Високий
вплив батьків на становлення самосвідомості підлітка його образу «Я» й самооцінку.
Наприклад, якщо батьки демонстрували авторитарне ставлення до дитини, то вона,
виростаючи, починає жорстоко поводиться з однолітками, демонструє свою свободу,
порушуючи норми поведінки. Недолік уваги та турботи, формалізм дорослих змушує
дитини відчути себе обтяжливою, а надмірна опіка позбавляє її можливості бути самостійною.
Чим вищий рівень відгородженості й піднесення матері, тим нижчий рівень
упевненості підлітка в собі й вищий прояв повної залежності від думки оточуючих
і підвищене почуття провини. Проте чим вищий рівень позитивного інтересу
батьків до підлітка, тим вища його готовність допомагати оточуючим, тим більш
розвинене в нього почуття відповідальності. Чим сильніше мати виявляє ставлення
до підлітка як до маленької дитини, тим більше він відстоює власну самостійність,
дорослість через нетерпимість до критики, переоцінку власних можливостей,
вираження почуття власної переваги над оточуючими, надмірну завзятість,
недружелюбність, нестриманість і запальність, хоча на емоційну нестабільність
впливають також такі фактори, пов’язані зі швидким фізичним розвитком у цьому
віці (труднощі у функціонуванні серця, легенів, кровопостачанні головного
мозку). Тому для підлітків характерні зміна артеріального тиску, підвищена
стомлюваність, перепади настрою, а також гормональна «буря», наслідком якої
стає неврівноваженість. Ставлення підлітка до себе як до дорослого називають
«почуттям дорослості». Це – бажання, щоб усі ставилися до нього не як до
маленького, а як до дорослого. Почуття дорослості виявляється також у прагненні
до самостійності, бажанні захистити якісь сторони свого життя від втручання
батьків. Підліток, вважаючи себе унікальною особистістю водночас прагне зовні
нічим не відрізнятися від однолітків. Типовою рисою підлітків є конформність –
наслідування. Бажання злитися з групою, нічим не виділятися, відповідає потребів
безпеці. Іноді підлітки імітують поведінку значущої людини, частіше батька. При
недостатній критичності підлітка, його несамостійності в судженнях зразок для
наслідування може мати негативний вплив. Якщо батьки подавали поганий приклад
щодо алкоголю, то для підлітка стає нормою поведінки часте вживання спиртних
напоїв. Причому цей приклад батьків робить лікування алкоголізму дуже складним
процесом, оскільки в нього глибоко у свідомості відображена така поведінка як
норма.У найголовнішому діти все ж успадковують цінності батьків. «Сфери впливу»
батьків та однолітків розмежовані. Зазвичай від батьків передається ставлення до
фундаментальних аспектів соціального життя. З однолітками ж радяться щодо
частини нагальних питань. Однак відносини з однолітками для підлітка більш
значущі, ніж із дорослими, тому що відбувається соціальне відособлення підлітка
від своєї генеалогічної сім’ї. Підлітковий вік вважають періодом бурхливих
внутрішніх переживань та емоційних труднощів. Підлітки іноді стають
сором’язливими і надають великого значення недоліків своєї зовнішності та
поведінки, що призводить до небажання зустрічатися з деякими людьми. Іноді
тривожність паралізує соціальне життя підлітка настільки, що він відмовляється
від більшості форм групової активності. Відхилення в поведінці властиві майже
всім підліткам. Характерні риси цього віку – чутливість, різка зміна настрою,
побоювання насмішок, зниження самооцінки. У більшості дітей із часом це минає,
але деяким потрібна допомога психолога. Безумовно, дуже важливим залишається
збереження контакту між підлітком і батьками, що досягається прагненням до
взаєморозуміння й взаємної поваги почуттів і поглядів один одного.
Якби
дитину можна було порівняти з річкою, то ця річка може бути веселою та стрімкою,
бурхливою, або ж глибокою й повільною. Вона пливе собі, куди їй заманеться,
рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті
береги, яких ми називаємо «батьками». Вони ніби завжди попереду, визначають основне
спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої
стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, – то це береги
міцні, надійні. Тоді й річка почувається захищеною та більш упевненою. Де ви
бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її текти в іншийбік?
Річка тече вільно, відповідно до своєї природи, але береги дещо скеровують її
рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото.
Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків, не
має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та
потреб, тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення. Діти наслідують
своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування,
але, головне, засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які
сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде
робити так, «як я говорю». Насправді, ж вона буде робити так, «як я роблю». Тому
нам, батькам, важливо бути послідовними в думках, переконаннях та діях.
Комментариев нет:
Отправить комментарий