Міф 1. Цькування є і завжди лишатиметься нормальною складовою дорослішання
Булінг у школі є не менш травматичним, ніж інші форми насильства. У насильстві немає нічого нормального. Думати, що цькування - нормальне явище - значить позбавляти жертву підтримки і потурати кривдникові.
Міф 2. Вчителям легко розібратися, хто у класі кривдник, а хто - жертва цькування.
Учителі не завжди можуть побачити, з чого починалось цькування. Якщо одна дитина кинулась на іншу з кулаками, хто винен? Звісно, той, хто вирішив проявити фізичну агресію. Але за кадром залишається, що говорив побитий, щоб довести свого однокласника. Кривдники нерідко бувають хитрими, роблять так, щоб за їхню поведінку покарані були інші.
Міф 3. Є такі діти, яких обов'язково цькуватимуть, у якій групі вони б не опинилися.
Така позиція виправдовує бездіяльність дорослих, створює поганий приклад для наслідування. Цькування - це дисбаланс влади, який дитина не може компенсувати самостійно, потребуючи допомоги дорослих.
Міф 4. Цькування відбуваєтьмся тому, що дитина чимось відрізняється
Будь-хто може стати жертвою. Цькування відбувається тому, що хтось з дітей чи дорослих вважає, що самостверджуватися за рахунок приниження іншого абсолютно нормально.
Міф 5. З досвіду цькування дитина отримує для себе урок
Дитина, яка зазнає тривалого цькування, може втратити здатність довіряти людям, вступати в близькі стосунки, а іноді і власну індивідуальність. Вона виявляється захованою за захисною маскою, яку людина звикла носити. Отже, насильство важко назвати корисним уроком для дитини.
Джерело: І.І.Дорожко, О.Є.Малихіна, Л.В.Туріщева "Насильство. Булінг". - Основа, 2019 рік.
Комментариев нет:
Отправить комментарий