среда, 8 сентября 2021 г.

Діти з проявами "проблемної" поведінки": як реагувати вчителю?



Кожна людина, а особливо діти і підлітки прагнуть, щоб їх приймали і цінували. Іноді за девіантною поведінкою ховається саме бажання привернути увагу, бути поміченим та почутим. Як же спілкуватися з такими учнями?

·         Запитуйте їхню думку.

·         Давайте їм відчути себе прийняти­ми.

·         Запитуйте їх про них самих.

·         Вислуховуйте їх.

·         Займайтеся їхніми проблемами та кон­фліктами до того, як вони стануть великими.

·         Дозволяйте робити помилки.

·         Допомагайте їм вчитися на власних помилках.

·         Створюйте безпечні та відкриті вза­ємовідносини.

·         Розмовляйте з ними відкрито.

·         Станьте їхнім прибічником.

·         Дайте зрозуміти, що ви завжди поряд. у їхньому розпорядженні.

·         Під час розмови дивіться їм у вічі.

·         Скажіть їм, що готові їх вислухати в будь-який час.

·         Заохочуйте їх високо ставити «планку».

·         Вітайте їхні пропозиції.

·         Прощайте їх.

·         Завжди давайте їм ще один шанс.

·         Радьтеся з ними.

·         Дякуйте їм.

·         Будьте чесними.

·         Дайте їм зрозуміти, що ви їхній друг.

·         Розділяйте разом з ними їхню радість та хвилювання.

·         Допоможіть їм повірити в себе.

·         Запитайте, про що вони мріють, за­охочуйте їх, переконуючи в тому, що мрії можуть стати реальністю.

·         Називайте їх тільки на ім'я.

·         Вислуховуйте їхні історії та розповіді,

·         Дайте підлітку відчути відповідаль­ність.

·         Часто і невимушено говоріть комплі­менти.

·         Будьте доброзичливим учителем для підлітка.

(джерело:  https://fr_mnvk.klasna.com/uk/site/poradi-vchitelyam-shcho-p.html)


У таблиці розглянуто, які саме труднощі можуть спостерігатися в дітей, причини та шляхи допомоги.


 

Характеристика труднощів.


 

Рекомендації вчителям.

1.Повільний темп виконання розу­мових операцій. Діти повільно за­лучаються до роботи, не встигають виконувати класні завдання, не од­разу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть і читають. При­чиною, як правило, є своєрідність типу нервової діяльності (інертність нервових процесів).

1.Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці, приму­шувати працювати «за часом», адже будь-який поспіх і умов обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять нега­тивні емоції. Краще повторити дитині те, що вона не встигла почути; намагатися говорити повільніше: повідомляти на по­чатку уроку план роботи і пропонувати завдання, розрахова­ні на нижчий темп виконання, надаючи час на підготовку до відповіді; не ставити в ситуацію необхідності швидкого пере­ключення з одного виду діяльності на інший.

 

2. Погано встигають з усіх предметів через труднощі в запам'ятовуванні, узагальненні навчального матері­алу, оперуванні поняттями, не­достатнім словниковим запасом, не сформованістю навчальних на­вичок. Причиною може бути пе­дагогічна занедбаність, недоліки виховання низький інтелек­туальний потенціал.

 

 

2. Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам'яті, уваги, мислення, загально навчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалюва­ти прагнення дитини досягти успіху. Дуже важливо переконати батьків займатися розвитком дитини, рекомендувати вправи та ігри. У деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів.

3. Невисокий інтелектуальний по­тенціал (навчання дається важко, не засвоюють програмний матері­ал, не завжди розуміють і погано запам'ятовують пояснення вчителя). Причина може полягати в астенії, затримці психічного розвитку, ор­ганічних порушеннях центральної нервової системи.

3. Вимоги до таких дітей потрібно знизити, адже вони стражда­ють через слабку пам'ять, низький рівень логічного мислення. Для запобігання втраті мотивації до навчання і відхилення у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдан­ня, відзначати навіть маленькі успіхи. В окремих випадках педагогу необхідно направити батьків на психолого-медико-педагогічну комісію, на консультацію до психолога, дитячого психоневролога або психіатра.

4.Труднощі тільки в письмі та читанні: поганий почерк, постійні пропус­ки літер і недописування закінчень слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм, причина — недороз­винення мовлення.

 

4. Насамперед необхідна допомога логопеда. Труднощі не пов'язані з лінощами або непосидючістю дитини, тому просто зауваження та заклики до старанності ні до чого не приве­дуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчань, не слід акцентувати увагу на не успіхах. Краще похвалити та­кого учня за те, що йому вдалося виконати.

5. Труднощі в навчанні й поведінці, пов'язані з емоційними порушен­нями. Підвищена тривожність, за­мкненість, боязкість, нерішучість, сором'язливість, розлади нервової системи.

 

5. Необхідне доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (під час відповідей біля дошки, контрольних робіт, диктантів). Та­ких дітей краше не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку навчального року.

6. Гіперактивність, підвищена схиль­ність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсив­ність. Причиною можуть бути емо­ційні порушення як наслідок непра­вильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи.

 

6.Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з ними — терпіння
і наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано й планомірно, давати невеликі завдання і здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення п'ятикласників «бути вольовою людиною». Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки (моделювання, конструювання).

7. Труднощі в контактах (погані взає­мини з однолітками або відсутність друзів у класі).

 

7. Завдання вчителя в роботі з «відторгнутими» дітьми — допо­могти їм почуватися потрібними і бажаними в класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що їм удається. На позакласних заходах давати можливість виявити себе з кращого боку.

8. Агресивність, запальність, дратівли­вість.

8. У спілкуванні з цими дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї упертості, гнівливості й дратівливості. Необхідно дати зрозу­міти, що дорослий — їхній друг у розв'язанні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси і схильності агресивної ди­тини, зможе спрямувати її активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючи дитину самоконтролю й стри­маності.

9. Підвищена тривожність, плакси­вість, уразливість, схильність хви­люватися і переживати з будь-якого приводу (ризик розвитку невротич­них розладів).

 

9. Такі діти часто є хорошими учнями, але навчальні успіхи для них набувають надто великого значення (часто цьому спри­яють установки батьків). Учителю в цьому випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху, частіше заохочувати, схвалювати і відзначати переваги.

10. Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість».

 

10. Учителеві варто залучати таких дітей до позакласної роботи, проводити групові заходи, щоб вони більше спілкуватися, до­лали свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські до­ручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку і створюючи ситуа­цію успіху.


 

Як протистояти маніпуляціям?

 


Психологи кажуть, що суть маніпуляцій зводиться до того, щоб викликати у людини страх, сором або почуття провини та використати її для задоволення своїх цілей.

Поширені види маніпуляцій

БРАТИ НА СЛАБО: «Тобі що слабо?», «Ти що, поводиш себе як дитина!», «Чи ти не хочеш бути крутим?»

ПІДСИЛЕННЯ: «Ніколи ніхто так не робить», «Так ніколи не буває».

МАНІПУЛЯЦІЯ ЖАЛОСТІ: «Ти мене не помічаєш, ти мене не любиш, ти мене не цінуєш». Це позиція жертви, за якою стоїть вигода − я така нещасна або нещасний, зате потім отримаю бажане.

МАНІПУЛЯЦІЯ ЗГОДОЮ: «Так, звісно, я поганий, я нічого не вмію» − теж заклик до почуття жалості.

Як розпізнати маніпуляцію

Якщо до контакту з людиною у вас було все добре, а після контакту з нею ви відчуваєте сором, страх або провину, найімовірніше, вами маніпулюють. Ще одна ознака маніпуляції − різка зміна стану. Ви можете гостро відчути негативні емоції або ейфорію. Почуття ейфорії − це про те, що ти раптом виявляєшся дуже потрібним комусь, важливим, у тобі помічають те, що ніхто ніколи не помічав, тебе починають різко любити, цінувати і поважати.

Людині, яка має низьку самооцінку, мінімум упевненості, не має внутрішнього стрижня, дуже важко розпізнати маніпуляцію. Щоб відстежити це, треба мати усвідомленість. Потрібно звертати увагу на психологічні та фізичні відчуття. Перший сигнал − дискомфорт у тiлi та напруга, які виникають у контакті з маніпулятором. Це може проявлятися по-різному: в особливо тривожних людей пришвидшується серцебиття, дихання, посилюється потовиділення. Якщо людина відстежує це, але їй складно заперечувати і відстоювати свої межі, варто взяти паузу і хоча б сказати: «Мені треба подумати». За цей час є можливість зрозуміти, чи потрібно тобі те, що пропонують, чи можеш ти це зробити. Також можна запитати прямо: «Чого ти хочеш? Я розумію, що ти мною маніпулюєш, скажи прямо, що тобі потрібно». Це вибиває з колії, тому маніпулятор, який не звик до такого, відступає і розуміє, що номер не пройшов.

 

Отже, для того, щоб блокувати небажанні чи недоречні спроби маніпулювати вами, протистояти психологічному тиску, можна використовувати наступні техніки:

Техніка безперервного уточнення – використовується у спілкуванні з партнером, який від вас щось емоційно вимагає чи в чомусь вас звинувачує. В цьому випадку не варто вступати в сперечку, а чітко формулювати запитання, які вимагають чіткої та розгорнутої відповіді.

Техніка зовнішньої згоди чи «напускання туману» – ефективна у випадку несправедливої критики чи грубощів. Тобто, зовні ви демонструєте згоду, але при цьому внутрішньо не змінюєте власної позиції чи думки. Прикладом такої техніки є твердження: «Яка цікава думка. Потрібно буде над нею подумати», «Можливо…», «Я подумаю чи має це до мене якесь відношення» тощо.

Техніка зіпсованої пластинки – у відповідь на напад адресат формулює змістовну фразу, яка містить важливу інформацію про «нападника». Ця техніка використовує старе правило: Спочатку скажи їм, що саме маєте їм сказати – Потім скажіть їм, що збираєтесь їм сказати – Потім скажіть їм, що саме ви їм сказали.

Техніка «англійського професора» – полягає в тому, що людина коректно виражає сумнів стосовно того, що виконання певних вимог не порушує її особистих прав.

Техніка попереднього тренування на чужому полі. Особливістю цієї техніки є те, що періодично потрібно практикувати нетипову для себе поведінку – порушувати свій звичний рольовий та особистісний образ.

 Не піддавайтеся на емоції, які намагається викликати у вас маніпулятор. Найчастіше люди оперують вашим почуттям провини, невпевненості або боязні здаватися поганим в очах інших, але це все лише стимули, які повинні вас змусити щось зробити. Тому не дозволяйте своїм емоціям керувати вами, намагайтеся підтримувати внутрішній баланс і почувати себе спокійно. При цьому ведіть розмову, ґрунтуючись лише на фактах, а не на емоціях, які ви повинні чомусь відчувати. Говоріть по справі, повністю виключаючи будь-який вид емоцій.

Не переходьте на особистості. Одним із способів маніпуляції іншими є метод, коли людину виводять з рівноваги, про яку йшлося в попередньому пункті. Тобто в вас намагаються викликати цілий ряд емоцій і почуттів, які б ви не змогли контролювати. Це виходить завдяки тому, що інша людина починає вас в чомусь звинувачувати, критикувати, принижувати або ображати. У вас намагаються викликати у відповідь почуття (агресію), щоб ви перейшли на емоційний діалог: «Я? А ось ти…». Тут вмикаються емоції і не враховуються факти, через що вами легше маніпулювати і підштовхувати до того, чого від вас хочуть.

Пам’ятайте про власні переконання, бажання та цілі, до яких ви прагнете. Дуже легко маніпулювати людиною, яка не знає, чого хоче і як ставиться до того чи іншого явища. Тоді маніпулятору залишається задати «жертві» напрям, в якому йому слід йти, щоб отримати довгоочікувану вигоду. Тому, щоб не піддаватися на маніпуляції, ви повинні чітко і ясно розуміти, чого хочете, які цілі переслідуєте, а також у чому ви впевнені на всі 100%. Тоді будь-яка маніпуляція буде вами помічена, так як вона буде суперечити вашим цілям або переконанням. І поки ви впевнені в тому, що ваші цілі правильні, а життя повністю вас задовольняє, вами складно маніпулювати.

Кращий спосіб самозахисту від маніпуляцій — усвідомленість по відношенню до самого себе і в спілкуванні з іншими. Її можна розвинути, періодично задаючи собі питання:

ЩО Я ВІДЧУВАЮ ПРЯМО ЗАРАЗ? Які мої фізичні відчуття, емоції, бажання?

Нащо Я ПРИЙМАЮ ТЕ ЧИ ІНШЕ РІШЕННЯ (піти, купити, допомогти)? Що я хочу отримати в результаті чого очікую, чи реальні ці очікування? Що мною рухає зараз?

ЧОГО Я ВЗАГАЛІ ХОЧУ ВІД ЖИТТЯ? Що для мене важливо? Ті рішення, які я приймаю, — ведуть мене до цілей або відводять від них? 


Джерело: http://delovoy.com.ua/11-sposobiv-manipulyatsiyi-lyudmi-i-yak-ne-stati-yih-zhertvoyu/

https://inspired.com.ua/ideas/tips/protection-from-manipulation/

https://vmpdu.edu.vn.ua/novyny/dystanciyna-robota-yak-zahystyty-sebe-vid-manipulyaciy-korysni-porady-ta-tehniky


среда, 1 сентября 2021 г.

Чому не варто починати палити?

 

ЧОМУ НЕ ВАРТО починати ПАЛИТИ?



ПРИЧИНА ПЕРША – ІМІДЖ

Давно вже минули ті часи, коли курити було модно. Зараз в моді здоровий спосіб життя, спортивне тіло, все те, що підкреслює здоров’я і сили в людині. Енергія, молодість і свобода від залежностей – ось значущі сьогодні орієнтири.

ПРИЧИНА ДРУГА – «ФІЗИЧНА НЕМІЧНІСТЬ»

Мабуть, ніхто не сперечатиметься з тим, що людина, яка палить, завжди програє некурящим в силі, швидкості, спритності і в активності в цілому. Задишка від постійного куріння не дає людині встигнути за товаришами ні в грі, ні в енергійній справі

ПРИЧИНА ТРЕТЯ – ВИНИКНЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ

Постійне вживання такої хімічної речовини, як тютюн, викликає залежність. Чи справді ви хочете, щоб їй підпорядковувалось ваше життя? Ознака успішної людини – керування своєю поведінкою власноруч, без приділення уваги шкыдливим звичкам.

ПРИЧИНА четверта – ПРОБЛЕМА ЗІ ШЛУНКОМ

У кожного курця людини з часом розвивається те чи інше захворювання шлунка. Тому що куріння натщесерце призводить спочатку до гастриту, а потім і до виразки шлунка. І для завзятого курця це тільки питання часу.

ПРИЧИНА п'ята – ПОСТІЙНА ЗАСТУДА

Курець більше за інших схильний всім можливим респіраторних захворювань, так як його дихальна система ослаблена спочатку. Причому куріння призводить до того, що звичайні ГРВІ та ГРЗ нерідко закінчуються ускладненими бронхітами.

ПРИЧИНА шоста – СУДИНИ

Куріння викликає закупорку судин атеросклеротичними бляшками. Холестерин накопичується на внутрішній стороні артерій, в результаті чого вони не справляються з подачею кисню до тканин організму. Атеросклероз – дуже серйозний захворювання, що приводить до інвалідності і смерті.

ПРИЧИНА сьома – ПРОБЛЕМИ З ПОТЕНЦІЄЮ І ГОРМОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ

Не секрет, що і те, і інше тісно пов’язане з нікотиновою залежністю. Завзятий курець буває не здатний до нормального зачаття дитини. Для багатьох людей це стає сімейною трагедію.

ПРИЧИНА восьма – ХВОРОБИ СЕРЦЯ

Ішемічна хвороба серця – це частий «сусід» багаторічної нікотинової залежності. Болі в області серця часом є звичними супутниками курця зі стажем.

ПРИЧИНА дев'ята – ЗАПАХ

Курці часто сприймаються в суспільстві негативно. В першу чергу, через запах. Можна зрозуміти невдоволення некурящих людей, коли їм доводиться вдихати важкий «аромат» тютюнового диму.

ПРИЧИНА ДЕСЯТА – ЗАЙВІ ВИТРАТИ

Коли людина кидає палити, він дуже сильно відчуває це в грошах. Адже сигарети – це постійна грошова яма, що приносить тільки шкоду здоров’ю. І нехай ця причина не найважливіша, але все одно куди корисніше і приємніше витратити гроші на іграшку дитині або квіти коханій, ніж на черговий букет хвороб курця. До того ж, паління неповнолітніх в громадських місцях тягне за собою адміністративну відповідальність.

Джерело: https://razborka-pc.com.ua/10-prychyn-chomu-ne-varto-palyty.html

З днем знань!

 Шановні учні, батьки та педагоги! Вітаю зі святом першого дзвоника! Бажаю, щоб новий навчальний рік був цікавим, натхненним, успішним!



четверг, 26 августа 2021 г.

Як адаптуватися до роботи після відпустки?




Не починайте роботу одразу

Ваша психіка поки що не готова швидко та уважно аналізувати, тому не починайте з масштабних справ. Організм найкраще адаптується, якщо перехід до бурхливої діяльності буде плавним. Щоб сповільнити вир повсякденної роботи, після відпустки варто братися не за складні, а за легкі задачі.

Не панікуйте! Те, чого ви не зробили за три тижні, зробити за один день не вийде. Тому спробуйте скласти план дій. На окремий аркуш випишіть всі проблеми та задачі, виберіть у списку улюблені та легкі завдання та почніть "втягуватись" у роботу.

Психологічно продовжуйте відпустку

Наприклад, перший робочий день можна присвятити спогадам про позитивні враження від відпочинку. Принесіть на роботу улюблені світлини та поставте їх на столі, повісьте на стіні чи використайте як заставку на робочому комп'ютері. Також можна поспілкуватися з колегами, обмінятися враженнями про найбільш вдалі фото.

Водночас не надто захоплюйтеся спогадами про відпустку. Це не лише відволікає оточення від роботи - ваш захват може дратувати чи навіть спровокувати заздрість. Адже не кожен мав можливість відпочити.

Уникайте конфліктних ситуацій

Стежте за своєю поведінкою. Процес адаптації може викликати зайву дратівливість, тобто неконструктивні конфлікти. Крім того, колеги можуть непогано допомогти призвичаїтися до роботи, тому поспілкуйтеся з ними.

З одного боку, так ви відчуєте, як оточення радіє вашому поверненню. З іншого боку, це непогана нагода розпитати про робочі новини, зміни, чутки, проекти. Найголовніше - уникайте сухої формальної розмови, спілкуйтеся з колегами щиро та зацікавлено.

Працюйте м'язами

Після відпустки зверніть увагу на фізичну активність. Дуже важливо ввести додаткове фізичне навантаження, бо зазвичай на відпочинку люди більше рухаються.

Також існує природний антидепресант, так звана "м'язова радість", тобто задоволення від фізичної активності. Допоможе довга прогулянка після роботи, гімнастика на балконі, ранкова пробіжка.

Зробіть те, про що давно мріяли

У перші після відпустки вихідні не займайтеся домашніми справами - не прибирайте, не займайтеся ремонтом чи іншою нудною роботою. Краще поїхати на пікнік, на шашлики або на пляж, щоб отримати нові позитивні емоції.

На дачу їхати не варто - набагато корисніше обрати якесь незвичне місце. Гарно підійде фестиваль, кіно, сусіднє місто, де ніколи раніше не бували.

Насолоджуйтеся тим, чого бракувало на відпочинку - інтернет, походи в кіно, спілкування з друзями, кава в улюбленій кав'ярні.

Дайте вихід творчій енергії

Розмалюйте стіни кімнати, впорядкуйте фотоальбом, зробіть колаж, прикрасьте улюблену фотографію красивою рамкою. Якщо дизайнерські витребеньки не до смаку, то спробуйте приготувати щось смачненьке для близьких, але замість звичної святкової страви приготуйте щось екзотичне всією родиною.

Плануйте наступний відпочинок

Подумайте, як відпочиватимете восени. Психологи радять відпочивати раз на сезон, тобто 4 рази на рік. Такий відпочинок може тривати навіть всього кілька днів, але це має бути час для розслаблення та "перезавантаження".


Джерело: https://life.pravda.com.ua/society/2010/08/13/57220/, https://happymonday.ua/yak-adaptuvatysya-do-roboty-pislya-vidpustky

среда, 23 июня 2021 г.

Корисні підказки батькам від педагога і психолога Юлії Гіпенрейтер

 



1. Непокора - єдине, що дитина може протиставити неправильному спілкуванню з нею.

 2. "Проблемні", "важкі", "неможливі" діти, також як і діти "з комплексами", "нещасні" - завжди результат неправильно склавшихся відносин в родині.

3. Безумовно приймати дитину - значить любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, помічник, відмінник тощо, а просто так, за те, що вона є!

4. Дитина гірше поводиться, якщо її частіше сварять. Чому ж так відбувається? Виховання дитини не має нічого спільного із дресируванням. Батьки існують не для того, щоб виробляти в дитині умовні рефлекси.

5. Дитина швидше дійде до думки "Мене не люблять", якщо батьки частіше будуть її критикувати, дратуватися, зупиняти її.

6. Встановлення дисципліни - не до, а після встановлення добрих, довірливих стосунків і тільки на їх основі.

7. Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Цим ви повідомите їй: "З тобою все добре! Ти впораєшся!"Інша справа, якщо він зіткнувся із серйозними труднощами, які не може подолати. Тоді позиція невтручання не підходить.

8. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов'язково допоможіть їй. Візьміть на себе лише те, що вона не може виконати самостійно, інше залиште їй. Коли дитина засвоїть те, що давалося їй важко, передайте цю справу цілком їй.

9.Особистість і здібноості дитини розвиваються лише в тій діяльності, якою він займається за власним бажанням і з цікавістю.

10. Підліткова мода подібна вітрянці - багото підлітків її підхоплюють і переносять і більш-менш серйозній формі, а пізніше самі посміхаються озираючись назад. Але не дай Бог батькам в цей час ввійти у затяжний конфлікт зі своїми сином чи донькою. 

11. Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності). Лише тоді її вчинки будуть дорослішати, вона ставатиме свідомішою. 

12. Висловлюйте незадоволення окремими вчинками дитини, але не дитиною в цілому.

13. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття. Незадоволення діями дитини не має бути систематичним, оскільки воно перейде в неприйняття її.

14. Небажана поведінка дитини - нормальна реакція на ненормальні умови життя.

15. Сувора мати емоційно відділена від дитини - саме так вона може відчувати.

16. Дайте дитині змогу бути собою. Не підштовхуйте її весь час. Не вчіть її. Не читайте її весь час нотацій. 

17. Відомо, що спостереження за рухом власної діяльності заважає цій діяльності або ж взагалі її руйнує. Слідкуючи за почерком, ми можемо втратити думку, намагаючись виразно читати - перестати розуміти текст.

18. Самопізнання і самовиховання - найперше завдання батьків та вчителів. Без цієї особистісної роботи вони, замість того, щоб всебічно розвивати дитину, навантажують її власними проблемами. 

19. У всіх випадках, коли дитина сумна, ображена, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися несправедливо і навіть якщо вона просто дуже втомилась - перше, що треба зробити - це дати їй зрозуміти, що ви обізнані про її стан, "чуєте" її.

20. Не вимагайте від дитини неможливого чи важковиконуваного. Замість цього подивіться, що ви можете змінити в оточуючому середовиші. 



понедельник, 14 июня 2021 г.

Удосконалюємо читацькі навички: поради батькам

 1. Спробуйте зацікавити дитину: придбайте книги за інтересами дитини (про комп'ютерні ігри, звірят чи улюблені мультики), або ж запропонуйте самій обрати книгу. Наразі дитячі книжкові магазини мають великий асортимент яскравих та цікавих видань для будь-якого віку.

2. Заплануйте подорож до бібліотеки. Так дитина матиме змогу взяти декілька книжок до читацького залу та ретельно ознайомитись з ними, або витратити певний час для того, щоб обрати собі книжки, які зацікавили.

3. Демонструйте власний приклад: розгляньте разом з дитиною книжки, що її зацікавили, зверніть увагу на яскраві сторінки чи цікавий сюжет. Якщо дитина побачить ваше захоплення, то й сама наврядчи залишиться байдужою.

4. Для удосконалення читацьких навичок застосовуйте методичну систему "Щоденні п'ять":

  • Читання для себе;
  • Читання для когось;
  • Слухання (дитина слухає, як хтось їй читає);
  • Робота зі словами (обговорення незнайомих, незрозумілих слів);
  • Письмо для себе (дитина пише про те, що вона прочитала, або на певну цікавц їй тему).
На кожну з діяльностей можна витратити мінімум п'ять хвилин на день. Головне, щоб такі заняття проводились щоденно. 

вторник, 8 июня 2021 г.

Вправи з арттерапії для вчителів

 



ЧОМУ ВЧИТЕЛЮ ВАЖЛИВО ЕМОЦІЙНО ВІДНОВЛЮВАТИСЯ

У енергетичному полі вчителя перебувають багато й дітей, і дорослих, тому від його наповненості залежить співпраця всіх учасників освітнього процесу. Роботу педагога супроводжує постійний стрес, тож уміння керувати своїми емоціями та ресурсністю – надважливе.

“Найбільші нарікання, які я чую від учителів, стосуються перевтоми та стану тривожності. І так, психолог може сконцентруватися на тому, щоби прибрати симптоми, але тоді дуже висока вірогідність швидкого їхнього повернення. Тож працювати потрібно з причиною, а вона не так часто лежить на поверхні, її ще потрібно знайти”, – каже Ніла Ярко.

Важливо мати можливість повноцінно харчуватися, отримувати вітаміни, не забувати про рухову активність і якісний сон, а також – про відпочинок, коли є час на те, аби абстрагуватися від робочих питань, отримати задоволення від того, що подобається й що дійсно хочеться робити в певний момент.

“Цьому сприяють різноманітні вправи, які залучають різні органи чуття – зір, слух, доторки, смаки тощо. Арттерапію, на відміну від низки інших психологічних методик, можна використовувати для вирішення двох питань одночасно, – пояснює психологиня. – З одного боку, вона дає змогу виявити сховані причини емоційного виснаження, тривожності й інших психологічних проблем. З іншого – її можна використовувати як відновлювальний ресурс під наглядом фахівця або й самостійно”.

ЩО ТАКЕ АРТТЕРАПІЯ

Арттерапія – це різновид психоемоційної корекції, що базується на використанні прийомів різних мистецтв та творчості. За словами Ніли Ярко, зазвичай, коли людина приходить до психолога чи психотерапевта, їй пропонують довгу емоційно напружену розмову. Але не кожен готовий відверто розмовляти з незнайомцем (психотерапевтом). Тоді замість вербальної мови використовують мову мистецтва, пропонуючи вдатися до створення артоб’єктів. Те, що в результаті виходить у людини, є дуже показовим як для фахівця, так і для неї самої.

“Тобто ми не говоримо тільки про малювання, хоча це перше, з чим асоціюється арттерапія. Сюди можемо відносити й ліплення з глини та інших матеріалів, і малювання на піску, і шиття та вишивання, і спів, і танці. Навіть фотографування та знімання відео можна розглядати як елементи терапії.

Усе це дає людині змогу відкинути, хоча би тимчасово, робочі моменти й поринути у світ своїх емоцій. З одного боку, висловити ті, якими вона охоплена в цей момент, навіть якщо вони негативні. З іншого – врівноважити їх новими, отриманими під час творчості”, – каже Ніла.

Як правило, заняття з арттерапії проводять за участі фахівця-психолога, обізнаного в методиці. Він не лише задає напрям роботи групи чи індивідуально, але й відслідковує й аналізує мову тіла тих, хто працюють. Проте деякі вправи можна виконувати й самостійно й навіть використовувати для занять із дітьми.

“Варто пам’ятати, що робота над відновленням ресурсу має бути систематичною та планомірною, – наголошує арттерапевтка.

Кожен обирає для себе ті вправи, які найбільше відповідають потребам і дають можливість швидко відновитися. Якщо ви працюєте самостійно, без залучення спеціаліста, то просто починайте пробувати, й обов’язково віднайдете свою чарівну вправу, яка буде відновлювати ваш ресурс швидко й ефективно”.

ВПРАВИ

Намалюй своє ім’я

Вправа для групової терапії (можна використовувати для роботи з ресурсністю класу).

“З цієї вправи ми, як правило, починаємо знайомство та налаштовуємо учасників на роботу”, – пояснює Ніла Ярко.

Насамперед, кожному учаснику пропонують назвати своє ім’я та сказати одну фразу про себе – будь-що, що не стосується роботи чи навчання. Далі учасники мають намалювати свої імена на папері з використанням кольорів (як правило, від 3 до 5, хоча кількість кольорів можна й не обмежувати).

Далі – кожен має пояснити, що відбувається в нього на малюнку, чому обраний той чи інший колір тощо.

“Дехто пише ім’я маленькими літерами та в самому куточку. Дехто розмальовує цілу сторінку. У когось літери з нахилом, у когось рядок іде вверх чи вниз. Хтось пише чорним, а комусь мало тих п’яти запропонованих кольорів. Десь є квіточки чи геометричні узори. Насправді все це може дуже багато сказати фахівцю-психотерапевту.

Проте коли ми працюємо з групою учителів, то не маємо завдання аналізувати проблеми кожного. Тож спостерігаємо за реакцією. Мушу сказати, зазвичай що в групі під час обговорення починається суттєвий емоційний підйом, адже в цей момент у кожного починається самопізнання”.

“Намалюй коло”

“Цю вправу рекомендується виконувати щодня самостійно, бажано під вечір, коли робочі справи вже завершено, а домашні ще не розпочаті. Вона допомагає переключити увагу, підняти настрій та трошки відпочити”.

Візьміть аркуш паперу й накресліть на ньому велике коло. Далі – просто малюйте. Малювати можна будь-що, що спадає на думку. Або навпаки – те, що малюється без залучення свідомості. Використовувати для малювання можна будь-які матеріали – олівці, фарби, ручки тощо. Колір також не має значення.

Рекомендується виконувати цю вправу впродовж хоча би 10 хвилин. Ви можете поставити собі будильник, щоби не відволікатися на споглядання годинника.

Ця вправа допомагає відпочити нашим розуму та психіці, заспокоїтися та переключитися, а також (за регулярного виконання) зменшує відчуття тривожності.

“Солодкі спогади”

авторка цієї та двох наступних вправ – Вікторія Назаревич

Цю техніку можна використовувати як для відновлення свого ресурсу, так і для занять у класі з дітьми.

“Наші спогади – це безцінний дар. Ми пам’ятаємо емоційно яскраві для нас моменти. Але наша психіка працює так, що негативні моменти ми згадуємо швидше й більш яскраво. Тоді як приємні хвилини “дістаємо” з пам’яті довше і трошки складніше”.

Для виконання вправи визначте проміжок часу і згадайте позитивні моменти, які відбулися в цей період. Запишіть список на аркуші (одним словом, тезою – як завгодно, але щоби ви розуміли, про що йдеться). Не треба насильства над собою – записуйте те, що приходить на думку, але воно обов’язково має бути приємним для вас.

Візьміть інший аркуш і намалюйте ці спогади у вигляді солодощів. Вони можуть лежати у вазі, на тарілці чи столі або бути “розкиданими” по паперу – як забажаєте й “побачите”. Якщо ви проводите цю вправу в групі, можна обговорити малюнки і спогади.

Солодощі, які з’являться на вашому малюнку, – це ваші ресурсні фрази. Ця техніка має пролонговану дію. Картинку можна з часом домальовувати, заповнювати новими чи згаданими спогадами.

Вправу варто виконувати для боротьби з тривожністю, відпочинку та наповнення свого емоційного ресурсу.

“Подушка безпеки”

Це вправа для знімання тривожності.

“Ми звикли тривожитися. І від поганих моментів, і від хороших, і навіть від самої тривоги ми також тривожимося. І коли ми ловимо себе на цьому почутті, варто переспрямувати наш ресурс на позитив”.

Візьміть аркуш паперу й намалюйте на ньому ваші “подушки безпеки”. Наприклад, у вас є власне помешкання, і це – ваша подушка безпеки. У вас є робота, машина, рахунок, друзі, кохані – малюйте ще подушки. Вони можуть поєднуватися між собою або бути намальованими окремо.

Кожна подушка – це те, що вас підтримує. Їх може бути скільки завгодно – стільки, скільки ви зможете згадати.

Але намалювати їх потрібно так, щоби на кожній ви могли уявити зверху себе. Тож розташуйте аркуш максимально комфортно для вас. Кожну подушку треба підписати (щоби ви не забули, що малося на увазі), їх можна розмалювати в різні кольори.

Під час роботи намагайтеся відслідковувати ваші емоції: чому ви вибрали саме такий колір? яка кількість ваших подушок? чому вони розташовані саме так?

Цей малюнок нагадує нам, що, окрім тривожності, у нас є безліч інших моментів, які підтримують нас і дарують позитивні емоції. А за потреби – зможуть допомогти.

“Багаж щастя”

Уявіть, що за плечима у вас є сумочка чи рюкзачок, у якому лежить усе, щоби відчувати себе щасливим/-ою. Вам треба виписати ті речі та відчуття, які лежать у вашій торбинці. Дайте собі відповіді на запитання:

  • що лежить там?
  • хто збирав цей багаж?
  • що в ньому ваше?
  • що там не ваше?
  • може, від чогось треба відмовитися чи, навпаки, щось додати?
  • наскільки вам легко чи важко нести цей багаж?Після того, як ви відповісте на ці запитання, намалюйте те, що лежить у вас у рюкзачку. Й обов’язково треба відслідкувати свій стан у момент, коли ви не лише думаєте над тим, що лежить у вашій торбинці, а коли бачите всі ці речі намальованими на папері. Вам, напевно, захочеться щось додати або від чогось відмовитися. Зробіть це.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Джерело: https://nus.org.ua/articles/5-vprav-z-artterapiyi-dlya-vidnovlennya-resursu-vchytelya/

пятница, 4 июня 2021 г.

Вербальна агресія учня: що робити?

 



         Вербальна агресія - це слова, що завдають болю і змушують повірити людину в те, що вона не має здібностей, що вона невірно сприймає оточуючий світ. Невидима зовні, вербальна агресія руйнує зсередини. Особливо, коли агресор робить вигляд, що нічого не відбувається. Така агресія може бути відкритою (гнівні випади та образи) або прихованою (дуже непомітною та поступовою, наприклад, "промивання мізків"). Відкрита агресія - це звинувачення в чомусь, чого дитина або педагог ніколи не робив і не думав робити. Прихована агресія має більш руйнівну силу. Вона скерована на те, щоб підпорядкувати людину в такий спосіб, щоб вона навіть не здогадувалась про це.

         Словесна агресія непередбачувана, і це одна з основних характеристик цього виду агресії. Партнера буквально вибивають з колії, збивають з пантелику, шокують злі, повні сарказму жарти, уколи та коментарі агресора. Людина ніколи не буває готова до нападу, і, тим більше, вона не може зрозуміти, за що її атакують та як уникнути нападу. Вербальна агресія має тенденцію посилюватися, вона стає більш інтенсивною, частішою і приймає все більш витончені форми. Наприклад, на початковому етапі спілкування учень-підліток може атакувати вчителя лише злими випадами під виглядом жартів або навпаки стриманістю, додаючи потім і інші форми агресії.

         Отже, можна зробити висновок, що вербальна агресія - проблема побудови відносин. Що ж робити педагогу для відновлення порозуміння з учнем?

·        Відкритість.

Педагог, який відмовляється слухати учня, заперечує його переживання, відмовляється ділитися своїми думками та переживаннями - перш за все, порушує основний закон відносин. Якщо учень проявляє себе, як агресор, залежно від його віку, варто зупинити дитину такими фразами: "Я не бажаю більше від тебе це чути", "Я не можу поважати тебе, поки ти зі мною так розмовляєш", "Так, досить. У класі ти не будеш зі мною так розмовляти". І після цього запропонувати відкрито та щиро обговорити можливу проблему: "Лише за таких умов я буду говорити з тобою про справи, які тебе й мене турбують".

·        Прагнення зрозуміти та конструктивна конфронтація.

Агресор постійно суперечить, заперечує партнерові, але свою точку зору при цьому не висловлює. Тому почніть свою думку зі слова "Так" й підтримайте одну з ідей агресора, після чого додайте до речення слово "але" й висловіть лише одне неузгодження з позицією співрозмовника.

·        Прагнення підтримати досягнення і почуття іншого.

Знецінення досягнень і почуттів іншого є заперечує реальність та досвід партнера та є у вищій мірі руйнівним. Якщо партнер, наприклад, говорить "Мені було боляче чути від тебе таке..." агресор каже у відповідь що-небудь, що знецінює почуття партнера. Наприклад: "Ви занадто чутливі", "Ви не розумієте жартів". Дайте відповідь: "Ми можемо бути різними і при цьому домовлятися".

·        Блокування агресії, проявленої у формі замаскованих жартів.

Обезцінювання справжніх переживань - одна з ознак агресії. Принизливі коментарі, замасковані під жарти, зазвичай спрямовані проти жертви. А якщо партнер каже "Думаю, в цьому немає нічого смішного", агресор відповість знеціненням: "У тебе кепсько з почуттям гумору". Агресор може навіть налякати партнера, а потім посміятися, наче це був жарт. Зрозумійте цього "перевертня" у спілкуванні та запропонуйте поговорити про нього.

·        Прояснення інформації.

Вербальний агресор відмовляється спілкуватися, створює спірні ситуації або недомовляє інформацію. У такий спосіб він запобігає будь-яким спробам врегулювати конфлікт. Блокування інформації він здійснює шляхом прямої вимоги припинити обговорення або за допомогою зміни теми. Ось приклади блокування: "Ви знаєте, що я маю на увазі! Ви мене чули. Я повторювати не буду. Досить!". Дайте відповідь, засновану на розумінні: "Я розумію, що тебе це злить. Візьміть тайм-аут і спробуємо іншим часом спокійно прояснити те, що тебе непокоїть".

·        Пропонування емоційної підтримки.

Існують такі форми відмови агресора від емоційної підтримки: коментарі, які спрямовані на те, щоб зруйнувати інтерес і ентузіазм, пряма відсіч, саботаж, погроза. Педагогу варто усвідомлювати цей спосіб захисту дитини, залишатися поряд і створювати атмосферу безпеки для учня: "Мені важлива твоя думка з цього приводу, я готовий вислухати тебе зараз (через 10 хвилин, після уроку).

·        Спокійний, доброзичливий тон.

Командний тон заперечує рівноправність, агресор не визнає за партнером автономної особистості. Коли вчитель віддає накази замість прохань, він залякує учня. Лише емоційно спокійний голос здатен справді заспокоїти агресора та вивести його на конструктивну взаємодію.

 

Автор: Соломудра О.І.

 

Джерело:http://library.ippro.com.ua/attachments/article/171/психологічні%20причиниd.pdf


Протидія булінгу. Інший - Не гірший!

  Перегляньте відео та поміркуйте: до яких наслідків може призвести булінг? Як йому запобігти та як захиститися?