вторник, 4 января 2022 г.

Патронатний вихователь для дітей

 


Хочете зробити турботу про дітей своєю роботою? Тоді ця вакансія для вас.

Патронатний вихователь покликаний тимчасово піклуватися про дитину, яка з різних причин не може мешкати зі своєю родиною. Відповідні служби тим часом проводять комплексну роботу з біологічними батьками, щоб повернути дитину до рідних, або шукають дитині іншу родину.

Робота патронатного вихователя - постійна, термін перебування кожної дитини в родині патронатного вихователя - тимчасовий (до 3 місяців). У разі наявності обставин може бути продовжений, але не більш як до 6 місяців. Після вирішення ситуації однієї дитини, патронатному вихователю передають на тимчасове піклування іншу дитину, яка потребує допомоги.

Що потрібно робити?

- надавати дитині тимчасовий прихисток у своєму домі, піклуватися про неї,

- створювати дитині на цей час умови для повноцінного навчання і розвитку,

- оточувати дитину доброзичливою атмосферою, допомагати дитині пережити травму чи стрес,

- забезпечувати доступ до необхідних дитині послуг (наприклад, якщо дитина має порушення розвитку, відвідувати з нею заняття спеціалістів).

Хто може стати патронатним вихователем?

- особа, яка досягла повноліття,

- має добровільного помічника, який разом з кандидатом у патронатні вихователі готовий пройти навчання і надавати допомогу патронатному вихователю у догляді за дитиною, влаштованою до сім'ї патронатного вихователя,

- має відповідні умови для перебування дитини/дітей (власне житло з окремою кімнатою для дитини),

- має згоду від усіх членів своєї родини, які проживають у помешканні, доглядати тимчасово влаштовану дитину,

- має бути працевлаштованим лише як патронатний вихователь і не мати підробітку, щоб знаходитися поруч із дитиною постійно.

Що отримує патронатний вихователь?

-щомісячну оплату праці у розмірі 5 прожиткових мінімумів для осіб працездатного віку (в разі влаштування дитини віком до 1 року, двох і більше дітей оплата збільшується на 10 відсотків на кожну дитину);

-офіційне працевлаштування та страхові внески;

-виплати на утримання дитини, яка перебуває під патронатом у розмірі 2,5 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, для дитини з інвалідністю - 3,5.

Бути патронатним вихователем – це неоціненна допомога дитині в її кризовий період. Покращити чиєсь життя реально навіть за короткий час.

Запорізька область вже  має позитивний досвід створення патронатних сімей.  Кількість патронатних сімей на території Запорізької області станом на січень 2022 рік  - 9 (33 дитини). На превеликий жаль в м.Енергодар відсутня послуга із термінового влаштування дітей, які не мають статусу позбавлених батьківських прав.

Запрошуємо до співпраці усі небайдужі родини, які готові поділитися сімейним теплом з дітьми, які мають ризик залишитися без батьківського піклування та потребують тимчасової підтримки.

Дізнатися більше про патронат можна звернувшись до Енергодарського міського центру соціальних служб за адресою: вул.Козацька, 17, каб.3, т.6 19 54, 066 153 4 739 - Ірина Олександрівна.

Педагогіка партнерства


Педагогіка партнерства – напрям педагогіки, що включає собою систему методів і прийомів виховання і навчання на засадах гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості. Серед авторів: В. О. Сухомлинський, Ш. А. Амонашвілі, І. П. Волков, І. П. Іванов, А. С. Макаренко, В. А. Караковський, С. М. Лисенкова, В. Ф. Шаталов та інші. За педагогікою партнерства учень – добровільний і зацікавлений соратник, однодумець,и рівноправний учасник освітнього процесу, турботливий і відповідальний за його результати. В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Учитель має бути другом, а родина – залучена до побудови освітньої траєкторії дитини. Педагогіка партнерства визначає істинно демократичний спосіб співпраці педагога і дитини, який не відкидає різниці в їхньому життєвому досвіді, знаннях, але передбачає безумовну рівність у праві на повагу, довіру, доброзичливе ставлення і взаємну вимогливість. Сутність педагогіки партнерства полягає в демократичному та гуманному ставленні до дитини, забезпеченні їй права на вибір, на власну гідність, на повагу, права бути такою, якою вона є, а не такою, якою хоче її бачити вчитель. Стосунки партнерства складаються там, де діти і дорослі об’єднані спільними поглядами і прагненнями.  Сучасне навчання і виховання учнів вимагає нової педагогічної етики, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага та творче співробітництво вчителя та учня. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне  спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності,довіра); зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій; включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Принципово важливою є орієнтація партнерської діяльності вчителя та учня на розвиток творчості – творчої активності, творчого мислення, здібностей до адекватної іяльності в нових умовах.

Основні принципи: повага до особистості; доброзичливість і позитивнее ставлення; довіра у відносинах, стосунках; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Джерело: https://lib.iitta.gov.ua/707221/1/Кравчинська_тези.pdf


вторник, 7 декабря 2021 г.

Тиждень правової освіти

 


З 03 по 10 грудня в Енергодарській гімназії №7 заплановано проведення тематичного тижня прав людини з метою підвищення обізнаності учасників освітнього процесу про права  і обов'язки людини та їх захист, основні законодавчі акти, що регулюють їх закріплення. Тиждень права не випадково закінчується 10 грудня - ця дата відзначається як день прав людини, знаменуючи ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини в 1948 році. 

 


 

четверг, 2 декабря 2021 г.

16 днів проти насильства. 2 грудня - день скасування рабства

Цього дня 1949 року було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.
У 21 сторіччі торгівля людьми та інші форми експлуатації все ще охоплюють весь світ мережею вербувальників та експлуататорів. Але розуміння масштабів цього явища та рівень обізнаності людей про нього 👉 можуть розірвати тенета торгівлі людьми та захистити тисячі людей.
Хоча рабство мало залишитись на сторінках історії, випадки примусової праці, сексуальної та інших форм експлуатації досі не поодинокі. Лише з 2019 року 46 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми в Україні та за кордоном❗ А за весь час незалежності України понад 300 тисяч людей потрапили у тенета торговців людьми та експлуататорів.
Пандемія загострила вже існуючі проблеми: майже 7 млн українців втратили джерело доходу, а 1,9 млн – роботу💼 Все це підштовхує людей шукати нові варіанти працевлаштування або заробітку. Так, кількість українських трудових мігрантів за кордоном у 2021 році зросла на 11%. На жаль, скрутним становищем українців, готових прийняти будь-яку пропозицію роботи, користуються торговці людьми для 💰 власного збагачення. І хоча 84% населення чули про явище торгівлі людьми, до уразливої групи належить кожен четвертий українець.
📍 Це дані нового дослідження МОМ за фінансування USAID, яке проливає світло на масштаби міграції, торгівлі людьми та інших форм експлуатації мігрантів.
Перевірте власні знання – https://bit.ly/OmnibusPresentation2021Ukr
Нет описания фото.


Нравится
Комментировать
Поделиться

среда, 1 декабря 2021 г.

16 днів проти насильства. 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

  1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. 

На жаль, проблема поширення захворювання є актуальною, адже понад 30 мільйонів людей в усьому світі є ВІЛ-позитивними. В Україні близько 257 тисяч людей живуть з ВІЛ, і тільки 70% з них знають про свій ВІЛ-позитивний статус, згідно з даними Центру громадського здоров'я МОЗ України. 

Виокремлюють три шляхи передавання ВІЛ/інфекції:

1. Статевий - під час сексуальних контактів. 

2. Через кров:

- під час переливання інфікованої крові;

- у разі ін'єкційного вживання наркотиків;

- під час виконання медичних, косметичних чи гігієнічних маніпуляцій нестерильними інструментами, які колють або ріжуть. 

3. Від інфікованої матері до дитини - під час вагітності, пологів, вигодовування грудним молоком. Цей шлях називають вертикальним, або перинатальним. 

На особистому рівні засоби профілактики досить прості. В усьому світі їх формулюють як абетку безпеки, або ABCD:

Abstinence (англ. утримання) - утримання від сексуадьних контактів. 

Be Faithful (англ.бути вірним)  - взаємна вірність неінфікованих сексуальних партнерів. 

Condoms (англ.презерватив) - застосування презервативів щоразу, коли є хоч найменший сумнів щодо ВІЛ-статусу статевого партнера.

Don't share needles (англ.не ділитися голками) - уникати спільного користування медичними та косметичними інструментами, які колють або ріжуть. 


Джерело: https://www.facebook.com/WHOUkraine/posts/416210123379822

                 Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. "Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок:                   методичний посібник для педагога-тренера"

вторник, 30 ноября 2021 г.

16 днів проти насильства. Сім'я - простір без насильства

 



Сім’я повинна бути безпечною територією,­ де можна почувати себе комфортно і затишно­ де панує любов і злагода,­ де можна знайти захист від небезпек навколишнього світу. Але життя доводить,­ що реальна ситуація в сім’ї може бути дуже далекою від цієї ідилічної картини.­­ Сім’я може бути і місцем,­ де розігруються невидимі,­ а іноді й видимі для оточуючих людські трагедії,­ місцем,­ де панує найжорстокіше насильство.­ Домашнє насильство дуже поширене­ - але ніколи не буває виправданим.

На жаль, в нашому суспільстві переважає думка, що проблеми жорстокого поводження із членами сім'ї є внутрішньою проблемою цієї сім'ї і не потребує втручання суспільства, а тим більше держави. Але саме право на захист від насильства над особою, особливо в сім'ї, є одним із найголовніших прав громадян та дітей зокрема.

Насильство дуже часто присутнє в нашому житті і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.

Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо іншої, з якою вона має чи мала інтимні або інші значущі стосунки.

 Витоки насильства в сім'ї закладено у звичаях суспільства, в системі норм і правил, які передбачають для чоловіків, жінок та дітей різну визначену поведінку: активну та агресивну для чоловіків, поступливу для жінок і покірну для дітей. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, за якого агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний та прийнятний спосіб вирішення проблем. Хлопчиків навчають бути напористими у досягненні своє мети, тоді як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися. Результатом такого впливу сім'ї та оточення є нинішня сумна картина насильства над жінками в нашій країні. Крім того, воно може здійснюватися й над іншими членами сім'ї,особливо над дітьми.

Насильство в сім'ї дуже впливає на життя дітей і підлітків. Третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сімці. Діти, матері яких зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, 50% з них схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.

Щоб визначити ступінь насильницьких дій, досить з'ясувати такі випадки насильства:

Фізичне насильство: хтось дитину штовхає, завдає болю ляпасами, стусанами, ударами кулаків; жбурляє предмети, загрожує зброєю або завдає ран; фізично перешкоджає при спробі вийти з дому; закриває ззовні дитину в помешканні; залишає одну в небезпечних місцях; відмовляється допомогти, коли дитина хвора; перешкоджає при спробі звернутися за медичною допомогою; не дає заснути вночі; відмовляється купувати продукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; ображає батьків, молодших братів та сестер; загрожує заподіяти шкоду родичам або друзям.

Сексуальне насильство: поводяться з дитиною як з сексуальним об'єктом; змушують роздягатися проти її волі; змушують вступати в статевий акт проти волі дитини, ґвалтують її; здійснюють статевий акт з особливою жорстокістю; змушують вступати у статевий акт після побоїв; змушують дивитися і/або повторювати порнографічні дії. За статистикою, одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках.

Емоційна образа: постійно дитину принижують, кричать на неї та/або кривдять (наприклад, говорять, що вона занадто товста, худа, дурна і т.д.); ігнорують почуття дитини; висміюють її переконання; забороняють виходити на вулицю, гратися з однолітками; маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду; кривдять її родичів і друзів або проганяють їх; критикують її, висміюють.

Економічне насилля: економічні утиски (не давати грошей, машину, кредитні картки для зняття грошей з рахунку жертви та витрата їх на себе; використання правової системи проти жертви).

Найнебезпечніше те, що насильство дає дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; жагу помсти.

Наслідки домашнього насильства для дітей:

Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт, для них це справжня трагедія.

Існує ряд спільних ознак, що характеризують переживання та поведінку більшості таких дітей.

Страхи. Діти з сімей, де практикується насильство, переживають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки.

Зовнішні прояви поведінки. Мала дитина не може знати, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскільки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.

Нездатність виразити почуття вербальне. Спостерігаючи за практикою насильства в сім'ї, діти доходять висновку, що насильство - це спосіб, яким дорослі вирішують свої конфлікти та наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття, думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі.

Насильство над дітьми можна класифікувати також за такими ознаками:

- у залежності від стратегії кривдника – явне та приховане (непряме);

- за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому;

- за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками;

- за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у школі – збоку педагогів або дітей; на вулиці – з боку дітей або незнайомих дорослих.

Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров'ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей - жертв насильства - з'являються серйозні відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері.

Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.

Про соціальний захист дитини можна говорити у двох аспектах. У широкому розумінні соціальний захист передбачає гарантію основних прав, зафіксованих у Конвенції ООН про права дитини. У вузькому розумінні це означає створення умов для вільного розвитку духовних та фізичних сил дитини, пробудження її активності. Соціальна захищеність не має вікових рамок. Але чим менше дитина, тим більше вона потребує захисту!

Джерело: https://naurok.com.ua/sim-ya-prostir-bez-nasilstva-181074.html


пятница, 26 ноября 2021 г.

Акція "16 днів проти насильства"


Щорічно з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія "16 днів проти насильства" з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім'ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

 В Енергодарській гімназії №7  заплановано проведення різноманітних заходів з метою привернення уваги учасників освітнього процесу до проблем, пов'язаних із насильством, розвитку в учнів навичок безконфліктного спілкування, безпечної поведінки, просвіти батьків та вчителів. 

План заходів акції: 

- 25.11 - оновлення блогів, стендів спеціалістів психологічної служби. Інфографіка "Мій улюблений світ без насильства"

- 26.11. - поширення буклетів серед учнів 5 - 6 класів "Як себе захистити?"

- 29.11. - виховна година "Спілкуємось без насильства" для учнів 2 - 3 класів.

- 30.11. - тренінг для 6х класів "Булінг. Як протидіяти?"

- 01.12. - акція "Червона стрічка". Виховна година "Україна без ВІЛ СНІД"

- 02.12. - психологічна гра "Мій гендерний дісплей",. Печа-куча для учнів 7х класів "Насильство в сім'ї. Гендерне насильство". 

- 03.12. - година психолога "Добро починається з мене". Акція "Душу зцілює добро"

- 06.12. - тренінг для учнів 4х класів "В колі друзів"

- 07.12. - година психолога для учнів 5х класів "Права і обов'язки дитини"

- 08.12. - виховна година "Відповідальність неповнолітніх"

- 09.12. - Виховна година для учнів 7х класів "Чи завжди веселі наші жарти"

- 10.12. - Година психолога для учнів 1х класів "Абетка прав людини"

Чому саме 16 днів? Вони охоплюють важливі дати: - 

25 листопада - Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

2 грудня - Міжнародний день боротьби з рабством.

3 грудня - Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями.

5 грудня - Міжнародний день волонтера.

6 грудня - Вшанування пам'яті студенток, розстріляних у Монреалі.

10 грудня - Міжнародний день прав людини.


четверг, 18 ноября 2021 г.

Тиждень толерантності. Що варто прочитати дітям?


Світ вражає різноманіттям: народи, раси, етноси та культури, а разом з тим  специфічні особливості, риси та потреби роблять кожного з нас унікальними. Однак, усі ми рівні, усі ми хочемо бути щасливими та вимагаємо поваги до себе. Саме тому варто привчати дітей змалку розуміти, що є люди, які відрізняються від них тільки зовні: кольором шкіри чи способом пересування, але всередині вони добрі та заслуговують розуміння.

Повага та толерантність в книгах для дітей дуже важливі. 

Книга “Рі(з)дні люди” Тані Стус і Марти Кошулінської описує толерантність у широкому розумінні. Ми різнимося великою кількістю рис та особливостей: починаючи від статі, віку, кольору шкіри та закінчуючи темпераментом, характером та звичками.  Книга “Рі(з)дні люди” навчає бути терпимими до таких самих, але інших людей. Завдяки вмілим ілюстраціям Марти Кошулінської та контурам різних людей ми

Толерантність буває різною, а нам слід навчати своїх дітей кожному її виду. Приклади терпимості знаходимо в книжках про інклюзивність. Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама Оксани Драчковської – історія про одного особливого зайчика, який не може ходити та стрибати. У Зайчика з’являється зручний візочок і він починає ходити до школи разом з іншими дітками. Книга “Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама” навчає сприймати та розуміти особливих діток, не боятися допомагати їм та товаришувати з ними.

Толерантність у казках завжди постає в алегоричній формі, оскільки в такий спосіб дітки найкраще розуміють складний світ взаємодії з іншими людьми. 

Дуже незвичайна казка “Як зрозуміти козу” від Тараса Прохаська закликає “зрозуміти козу”, тобто побачити світ очима іншої істоти. Кроти, білки, зайці, лисиці, вовки – цілком звичні казкові герої. А як щодо острову кіз, які розмовляють іншою, ніж лісові мешканці, мовою? Казка ставить дорослі запитання про інших людей, яких, на перший погляд, неможливо зрозуміти, проте якщо трохи постаратися, то все можливо!

Марк Лівін «Рікі і дороги»

Дедалі більше з’являється у нас та наших дітей можливостей дізнатися про тих людей, які не вписуються у рамки так званої «норми». Принцип інклюзивності шкільного навчання наближає інші реальності та інші способи взаємодії із дітьми з розладами аутистичного спектру. Саме цій тематиці письменник Марк Лівін присвятив свою книгу про підлітка з синдромом Аспергера. Що ж це за синдром? Зазвичай його називають високофункціональним аутизмом, адже у осіб, у яких він є, інтелект нормального або навіть високо рівня. Натомість великою їх проблемою лишається соціальна взаємодія та емоційний розвиток: їм важко дається невербальна комунікація, а повторювані ритуали, складання списків та дотримання розкладу тримають їх світ разом. В історії 14-річного Матвія, яку написав Марк Лівін, є дуже важливий друг — уявний собака Рікі, який є для Матвія провідником шляхами, що мають вести додому.

Р.Дж.Паласіо «Диво»

Бестселер Р. Дж. Паласіо розповідає про хлопчика августа, який народився з рідкісною генетичною аномалією: усі риси його обличчі — перемішані між собою. Йому зробили 27 операцій, у свої 10 років він ще жодного разу не був у школі. А тепер повинен туди піти. Вперше. До звичайних дітей.

Джерело: https://womo.ua/5-dityachih-knizhok-pro-tolerantnist/

              https://book-ye.com.ua/blog/e-shcho-chytaty/khudozhni-knyhy-pro-tolerantnist-ta-multykulturnist/


Тиждень толерантності. Як правильно висловлювати критику?

 

 


Мета конструктивної критики ― не тільки виявити проблему, але і вирішити її. В її основі лежить бажання допомогти людині, і вона спрямована на конкретну проблему.

Конструктивна критика має свою протилежність ― це неконструктивна критика. Вона, на відміну від конструктивної критики, спрямована не на допомогу у вирішенні проблеми, а на особистість опонента, його приниження і образу.

Слід звернути увагу на тон, яким ви висловлюєте свої претензії. Більшість людей адекватно реагують на доброзичливе звернення.

Правила конструктивної критики припускають можливість домовитися, тому навіть якщо вас долає бажання висміяти людини або виникає спокуса висловити іронію і сарказм, краще відмовитися від такого прояву своїх емоцій. Конструктивна критика не терпить прояви неповаги і агресії.

Ви повинні випромінювати щирість, відкритість і бажання поліпшити ситуацію.

Людина, яку ви піддаєте конструктивної критики, повинна розуміти, що саме ви хочете їй сказати. Адже в бажанні випадково її не образити ви можете впасти в іншу крайність ― висловлюватися напівнатяками і загальними фразами, ходити навкруги, виявляючи свої дипломатичні здібності, з-за чого «загубиться» сам об’єкт критики.

Не слід забувати, що в процесі критики не можна переходити на особистості. Критикувати треба не саму людину, а її вчинки. Якщо, наприклад, ваш друг зробив помилку, не треба йому говорити: «Ти дурень! Як ти міг таке зробити?». Конструктивна критика передбачає приблизно такі слова: «Ти розумний, розсудливий, а вчинив необережно!»

Критикуючи іншого, не варто йому нав’язувати своє бачення вирішення проблеми. Наприклад: «Ти вчинив необережно ― не ходи туди!». Таке нав’язування своєї думки може викликати у людини бажання зробити навпаки, тому краще висловити його не в такій категоричній формі, а у формі пропозиції: «Ти вчинив необережно, може, не варто туди ходити?».

 

Критика повинна бути спрямована на допомогу у виході з ситуації ― адже безвихідних ситуацій не буває.

Людину, що потрапила в халепу», неконструктивна критика здатна лише повергнути в смуток.

Щоб висловити людині критичне зауваження, варто подумати не тільки про зручний час, але і про місці. На жаль, в житті часто доводиться помічати, як чоловік критикує дружину або дружина чоловіка в присутності сторонніх людей. Така критика апріорі не може бути конструктивною, навіть якщо критика абсолютно прав.

Тому збираючись когось «конструктивно» покритикувати, будь то колега, друг чи близька людина, необхідно подбати про відсутність сторонніх людей. Публічна критика не може бути конструктивною ― вона скривдить і принизить людину і не принесе користі.

Перед тим, як почати критикувати когось, нехай і справедливо, можна спочатку згадати про власні недоліки або помилки, зроблені в минулому. Самокритика дозволить того, кого ми критикуємо, не відчувати себе ураженим, і йому буде легше визнати і виправити свої помилки.

Щоб у людини не опустилися руки після наших критичних зауважень, стоїть перед тим, як приступити до критики, нагадати йому про його достоїнства і знайти, за що його можна похвалити.

Перш ніж почати робити критичні зауваження, потрібно уявити можливу відповідну реакцію людини. Всі люди різні і критику теж сприймають по-різному, і тут необхідний індивідуальний підхід.

Знати правила конструктивної критики необхідно будь-якій людині – вони дозволять вибудувати щирі стосунки і в особистому житті, і на роботі. Якщо ж діяти згідно з правилами не виходить, то краще не намагатися когось критикувати, щоб не нажити собі ворогів або недоброзичливців. Як сказав англійський письменник Оскар Уайльд, «Критика вимагає значно більше культури, аніж творчість».

Джерело: https://busines.in.ua/pravyla-konstruktyvnoyi-krytyky/

Патронатний вихователь для дітей

  Хочете зробити турботу про дітей своєю роботою? Тоді ця вакансія для вас. Патронатний вихователь покликаний тимчасово піклуватися про ди...