таку допомогу тощо. 
5.  Узгодження питань щодо отримання соціальних виплат відповідно до чинного законодавства.  Правова допомога (юридичні консультації, відновлення втрачених документів, реєстрації, встановлення (відновлення) опіки над дітьми, представництво інтересів в суді тощо). 
6.  Допомога в питаннях зайнятості та працевлаштування. 

 Необхідні навички для надання підтримки дітям 

- Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали: можна спокійно та уважно вислухати дитину; можна визнавати почуття дитини словами «так», «угу», «зрозуміло»; можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»…

 - Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте їй можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків чи за цю ситуацію». 

- Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг/могла би ти розповісти про це більше…». 

- Встановлення відносин, що базуються на довірі. 

- Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку. 

 - Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах. 

- Спостереження за поведінкою дитини тривалий час. 

- Неупереджене ставлення, терплячість та розуміння. 

- Чуйність та співчуття. 

У роботі з дитиною, яка пережила травму, важливо: 

- Заручитися підтримкою близьких і рідних. 

- Намагатися дотримуватися режиму дитини, щоб уникнути додаткових стресів. 

- Менше таємниць і натяків (вони ще більш лякають дитину).

 - Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне питання. 

- Підтримувати надію на краще. 

- Бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини. 

- Не казати: «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до формування післястресових розладів.

 -Не залишати дитину наодинці зі своїми переживаннями, проте і не докучати їй. 

- Ні в якому разі не соромити дитину і не винуватити в тому, що сталося, або в поведінці після травмуючої події. 

- Бути готовими раз за разом обговорювати ті самі речі.

 - Самому вірити і показувати те, що травму можливо пережити. 

- Пам’ятати, що частині дітей з різних причин не вдається упоратися із наслідками травматичного стресу самостійно, і вони потребують професійної допомоги.

Джерело: file:///D:/2020-2021/Блог/pos-bnik-shhodo-psixosocz-alno-dopomogi.pdf