Як допомогти дитині пережити розлучення батьків

На думку психологів, щороку від розлучень батьків страждає більше одного мільйона дітей. Коли батьки розлучаються, багато чого в житті дітей змінюється, тому такі події можуть негативно позначатися на психіці дітей. У них з'являються відчуття невдачі, самотності та смутку. Розлучення батьків викликає стрес у дітей. Тому батьки повинні вжити заходів для того, щоб забезпечити благополуччя своїх дітей і допомогти їм упоратися з ситуацією.

Як стрес від розлучення батьків впливає на дітей

Стрес - це реакція організму на різні зовнішні події. Наприклад, розлучення батьків може вибити дитину з колії та помітно вплинути на її здоров'я й благополуччя. Вплив розлучення батьків на дітей пов'язаний з такими факторами, як вік і індивідуальні особливості дитини. Наприклад, маленькі діти можуть відчувати свою особисту відповідальність за розлучення батьків. Стрес може впливати на дитину в різних сферах життя, таких, наприклад, як успішність у школі або взаємини з однолітками. Діти можуть проявляти різні емоційні реакції, такі як гнів, заперечення або смуток. Вони повинні пережити почуття втрати сім'ї. І батьки повинні допомогти їм у цьому, щоб діти не зганяли на батьках свої почуття. Відразу після розлучення батьків у дітей знижується самооцінка, розвивається тривожність і депресія. Велика кількість таких короткострокових стресових факторів призводить до того, що наслідки цієї події позначаються на них і в дорослому житті. Багатьом батькам буває важко розповісти дітям про майбутнє розлучення, тому вони уникають цих розмов або відкладають їх до останнього. Але найкраще відразу поговорити з дитиною, щоб уникнути невизначеності. Незважаючи на розлучення, завжди потрібно робити акцент на почуттях близькості та прийнятті дитини. Діти потребують любові й розумінні - це допоможе їм упоратися з емоційними наслідками розлучення батьків. Коли ви ділитеся з дітьми тим, що з вами відбувається, це допомагає їм підготуватися до життєвих змін. Розуміючи ситуацію, дитина не заперечує її.

Розкажіть про зміни

 

Дитині слід пояснити, що саме зміниться у вашій сім’ї. Можливо, тепер після школи дитину забиратиме бабуся, або ви будете змушені працювати на вихідних. Доступне пояснення змін зменшить рівень напруги та стресу.

Невідомість лякає. Коли ви поясните, що зміниться і хто візьме на себе нові ролі (бабуся, няня, репетитори), дитина краще орієнтуватиметься в ситуації і зможе заспокоїтися.

 Заохочуйте розмови дитини

Важливо, щоб ви мотивували дитину говорити та ставити запитання про ваше розлучення. Знайдіть час, щоб вислухати її, коли вона ділиться своїми побоюваннями. Будьте уважні до того, що вона говорить, і переконайтеся, що ваші невербальні сигнали також свідчать про це. Дитина хоче бути впевненою в тому, що ви прагнете зрозуміти її почуття й побоювання про майбутнє. Не дозволяйте дитині пригнічувати свої почуття з приводу розлучення. Діти бояться того, як ви відреагуєте на їхні побоювання. Замість цього дозвольте їй поділитися з вами тим, що її найбільше турбує. Після цього постарайтеся її заспокоїти. Наприклад, деякі діти можуть почуватися винними в розлученні батьків. Вам потрібно запевнити дитину, що розлучення - це не її вина, а ваше рішення.

 

Поясніть, що дитина не втратила тата

 

Дуже часто діти сприймають розлучення як втрату тата, який вже не мешкатиме разом з вами. Варто нагадувати дитині: «Хоча ми не живемо разом, тато і я тебе дуже любимо та хочемо проводити час з тобою. Ти з татом можеш піти в парк у суботу. А я куплю піцу, і потім ми вдвох подивимося мультфільм». Такі нагадування, що не лише ви, а й батько любить дитину, допомагають сину чи доньці відчувати свою цінність для вас обох.

Також при цьому ви не формуєте негативний образ тата в очах дитини.

Розпізнавайте ознаки стресу, який накопичується

Діти по-різному реагують на розлучення батьків. Вони можуть відчувати сильний смуток. Їм може знадобитися деякий час, щоб пережити втрату сім'ї, такої, до якої вони звикли. Допоможіть дитині відкритися й розповісти про свої почуття або попросіть допомоги в інших членів сім'ї, яким вона довіряє. Це допоможе дитині вивільнити приховані емоції. Разом з тим вам потрібно звертати увагу на ознаки стресу в дитини, який накопичується . Накопичуючись, стрес може привести до депресії. Депресія проявляється в дітей шкільного віку не так, як у підлітків або дорослих. Наприклад, діти можуть бути більш активними, ніж зазвичай, у той час як ознакою депресії прийнято вважати занепад сил. Якщо депресія в дитини не минає, необхідно звернутися по професійну допомогу.

Не заперечуйте емоції дитини

 

Якщо після розлучення батько не спілкується з дитиною, намагайтеся розділити її сум.

Пояснюйте, що бути засмученим та скучати за кимось важливим — це нормально. Дитина каже, що сердита на вас? Запитайте про причини та як їй допомогти. Іноді діти сердяться, коли чогось не розуміють. Є шанс, що після з’ясування причин ви зможете поговорити відкрито та розвіяти побоювання. Уже сама ваша присутність та можливість розділити переживання є дуже істотними для дитини. Не заперечуйте її біль чи бажання плакати. Вона переживає нелегкий період, так само як ви, і має право відчувати різні емоції.

Зрозумійте, через які стадії проходите

 

Дуже важливо усвідомлювати стан, у якому перебуваєте ви та ваша дитина. На розлучення батьків діти реагують по-різному, проте є ряд закономірностей. Ще у 1969 році американська психологиня швейцарського походження Елізабет Кюблер-Росс описала, через які стадії проходять ті, хто переживає горе. Розлучення несе зміни та втрати в сім’ї. Тому імовірно, що дитина чи ви можете заперечувати ситуацію. Згодом може прийти злість: на себе, партнера чи дитину. Часом такий гнів є ірраціональним.

Торги як третя стадія проявляються в тому, що ви (або дитина) думаєте: «А що було б, якби…?», прокручуєте безліч варіантів: як можна було б змінити ситуацію чи запобігти розлученню. Після торгів може наступити значний спад сил та емоцій, тобто депресивний стан. У цей період людині дуже боляче, з’являється розуміння того, що ситуацію змінити не вдасться. Зазвичай, потім приходить прийняття.

Поясніть, що дитина не винна в розлученні

 

Під час стадії торгів дитина обдумує та прокручує у своїй жвавій уяві різні думки: «Чи тато залишився б з нами, якби я була більш чемна?», «Чи наша сім’я далі була би разом, якби тоді я не вередував?» Дитина може вважати, що саме вона спричинила те, що батьки тепер живуть окремо. Її мучать різні підозри та переживання, які не завжди вдається зрозуміло сформулювати для інших. Саме тому необхідно всіляко підтримувати дитину, наголошуючи, що жодної її вини в тому, що трапилося, немає. Звичайно, варто про це говорити, коли ви помічаєте, що дитина намагається вам сказати чи показати свою провину.

 

 

Не перекладайте свої образи на дитину

 

Іноді почуття чи негативні емоції накривають нас з головою. У такі моменти ми почуваємося беззахисними та можемо зробити боляче тим, хто поруч. Дорослі можуть увімкнути критичне мислення та здогадатися, що вам боляче, тому ви зриваєтеся на інших, а їхньої вини насправді немає. Але дитина ще не здатна проводити такий аналіз.

Намагайтеся контролювати, як ви спілкуєтеся. Чи образа на чоловіка/дружину не просочується в розмові з дитиною? Чи ви не формуєте негативний образ батька чи матері в очах вашої дитини? Чи такий вчинок виправданий? Чи ситуація справді цього вимагає?

Намагайтеся пояснювати дитині, що ви відчуваєте та чому сердитеся, засмучені чи стурбовані. Роз’яснення ваших емоцій допомагає дитині усвідомити, що ви і далі її любите. Винна не вона, а зовсім інші фактори.

Ваша підтримка допоможе дитині впоратися з розлученням. З вашою допомогою дитина переконається в необхідності оговтатися від стресу й жити далі. Однак це вимагає зусиль з вашого боку: ви повинні реагувати на тривоги й потреби дитини. Коли ви справляєтеся з напруженістю, а в будинку панує атмосфера піклування, зміни допомагають дитині розвиватися.

Джерело:  https://osvitoria.media/opinions/6-porad-psyhologa-shhob-dopomogty-dytyni-perezhyty-rozluchennya-batkiv/

https://childdevelop.com.ua/articles/parents/4916/