Сьогодні суспільство бажає бачити школу не лише одним із освітніх ресурсів, а скоріше простором розвитку та співпраці як всередині, так і по відношенню до зовнішнього світу. Сучасне освітнє середовище створює неповторне індивідуалізоване та персоналізоване враження, де у кожного є можливість відшукати себе.
Дослідники вважають, що психотравмуючі ситуації прямо чи опосередковано впливають на фізичне і психічне здоров'я особистості. Зокрема, до психотравмуючих ситуацій у навчальному процесі освітнього закладу можна віднести:
- Конфлікти у стосунках вчитель - учень, учень - учень, учень - батьки тощо;
- Проблема адаптації в освітньому середовищі
- Атмосфера нездорової конкуренції між однолітками;
- Надмірна вимогливість педагогів тощо.
Що впливає на безпечне освітнє середовище?
1. Якість міжособистісних відносин: позитивні фактори (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність), негативні фактори (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність);
2. Захищеність в освітньому середовищі - оцінка відсутності насильства у всіх його видах, формах для всіх учасників освітнього простору.
3. Комфортність в освітньому середовищі - оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.
Принципи безпечного освітнього середовища
1. Принцип домінування життя людини як головної цінності, що визначає модель мінімальної (необхідної безпеки), максимально усуває ризики, що загрожують життю як дітей, так і дорослих.
2. Принцип регіональної специфіки передбачає під час організації системи безпеки освітнього середовища школи облік небезпек і можливих надзвичайних ситуацій конкретного регіону (міста, області, роботи).
3. Принцип комплексної оцінки небезпек (ризиків), що задає методику різних педагогічних (освітніх) ризиків (зовнішніх і внутрішніх) на основі комплексного, системно-синергетичного підходів.
4. Принцип міні-макса, що визначає досягнення максимального ефекту безпеки при наявності мінімуму ресурсного забезпечення.
5. Принцип максимальної ефективності управління системою заходів і створених педагогічних умов, спрямованих на забезпечення максимальної безпеки освітнього середовища і школи, як соціального інституту в цілому.
Робота над створенням освітнього середовища не припиняється з досягненням певного результату. Насамперед, це безперервний процес реагування на нові виклики життя, пошук нових можливостей ресурсів, генерування ідей та правил. Водночас необхідно, щоб всі учасники освітнього процесу усвідомлювали спільну відповідальність мали вміння, бажання та добру волю для такої співпраці.
Джерело: "Кодекс безпечного освітнього середовища", методичний посібник. - К., 2018. - Міністерство освіти і науки України, ВБО Український фонд "Благополуччя дітей"
Як виховати дітей так, щоб у них були здорові тіло, розум і дух? Як зберігати спокій у ситуаціях, коли дитина виводить вас із рівноваги? Як приймати дитину такою, якою вона є, і знаходити з нею спільну мову? Якщо ви шукаєте відповіді на ці питання, вам може допомогти усвідомлене батьківство. Зрозуміти його сутність нескладно, набагато складніше бути усвідомленими батьками на практиці. Розгляньмо, що таке усвідомлене батьківство і як його використовувати при вихованні дітей.
Що таке усвідомлене батьківство?
Усвідомлене батьківство означає усвідомленість у всіх видах взаємодії з дитиною. Воно також передбачає глибокий зв'язок із дитиною й розвиток її особистості.
Щоб стати усвідомленими у вихованні дитини, необхідно по-новому поглянути на її поведінку й почати усвідомлено ставитися до її потреб. Простіше кажучи, слід побачити дитину такою, якою вона є, усвідомивши її внутрішню сутність.
При цьому усвідомлене батьківство не означає вимогу дотримуватися тих чи інших суворих правил або не робити для дитини жодних обмежень.
Батьки в усьому світі стверджують, що їх головне завдання – правильно виховати дитину. Однак експерти в галузі усвідомленого батьківства переконані, що батькам не менш важливо самим стати більш усвідомленими й розвинути свої особистісні якості. Це – шлях до ефективного виховання дітей.
Щоб краще зрозуміти, що таке усвідомлене батьківство, варто ознайомитися з основними засадами цього підходу.
Принципи усвідомленого батьківства
Упродовж багатьох років батьки виховують дітей за принципом: «Я – мама, а ти – дитина, тому ти маєш слухати мене, бо й мене так виховували». Усвідомлене батьківство передбачає нові принципи виховання. Щоб стати усвідомленими батьками, дотримуйтеся таких правил:
1. Зосереджуйтеся на довгострокових цілях. Недисциплінованість і неслухняність дитини можуть викликати у вас негативні емоції. Якщо ви не здатні дати їм раду, ви не можете бути усвідомленими. Секрет у тому, щоб зосередитися на довгострокових цілях і будувати взаємини з дитиною, ґрунтуючись на любові, довірі та співчутті.
2. Більше слухайте, менше говоріть. Будьте уважні до того, що вам хоче сказати дитина. Ставте їй запитання, щоб ознайомитися з її точкою зору. Так дитина зрозуміє, що її чують і цінують.
3. Вибачайте. Усім властиво помилятися, особливо дітям. Замість карати дитину допоможіть їй зрозуміти, у чому вона не зовсім права. Вибачайте їй – і вона намагатиметься не повторювати своїх помилок.
4. Сприймайте дитину на глибокому рівні. Навчіться бачити і приймати не тільки зовнішність і поведінку дитини, а і її внутрішню сутність. Дотримуйтеся такого сприйняття в усіх видах вашої взаємодії з дитиною.
5. Розберіться з власними проблемами. Час від часу вчинки дитини можуть викликати у вас болісні спогади. Важливо дати їм раду, перш ніж вони почнуть шкодити вам і вашій дитині. Ви можете розібратися в собі самостійно або обговорюючи це з чоловіком. Ваша невпевненість не повинна впливати на виховання дитини.
6. Спілкуйтеся ввічливо. Говоріть із дитиною, як ви спілкуєтеся з дорослими – виявляйте до неї повагу й люб'язність. Батьки – перші вчителі в житті дитини, тому вам потрібно навчити дитину розмовляти з тими, хто поряд, і відповідати їм. Дитина обов'язково засвоїть ваші уроки й застосовуватиме їх у майбутньому.
7. Створіть мирну атмосферу, сповнену любові. Дитина однаково сприймає як позитивне, так і погане. Тому вам потрібно створити позитивну обстановку, у якій дитина почуватиметься безпечно. Така атмосфера сприятлива для здобуття дитиною нових знань і дослідження навколишнього світу. Будь-які негативні фактори можуть зашкодити дитині, викликаючи в неї фобії або затримуючи її розвиток.
8. Поводьтеся так, як ви хочете, щоб поводилася дитина. Діти чинять так, як чините ви, а не так, як ви їм говорите. Відтак перш ніж навчити їх чого-небудь, покажіть позитивний приклад. Будьте послідовні у своїх словах і діях. Якщо ваші слова не збігатимуться з діями, це спантеличуватиме дитину. Наприклад, якщо ви не хочете, щоб вона кричала, вам не варто говорити їй підвищеним тоном: «Не кричи». Дитина може заперечити: «Тоді чому ж ти сама на мене кричиш?».
9. Укладіть розпорядок справ на щодень. Коли в домі встановлено розпорядок, дитина знає, що й коли потрібно робити. Якщо дитина змалечку живе за розпорядком, вона сприймає його як природну частину буття. Коли життя дитини супроводжують порядок і передбачуваність, вона почувається в безпеці.
10. Будьте чуйними. Перш ніж тим чи іншим чином реагувати на поведінку дитини, зробіть паузу й подумайте, як би ви вчинили на її місці. Так ви наблизитеся до розуміння її точки зору і зможете правильно відреагувати. Коли ви виявлятимете чуйність, дитина довірятиме вам і радитиметься з вами.
11. Виявляйте до дитини безумовну любов. Усім подобається, коли їх люблять, і діти – не виняток. Батьківська безумовна любов допомагає їм почуватися впевнено й безпечно. Діти дуже чутливі до емоцій батьків, тому будь-які негативні емоції можуть їх лякати або дезорієнтувати.
12. Розділіть домашні обов'язки. Визначте для дитини прості домашні обов'язки – це не тільки розвиватиме її відповідальність, а й допоможе їй відчути себе частиною сім'ї. Не забувайте дякувати дитині за виконану роботу й говорити, як ви цінуєте те, що вона робить.
13. Розвивайте здібності дитини. Кожна дитина має потенціал і таланти. Допоможіть дитині реалізувати її потенціал. З’ясуйте, які саме здібності має ваша дитина, і допоможіть їх розвинути. Заохочуйте дитину цікавитися різними речами. Спілкуйтеся з дитиною про те, що її захоплює, займайтеся спільними справами і пропонуйте свою допомогу.
14. Розвивайте взаємини. Зміцнюйте й розвивайте стосунки з чоловіком, родичами та друзями. Поясніть дитині необхідність мати здорові взаємини.
15. Залишайтеся здоровими і щасливими. Зрозуміло, усі батьки хочуть, щоб їхні діти росли щасливими та здоровими. Для цього вам потрібно самим бути щасливими й дотримуватися здорового способу життя. Поясніть дитині важливість здорових звичок. Ви – головні люди в житті своїх дітей, тому вам слід дбати про власне фізичне та психічне здоров'я.
Для усвідомленого батьківства важливо не тільки дотримуватися цих принципів, а й уникати тих чи інших помилок.
Помилки, що їх припускаються батьки
1. Не ставтеся до дитини як до своєї власності. Ви просто допомагаєте їй рости й розкривати потенціал. Вам необхідно допомогти в цьому дитині і добре розуміти її потреби, які з віком змінюються.
2. Не поспішайте. Виховання дітей потребує від батьків терпіння. Не приймайте поспішних рішень. Дайте собі певний час, щоб зрозуміти точку зору дитини, і тільки після цього варто робити висновки. Ваше терпіння допомагає дітям довіряти вам і покладатися на вас.
3. Не проектуйте свої особисті цілі на дитину. Дитина не зобов'язана досягати того, чого ви самі колись не досягли. Дитина має свої цілі та прагнення. Допоможіть дитині з’ясувати їх.
4. Не встановлюйте для дитини занадто багато обмежень: якщо на всі її прохання ви відповідаєте «ні», вона припинить запитувати у вас дозволу, тому що наперед знатиме всі відповіді.
5. Не заходьте в емоції, реагуючи на поведінку дитини. Найчастіше батьки емоційно реагують на погану поведінку дитини. Більш зрілою реакцією є розмова з дитиною. Перш ніж різко відреагувати на поведінку дитини, зупиніться і пошукайте ефективніший спосіб. Розмова допоможе вам зрозуміти причини дитячої поведінки і виробити спосіб ефективнішої поведінки.
6. Не будьте занадто суворими й жорсткими з дитиною. Встановлюйте правила, але передбачте умови, за яких вони можуть бути пом'якшені.
Поради щодо усвідомленого виховання
Кричати на дитину або нав'язувати їй свою точку зору легко. Набагато складніше виявляти зрілість у вихованні дитини: цінувати її думку, поважати її погляди. Метод усвідомленого батьківства пропонує декілька практичних порад, як його застосовувати.
1. Виявляйте поміркованість у своїх очікуваннях. Маючи завищені очікування від дитини, ви чините на неї тиск, домагаючись її відповідності цим очікуванням. Дозвольте дитині вільно розвиватися і ставте перед нею завдання, відповідні її віку.
2. Ставтеся до дитини серйозно. Не критикуйте її і не насміхайтеся над її діями або думками. Це погано позначається на її впевненості в собі. Дитина може припинити ділитися з вами своїми думками. Замість цього уважно слухайте, що говорить дитина, і висловлюйте свою думку із цього приводу.
3. Не втручайтеся. Батьки часто піддаються спокусі втрутитися в життя своєї дитини. Але це може відштовхнути дитину від них. Втручатися в життя дитини потрібно тільки за крайньої потреби, у решті випадків слід давати їй достатньо простору відповідно до її віку. Надайте дитині змогу самостійно приймати рішення, за потреби висловлюйте необхідні для цього поради.
4. Регулюйте свої емоції. Коли дитина не слухає вас, легко розсердитися або засмутитися. Але краще зберігати спокій і залишатися добрими в будь-якій ситуації.
5. Практикуйте медитацію й релаксацію. Медитація допоможе вам налагодити зв'язок зі своїм внутрішнім «я» та зі своїми почуттями. Коли ваша свідомість вільна, ви стаєте терплячими й доброзичливими, і це допомагає вам знаходити спільну мову з дитиною.
Усвідомлене батьківство здатне змінити ваше уявлення про виховання дитини. І це добре, адже завдяки дітям ми й самі стаємо кращими. Усвідомлене батьківство – ваш помічник у створенні ідеального середовища для фізичного, розумового й духовного розвитку дитини.
Вчителю важливо підтримувати звичний шкільний розпорядок,
що допомагає дітям відчувати безпеку, а також те, що є речі, які залишаються
звичними. Потрібно продовжувати підготовку до запланованих шкільних подій,
підключаючи до цього дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб. Повернення до
звичного життя допомагає дитині зміцнити почуття безпеки та здатності керувати
своїм життям. Підтримка звичного способу життя дуже позитивно діє на дитину та
є для неї доказом власної безпеки та стабільності.
Поради класному керівнику щодо
взаємодії з дитиною:
Шановні учні! Пропоную взяти участь в анкетуванні "Місце соціальних мереж в житті сучасної молоді". Анкетування анонімне, відповіді будуть використано в узагальненому вигляді.
Анкеування для учнів 10 класів: https://docs.google.com/forms/d/1vn7ybKro99hLu_OAjDk6R8qDvpG2KrXu06r6pyK7rp8/
Анкетування для учнів 11 класів: https://docs.google.com/forms/d/191wgQxGPkIkYm3z5wMwhtJyzKC1xMQTATFFjz4P8AtM/
Дякую за участь в анкетуванні!
Телефони
довіри
Служба Номер
Дитяча гаряча лінія
0 800 500 225
(з 12:00 до 16:00)
Гаряча
лінія щодо булінґу
116 000
Гаряча
лінія з питань запобігання
Насильства
116
123
0 800 500 325
Уповноважений
Верховної Ради з прав
Людини
0 800 50 17
20
Гаряча
лінія Уповноваженого Верховної
Ради
України з прав людини 044
253 75 89
Уповноважений
Президента України з прав
дитини
044 225 76 75
Центр
надання безоплатної правової
допомоги
0
800 213 103
Національна
поліція України 102
Всеукраїнська
дитяча лінія «Телефон
довіри»
0 800 500 21
Національна
гаряча лінія із запобігання
торгівлі
людьми 0
800 500 22 50
Національна
гаряча лінія з питань
насильства
та захисту прав дітей 0 800 500 33
50
Цілодобовий
телефон довіри з питань
допомоги
жертвам насилля у сімʼї 044 451 5451
Гаряча
лінія UNICEF-Україна 044 254 24 50
Гаряча
лінія Міністерства освіти і науки
України
044
279 35 74
Телефон
довіри з ВІЛ-СНІД: національна
Лінія
0 800 500 45 10
Гаряча
лінія «Служби розшуку дітей» 0 800 50 14 14
Департамент
кіберполіції Національної поліції України:
форма зворотного звʼязку —
https://ticket.cyberpolice.gov.ua/;
Ідея
того, що люди володіють невід’ємними правами, корениться в багатьох культурах і
стародавніх традиціях. Численні приклади шанованих правителів і найважливіших
збірників законів з історії людства показують нам, що цінності, втілені в
правах людини, не є ні «західним винаходом», ні винаходом ХХ століття. Вони є
реакцією на всесвітні потреби людей і на пошук справедливості. Усі
суспільства мають свої ідеали і системи забезпечення справедливості, чи в усних чи в письмових традиціях, хоча не всі
ці традиції збереглися.
Стародавня
історія
Людина є людиною лише через інших людей.
• Звід законів царя Хаммурапі у Вавилонії
(близько 2000 до н.е.) був першим писаним кодексом законів, заснованих царем
Вавилона. У ньому давалася обітниця «здійснювати в царстві справедливе
правління, винищувати злих і жорстоких, не дозволяти сильним пригноблювати
слабких, ... просвіщати країну і сприяти благополуччю народу».
• До нас дійшли слова давньоєгипетського
фараона (близько 2000 до н.е.), який давав вказівку своїм підлеглим: «Коли з
Верхнього або Нижнього Нілу приїжджає прохач, зробіть так, щоб все проходило
відповідно до закону, щоб був дотриманий звичай і поважалися права кожної
людини».
• Хартія Кіра (близько 539 р. до н.е.) була
складена царем Персії для народу його царства і визнавала права на свободу,
безпеку, свободу пересування, а також деякі соціальні та економічні права.
•
Учення Конфуція (500 ст. д.н.е.) містить, як центральну тему, концепцію дітей
або співчуття та любові до інших. Конфуцій казав: «Того, чого собі не бажаєте,
не робіть іншим». Доктор Пенг-чун Чанг, китайський експерт по конфуціанству,
який відіграв активну роль в укладанні Загальної декларації прав людини, вірив,
що конфуціанство заклало підґрунтя для ідей щодо прав людини.
• Імам Алі Ібн Аль Хуссеін написав Епістолу
по правам на початку 8 століття нашої ери. Наскільки нам відомо, цей лист —
перший документ, який впорядковує головні права, як вони сприймалися на той
час, і перша спроба, яка не порівнює концепцію прав в їх негативному аспекті.
Епістола методично перераховує 50 таких прав. Вони створені в дусі, зосередженому
на ранніх ісламських заповідях.
• Хартія ду Манде (1222 н. е.) і хартія де
Kurukan Fuga (1236 нашої ери), засновані на систематизації усних традицій із
Західної Африки, підтверджують такі принципи, як децентралізація, збереження
довколишнього середо- вища, прав людини і культурної різноманітності.
• Африканський світогляд «убунту» в
своїй сутності включає
все, що означає бути людиною.
Убунту підкреслює повагу до усіх членів громади, гостинність і
шляхетність. Поняття про
Убунту підсумоване в
цьому:
«Людина
є нею лише через інших людей». Ця думка має глибинний сенс для прав людини.
Якщо ми люди лише через інших, тоді нелюдяність до інших також позбавляє нас
самих гуманності — звідси потреба просувати права інших, прощати і отримувати
прощення і поважати права інших людей.
Які
особистості в історії вашої країни (політичні, літературні і релігійні)
відстоювали ідеали прав людини або боролися за них?
З
13 по 18 століття
Еволюція ідеї щодо універсальних прав людини
походить з підвалин понять про гідність і повагу в цивілізаціях усього світу
впродовж століть. Однак розвиток ідеї про те, що ця повага має бути закріплена
в законі, відбувався протягом значно більшої кількості поколінь. Ми часто
черпаємо рішучість для узаконення поняття прав з певного історичного досвіду.
Він, безперечно, не є невичерпним джерелом. З розширенням наших знань історії
інших культур, без сумніву ми теж виявимо історичний імпульс законодавчих прав
також в інших культурах.
• В 1215 р. англійські вельможі і духівництво
змусили короля Англії підкорятися закону, розробивши Велику Хартію
вольностей (Магна Карта). Магна Карта
захищала лише права привілейованих (шляхтичів) і тому не стосувалася прав
людини як таких. Він став широко цитованим документом про захист вольностей,
тому що представляв обмеження королівської влади і визнання свобод і прав інших
людей.
• У 1689 році Парламент прийняв закон, в
якому заявлялося, що він більше не терпітиме королівського втручання у свої
справи. Цей документ, відомий як Білль про права, забороняв монарху припиняти
дію законів без згоди парламенту, обумовлював вільні вибори членів парламенту і
декларував, що свобода слова в парламенті не могла бути оскаржена ні в судах,
ні де-небудь ще.
• Хьюг де Грут (1583–1645 рр.) має відношення
до запровадження міжнародного права. Його книжка Про закони війни і миру
пропонує систему загальних принципів, заснованих на «натуральному праві», яке,
на його думку, має об’єднати всі нації, незалежно від місцевих законів та
звичаїв. Впродовж 17 і 18 століть в Європі, деякі філософи розвинули далі
концепцію «натуральних прав». • Джон
Лок (1689) розвинув теорію,що кожна
людина має певні права,що походять від власної природи,
а не від уряду і його законів. Законність
уряду, фактично, засновувалась
на тому, що
він надавав ці природні права.
Ідея, що ці природні права повинні
надати право людям на певний
правовий захист, набула
більшого поширення і знайшла своє відображення в конституціях
деяких країн. Права людини переформулювали цю ідею, а також довели те саме
стосовно відносин між урядами і громадянами.
• Джон Лок (1689) розвинув теорію,що
кожна людина має
певні права,що походять від власної природи, а не від уряду і його
законів. Законність уряду, фактично,
засновувалась на тому,
що він надавав ці природні права. Ідея, що ці
природні права повинні надати право людям на певний правовий захист,
набула більшого поширення
і знайшла своє відображення в конституціях деяких країн. Права людини
переформулювали цю ідею, а також довели те саме стосовно відносин між урядами і
громадянами.
• В 1776 році більшість британських колоній в
Північній Америці проголосили
незалежність
від Британської Імперії в Декларації Незалежності Сполучених Штатів. Вона
здебільшого базувалася на «природному праві» теорії Лока і Монтеск’є. На основі
переконання про сутність обмеження державної влади і захисту свободи,
Декларація пропагувала такі поняття: невід’ємні права; захист особистих прав;
свобода слова, преси, петіцій і зібрань; недоторканність приватного життя;
належні правові процедури; рівність перед законом і свобода віросповідання.
• В 1789 році французи повалили монархію і
заснували першу Французьку Республіку. Французька Декларація Прав
людини і громадянина
взяла свій початок від революції і була написана представниками
духівництва, дворянства і звичайних людей, які написали її щоб втілити думки
діячів Просвітництва, таких як Вольтер, Монтеск’є, енциклопедистів і Руссо.
Декларація критикувала політичну і правову системи монархії і визначала
природні права людини такі як «свобода, власність, безпека і право на протидію
гнобленню». Вона замінила систему аристократичних привілеїв, яка існувала за
монархії, принципом рівності перед законом. Її терміни рівності і
теоретична концепція рівних
прав, однак, потребувала
часу для практичного застосування. Суспільство було глибоко нерівним, а
забезпечення її виконання тривало б цілі покоління.
Закон
про права — це те, на що люди мають права перед будь-яким урядом в світі,
загальним чи місцевим, і те, в чому їм не може бути відмовлено ніяким
справедливим
урядом».
Томас
Джефферсон, 1787
Мета
будь-якого політичного об’єднання полягає у збереженні природних і невід’ємних
прав людини. Ці права: свобода, власність, безпека і протидія гнобленню.
Декларація
Прав людини і громадянина, 1789.
Франція
Людина
будучи... по своїй природі вільна, рівна і незалежна, ніхто не може бути...
підкорений політичній владі іншого без своєї згоди.
Джон
Лок
Ранні
міжнародні угоди: рабство і праця
У
XIX і XX століттях ряд проблем зі сфери прав людини привернув широку увагу і
став розглядатися на міжнародному рівні, починаючи з таких питань, як рабство,
кріпосне право, жорстокі умови праці та дитячої праці. Приблизно до цього часу
належить і прийняття перших міжнародних угод, що відносяться до прав людини.
Хоча пропонуючи корисний захист, основою таких угод були взаємні зобов’язання
між державами. Це знаходиться в різкому контрасті з сучасними угодами з прав
людини, де такі зобов’язання належать безпосередньо власникам індивідуальних
прав.
• В
Англії та Франції
рабство було оголошено
поза законом приблизно на початку XIX століття, а в 1814
році британський і французький уряди підписали Паризький договір про співпрацю
з метою припинення работоргівлі. На Брюссельської конференції 1890 був
підписаний Акт проти рабства, який пізніше був ратифікований вісімнадцятьма
державами, заявивши цим про свій намір покласти край трафіку африканських
рабів.
• Це, однак, не стосувалось примусової праці
і постійних і жорстоких умов праці. Навіть 1926 Міжнародна
Конвенція Рабства, мала на меті скасування рабства в усіх його формах, але не
впливала на загальну практику примусової праці аж до кінця сорокових.
• Створення Міжнародної організації праці
(МОП) в 1919 році відображає переконання
у тому, що
універсальний і тривалий
мир може бутидосягнутий, лише якщо заснований на
соціальній справедливості. МОП розвинула систему міжнародних стандартів праці,
що відстоювали пристойну і продуктивну працю, свободу, рівність, безпеку і
гідність.
• Однією з сфер роботи МОП були
заходи,спрямовані на боротьбу проти дитячої праці, особливо в її найгірших
проявах. Ця робота стосується багатьох напрямків діяльності в цій сфері і до
сьогодні, включаючи сприяння укладенню міжнародних угод з дитячої праці, таких
як Конвенція МОП номер 182 щодо найгірших форм дитячої праці і Конвенція МОП
номер 138 щодо мінімального віку працевлаштування.
• Протягом 1899-1977 років було прийнято
низку важливих угод в сфері міжнародного гуманітарного права, ознаменувавши ще
одну сферу раннього співробітництва між державами. Міжнародне гуманітарне право врегульовує ведення
збройних конфліктів. Права людини можуть застосовуватися паралельно з
міжнародним гуманітарним правом в багатьох сферах, наприклад у ставленні до
в’язнів. Однак, міжнародне гуманітарне право більше спеціалізується і деталізує
все, що стосується багатьох інших питань під час конфліктів, наприклад
дозволене використання зброї і військової техніки.
Краще
голодувати вільним, а ніж бути гладким рабом.
Езоп
Як ви
вважаєте, чому виникла
необхідність в прийнятті
міжнародних угод, замість
розробки окремими країними власних стандартів?
XX
століття
Війни будуть вестися й надалі, аж доки людство буде
нездатним помічати, що людська природа подібна, не важливо, де б на землі ми не
опинилися.
П’єрр Дако
Ідея захисту прав людини від зловживань урядової
влади через закон стала набувати ширшого схвалення в ХХ столітті, особливо
після створення Ліги Націй і Міжнародної організації праці і їх роботи в сфері
прав меншин, праці та інших питань. Важливість систематизації цих прав в
письмовій формі вже була визнана країнами і, таким чином, описані вище
документи стали ранніми попередниками багатьох сучасних угод з прав людини.
Однак, саме події Другої світової війни дійсно вивели права людини на
міжнародний рівень. Жахливі звірства, скоєні під час цієї війни, у тому числі
голокост і масові воєнні злочини, спричинили виникнення наступного органу
міжнародного права, і насамперед, створення прав людини такими, які нам відомі
зараз.
Статут Організації Об’єднаних Націй, підписаний 26
червня 1945 р., відобразив це положення.
Статут заявляє, що
основним завданням ООН є
«позбавити прийдешні покоління від лиха війни» і «знов утвердити віру в основні
права людини, гідність і цінність людської особистості, рівноправність
чоловіків і жінок».
Загальна декларація прав людини була розроблена
Комісією з прав людини ООН і прийнята Генеральною Асамблеєю 10 грудня 1948
року. Всесвітня Декларація прав людини, без сумніву, є новаторською і продовжує
слугувати як найважливіший глобальний інструмент по правам людини. Хоча не
будучи досі юридично обов’язковою, ВДПЛ послужила спонуканням поза численними
зобов’язаннями щодо прав людини, чи на
національному, регіональному або
міжнародному рівнях. Відтоді ряд ключових інструментів, які гарантують її
принципи, також були розроблені і погоджені міжнародною громадою.
Джерело: https://www.coe.int/web/portal/home
У сучасному світі права людини стали кваліфікуватися за цілою низкою напрямів. Це особисті права, які передбачають недоторканність особи і житла, власності та конфіденційності листування та права на об’єктивний суд. Соціальні права, які передбачають права на свободу праці, охорону сім’ї та дитинства, захисту батьківських прав, здоров’я і соціальної справедливості. На ряду з цим існують і політичні права, які мають на увазі і свободу совісті, і рівність усіх перед законом, свободу друку і свободу слова, свободу зібрань та право на протест. Є також і економічні права, які мають на увазі свободу розвитку і функціонування промисловості і торгівлі, свободу пересування та розпорядження власністю на свій розсуд. Культурні права включають в себе свободу мистецтв і наук, свободу викладання і право на освіту, а також право на використання у всіх цих процесах своєї рідної мови. Все це узагальнено і взято на озброєння як демократичні цінності. Здавалося б чого ще не вистачає сучасній людині для життя і розвитку? За даними проекту DilovaMova.com, навіть самі просунуті в дотриманні прав і свобод людини країни не можуть похвалитися ідеальними умовами практичної реалізації цих прав для свого рідного суспільства, а що казати про ти країни, де демократичні цінності досить умовне поняття.Після закінчення Другої світової війни і спробі усвідомлення всіх жахів зневаги прав і свобод людини, які вона оголила, міжнародне співтовариство постаралося об’єднатися в цих загальнолюдських поняттях і Генеральною Асамблею ООН 10-го грудня 1948-го року була прийнята Загальна декларація прав людини. Пізніше, в 1950-му році всім зацікавленим державам і організаціям було запропоновано відзначати цю дату як всесвітній День прав людини. Відзначається щорічно відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/423 (V).У цей День ми приєднуємося до цієї ініціативи і бажаємо всім нам розуму і мудрості. Нехай наші права і свободи починаються з нашого дотримання їх по відношенню до наших ближніх! Слідуючи принципам поваги та активної громадянської позиції ми будуємо майбутнє не тільки для нас самих, але і для наших нащадків.
Джерело:https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=332&year=2020
Як часто ви чуєте фрази на кшталт «Треба відповідальніше
ставитись до навчання», або «Коли ти вже станеш відповідальним?». Можливо, на
прохання описати людину ви казали «Він безвідповідальний», або, навпаки «Він
дуже відповідальна людина».
Подумайте, будь ласка, що приходить вам на думку, коли ви чуєте ці слова? Чи є у вас певні асоціації з цими словами?
Відповідальність – це вимога до людини, яка полягає в здатності
передбачати результати власного вибору, об'єктивно оцінювати свої дії та
аналізувати їх. Для відповідальності велике значення має вибір як основа дії,
від якого залежить розвиток особистості.
В
залежності від сфер життєдіяльності людей відповідальність має ряд форм. Під
впливом ускладнення суспільного життя, появи різноманітних соціальних
інститутів відокремилися і виокремилися як самостійні наступні види відповідальності:
·
юридична;
·
економічна;
·
моральна;
·
професійна;
·
політична;
·
екологічна;
·
моральна.
Правова
(юридична) відповідальність виражає необхідність дотримання
прийнятих державних законів і норм державного регулювання. Юридично
відповідальною буде поведінка тієї організації, яка суворо виконує закони та
існуючі нормативи. Але у соціальному плані вона може відрізнятися
безвідповідальною поведінкою при використанні, наприклад, суперечливою або
брехливої реклами, порушення стандартів якості продукції, екологічних
нормативів та ін.
Ознайомтесь,
будь ласка, з інформацією щодо правової відповідальності дітей:
Як ви вважаєте, яким був би наш світ, якщо люди би
взагалі не несли ніякої відповідальності? Чи був би цей світ безпечним?
Кожний людський
вчинок як наслідок обраного рішення в ситуації морального вибору так чи інакше
порушує інтереси інших людей, суспільства. Оскільки
моральний вибір виражає реальний зв'язок особистості з іншими людьми, а
отриманий результат набуває певного значення для інших людей, це завжди
накладає відповідальність на особистість. Відповідальність означає спроможність
правильно зрозуміти потреби інших людей як свої особисті. Людина тоді
поводитися відповідально стосовно інших, коли поважає в них особистість. Бути
відповідальними означає розумне вміння керувати особистою поведінкою, не даючи
волі ірраціональним пристрастям.
Нести відповідальність означає приймати на себе всі
наслідки своїх вчинків. Відповідальній поведінці протистоїть безвідповідальна —
це вчинки, які відбуваються без урахування наслідків для себе та інших.
Безвідповідальність завжди пов'язана з байдужкістю й легковажністю або з
надмірною самовпевненістю. Насамперед, безвідповідальність означає спробу
перекласти наслідки своїх вчинків на інших.
Впродовж життя
людина стискається з безліччю різноманітних ситуацій, в яких слід зробити той
чи інший вибір. За дітей відповідають батьки, але доросла людина несе
відповідальність за власне життя.
Поміркуйте, які наслідки може принести безвідповідальна
поведінка?
Вправа «Колесо життя»
Методика
запропонована Біллом Рейном, професором з університету Канади. Наші пращури сприймали життя як колесо, відповідно до цього
світогляду, все в житті має існувати в гармонії.
Вправа дає змогу
поглянути на себе з іншого боку. Більш цілісно, звернути увагу на різні сфери
життя та відкрити можливості для розвитку. Як вже було сказано,
колесо ототожнюється з гармонією, спокоєм, балансом. Тому саме цей образ і застосуємо.
Для виконання
вправи, краще обрати тихе і затишне місце, щоб уникнути зайвих
подразників і відволікаючих факторів.
Візьміть аркуш білого паперу та зробіть в середині крапку, а потім проведіть 8 променів від неї. Так, щоб можна було утворити 8 рівних секторів. Приблизно, як на малюнку нижче. Підпишіть кожен сектор, або позначте так, щоб вам було зрозуміло. Замість грошів та фінансів можна вказати навчання. Методика досить проста – по кожній осі потрібно проставити відповідну оцінку поточного положення ваших справ. Шкала від 1 до 10 , де 1 – низько (біля центра), 10 – високо (біля лінії окружності). Після того, як ви визначите сектори, над якими потрібно працювати, напишіть три кроки які допоможуть покращити ваш стан. Наприклад, якщо у вас низька оцінка у секторі "здоров'я та спорт", то трьома кроками покращення можуть бути: ранкова пробіжка, відмова від користування ліфтом, вживання щодня 1,5 л. води. Таким чином, ця вправа дає змогу визначити, де слід попрацювати над собою, зрозуміти свій вплив на власне життя.
Вправа "Портрет відповідальної людини". Уявіть собі відповідальну людину та опишіть її. Які в неї риси характеру? Чи є вона успішною?
Перегляньте відео та поміркуйте: до яких наслідків може призвести булінг? Як йому запобігти та як захиститися?
