понедельник, 30 марта 2020 г.

Ідеї для проведення батьківських зборів. Інтерактивні вправи для роботи з батьками

Ідеї для проведення батьківських зборів. Інтерактивні вправи для роботи з батьками

Інтерактивні батьківські збори грунтуються насамперед на принципі партнерства та діалогу. Сенс полягає в тому, щоб спонукати учасників шукати власний вихід з ситуації, знайомитись, вчитись взаємодіяти з колективом. Намагайтеся бути якомога коректними, надавати інформацію про конкретну дитину, її оцінки, поведінку індивідуально її батькам.

Пропоную кілька цікавих ідей для проведення батьківських зборів:

1.     Дайте дітям завдання намалювати свої зимові чи літні канікули, а потім покажіть батькам, щоб вони вгадали, що саме зобразили діти;
2.     Вправа «Діалог»
Батьки об’єднуються у групи по 5-6 осіб. Далі вчитель пропонує кілька ситуацій, до яких треба віднайти рішення (смиуації можна брати зі шкільного життя або з життя класу). Кожен у групі може ділитись власною думкою. Протягом 5 – 10 хвилин групи мають презентувати на дошці або аркушах паперу остаточну відповідь. Потім слово надається кожному доповідачеві від від кожної групи. Вчитель фіксує та зачитує остаточний спільний варіант;   
3.     Наприкінці батьківських зборів запропонуйте батькам написати на заготовці (наприклад, у вигляді великого серця) побажання для дітей, які вони потім матимуть змогу перечитувати;
4.     Майстер-класи
Вчитель може запропонувати батькам поділитись з іншими тим, що вони вміють. Наприклад, хтось вміє робити витинанкиЮ хтось (лікар або людина, яка прйшла відповідний тренінг) може розповісти про надання першої допомогом, хтось – продемонструвати, як виготовляти ляльок-мотанок, а хтось – поділитись цікавими рецептами приготування випічки;
5.     Гра «Вікторина»
Вчителю необхідно принести аркуші старих зошитів та роздати батькам. Завдання батьків: вгадати почерк своєї дитини.
6.     Гра «Шапка запитань»
Батьки пишуть запитання-записки, кладуть їх до шапки, а потім витягують. Варто розпочати з простих запитань: «Коли ваша дитина була останній раз в класі черговою», а потім ускладнювати: «Як вчасно вкаласти дитину спати».
7.     Спробуйте налагодити неформальну атмосферу під час зустрічі, наприклад, проведіть збори у стилі Хюге (випічка, чаювання, можливість сидіти на підлозі на подушках тощо)
8.     Під час карантину можна налагодити роботу з батьками онлайн, проводячи спільні просмотри відео у соцмережах, конференції у скайпі або вайбері, флешмоби на певну тематику, спільні завдання для батьків та дітей, фотоквести.

Джерела: https://naurok.com.ua/post/yak-idealno-provesti-batkivski-zbori
                   https://vseosvita.ua/news/ak-nestandartno-provesti-batkivski-zbori-3866.html
                   https://nus.org.ua/articles/5-idej-yak-zrobyty-batkivski-zbory-tsikavymy/

пятница, 27 марта 2020 г.

Самооцінка станів самотності




До уваги учнів 10х класів!

Пропоную взяти участь в опитуванні "Самооцінка станів самотності".

Опитування знаходиться за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/1h33Qa94fWCTWM-uGHrOF_jgIF0fvlo5uGHEj5TOBlwo/edit#

Як підрахувати результати?

Підрахуйте кількість кожного із варіантів відповідей. Варіанти "Часто" множаться на 3, "Іноді" - на 2, "Зрідка" - на1, "Ніколи" - на 0, отримані результати додаються. Наприклад:

4 відповіді "часто", 3 відповіді "зрідка", 8 відповідей "іноді", 5 відповідей "ніколи" - 31.

0 - 20 балів - низький рівень суб'єктивного відчуття самотності;

20 - 40 балів - середній рівень суб'єктивного відчуття самотності;

40 - 60 балів - високий рівень суб'єктивного відчуття самотності.




Конфлікти у школі





Конфлікт – це зіткнення інтересів двох чи більше сторін. Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, спорами, ворожнечею. В результаті виникає думка, що конфлікт завжди – явище небажане. Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити певні проблеми, альтернативні варіанти рішень.

Чому взагалі виникають конфлікти?

Неуважне сприйняття. Дуже часто ми трактуємо дії інших людей, орієнтуючись лише на власний досвід. Чи ловили ви себе колись на тому, що неуважно слухаєте інших? Як раз через неуважність люди схильні часто неправильно трактувати деталі й заочно ставити штампи «він поганий учитель» або «нетямуща мати». Потрібно зважати на те, що кожна людина має свій характер, і нам усім варто вчитися чути один одного.

Неготовність до спілкування. Часто при спілкуванні батьків та вчителів одна зі сторін, або ж обидві відразу, не готові слухати один одного. Наприклад, учитель роздратований і незадоволений, що дитина зірвала заняття, або батьки вважають, що їхню дитину оцінюють суб’єктивно. Спробуйте зрозуміти причини своєї неготовності розмовляти на тему та причини батьків. Можливо, варто взяти час для того, щоб заспокоїтися, і вже потім спробувати обговорити тему.

Страх змін та упереджені висновки. Трапляються випадки, коли для батьків їхня дитина найкраща, найввічливіша й найрозумніша, не зважаючи ні на що. Через це батьки учнів можуть занадто емоційно реагувати на будь-які зауваження щодо їхньої дитини. Або ж подивімося на протилежну ситуацію, коли вчителю може не подобатися, що його роботу критикують. Упередженість і неприйняття стосуються людей, які не схильні до сприйняття критики. Завжди намагайтеся зрозуміти, чому людина має до вас претензії і як ви разом можете владнати ситуацію.

Як вчителю працювати з наявними конфліктами у класі?

Будьте дипломатом-посередником між батьками. Якщо у класі конфліктують батьки учнів — станьте людиною, яка допоможе розв'язати проблему. Поговоріть окремо з батьками, вислухайте їх позицію. Спробуйте зрозуміти, чого насправді вони хочуть, допоможіть їм знайти рішення спочатку порізно, і тільки потім батьків можна зібрати разом для бесіди. Пам’ятайте, що розмова має бути стриманою, уникайте образливих висловлювань. Батьки дитини, що проявляє агресію, і так у складному становищі, надмірний тиск може змусити їх захищатися, а не знайти рішення. Спершу треба їх уважно вислухати: можливо, у родини виникли серйозні проблеми, і їм потрібна допомога. У жодному випадку учитель не повинен допускати, щоб одні батьки сварили інших. Викладач має володіти компетенцією дипломата-посередника, а батьки мають зрозуміти, що їх об’єднує спільна мета — безпека їхніх дітей. Якщо ситуація з агресором зайшла надто далеко, є сенс поговорити з батьками цієї дитини про можливість переведення до іншого навчального закладу.

Застосовуйте метод «розстановки сил». Учитель може попередити появу конфліктів. Він повинен добре знати, чи є в класі діти, з якими однолітки не хочуть спілкуватися, ігнорують. Чи є в колективі прояви булінгу щодо когось із дітей. Є гарний метод: перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей не згадали зовсім. Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого всі однолітки відвернулися.

Попросіть допомоги в школярів. У 5-ти областях України за підтримки Міністерства освіти з липня вже створені так звані служби примирення, або групи медіації. Адміністрації шкіл навіть виділяють окремі приміщення для «кімнат примирення», де діти допомагають іншим дітям вирішувати конфлікти. Розробляють сценарії вирішення суперечок. Зазвичай такі групи формують серед дев’ятикласників, щоб до закінчення школи старшокласники змогли передати навички у вирішенні конфліктів молодшим учням, тобто виступали для них у ролі коучів. Цей спосіб виявився досить ефективним. Часом діти більше довіряють іншим учням, ніж вчителям.

Спробуйте метод переформулювання. Якщо в учня стався раптовий спалах агресії, ізолюйте дитину від публіки, якою у цей момент виступає клас. Спокійно виведіть дитину до іншої кімнати й поговоріть сам-на-сам. Лише після того, як дитина заспокоїться, слід попросити: «Розкажи мені про причини, через які ти так поводишся». У такі моменти дієвим може стати метод переформулювання, коли ви повертаєте учню інформацію, яку він сказав у негативному ключі, так, щоб вона стала нейтральною. Слід прибрати конфліктогенний компонент з речення, однак залишити його суть. Тоді дитина перейде до конструктиву, напруга спаде. Також треба уникати оцінювальних суджень, натомість ставити більше відкритих запитань. Дайте дитині виговоритися, але направляйте хід її думок у правильний вектор. Нехай учень розкаже все саме так, як він бачить.

Зверніться за підтримкою до колег. Якщо ви бачите, що ситуація може вплинути на ваш авторитет, варто сказати про проблему керівництву школи, звернутися до шкільного психолога або навіть винести питання на педагогічну раду. Колеги допоможуть проаналізувати ситуацію, адже агресивний учень чи клас можуть ставитися так до всіх вчителів. Колеги можуть допомогти вам подивитися на себе зі сторони — зрозуміти, що може провокувати агресивну поведінку дітей. Поради інших вчителів допоможуть виявити лідера думок у класі. Варто попросити психолога провести з ним бесіду.

З’ясуйте позицію бунтівника. Кожна дитина по-різному демонструє своєю поведінкою. Жбурляння папірців у класі — також висловлення позиції. А от який інтерес ховається за такою поведінкою — може пояснити лише сам агресор. Варто в учня запитати тет-а-тет: «Що ти хочеш сказати, коли так робиш? Що ти демонструєш? Застосовуйте метод відкритих запитань, щоб школярі почали озвучувати свої потреби. Тоді вчитель має висловити у відповідь свої, щоб побачити, де вони перетинаються. Недоречно стояти на позиції «я вчитель, тому я правий».

Не відповідайте агресією на агресію. Використовуйте ненасильницький тип спілкування. Висловлювання «Ти що собі думаєш? Як посмів?» вирішити конфлікт не допоможуть. Наприклад, ідеться про глузування якогось учня чи цілого класу з вчителя. Спокійно висловіть дітям свої почуття з цього приводу. Скажіть: «Коли ви смієтеся в мене за спиною, я засмучений. Я не можу виконувати свою роботу в ці моменти так, як мені хотілося б. Є пропозиції, як ми можемо розв'язувати цю проблему?» Це спосіб донести до людини інформацію так, щоб у неї з’явився внутрішній мотив вчинити, як хочете ви.

Практичні техніки вирішення конфлікту

Техніка 1. Вираження своїх почуттів через Я-твердження.

Ви відчуваєте емоцію, розумієте причину і наслідки, і після цього робите вибір відповіді. Давайте порівняємо:

Ти мене засмучуєш – Я змушую себе засмучуватися.
Це мене дратує – Я роздратувався.
Ти мене заплутав – Я не зрозумів сенсу твоїх слів.
Мені нема чого сказати – Я не знаю, як висловити свої думки.
 Я-висловлювання – це мова відповідальності.

Техніка 2. Усвідомлене дихання

Якщо ви розумієте, що внутрішній тумблер включений і температура близька до кипіння, спробуйте взяти контроль над собою за допомогою дихання.

Коли ми відчуваємо стрес, наше дихання неконтрольовано частішає і з глибокого перетворюється в переривчасте та поверхневе. У такі моменти важливо усвідомити, що дихання порушене і сфокусуватися на ньому: глибокий вдих, затримка дихання на кілька секунд і повільний глибокий видих. І нехай він буде трохи довший ніж вдих. Керувати своїм диханням – управляти своїми емоціями.
  
Слухайте з наміром зрозуміти, а не з наміром відповісти

Коли ваш опонент знаходиться в стані емоційного збудження, ви ні в якому разі не повинні піддатися дії психологічного закону зараження і не увійти в такий же стан самі.

У цьому випадку, втримавшись від емоційної первісної реакції, дуже корисно ставити собі запитання: "Чому він поводиться так?", "Які його мотиви в даному конфлікті?"

Як же бути?

Крок 1. Усвідомлюйте емоції.
Крок 2. Встановлюйте основні правила переговорів.
Крок 3. З'ясовуйте позиції один одного.
Крок 4. Визначайте приховані потреби й інтереси, точку зору сторін.
Крок 5. Пропонуйте варіанти вирішення конфлікту.
Крок 6. Погоджуйтеся з найкращим взаємовигідним варіантом.

СПОРТ потрібен усім

Хочу ще запропонувати використовувати чек-лист СПОРТ для вирішення конфліктів:
С – слухати. Слухайте заперечення до кінця, не перебиваючи.
П – приєднуватися. Демонструйте небайдужість, шукайте ту частину висловлювання, з якою ви можете погодитися.
О – оцінювати природу заперечення. Для цього якнайкраще використовувати питання-уточнення, які допоможуть визначити справжню причину заперечення.
Р – реагувати. Реагуйте на заперечення після того, як ви вислухали, продемонстрували розуміння, оцінили природу заперечення.

Т – тонізувати. Завершіть спілкування на позитивній ноті.

                   Шкільні конфлікти

среда, 25 марта 2020 г.

Профілактика сексуального насильства над дітьми

Шановні вчителі та батьки!
Пропоную ознайомитись з матеріалами, які стосуються актуальної на сьогодні проблеми - сексуального насильства над дітьми.

Відеокурс для батьків: про сексуальне насильство над дітьми

Лекція для фахівців, які працюють з дтьми: Форми та ознаки сексуального насильства

Урок-тренінг "Таймменеджмент"

Таймменеджмент



Ефективний таймменеджмент – здатність організувати часовий простір навколо себе таким чином, щоб вспіти зробити якомога більше справ за меншу кількість часу, або зробити найважливіші справи вчасно. Мова йде про те, щоб більше встигати, менше забувати, і при цьому – щоб це було комфортно.

Подумайте, будь-ласка, що приходить вам на думку, коли ви чуєте слово «час»? А «таймменеджмент»?

Як відомо, час — це обмежений людський ресурс. Плин часу ніяк не можна зупинити, тому залишається тільки використати даний нам час максимально ефективно. Тайм менеджмент — це і є планування і максимально ефективне використання наявного часу. Сама наука управління часом - тайм менеджмент виникла відносно нещодавно: у кінці минулого століття. На сьогодні планування часу стало вже сталою практикою у більшості установ розвинених країн, а також все більше починає впроваджуватися  у всі сфери діяльності людини.

Етапи таймменеджменту

1.     Аналіз
На цьому етапі можна задати собі такі питання: чи ефективно я використовую час? які є проблеми, пов’язані з цим? на що мені не висточає часу?

2.     Моделювання стратегій з врахуванням аналізу
      Які зміни треба внести до мого розкладу? Що саме потребує корекції?

3.     Постановка мети
Яким буде кінцевий результат? Чого я зможу досягти?

4.     Планування та визначення пріоритетних завдань
Складаємо список конкретних дій, які призведуть до досягнення мети.

5.     Реалізація
Конкретні кроки та дії згідно планування

6.     Самоконтроль, підведення підсумків.
Чи вдалося досягти мети? Що вдалося, над чим треба ще попрацювати?

Спробуйте організувати власний часовий простір за наведеним алгоритмом.




Тест визначення ефективності планування

Прочитайте запропоновані твердження у таблиці, і на кожне оберіть варіант відповіді (ніколи, рідко, іноді, часто, завжди), і запишіть або підкресліть цифру, яка відповідає вашому варіанту.

Питання
Ніколи
Рідко
Іноді
Часто
Завжди
Як часто Ви плануєте для того, аби життєві ситуації не виходили з під Вашого контролю?
1
2
3
4
5
Чи фіксуєте, записуєте Ви свої щоденні плани?

1
2
3
4
5
Як часто Ви використовуєте гнучкість під час виконання свого плану?
1
2
3
4
5
Як часто у Вас виходить повністю виконати усі пункти плану за день?
1
2
3
4
5
Як часто Ви плануєте час для націль важливих речей?
1
2
3
4
5
Як часто руйнуються Ваші плани на день через випадково виникненні ситуації ?
5
4
3
2
1

Підрахуйте суму чисел, яку ви отримали.


6-10 балів - ефективність відсутня. Вам слід подумати про використання нових методів та інструментів для підвищення ефективності планування.
11-15 балів - ефективності планування робочого та особистого часу нижче середнього. Можливо у Вас є особиста система планування, але вона не в достатній мірі контролює ситуації аби зменшити стрес.
16-20 балів  - середній рівень.  Ваша система планування працює , але може працювати краще. Зверніть увагу, як Ви розставляєте власні пріоритети і як Ви складаєте план на день.
21-25 балів – рівень вище середнього. Ваша система з планування гарно працює. Підтримуйте її роботу
26-30 балів –  Вітаємо, Ви чудовий планувальник…можливо, навіть занадто.
Калейдоскоп цікавих методик ефективного планування часу
1.     «З’їж цю жабу» Брайан Трейсі



 Проста звичка  стає потужною, якщо виконується щоденно. Основна ідея методу полягає  в тому щоб спочатку «з’їсти жабу». Твоя «жаба» – це саме найголовніше завдання на сьогодні. Як тільки ти прибрав її з дороги останні справи  буде легше скінчити. Окрім того задаєш тон на весь день, якщо ти зробиш в першу чергу справу, яку хотілося відкласти. Це один з методів боротьби з прокрастинацією (відкладання справ). Треба діяти рішуче, без роздумів та уповільнення.
Детальніше з цим методом можна ознайомитись у книзі «Зроби це зараз. 21 чудовий спосіб зробити більше за менший час».
2.     «Розріжте слона на біфштекси»

Величезна справа, до якої не завжди хочеться братися повинна бути розділена на маленькі кроки, «біфштекси» повинні бути такого розміру  щоб  було їх легко з’їсти. Як у відомій рекламі: одна сторінка на день – і ти прочитаєш книжку, одна вправа на день і ти станєш сильнішим…

3.     «Метод Парето»

Процентне співвідношення 80/20 було відкрито в кінці 19 століття економістом Вільфредо Парето .  За різними джерелами його  називають: закон Парето, принцип Парето, правило Парето – один з найбільш поширених способів оцінки ефективності будь-якої діяльності. Його суть полягає в тому, що 20% зусиль дають 80% результату, а 80% зусиль реалізують лише 20%. Таким чином, можна зрозуміти, що, вибравши  оптимальні ресурси (до якого належить і Ваш час),  дають найбільший ефект, можна досягти високих результатів малими витратами. У той же час всі наступні дії будуть неефективними. Принцип Парето в управлінні часом досить простий. Ви аналізуєте всі справи за день і вибираєте з них ті, які привели до кінцевого результату. Марну активність просто викреслюєте зі списку справ. Перший робочий день, запланований відповідно до цього методу, здивує вас своєю легкістю і продуктивністю.
4.     «Помідорний метод»

один з найоригінальніших у тайм-менеджменті. Придумав його італійський студент Франческо Чирилло. Він, як і всі студенти, перед сесією намагався осягнути неосяжне. І йому це вдалося. За допомогою... помідора. Точніше - кухонного таймера у вигляді помідора. Молодий чоловік заводив таймер на 25 хвилин, протягом яких інтенсивно зубрив лекції. Потім влаштовував 5-хвилинну перерву. Далі йшов другий «помідор» тривалістю 25 хвилин. І знову невелику перерву. Після запуску чотирьох «помідорів» студент дозволяв собі розслабитися протягом 15-20 хвилин.
5.     «Швейцарський сир»,

як відомо, дірчастий. Якщо ви боїтеся приступати до якоїсь справи, зробіть у ньому «дірку», виконавши частину робіт. Причому на відміну від послідовного «поїдання слона» робити «дірки» можна в довільному порядку. Можна почати з тих пунктів, до яких сьогодні більше лежить душа. Сувора послідовність необов'язкова: головне - щодня робити «дірки».
Подумайте, як можна застосовувати ці методи у повсякденному житті? Який з цих методів вам найбільше сподобався?

Матриця Ейзенхауера
           Матриця Ейзенхауера - один з методів тайм-менеджменту для визначення пріоритетів справ дня. Виглядає матриця як чотири квадрати, які утворюються при перетині осей "Важливо - Неважливо" по горизонталі і "Терміново - не Терміново" по вертикалі.

           Важливі і термінові справи - ті, які дуже важливі і не терплять зволікання. Без них все порушиться, і зробити їх завтра - буде вже пізно. Ці справи потрібно робити сьогодні, у першу чергу та обов'язково. Приклади важливих і термінових справ: виконання завдання за проектом, термін здачі якої ось-ось настане; позаплановий похід до дантиста, травматолога або іншого фахівця; терміновий телефонний дзвінок клієнту або контрагенту. В теорії квадрат важливих і термінових справ повинен бути порожнім, але на практиці іноді у кожної людини бувають важливі і термінові справи, частина з них породжується лінню, частина - недоліком професіоналізму, а частина - форс-мажорами.
Важливі, але не термінові справи - це те найважливіше, що терміновим стане незабаром. Якщо ви не плануєте цього чекати і влаштовувати собі непотрібну гонку, то зверніть на ці справи найпильнішу увагу. Приклади таких справ: поточна (планова) робота за вашим проектам; планування нових проектів; оцінка отриманих результатів проектів; відвідування спортивного залу для підтримки фізичної форми.
Справи не важливі, але термінові. Як правило, цей квадрат потрапляють справи ніяк не наближають вас до мети, якою б вона не була, це справи, які треба робити, але виключно для того, щоб їх робити. Привітати з днем народження (виявляється, Вася народився саме сьогодні), несподіваний прихід гостей і інші не заплановані, нав'язані зустрічі, від яких не можна відмовитися. Якщо з цього можете делегувати комусь доручити - зробіть це обов'язково.
Не важливі і не термінові справице справи, які зазвичай відкладаються на потім. Коли всі термінові і важливі справи виконані, слід переключитися на цю категорію, щоб вони не накопичувались.
Розподіли свої справи за матрицею Ейзенхауера.

Пожирачі часу

«Хронофаги» - фактори, які вбивають час. Хронофаги бувають зовнішні та внутрішні. Внутрішні – це погані звички, зовнішні  - це гаджети, люди та непотрібні справи.
20 найпоширеніших хронофагів:
1. Невміння або небажання планування свій час;
2. Відсутність почуття часу;
3.Звичка братися за кілька справ одночасно;
4. Бажання бути корисним для всіх;
5. Невміння відмовити і твердо сказати «ні»;
6. Безлад на робочому столі;
7. Надмірне поспішання під час виконання справи;
8. Телефонні розмови;
9. Ігри у телефоні, комп’ютері;
10.Спілкування в соцмережах;
11.Постійна перевірка електроної пошти, месенджерів;
12. Відкладання важливих справ;
13. Нестача відпочинку;
14. Відволікання.
Подумайте, які саме пожирачі часу властиві саме для вас? Як можна їх усунути?

Оцінка внутрішнього відчуття часу


Попросіть когось із близьких засікти одну хвилину. Закрийте очі, пам’ятайте, що рахувати про себе не можна. Коли, на вашу думку, хвилина завершиться, відкрийте очі і звірте свій результат з годинником. Так можна зрозуміти, як ви відчуваєте час, чи не здається вам, що часу залишається більше, ніж його є насправді, або навпаки. 


Дякую за увагу!
Напишіть, будь ласка, в коментарі, чи була корисною інформація для вас, що саме запам'яталося.

понедельник, 23 марта 2020 г.

До уваги класних керівників!



Шановні класні керівники! Прошу прийняти участь в опитуванні для удосконалення подальшої роботи соціального педагога з учнями, батьками та вчителями.

Прийняти участь в опитуванні можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/1ShSEhU8VobWYJzDHfFIdduYekCdcNa6uUdT4NtVa6do/edit

Дякую за участь в опитуванні!

До уваги класних керівників!



Шановні класні керівники! Прошу прийняти участь в опитуванні для удосконалення подальшої роботи соціального педагога з учнями, батьками та вчителями.

Прийняти участь в опитуванні можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/1ShSEhU8VobWYJzDHfFIdduYekCdcNa6uUdT4NtVa6do/edit

Дякую за участь в опитуванні!


пятница, 20 марта 2020 г.

Профілактика запізнень на уроки. Як допомогти учням навчитися організовувати власний час?



1.     Нагадайте дітям про те, що дзвоник – це інформація про те, що урок вже почався, а не сигнал того, що час припинити відпочинок і прямувати до класу.
2.    Запропонуйте учням заздалегідь визначити, чим вони будуть займатись на перерві та чи вспінуть на урок. Краще прийти трохи раніше, ніж запізнитися.
3.     Корисним буде самоаналіз учнями вільного часу. Можливо, мають місце «Поглиначі часу» - соцмережі, ігри в телефоні, відкладання важливих справ, невміння розставити пріоритет, шкідливі звички тощо.
4. Рольові ігри – один з інтерактивних способів навчання. Під час моделювання певних ситуацій діти зможуть програвати свою поведінку та певні почуття, подивитися на власні дії з іншого боку.
5.     Застосуйте мозковий штурм, розглядаючи з дітьми поважні та неповажні причини запізнень. Обговоріть із класом, як можна було вирішити ту чи іншу проблему.
6.  Однією з поширених причин запізнень на перщі уроки є пізнє пробудження або неправильна організація часу Розробіть з учнями алгоритм дій ввечорі та зранку: заздалегідь приготувати підручники, зошити, одяг, перевірити будильник, не пізно піти до ліжка.   


 Досвід інших країн 
     Досвід США.  Там у деяких школах вчителі не пускають до класу учнів, які запізнилися, натомість відправляють їх у спеціальну кімнату, де можна читати книжки чи працювати за комп’ютером. У цій кімнаті чекають на перерву всі учні, що запізнилися, а з ними є педагог. Після закінчення уроку школярі повинні підійти до вчителя, на урок до якого спізнилися, і взяти домашнє завдання.
  Загалом же у світі правила щодо відвідування шкільних занять, а також спізнень кожен навчальний заклад встановлює самостійно.
    Наприклад, у Німеччині за запізнення учня можуть залишити після уроків на чергування - наприклад, для прибирання класу чи шкільної території. У деяких школах батьки повинні заплатити за непунктуальність дитини штраф - від 25 до 75 євро. До речі, якщо учень запізнився через затримку шкільного автобуса, він за це не відповідає.
    У Фінляндії діє трикрокова система боротьби із спізненнями учнів. Перший крок -  виховна бесіда з школярем та його батьками. Якщо це не допомогло, дитина і далі не приходить на уроки вчасно, вдаються до другого кроку - застосовують покарання за спізнення: школяра, приміром, можуть залишати після уроків для виконання додаткових учнівських завдань. Якщо ж і після цього дитина систематично запізнюється, школяреві можуть заборонити відвідування закладу на певний час.
         У деяких школах Австрії за декілька спізнень дають жовту картку. Після другої жовтої -  червону. Інформацію про запізнення надсилають в магістрат. Якщо школяр-іноземець отримує таку картку, він може мати проблеми з міграційною службою. А австрійців у деяких випадках можуть навіть відрахувати зі школи.
         У Нідерландах школярі відробляють спізнення - наприклад, прибирають клас. Про тих, хто систематично запізнюється або прогуляє уроки, школа може повідомити профільне міністерство. Тоді додому до учня завітає співробітник установи, щоби побачити хатні умови дитини. До речі, учнів, які запізнилися на контрольну роботу чи іспит, можуть не допустити до складання роботи взагалі.


Біла ромашка - символ боротьби з туберкульозом




10 міфів про туберкульоз


Ви не можете заразитись туберкульозом, якщо користуватиметесь речами хворого. Це також малоймовірно в громадському транспорті, кафе чи супермаркеті. Експерти громадської організації «Інфекційний контроль в Україні» спростовують найбільш поширені міфи про туберкульоз.

Міф 1. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.
Насправді: Таки чином заразитися туберкульозом не можна. Туберкульоз передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.

Міф 2. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей зі застосуванням дезінфікуючих розчинів.
Насправді: Мити руки і прибирати дійсно необхідно, це допомагає запобігти багатьом хворобам. Але це не допоможе захиститись від туберкульоз. Оскільки туберкульоз передається повітрям, єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання. У лікувальних закладах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінення повітря. Якщо у Вашому оточенні є людина, яка кашляє понад два тижні – краще делікатно порекомендувати їй звернутися до сімейного лікаря. Ще один момент – у будь-якому випадку спілкуватися з такою людиною краще на відкритому повітрі – там туберкульоз, як і інші інфекції дихальних шляхів, не передається.

Міф 3. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.
Насправді: За певних умов ризик захворіти збільшується. На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Ми вже зазначили, що тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Як ми бачимо, від більшості цих обставин ніхто не застрахований.

Міф 4. У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження. Проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.
Насправді: Зараз захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Інша річ, що завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків у ті часи, Україна, як і решта пострадянських країн, страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.
Суцільне флюрографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань унаслідок малої чутливості і нездатності виявлення причини змін в легенях. Нині, на відміну від попередніх часів, існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики, всі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі зобов’язані проводити опитування стосовно наявності чинників ризику і симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз (тривалого кашлю, пітливості, тривалого, навіть незначного, підвищення температури, слабкості, схуднення) за звернення до них з будь-якого приводу. За результатами цього опитування людину можуть направити на радіологічне обстеження та аналізи.

Міф 5. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу становить велику небезпеку для оточення
Насправді: Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.

Міф 6. Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті
Насправді: Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять з хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.
До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90% з них ніколи не захворіє – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.

Міф 7. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки краще засвоюються.
Насправді: Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. У залежності від стану пацієнта та обставин його життя, або він сам може приходити до лікувального закладу, або йому приносять ліки. Доцільність цього обґрунтована такими фактами:
  • Пацієнт з туберкульозом, який акуратно лікується, не потребує ізоляції (див. Міф 1).
  • Стан переважної більшості хворих зазвичай значно покращується через декілька тижнів лікування, тож необхідності у особливому спокої та догляді немає, людина може працювати впродовж курсу лікування, якщо це не викликає перевтоми.
  • Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках, за необхідності ін’єкції роблять на пункті амбулаторного лікування.
  • Перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
  • Лікування туберкульозу тривале, воно потребує від 6 до 20 місяців. Перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення допомагають пацієнту пережити цей складний час.
Проте є випадки, коли пацієнти потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні і безпечні умови для них.

Міф 8. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.
Насправді: У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні безоплатні всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі ліки для лікування різних форм захворювання, доступні в світі. Проте, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування завчасно, збудник стає «тренованим» до дії ліків – набуває медикаментозної стійкості. При такій формі захворювання лікування триватиме довше, і воно є менш ефективним. Більше того, така людина поширює стійкі форми інфекції до свого оточення, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.

Міф 9. Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.
Насправді: Так, лікування може призводити до побічних реакцій. Ці реакції можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Світова наука витрачає значні ресурси на пошук нових, більш ефективних препаратів, які дозволять скоротити час лікування і мають менше побічних ефектів. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачій чи борсучій жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання. У такий спосіб намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання харчових речовин– білків, мікро- і макроелементів. Але в ті часи туберкульоз усе одне був смертельною недугою. Тож, одужати без спеціального лікування не можна.

Міф 10. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють.
Насправді: Вакцинація проти туберкульозу (БЦЖ), яку роблять на 3-5 день життя дитини за відсутності протипоказань, є однією з найбезпечніших. Ускладнення, переважна більшість з яких не потребує лікування, трапляються менше, ніж у 1% випадків. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету. На жаль, вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині нині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко.

Протидія булінгу. Інший - Не гірший!

  Перегляньте відео та поміркуйте: до яких наслідків може призвести булінг? Як йому запобігти та як захиститися?