Ознаки того, що ваша дитина - перфекціоніст
Задайте собі кілька питань. Якщо
ви пізнаєте ці риси у своєму синові або дочці, ви, скоріш за все, ростите і
виховуєте перфекціоніста! Отже, чи характерно для вашої дитини:
страх невдачі?
вважати, що помилки - це ознака
слабкості?
прагнути схвалення того, як він
чи вона виглядає?
бути дуже чутливим до критики?
вважати, що «трійка» (за
п'ятибальною шкалою оцінювання) означає повний провал?
жити із великою кількістю
жорстких правил або з постійним відчуттям, що ти дуже багато чого повинен?
вважати, що інші досягають успіху
з меншими зусиллями?
мати до себе винятково високі
вимоги?
бути самокритичним, сором'язливим
і легко бентежитися?
відкладати або уникати стресових
ситуацій або складних для виконання завдань?
бути схильним до критики інших
людей?
відчувати труднощі в ухваленні
рішень і у розставлені пріоритетів при виконанні завдань?
переносити головний біль або інші
фізичні недуги, якщо результат виявився набагато нижче своїх очікувань або
очікувань інших людей?
Коли діти прагнуть до точності у
всьому, що вони роблять, перфекціонізм стає їх основною стратегією прийняття
рішень і подолання проблем. Це важка, нескінченна робота, яка часто призводить
до нерішучості і в результаті не дозволяє досягти мети.
Перфекціонізм створює хибне коло,
в якому прагнення докласти все більше й більше зусиль і праці для досягнення
мети, ніколи не приносить приємного почуття задоволеності своїми результатами
або ж самим собою в цілому. Тим не менш, перфекціонізм важливий для багатьох
життєвих починань. Він є стратегією, яка здатна розвивати наполегливість і
продукувати інновації, що ведуть до створення нових великих компаній і
продуктів.
Шість способів підтримати дитину-перфекціоніста
Допомагаючи уникати пасток
перфекціонізму, ми можемо продовжувати встановлювати високі стандарти для своїх
дітей і підлітків. У будь-якому віці наступні шість керівних принципів
допоможуть дітям врівноважити їх перфекціонізм з більш ефективними стратегіями
в реалізації мети.
1. Допоможіть дітям орієнтуватися
на процес, а не на кінцевий результат. Процес повинен бути настільки ж
захоплюючим, цікавим і корисним, як і досягнення кінцевої мети.
2. Допоможіть дітям вчитися на
помилках. Помилки - це не невдачі, а можливості для навчання.
3. Киньте виклик дитячим
стандартам досягнення успіху. Наприклад, у шкільному проекті, в якому задіяний
клас, або під час завдань на літо, попросіть дитину, щоб вона налаштувалася на
80 або 90 відсотковий успіх, замість 100%. А потім обговоріть результати. Чи
зруйнується її світ від того, що вкладені зусилля не були ідеальними і
досконалими? Скоріш за все, ні.
4. Якщо ви помітили тривожність
або неспокій у дитини, поговоріть з нею про її очікування. Чи відповідають вони
реальним характеристикам поставленої мети? Допоможіть їй переосмислити їх і
досягти по-справжньому комфортного результату.
5. Коли діти нерішучі і
соромляться ризикувати і виштовхувати себе із зони комфорту, певне ставлення до
ситуації, необхідне для пробудження в них ініціативності, допоможе долати
страхи. Корисними, наприклад, можуть бути наступні питання: «Чого ти найбільше
боїшся?» або «Що найгірше може статися?». Отримавши відповіді, ви зможете
перемоделювати їх ставлення у більш продуктивне.
6. Навчайте дітей розставляти
пріоритети. Не всі завдання варті перфекціоністського підходу. Коли діти
навчаться відрізняти важливі завдання від найменш важливих, вони стануть
набагато більш успішними.
Навчаємо дитину не засмучуватися через її
помилки
Із раннього віку дитячий мозок
має потребу з’ясувати, як влаштований світ. Це умова виживання. У цьому дітям
добре допомагає вроджена цікавість, оскільки саме вона визначає поведінку
дитини. Досліджуючи навколишній світ, діти створюють нейронні зв'язки.
Накопичуючи новий досвід, вони розширюють ці зв'язки. Картина світу дитини
доповнюється новими деталями.
Нейронні зв'язки перебудовуються,
коли дитина припускається помилок (наприклад, робить неправильні прогнози,
ґрунтуючись на наявній інформації). У результаті цього зв'язок між
передбаченням ситуацій і наявним досвідом стає більш точним. Усе це
відбувається несвідомо.
Помилки призводять до
фрустрації
Коли діти починають розвивати
нові навички (наприклад, розгадувати головоломки або малювати геометричні
фігури), вони засмучуються, коли роблять це «неправильно». Навіть коли батьки
заспокоюють дитину й кажуть їй, що в помилках немає нічого поганого і з часом
вона краще виконуватиме ту чи іншу діяльність, дитина все одно відчуває
фрустрацію.
Отримання нових знань і життєвого
досвіду пов'язане з невизначеністю й помилками. Багато дітей, котрі ходять у
школу, найбільше бояться помилитися перед усім класом. Допоможіть дитині
зрозуміти, що невдачі дають їй змогу переглянути її неточні уявлення про світ,
які, якщо не внести в них корективи, можуть завадити дитині в майбутньому.
Дозволяйте дітям робити помилки,
досліджуючи навколишній світ, оскільки це зміцнює їх нейронні зв'язки,
необхідні для навчання, а робота в умовах невизначеності допомагає, зрештою,
формувати мозок дитини.
Помилки – потужний
інструмент навчання й розвитку
Подібно до того, як у дитини не
виходить відразу ходити, говорити й читати, помилки, які вона робить, не
означають, що вона не в змозі досягти в чомусь успіху.
Коли дитина не боятиметься
помилок, вона навчиться мислити нестандартно, формуватиме ширший погляд на
світ. Допоможіть дитині усвідомити, що помилки можуть бути стимулом для
розвитку її мозку, і завдяки цьому вона ставатиме впевненішою, наполегливішою і
більш творчою при вирішенні тих чи інших завдань чи проблем.
Допоможіть дитині
долати невизначеність
Не дозволяючи дитині помилятися,
батьки піддають її ризику невдач у реальному житті. Заохочуючи дитину мислити
не за шаблоном, самостійно приймати рішення, робити вибір і виправляти свої
помилки, ви сприяєте розвитку творчості й гнучкості її мислення.
Як позбавити дитину
страху помилок
1. Визнайте свої помилки. Коли ви
припускаєтеся помилок, визнайте це перед своєю дитиною. Розкажіть їй про
випадки зі свого дитинства, коли ви відчували збентеження або злість через
власні помилки. Можливо, вам хотілося звинуватити когось іншого або приховати
свою помилку. Розкажіть дитині, що вам буває важко визнавати свої помилки або
ви потребуєте більше часу, щоб зрозуміти щось складне.
Мотивуйте дитину розповідати про
помилки, допущені нею раніше, про свої почуття із цього приводу. Запитайте, що
б вона робила по-іншому, якби знову потрапила в таку ж ситуацію.
2. Мотивуйте дитину за допомогою
спогадів. Нагадуйте дитині про те, скільки зусиль вона доклала, щоб виправити
допущені помилки, особливо коли вона намагалася розвинути нову навичку.
Наприклад, скажіть: «Пам'ятаєш, як ти вчився грати у футбол? У тебе іноді не
виходило, але ти не здавався» або «Пам'ятаєш, як ти вчився грати на гітарі?
Спочатку тобі було важко вивчити навіть декілька акордів, а тепер ти легко
граєш складні мелодії». Допоможіть дитині згадати, що докладені зусилля завжди
вели до того, що вона розвивала нові навички й здійснювала менше помилок.
3. Наводьте приклади того, як
великі люди допускали помилки. Розкажіть дитині про те, що навіть великі люди
допускали помилки, перш ніж досягли успіху. Історія знає безліч таких випадків.
Наприклад, великий винахідник Томас Едісон говорив: «Я ніколи не помилявся у
своєму житті. Я просто придумав 10 000 ідей, які не працювали».
Інший приклад – відомий
американський баскетболіст Майкл Джордан, який говорив: «За свою спортивну
кар'єру я промахнувся 9 000 разів і програв більше ніж 300 ігор. 26 разів мені
довіряли зробити вирішальний кидок, і я не зміг поцілити. Я зазнавав невдачі за
невдачею, і саме це привело мене до успіху».
Таких прикладів безліч. Знайдіть в Інтернеті схожі історії,
обговорюйте їх з дитиною.
Крок за кроком навчаючись
приймати свої помилки й докладати зусиль, щоб їх виправити, дитина поступово
бачитиме в огріхах змогу вдосконалити свої навички. Ви побачите, як дитина
ефективніше дає раду проблемам, більше прислухається до конструктивної критики.
Такі навички надалі допоможуть їй розширити її уявлення про світ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий