Практичний
психолог Енергодарського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та
молоді ділиться прийомами, які зміцнюють прихильність між сиблінгами (братами і
сестрами):
• Давати дітям
можливість піклуватися один про одного (не змушувати, а підтримувати
ініціативу). Наприклад, якщо одна дитина образила іншу, можна дати певний час,
щоб вона спробувала її втішити, а не поспішати самостійно заспокоювати.
Кривдник при цьому зрозуміє, що в його силах не тільки зіпсувати атмосферу, але
й налагодити її теж.
• Підказувати
дітям, як вони можуть один одному допомогти, робити щось разом.
• Не говорити, що
ви любите всіх однаково, а підкреслювати індивідуальність і важливість кожної
дитини окремо.
• Не давати
(часу, солодощів і т.д.) однаково, а кожному по потребі.
• Не порівнювати
дітей один з одним! Навіть якщо порівняння здається позитивним для обох, це
може підштовхнути їх до подальшої конкуренції. Краще порівнювати кожну дитину з
її минулими досягненнями.
• Не можна
навішувати ярлики і давати дітям фіксовані ролі в сім’ї. Якщо одну дитину
називають “наш танцюрист” або “співак”, то це знецінює цю область розвитку для
інших дітей, а сама дитина буде змушена застрягти в цьому званні, навіть якщо
захоче поміняти свої інтереси.
• Кожній дитині
потрібно намагатися приділяти час наодинці, без інших дітей.
• Якщо обидві
дитини вимагають уваги одночасно, потрібно періодично відволікатися і на
старшого, навіть якщо молодший зовсім немовля і здається, що його потреби
важливіші.
• Не придушувати
конфлікти, а визнавати право дітей на негативні почуття один до одного, вчити
їх правильно висловлювати свої емоції.
• Намагатись не
втручатися і виносити свій вердикт. Іноді достатньо просто вислухати обидві
сторони і визнати їх право на злість і образу. Коли вони висловлять свої
претензії батькам, їх напруження по відношенню один до одного спадає.
• Озвучувати
невисловлені почуття при конфлікті, коли самі діти їх не усвідомлюють.
• Не приймати
нічию сторону в конфлікті, так як навіть дитина, яка начебто ініціює агресію,
спочатку сама відчуває фрустрацію від неможливості зробити щось по-своєму.
• Нагадувати про
позитивні моменти, які нещодавно мали місце, коли одна дитина подбала про іншу,
допомогла їй, розсмішила, зробила комплімент.
• Говорити про
те, що сім’я – це найголовніше, що брат або сестра завжди будуть поруч, як би
вони не сварилися.
• Не забувати, що
старші діти теж завжди залишаються дітьми, вони теж маленькі, не можна вимагати
від них чогось тільки тому, що вони “вже великі” і повинні терпіти, допомагати,
почекати і т.д.
• Не змушувати
старших піклуватися про молодших, не ставити їм в обов’язок певні рутинні
справи. Якщо дитина хоче допомогти, робить це постійно – це можна приймати і
заохочувати. Але вона завжди має мати право передумати і перестати вам
допомагати.
• Вибудовувати
прихильність відповідно до вікових рівнів, тобто, починати з рівня почуттів,
давати дітям торкатися один до одного, вчити їх робити це обережно, не
виключати фізичний контакт з немовлятами, навіть якщо вам страшно. При цьому
завжди бути поруч. Потім підключати прийоми, які зміцнюють прихильність на
наступних рівнях.
• Заздалегідь не
давати старшій дитині помилкових надій, що малюк народиться і буде з нею грати,
буде її любити. Краще описувати майбутнє якомога реалістичніше, що гратися вони
зможуть ще не скоро, а спочатку малюк буде плакати, їсти і спати, часто лежати
у мами на ручках.
• Заохочувати
інтерес і турботу старшого про молодшого, контролювати і вчити, як це потрібно
робити (водити його ручки своїми руками, наприклад), не обмежувати їх контакти
в моменти, коли старший щиро хоче зблизитися з молодшим, навіть якщо у нього
спочатку погано виходить. Це дуже крихке бажання, яке можна легко зруйнувати
заборонами або своєю бурхливою реакцією.
• Не розділяти
дітей після народження молодшого, не віддавати старших няні, бабусям. Чим
більше часу діти проводять порізно, тим менше у них можливостей навчитися
мирному співіснуванню, пізнати один одного, співналаштуватися.
• Поставити поруч
ліжка, щоб вони були фізично ближчими один до одного.
• Давати старшому
побути малюком, якщо йому хочеться (дозволяти полежати в дитячому ліжечку,
поносити його на ручках, загорнути в пелюшку, допомагати одягатися, годувати з
ложечки або з пляшечки і т.д.).
• При перегляді
фото і відео підкреслювати схожість дітей і відзначати їх індивідуальність в
одному і тому ж віці.
• Виділити кожній
дитині зону тільки для її речей, не дозволяти іншим дітям брати їх не запитавши
у господаря.
• Враховувати
індивідуальні інтереси кожної дитини (не вибирати між танцями для доньки і
боротьбою для сина і тим більше не віддавати доньку на боротьбу за компанію).
• Організовувати
спільні сімейні справи – особливо гарними є походи і поїздки.
• Вибирати з
однією дитиною подарунки для інших, заодно можна обговорити, чим вони
захоплюються, що люблять.
• Вчити старшого,
чим він може зайняти молодшого, щоб спільна гра була продуктивною – видати йому
іграшку, навчити нескладним діям в загальній грі, відволікти. Таким чином у
молодшого буде менше спокуси влізти на територію старшого і щось йому
зіпсувати, викликавши у того невдоволення.
Що робити з ревнощами?
Треба розмовляти
з молодшою дитиною про старшу.
"Немовляті
все одно, про що з ним белькочете, а старшій дитини - приємно, що про неї
говорять, що її пам'ятають, помічають - так вона не відчуває себе обділеною
увагою.
Наприклад,
потрібно молодшу переодягнути і погодувати - заняття на добрих пів години.
Старший син крутиться поруч і явно хоче тактильної близькості, але руки
зайняті. Укладаємо поруч і починаємо "погладжувати" словами.
- "Агата, а
ти знаєш, що твій брат вміє пекти кекси! Уявляєш? Я тобі зараз розповім його
фірмовий рецепт. А коли ти підростеш, можливо, він навчить і тебе". І далі
в такому ж дусі, ви зрозуміли.
Молодша їсть,
старший розквітає. Всі задоволені.
Прийом дуже
простий і не ресурсозатратний. Навіть після суттєвого недосипу батькам буде
таке під силу. А головне, де б ви не були і що б не робили: ви завжди можете
розіграти цю карту і видати "голодній" дитині порцію уваги.
Що робити, якщо в родині є двоє чи більше дітей,
між якими виникає конфлікт? Ось декілька рекомендацій:
- Не займати нічию сторону, якщо ви не бачили, що відбулося;
- Не карати, тим паче у присутності іншої дитини;
- Бути справедливими до дітей;
- Разом проговорити плани, що зробити, щоб у майбутньому цього конфлікту більше не було;
- Всі речі, які є у дітей, ділити на категорії — особисте та спільне.
Детальніше у відео: Брати-сестри: практичні поради для родин з двома і більше дітьми психолога С.Ройз
Комментариев нет:
Отправить комментарий