Підлітки і селфхарм

      

 Самоушкодження (англ. self-harm) - це умисна спроба завдати собі будь-якої шкоди, яка часто не має на меті здійснення суїциду.

       Найбільш поширеним є спричинення собі фізичної шкоди. Зазвичай самоушкодження здійснюється шляхом нанесення собі порізів, обпікання шкіри, зловживання медикаментами або навіть за допомогою ударів головою об стіну. Може мати місце і опосередкована шкода здоров'ю: заставляти себе замерзати (не вдягати теплих речей, спати взимку без ковдри), не їсти, не пити, необережно переходити дорогу, не відпочивати, працювати забагато. 

       В останні роки зростає кількість підлітків, що заподіюють собі ушкодження. Можна сказати, з’явилася «мода» на селфхарм. Підлітки наносять собі порізи ножами й бритвами, що дозволяє їм заглушити психологічний біль і негативні переживання. Фізичний біль допомагає підліткам отримати контроль над емоційним станом.

       Створюються навіть спеціальні інтернет-ресурси для любителів порізів. Учасники форумів і груп у соціальних мережах знімають на фото і відео процес нанесення самоушкодження й викладають ролики й фото в мережу.

ГРУПИ РИЗИКУ:

     Підлітки можуть наносити собі ушкодження з двох причин:

• спроба придушити емоції й піти від негативних переживань;
• спроба викликати які-небудь емоції (іноді діти підліткового віку відчувають власну бездушність і прагнуть відчути себе живими).

Фактори, що провокують самоушкодження, такі:

• негативна обстановка в сім’ї, наприклад, постійні конфлікти між батьками;
• зайвий перфекціонізм підлітка;
• вплив однолітків, які можуть вважати селфхармінг проявом власної унікальності й несхожості на інших;
• сексуальне насильство;
• наявність невротичного розладу;
• формування залежності, при якій нанесення ушкоджень і заподіяння собі болю стає способом позбутися від гнітючих переживань.

Допомога підлітку

        Допомогти підлітку можна такими способами:

1. Якщо батьки помітили наявність самопорізів, вони не повинні вдавати, що нічого не відбувається. Важливо поговорити з дитиною, відкрито обговорити проблему.
2. Необхідно звернутися до психолога. Батьки можуть піти на перший прийом без дитини, щоб отримати консультацію щодо своїх майбутніх дій.
3. Батьки повинні відмовитися від тиску на підлітка й не пред’являти до нього завищених вимог.

        Зазвичай робота з психологом потрібна для того, щоб вибудувати в сім’ї довірливі відносини. Якщо емоційна підтримка з боку батьків і довіра в сім’ї відсутні, проблему вирішити не вдасться.

        Самоушкодження – досить серйозна проблема, яку ні в якому разі не можна замовчувати. Якщо у вашого родича або друга є самопорізи, не осуджуйте його й не кажіть, що він робить це, щоб привернути до себе увагу. Допомогти може щира розмова, під час якої слід донести до людини, що їй потрібна професійна допомога.

Як підлітку припинити селфхарм?

КРОК 1: ДОВІРТЕСЬ КОМУСЬ

     Якщо ви готові отримати допомогу в боротьбі з самоушкодженням, насамперед довірте свій секрет кому-небудь. Може бути дуже страшно зізнатися в тому, що ви так ретельно приховували, але це може принести величезне полегшення - розповісти, через що ви зараз проходите.
     Вирішити, кому можна довірити таку особисту інформацію, буває складно. Вибрати когось, хто не розголосить усім підряд або чи не спробує керувати твоїм відновленням. Запитай себе, хто приймає й підтримує тебе - це може бути подруга, вчитель, консультант або родич. Утім, не обов'язково вибирати когось із близького оточення, з кола друзів і сім'ї. Часто буває легше поговорити з людиною, котра зможе поглянути на ситуацію збоку й зберігати об'єктивність.

     Як говорити про це? Фокусуйся на своїх почуттях. Замість того, щоб розповідати подробиці самоушкодження - як і що ти робиш, щоб нашкодити собі, - розкажи про почуття й ситуації, які призводять до цього. Так людина, якій ти довіряєш, зможе краще зрозуміти тебе й твої потреби. Ти хочеш отримати допомогу чи пораду? Або просто хочеш поділитися секретом, щоб не тримати все в собі?

КРОК 2. РОЗБЕРИСЯ, ЧОМУ ТИ РІЖЕШ СЕБЕ (АБО НАНОСИШ ІНШІ ТРАВМИ)

- Навчися справлятися зі стресом і гнітючими емоціями.
Розуміння причин, які змушують тебе робити це, - найважливіший крок до відновлення. Зрозумівши, яку функцію виконує для тебе самоушкодження, ти зможеш знайти інші способи отримати необхідне, що в перспективі зменшать твоє бажання шкодити собі. 
       Пам'ятай, що частіше за все самоушкодження - це спосіб упоратися з емоційним болем. Які почуття викликає в тебе бажання порізати або травмувати себе? Смуток? Гнів? Сором? Самотність? Провина? Спустошеність? Навчившись дізнаватися почуття, які викликають хворобливі відчуття, ти зможеш почати пошук більш здорових альтернатив.
- Будь на зв'язку зі своїми почуттями.
Якщо тобі складно визначити почуття-тригери, які провокують самоушкодження, потрібно попрацювати над розумінням емоцій, тобто навчитися розрізняти, що ти відчуваєш і чому. Емоційна обізнаність передбачає можливість визначати й висловлювати свої почуття від моменту до моменту й бачити зв'язок між своїми почуттями й діями.
Ідея про те, щоб звертати увагу на свої почуття - замість того, щоб відгороджуватися від них або випускати пару через самоушкодження, - може здатися лякати.
     Тобі може здаватися, що біль і страх переповнять тебе, але якщо ти не будеш намагатися засуджувати й карати себе, то скоро помітиш, що вони вщухають і змінюються іншими емоціями.

КРОК 3: ЗНАЙТИ НОВІ СПОСОБИ ВПОРАТИСЯ З НЕГАТИВНИМИ ЕМОЦІЯМИ

            Самоушкодження допомагає впоратися з почуттями, якщо ти збираєшся припинити його, потрібно знайти альтернативні способи реакції на ситуації, в яких хочеться порізати або травмувати себе.

 Якщо тобі потрібно висловити біль і сильні емоції, спробуй:
- малювати, розфарбовувати або просто патякати на великому аркуші паперу червоною фарбою або чорнилом,
- писати в щоденник,
- скласти вірш або пісню, щоб розповісти про почуття,
- записати всі негативні почуття, а потім порвати папір на дрібні клаптики,
- послухати музику, яка відображає те, що ти відчуваєш.

Якщо ти намагаєшся заспокоїтися, спробуй:
- прийняти ванну або гарячий душ,
- потискати кішку або собаку, пограти з нею,
- загорнутися в теплу ковдру,
- помасажувати собі шию, руки й ступні,
- послухати заспокійливу музику.

Якщо ти відчуваєш себе самотнім або взагалі нічого не відчуваєш, спробуй:
- зателефонувати подрузі або другові (й зовсім не обов'язково говорити про селфхарм)
- прийняти холодний душ,
- покласти кубик льоду на згин ліктя або коліна,
- пожувати щось із дуже вираженим смаком - гострий перець, м'яту, шкурку грейпфрута і т.п.
- вийди на сайт психологічної допомоги, поспілкуйся в чаті.

Можливі заміни відчуттям від порізів:
- зроби червоним фломастером позначки там, де ти зазвичай ріжеш,
- проведи льодом по тих місцях, де ти зазвичай ріжеш,
- одягни гумку на зап'ястя, руку або ногу, і клацай нею, замість того, щоб різати або бити себе.

Професійна допомога.
     Можливо, у боротьбі зі звичкою самоушкодження тобі також знадобиться професійна допомога й підтримка, Пошукай і цю можливість. Спеціаліст може допомогти тобі розробити нові способи справлятися з проблемами й зрозуміти причини, які призводять тебе до самоушкодження.

     Самоушкодження не виникає з нізвідки. Це зовнішній прояв внутрішнього болю, який часто йде корінням у далеке минуле або раннє дитинство. Часто воно стає відповіддю на пережите насильство, негативне сприйняття свого тіла або інші травматичні ситуації, зокрема ті, про якиі ти не пам'ятаєш, або з якими не бачиш зв'язку.

      Пам’ятайте: якщо людина поділилася з вами своєю проблемою, не можна його висміювати або нехтувати її переживаннями, це може призвести до стресу й появи нових порізів.

Джерело: http://www.vpu25.org.ua/index.php/k2/poradi-psikhologa/item/582-samoushkodzhennia-selfkharm-shcho-tse-take-i-z-chym-ioho-idiat