Останнім часом
проблема дитячої агресії стала актуальнішою, оскільки посилилась соціальна
напруженість у суспільстві, як наслідок – емоційна нестабільність дорослих,
психологічна неврівноваженість окремих сімей. Це призводить до підвищення
тривожності, агресивних реакцій у дітей.
Несприятливі чинники, які
призводять до агресивної поведінки:
- Неуважність дорослих до нервово-психічного
стану дитини;
- Завищені вимоги та нехтування
потребами;
- Стилі виховання дорослих, що не
відповідає індивідуальним особливостям дитини;
- Зразок агресивної поведінки від
авторитетних дорослих чи від улюблюлених екранних героїв.
Напрями роботи
Зважаючи на причини, які спонукають дітей до агресивних дій, роботу з
дітьми з агресивною поведінкою, а також профілактичну роботу потрібно проводити
в тих напрямах, які дадуть змогу задовільнити або компенсувати заблоковані
(незадоволені) потреби дитини.
Напрями роботи з агресивними дітьми
·
Формування
адекватної самооцінки
·
Розвиток
комунікативних навичок
·
Зниження
емоційної напруженості та особистісної тривожності. Навчання дітей засобам
вираження гніву у прийнятній формі
·
Формування
навичок самоконтролю. Навчання прийомам саморегуляції, уміння тримати себе в
руках у різних ситуаціях.
·
Розвиток
здатності розуміти емоційний стан іншої людини.
·
Формування
емпатії, довіри до людей.
Працюючи з
агресивними дітьми, важливо:
·
З’ясувати
життєву ситуацію дитини (відносини у сім’ї, стиль виховання батькв, статус у
групі);
·
Проводити
роботу з батьками (інформаційну, консультативну);
·
Співпрацювати
з адміністрацією закладу, спеціалістами психологічної служби, не приховувати
проблеми.
Для реалізації зазначених напрямів можна використати такі засоби, які допомагають знизити рівень
агресивності:
·
Ігри,
вправи (з відповідною метою);
·
Виключення
зі звичного оточення (якщо виявлений зв’язок агресивності дитини з найближчим
оточенням);
·
Творче
самовираження (малювання, музика, інша творча діяльність);
·
Сублімація
агресії в соціально прийнятну діяльність (праця, допомога іншим дітям);
·
Сублімація
агресії у спорт (бажані групові види спорту, які передбачають співпрацю; небажані
– індивідуальні анресивні види спорту).
Ігри та вправи для роботи із
дітьми
- Вправи для профілактичної роботи (відредагування та перенаправлення
агресії на об’єкт. Вираження гніву.
Вправа
«Намалюй свою агресію»
Мета: відредагувати агресію через зображальну
діяльність.
Хід вправи: спочатку дорослий просить дитину пригадати ситуацію
або людину, яка викликає максимальне почуття гніву. Можна обговорити, у яких
частинах тіла дитина відчуває гнів. Дорослий просить дитину намалювати свій
гнів. Важливо, щою дитина як під час виконання, так і після проговорила свої
почуття. Потім дитині пропонується зробити з малюнка усе, що схоче (поговорити
з образом гніву, прокричати йому свої почуття, розірвати, зім’яти малюнок, щось
домалювати і змініти в позитивну сторону, як змінились почуття).
Вправа «Мішечок із криками»
Мета: засвоювати прийоми позбавлення негативних емоцій.
Хід вправи: запропонувати дитині мішечок, у який можна
кричати, вигукувати слова, коли вона буде відчувати гнів, злість, роздратування
тощо.
Вправа «Дражнимося овочами»
Мета: засвоювати прийоми, що сприяють розрядці гніву у
прийнятній формі за допомогою вербальних засобів.
Хід вправи: діти стоять у колі й передають м’яч, називаючи
один одного різними необразливими словами. Звернення мають починатися зі слів:
А ти...(наприклад: а ти- картопля!) У завершальному колі діти говорять своєму
сусідові сусідові
приємні слова («А ти — моя радість!»). Гру краще проводити у швидкому
темпі. Потрібно попередити, що це лише гра і ображатись не потрібно.
Вправа «Подушка»
Мета: відреагувати на агресію через рухи.
Хід вправи: двоє дітей тримають подушку за краї, а
третя дитина б'є щосили по подушці. Дітям дається установка, що підчас биття
рухатись потрібно не лише руками, а й тулубом, але так, щоб не вдарити дітей,
які тримають подушку. Потім діти міняються. Для вправи не використовувати
подушки, на яких діти сплять.
II. Вправи на формування
адекватної самооцінки
Вправа «Мені подобається в
тобі...»
Мета: формувати позитивну самооцінку, розвивати
емпатію.
Хід вправи: діти сідають у коло. Ведучий передає
м'яку іграшку сусідові, який сидить зліва, зі словами: «Мені подобається в
тобі...», завершивши фразу компліментом. І так робить кожен учасник, поки
іграшку не передадуть ведучому. Виконавши вправу, потрібно обговорити,
що відчували діти, коли говорили компліменти і коли отримували їх від
інших, що для них було складнішим?
III. Вправи для
саморегуляції та самоконтролю
Вправа «Теплий, як сонце,
легкий, як подих
вітру»
Мета: зняти м’язове напруження на обличчі:
розвивати вміння розслабляти м'язи у стані гніву, злості.
Хід вправи: діти із заплющеними очима уявляють
теплий чудовий день, над їхніми головами пропливає сіра хмаринка, на яку
вони поклали всі свої біди та турботи. Яскраво-блакитне небо, легенький
вітерець, м'які промені сонця допомагають
розслабити м'язи обличчя, усього тіла.
В права «Повітряна кулька»
Мета: здійснювати саморегуляцію: знижувати
рівень м'язової напруженості.
Хід вправи: діти стають у коло на незначній відстані
одне від одного.
Дорослий пропонує дітям утворити повітряну
кульку: підняти руки вгору, уявити себе повітряною кулькою, наповнити її
повітрям — зробити глибокий вдих і затримати дихання. Потім можна випустити з
неї повітря — зробити видих, руки повільно опустити вниз, голову схилити до
грудей. Кулька здулась — втому скинули. Вправа виконується 2—3 рази.
Вправа «Піджак на вішалці»
Мета: зняти напруженість у м'язах.
Хід вправи: діти уявляють, ніби вони піджак.
що висить на вішалці: спина рівна, плечі розправлені, м'язи напружені.
Потім піджак зняли з вішалки — уявляють, що вони без кісток, рухають тілом, яке
ніби вільно висить на хребті. Відчувають, як вільно гойдаються руки, плечі,
тазовий пояс, коли вони крутять хребтом.
Повторюють вправу 2—3 рази.
IV. Вправи на розвиток
емоційної сфери
Вправа «Вгадай емоцію»
Мета: розвивати уміння виражати свої емоції
та розрізняти емоції й почуття інших людей.
Хід вправи: ведучий на вушко дитині говорить емоцію:
злість, образу, сум, радість, здивування, розгубленість, страх. Дитина повинна
сказати будь-яку фразу (наприклад. «Як гарно навесні») з тією емоцією, яку їй
назвали. Не називаючи саму емоцію, проговорити фразу так, щоб усі зрозуміли,
яка це емоція. Усі інші діти вгадують. Повторюється 5—6 разів із показом різних
емоцій.
Вправа «Одне і те саме
по-різному»
Мета: відпрацювати навички самоконтролю у
спілкуванні, усвідомленої поведінки; розвивати
вміння розрізняти емоційні стани.
Хід вправи: кожному учаснику пропонується на власний
вибір: привітатися, відмовитися, звинуватити когось. Зробити це потрібно
різними
способами: агресивно, невпевнено, радісно, стримано. Ведучий та інші діти
(якщо вправа проводиться з групою) відмічають, що виходить краще, а що гірше.
Вправа «Стоніжка»
Мета: розвивати вміння взаємодіяти з
однолітками; сприяти згуртуванню дитячого колективу.
Хід вправи: діти
(5—10 осіб) стають одне
за одним, тримаючись за талію того, хто попереду.
За командою ведучого стоніжка починає рухатись уперед, потім присідає, стрибає
на одній нозі, нахиляється вправо, вліво,
проходить між перешкодами тощо. Основне завдання — не розірвати «ланцюжок»,
зберегти «стоніжку» цілою.
Вправа «Мій хороший папуга»
Мета: розвивати
почуття емпатії, уміння працювати у групі.
Хід вправи: діти стоять
у колі. Потім дорослий говорить: «Діти, до нас у гості прилетів папуга. Він
хоче з нами познайомитись і пограти. Як ви думаєте, що ми можемо зробити, щоб
йому сподобалось
у нас?». Діти пропонують поговорити з ним ласкаво,
навчити його гратися тощо. Дорослий обережно передає комусь із дітей м'яку
іграшку (папугу чи якусь іншу). Дитина, отримавши іграшку, повинна притулити її
до себе або погладити, сказати щось приємне, назвати ласкавим ім'ям і передати
іншій дитині. Гру краще проводити у повільному темпі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий