Підлітки і правопорушення

 

На сьогоднішній день проблема правопорушень неповнолітніх є і залишається гострою проблемою українського суспільства. Оскільки школа має здійснювати виховний вплив на здобувачів освіти, розглянемо роль класного керівника в системі профілактики правопорушень серед учнівської молоді.

Діяльність класного керівника покликана урізноманітнювати та пожвавлювати виховну роботу в класі, особливо в колективі старшокласників, спрямовувати її на диференціацію та індивідуалізацію виховання, на ширший і глибший вияв здібностей та уподобань школярів. Класний керівник – це педагог, який постійно спілкується з учнями свого класу, різнобічно впливає на на них, сприяє формуванню певних навичок, цінностей, установок, поведінки. Тому роль класного керівника як авторитетної особи, взірця для наслідування є особливо важливою під час планування профілактичної роботи в закладі освіти.

Для успішного проведення профілактичної роботи варто здійснювати її комплексно, систематично, в співпраці із адміністрацією та спеціалістами психологічної служби закладу:

 Вчасне виявлення проблеми дозволить більш ефективно подолати її. Якщо у вашому класі з’явилася дитина із девіантною поведінкою, вчасно повідомляйте про це адміністрації закладу, спеціалістам психологічної служби. В школі щомісячно проводяться засідання Штабу з профілактики правопорушень, на яких обговорюються проблеми дитячої злочинності, правопорушень тощо, розглядаються питання щодо постанови дітей на облік (внутрішкільний чи у групу ризику). Таким чином, роботу з певною дитиною буде сплановано згідно до її потреб, і вона здійснюватиметься комплексно із залученням спеціалістів, міських організацій (ювенальної превенції, служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді).

Важливою є і співпраця з батьками учнів.

Як спілкуватись з дітьми з девіантною поведінкою?

1.Звертайте увагу на позитивні якості дитини, помічайте навіть маленькі успіхи.

2. Замість того, щоб віддавати накази, поводитись авторитарно, спробуйте провести бесіду з дитиною, розпитати, як вона живе, чому має таку поведінку, що її не влаштовує, що викликає труднощі.

3. Запобігайте упередженого ставлення до дитини, допомагайте їй формувати позитивний образ в очах оточуючих, розкрити свій потенціал.

4. Залучайте дитину до виконання громадських доручень, громадського життя класу, позашкільної і гурткової роботи. 

5. Якщо ви бачите, що дитина перевіряє межі дозволеного, провокує вас на певну емоційну реакцію на її поведінку, намагайтесь зберігати рівновагу, спокійно донесіть до дитини, чому саме її поведінка є недоцільною.

Можна виділити чотири типа учнів правопорушників:

До першого типу правопорушників – конфліктно-ситуативного з

переважаючою позитивною спрямованістю – відносяться неповнолітні,

формування особистості яких проходило в позитивному середовищі. У таких підлітків переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні. У них спостерігаються здебільшого соціально корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Звички до безцільного проведення часу майже не виражені. Для цього типу правопорушників характерними є попередня морально-позитивна поведінка, середня якість діяльності мислення й самоорганізації, сумлінне ставлення до навчання,  відносно висока працездатність. Вони – члени колективу класу, не ізольовані. Потрапляючи до групи правопорушників, тримаються незалежно, часто з ними не рахуються, проте такі особи відіграють роль виконавців. Такі неповнолітні правопорушення вчинили вперше, випадково, всупереч загальній спрямованості особистості. Це стало можливим головним чином унаслідок ситуації. У виборі варіанта поведінки велику роль відіграють легковажність, помилкова оцінка дій та їх наслідків, поєднана із самовпевненістю. Підлітки розкаюються у вчиненому. До цієї групи слід віднести і неповнолітніх, які вчинили правопорушення внаслідок сильного душевного хвилювання і стресового стану. Проте навіть якщо правопорушення має поодинокий характер і є випадковим у процесі формування особистості, воно завжди виступає як ознака, що свідчить про недоліки морального й емоційно-вольового виховання індивіда.

До другого типу правопорушників - неврівноважено-ситуативного з

незначною негативною спрямованістю - віднесено учнів, особа яких

формувалася у середовищі з невеликими відхиленнями. У них найбільше

розвинуті матеріальні потреби. Вони віддають перевагу особистим інтересам

перед колективними, але правомірні можливості їх реалізації обмежені.

У правопорушників цього типу, як правило, спостерігаються звички

догідливості, безцільного проведення часу, бродяжництва. Моральні елементи їх свідомості є досить невиразними. Це учні з відносно середньою якістю діяльності, мислення і самоорганізації, низьким інтересом до навчання, середньою працездатністю. Нестійкість поведінки і безволля приводять таких неповнолітніх до групи з негативною спрямованістю, де

вони виступають у ролі виконавців. Для учнів цього типу вчинення правопорушення можливо з урахуванням нестійкості їх спрямованості, але

воно є ситуативним з точки зору приводу і обставин його вчинення. Вони

вперше вчинили правопорушення, хоча окремі з них вже допускали

протиправні проступки під впливом конфліктної чи іншої несприятливої

життєвої ситуації, яка раптово виникла, займалися бродяжництвом, вживали

спиртні напої, доставлялися в органи внутрішніх справ.

Поведінка таких учнів залежить від мікросередовища, яке відіграє не

останню роль у вчиненні ними правопорушень, або викликається

престижними, пристосовницькими до мікрогрупи мотивами, прагненням

«гострих почуттів». У боротьбі мотивів їх безпосередні потреби виявляються

сильнішими, ніж моральні почуття й наміри, і моральні мотиви реалізуються

вже тільки у вигляді жалю з приводу вчиненого. У них виникає почуття

страху перед несприятливими наслідками непокори, намагання уникнути

покарання. Після вчиненого правопорушення у підлітків з’являється часткове

розкаяння, хоч не завжди глибоке, оскільки вони виправдовують мотиви

своїх негативних дій і вчинків.

Третій тип правопорушників - нестійкий з переважаючою

негативною спрямованістю - становлять неповнолітні, які формувалися в

несприятливому, суперечливому середовищі. Вони схильні до вживання

спиртних напоїв, паління. У таких школярів спостерігається розрив між

особистими інтересами і громадським обов’язком, правомірні можливості

задоволення інтересів обмежені.

Учні цього типу прагнуть до самостійності. Вони агресивні, часто

влаштовують бійки, наслідують негативні звички дорослих осіб. Моральні

установки деформовані, тверді переконання і глибокі почуття відсутні.

Їм притаманні відносно низькі якість мислення і самоорганізації,

формальне, недбале ставлення до навчання, низька працездатність. Вони

практично ізольовані від позитивного впливу колективу, характеризуються

конфліктністю у відносинах з ним. Уміють легко пристосовуватися до умов,

не змінюючи при цьому своїх установок та ціннісних орієнтацій. Рідко

виступають як лідери, але часто є ініціаторами вчинення правопорушення. У

групі з протиправною спрямованістю вони додержуються принципу «постою

сам за себе». Це – опора лідерів групи. Вчинювані ними правопорушення є

наслідком переважаючої негативної спрямованості, моральної деформації.

Такі неповнолітні перебувають на обліку в поліції, виправдовують свою та

чужу протиправну поведінку.

Представники цього типу не досягли рівня загальної негативної

спрямованості, але їх попередня поведінка характеризується неодноразово

вчинюваними проступками, аморальними проявами. У таких учнів

відзначається слабовільність, внаслідок чого вони нерідко вчинюють

правопорушення під впливом більш «досвідченого» й активного учасника

групи чи дорослого організатора або підмовника. Іноді вони самі виявляють

дезорганізаторські тенденції, схильні до швидкої реалізації миттєвих потягів,

відзначаються імпульсивністю дій. Ці особи вчинюють правопорушення

ситуативно: місце, час, характер, наслідки вчинюваного ними

правопорушення багато в чому залежать від нестійкості особистості і

конкретної ситуації.

Ці підлітки емоційно байдужі, грубі у ставленні до близьких їм людей,

мають нахил до ризику і створення конфліктної ситуації, розгальмовані,

егоїстичні й марнославні, характеризуються надмірною претензійністю.

Найчастіше це єдина дитина в сім’ї. В одних ситуаціях у них спостерігається

підвищене прагнення до самостійності, нетерпимість до опіки, в інших же

вони виявляють вражаючу безпомічність, страх і тривогу. Серед них є й такі,

для яких характерна спрямованість на спілкування. Ця потреба виявляється у

прагненні весь вільний час проводити серед однолітків.

Протиправна поведінка у представників даного типу може не

відповідати їх планам, бути, з їх точки зору, ексцесом, «прикрим

непорозумінням». У таких правопорушників відхилення від норм поведінки

зумовлюється нестійкістю останньої і, як правило, залежить від ситуації, від

впливу колективу школи, педагогів, батьків, неформальної групи.

У них іноді з’являється бажання виправити свою поведінку. Вони

недооцінюють невідворотність покарання, що полегшує прийняття рішення

про вчинення правопорушення.

До четвертого типу правопорушників - стійкого з негативною

спрямованістю - відносяться учні, особистість яких формувалася у досить несприятливому середовищі. Їх життя проходило в атмосфері сімейних

конфліктів і безладдя, в оточенні дорослих, які систематично вживали

спиртні напої, не мали необхідного мінімуму знань і навичок виховання

дітей, використовували антипедагогічні методи і прийоми, не контролювали

їх поведінку. Це неповнолітні із складною аморальною системою поглядів,

інтересів і потреб, які не вперше вчинюють правопорушення за

переконанням і вже притягалися до відповідальності, перебувають на обліку

в міліції.

У таких підлітків примітивні й низькі потреби, відсутні колективні

інтереси, а особисті не відповідають правомірним можливостям їх

задоволення. Простежуються звички до безцільного проведення часу,

споживчого способу життя, «вуличного» фольклору. Яскраво виражена

деформація моральних устоїв, як правило, послаблено почуття сорому,

спостерігаються грубість, жадібність, невитриманість у поведінці, а іноді й

жорстокість. Визначальними для них є байдужість до переживань інших осіб;

неприязнь до позитивного середовища; перекручені уявлення про сміливість

і товариськість; агресивність, егоїзм. Протиправні вчинки позначені

зневажанням їх наслідків.

Це учні з низькою якістю навчання і самоорганізації, низькою

працездатністю, які позбулися інтересу до навчання. Вони ізольовані від

колективу школи, протиставляють себе йому, намагаються вплинути на

останній відповідно до своїх ціннісних орієнтацій. Це найчастіше лідери

протиправної групи, навколо яких групуються інші її члени. Як правило, для

вчинення правопорушення вони не просто використовують ситуацію, а іноді

й активно її створюють.

Правопорушення у неповнолітніх цього типу є наслідком загальної

негативної спрямованості, яка не досягла, проте, рівня злочинної установки

особистості. Протиправні вчинки у них знаходять підтримку в аморальних

переконаннях. Вони бравують скоєними правопорушеннями.

Практика свідчить, що «чисті» типи зустрічаються дуже рідко,

найчастіше особі різною мірою притаманні характеристики кількох з них, їх

зіставлення дозволяє зробити висновок про те, до якого типу можна віднести

правопорушника. Безумовно, між визначеними типами немає чітко

окреслених меж, поділ має умовний характер. Склад кожного типу рухливий,

він залежить від ефективності запобіжно-виховної роботи у школі й поза

нею.

Форми профілактичної роботи з учнями

1. Художнє кіно, перегляд відеороликів з подальшим обговоренням на дану тематику (дія шкідливих звичок, відповідальність неповнолітніх, соціальні ролики).

2. Диспут, що дозволить дітям удосконалити навички самостійного оцінювання своїх суджень, аргументації поглядів, правильного ведення дискусії, сприймання протилежної думки, набути нових правових знань, подолати помилкові уявлення.

3.  Правові вікторини.

4. Рольові ігри: запропонуйте учням відтворити певні ситуації, що допоможе подивитись на проблемні явища з іншого боку, обговорити, як треба діяти в тій чи іншій ситуації.

5. Мозковий штурм. Дітям дозволяється висловлювати всі ідеї, які приходять їм на думку, навіть фантастичні – без критики та обговорення. Надалі всі думки систематизуються, оцінюються.

6. Метод сценарію, який полягає у моделюванні майбутнього, наприклад: «Як ви уявляєте собі Конституцію через 10 років?».

7. Створення ментальних карт (мапи думок). Це візуалізація мислення. Спочатку виділяється основне поняття, від якого відгалужуються ідеї, завдання, кроки, необхідні для реалізації певного проекту або задумки. Не рекомендується використовувати традиційні таблиці і схеми, тоді як важливо підходити до створення ментальної мапи творчо. Можна додавати малюнки, асоціації, плани.

8. Метод вивчення проблемних ситуацій. Учням надаються ситуації, взяті з життя, і пропонується оцінити їх та подумати, як можна було б змінити поведінку людей, знайти альтернативне вирішення проблеми.

Джерело: https://naurok.com.ua/rol-klasnogo-kerivnika-schodo-profilaktiki-pravoporushen-sered-uchniv-klasu-83039.html

Каравайко В.Л. "Превентивне виховання та профілактика негативних явищ в учнівському середовищі" (Чергнігівський будівельний ліцей). 

Як стати більш успішним у навчанні: поради для учнів

 

Вчитися - нелегка праця. Щодня доводиться відвідувати заняття, запам’ятовувати величезну кількість нової інформації, вести конспекти, відповідати на питання вчителів і писати контрольні роботи. А вдома навалюються домашні завдання, величезні параграфи з незавжди потрібною і зрозумілою інформації, маса письмових завдань, вірші, лабораторні, реферати. А якщо додати величезну кількість гуртків і репетиторів, то зовсім не дивно, що при такому графіку не багато школярів витримують такий ритм життя, хтось починає прогулювати уроки, не виконувати домашні завдання.

1. Правильно постав задачу! Не думай, як змусити себе вчитися, а думай, як почати добре вчитися. Не примушуй себе (підсвідомість буде чинити опір насильству), а плануй! Постав мету отримати в семестрі по предмету "Х" на бал більше, ніж зараз, і підсвідомість тут же знайде шляхи вирішення цього завдання.

2. Знайди мотив (причину, стимул) вчитися добре. Мотивація може бути різна: найчастіше це якась перспектива (приз). Вона може бути близькою (Після вдало складених іспитів я поїду в табір) або довгострокової (Ось вивчусь і стану президентом!). Мотивація у кожного своя.

3. Облаштуй робоче місце. Банально, але факт. Можливо, лежачи на дивані з планшетом приємніше займатися, але доведено, що в лежачому положенні людина розуміє і запам’ятовує гірше і повільніше, це пов’язано з фізіологією.

4. Зміни стиль одягу. Природно, одяг сам по собі не може змусити вчитися, але стиль може. Одягни на себе стиль хорошого учня акуратно і строго. Спробуй, і ти відчуєш зміни як з боку оточуючих, так і всередині себе.

5. Перетвори нудне в творче! Наприклад, скористайся методом асоціативних карт. Це стосується ведення конспекту: записуй лекцію або параграф не суцільним текстом, а використовуй кольорові ручки, маркери, цитати, таблиці, схеми і замальовки. Тим самим ти перетвориш нудну лекцію в захоплююче заняття, легше запам’ятаєш інформацію і розвинеш своє креативне мислення. Використовуй метод асоціацій при запам’ятовуванні, сприймаючи текст не буквально, а через аналогії. Ну, наприклад, назву ліків Ереспал проведи через асоціацію Ерік спав (на лекції)

6. Заохочуй себе за успіхи.

7. Найважче почати. Лінь не дає зробити перший крок. Іноді завдання займає всього 15 хвилин, але ти знаходиш купу відмовок, щоб його не починати. Зрозумій, поки ти відтягуватимеш час початку роботи, ти посилаєш в мозок негативні емоції. В результаті, крім втрати часу, отримуєш поганий настрій, а завдання все одно доведеться виконувати

8.Вчися добре з першого дня! На підйомі новизни після відпочинку з’явиться режим і звичка, які допоможуть надалі.

9. Роби більше в класі, щоб менше робити вдома.

10. Влаштуй змагання. З батьками, з друзями. Можна навіть посперечатися.

11. Плануй свій день. Чітко розділяй час на навчання і на відпочинок.

12. Розвивай силу волі. Вона стане в нагоді не тільки в навчанні.

Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення

незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в

довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну

інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй

визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть

тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

Джерело: http://www.33school.org.ua/bezpeka-ta-dopomoga/944-shche-raz-pro-pravila-dorozhnogo-rukhu

http://www.school45.in.ua/schoolboy-advice/

Як допомогти дитині організувати своє навчання під час карантину?

Сучасний світ ставить перед нами все нові виклики. Одні з основних навичок, які будуть актуальними для професій майбутнього: гнучкість розуму та самоорганізація. Необхідність залишатися на карантині можна розглядати, як гарну можливість розвинути у наших дітей навички самоорганізації. Чим можуть допомогти батьки?

   Плануємо

   Донесіть до дітей думку, що, незважаючи на те, що вони тепер знаходяться вдома, їм все одно будуть надходити домашні завдання, які необхідно виконувати вчасно. Оскільки ваша дитина звикла до структурованого шкільного навчання, бажано продовжити дотримуватися певної структури для вашої загальної зручності.

   Розробіть план завдань на день, і хоча б умовний домашній розклад. Це допоможе  дитині зорганізуватися, а ще розвивати навички тайм-менеджменту. Підключіть до планування дітей - їм буде простіше дотримуватися розкладу, в створенні якого вони брали участь самі.

   Слід дотримуватися і режиму дня: прокидатися і лягати спати бажано як зазвичай. Розкажіть дитині, що важливо працювати кожен день, дивитися список онлайн-завдань, читати передбачену планом навчання літературу, поясніть, чому це важливо.

    Комфортне робоче місце

    Допоможіть дітям створити власний робочий простір: за обіднім столом, у власному ліжку або в затишному кріслі у вітальні. Іноді зміна локації допомагає переключитися і позбутися нудьги.

      Вчимо організовуватися

   Навчіть дитину дотримуватися порядку на робочому столі. Це необхідна умова. По-перше, бардак розсіює увагу. По-друге, більше часу йде на пошуки необхідних предметів, які повинні бути під рукою. Прибравши все зайве, можна зручно розкласти зошити, книги і все, що потрібно для виконання завдання.

   Переконайте дітей відкласти мобільний і відключитися від соцмереж на час занять. Ніщо так не відволікає від роботи, як месенджери, мобільні ігри та інші розваги смартфона. На час підготовки до занять можна встановити режим «Не турбувати». А, якщо виконуєте завдання на комп'ютері – закрити вкладки браузера із соцмережами.

   Покажіть дітям як розставляти завдання за складністю. Доцільно починати з більш складних предметів чи завдань, чергувати письмові з усними, не забувати звірятися з розкладом на день. Зручно користуватися таймером для контролю за часом. Дитина вчиться керувати часом, встановлювати дедлайни і дотримуватись їх.

   Психологи вважають, що діти з другого класу в стані сам контролювати свої навчальні завдання. Пояснюємо важливість дотримуватися розкладу, вчитися кожен день, робити все вчасно, не перескакувати через теми, не відволікатися, не переходити на сторонні сайти. Складаємо графік навчання,   і кажемо дитині, що якщо їй щось незрозуміло чи потрібна допомога, ви завжди поруч. І потім не втручатися.

    Вчимо працювати з інформацією

   Один з предметів, який викликає найбільші труднощі - математика. В умовах карантину дітям буде необхідно самостійно розбирати нові теми, що теж для них складно і нове, як процес. Найчастіше учні зовсім не читають параграфи з теорією, обмежуючись інформацією, отриманою від вчителя на уроках. У ситуації карантину необхідно навчити дитину самостійно засвоювати новий матеріал. Існує алгоритм трикратного читання тексту, який дозволяє більш якісно засвоїти матеріал предмета.

   Після першого прочитання тексту потрібно відповісти на питання: «про що цей параграф?».  Дитина повинна «переварити» прочитане і зрозуміти основний зміст. Чим коротше і точніше його формулювання - тим краще. Під час другого читання тексту знаходимо основні думки в ньому, орієнтуючись на «ключові слова» - це слова, які несуть в собі основний зміст тексту. Маючи список ключових слів, потім не важко пригадати зміст всього тексту. Підкреслюйте їх в тексті, а ще краще - виписуйте. Третє читання - контрольне. Ще раз читаємо, звертаючи особливу увагу на ключові слова. Після вивчення теоретичної частини розгляньте всі вирішені в параграфі приклади і завдання. І нарешті, необхідно відповісти на контрольні питання, розташовані в кінці параграфа. Якщо дитина не може відповісти, треба повернутися до тексту і знайди відповідь на це запитання. Після цього учень готовий приступати до самостійного вирішення завдань по темі.

   Підтримайте дитину, опрацюйте за вказаним алгоритмом один параграф разом з нею. Далі, коли вона навчитися обробляти нову інформацію, дозвольте робити це самостійно.

   Робимо перерви

   Протягом шкільного дня у дітей є можливість перепочити під час перерв, або поки вони чекають, коли інші діти закінчать свою роботу. Не забувайте дозволяти їм робити такі ж перерви, коли вони займаються вдома. Якщо дитина не може впоратися з якимось завданням, 15-хвилинна перерва може все змінити на краще. Під час перерви дайте можливість дитині підкріпитися, розім'ятися і провітрити кімнату.

   Даємо свободу

   Зовсім не важливо, в якому порядку діти будуть виконувати завдання і робити домашню роботу. Необхідно надати їм можливість самим вибирати порядок роботи і терміни її виконання. Нехай дитина напише всі завдання на день, у перші дні можна допомогти їй у плануванні. Дозвольте дітям самим виконувати завдання з цього списку в будь-якому зручному для них порядку, викреслюючи вже готові.

   Підводимо підсумки

   Дуже важливо у кінці кожного дня обговорити як він минув, які питання виникали у дітей, відзначити все те, що було зроблено, оцінити діяльність дитини. Такі щоденні зустрічі допоможуть вам стежити за прогресом, а дітям відчути, що вони чогось досягли за день, і знати, що їх чекає завтра.

   Всі мі виявилися в незнайомій ситуації, яка може  трохи лякати. Логічно, що домашній «шкільний день» буде неідеальним, і це нормально. Всі ми адаптуємося до чогось абсолютно нового, та нас неминуче чекають труднощі. Не звинувачуйте себе або дітей за те, що щось не вдалося. Прислухайтеся до близьких, бережіть здоров'я і не забувайте відпочивати і знаходити приводи для радості.

Автор: Л.О.Кітченко

Джерело: https://vseosvita.ua/library/ak-dopomogti-ditini-organizuvati-navcanna-pid-cas-karantinu-342126.html

 

Шановні колеги, батьки та учні! Вітаю з наступаючими святами! 

Новий рік, Новий рік! 

Щастя Вам на цілий рік,

 Ще здоров’я і добра, 

Хай святкує вся сім’я! 

Будьте Ви завжди здорові, 

Хай пригоди будуть нові, 

Нові враження і люди, 

Хай цей рік щасливим буде! 

Безпечне освітнє середовище

 

Сьогодні суспільство бажає бачити школу не лише одним із освітніх ресурсів, а скоріше простором розвитку та співпраці як всередині, так і по відношенню до зовнішнього світу. Сучасне освітнє середовище створює неповторне індивідуалізоване та персоналізоване враження, де у кожного є можливість відшукати себе.

Дослідники вважають, що психотравмуючі ситуації прямо чи опосередковано впливають на фізичне і психічне здоров'я особистості. Зокрема, до психотравмуючих ситуацій у навчальному процесі освітнього закладу можна віднести:

- Конфлікти у стосунках вчитель - учень, учень - учень, учень - батьки тощо;

- Проблема адаптації в освітньому середовищі

- Атмосфера нездорової конкуренції між однолітками;

- Надмірна вимогливість педагогів тощо.

Що впливає на безпечне освітнє середовище?

1. Якість міжособистісних відносин: позитивні фактори (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність), негативні фактори (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність);

2. Захищеність в освітньому середовищі - оцінка відсутності насильства у всіх його видах, формах для всіх учасників освітнього простору. 

3. Комфортність в освітньому середовищі - оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу. 

Принципи безпечного освітнього середовища

1. Принцип домінування життя людини як головної цінності, що визначає модель мінімальної (необхідної безпеки), максимально усуває ризики, що загрожують життю як дітей, так і дорослих. 

2. Принцип регіональної специфіки передбачає під час організації системи безпеки освітнього середовища школи облік небезпек і можливих надзвичайних ситуацій конкретного регіону (міста, області, роботи).

3. Принцип комплексної оцінки небезпек (ризиків), що задає методику різних педагогічних (освітніх) ризиків (зовнішніх і внутрішніх) на основі комплексного, системно-синергетичного підходів. 

4. Принцип міні-макса, що визначає досягнення максимального ефекту безпеки при наявності мінімуму ресурсного забезпечення. 

5. Принцип максимальної ефективності управління системою заходів і створених педагогічних умов, спрямованих на забезпечення максимальної безпеки освітнього середовища і школи, як соціального інституту в цілому. 

Робота над створенням освітнього середовища не припиняється з досягненням певного результату. Насамперед, це безперервний процес реагування на нові виклики життя, пошук нових можливостей ресурсів, генерування ідей та правил. Водночас необхідно, щоб всі учасники освітнього процесу усвідомлювали спільну відповідальність мали вміння, бажання та добру волю для такої співпраці. 

Джерело: "Кодекс безпечного освітнього середовища", методичний посібник. - К., 2018. - Міністерство освіти і науки України, ВБО Український фонд "Благополуччя дітей"

Усвідомлене батьківство: від теорії до практики

 

Як виховати дітей так, щоб у них були здорові тіло, розум і дух? Як зберігати спокій у ситуаціях, коли дитина виводить вас із рівноваги? Як приймати дитину такою, якою вона є, і знаходити з нею спільну мову? Якщо ви шукаєте відповіді на ці питання, вам може допомогти усвідомлене батьківство. Зрозуміти його сутність нескладно, набагато складніше бути усвідомленими батьками на практиці. Розгляньмо, що таке усвідомлене батьківство і як його використовувати при вихованні дітей.

Що таке усвідомлене батьківство?

Усвідомлене батьківство означає усвідомленість у всіх видах взаємодії з дитиною. Воно також передбачає глибокий зв'язок із дитиною й розвиток її особистості.

Щоб стати усвідомленими у вихованні дитини, необхідно по-новому поглянути на її поведінку й почати усвідомлено ставитися до її потреб. Простіше кажучи, слід побачити дитину такою, якою вона є, усвідомивши її внутрішню сутність.

При цьому усвідомлене батьківство не означає вимогу дотримуватися тих чи інших суворих правил або не робити для дитини жодних обмежень.

Батьки в усьому світі стверджують, що їх головне завдання – правильно виховати дитину. Однак експерти в галузі усвідомленого батьківства переконані, що батькам не менш важливо самим стати більш усвідомленими й розвинути свої особистісні якості. Це – шлях до ефективного виховання дітей.

Щоб краще зрозуміти, що таке усвідомлене батьківство, варто ознайомитися з основними засадами цього підходу.

Принципи усвідомленого батьківства

Упродовж багатьох років батьки виховують дітей за принципом: «Я – мама, а ти – дитина, тому ти маєш слухати мене, бо й мене так виховували». Усвідомлене батьківство передбачає нові принципи виховання. Щоб стати усвідомленими батьками, дотримуйтеся таких правил:

1. Зосереджуйтеся на довгострокових цілях. Недисциплінованість і неслухняність дитини можуть викликати у вас негативні емоції. Якщо ви не здатні дати їм раду, ви не можете бути усвідомленими. Секрет у тому, щоб зосередитися на довгострокових цілях і будувати взаємини з дитиною, ґрунтуючись на любові, довірі та співчутті.

2. Більше слухайте, менше говоріть. Будьте уважні до того, що вам хоче сказати дитина. Ставте їй запитання, щоб ознайомитися з її точкою зору. Так дитина зрозуміє, що її чують і цінують.

3. Вибачайте. Усім властиво помилятися, особливо дітям. Замість карати дитину допоможіть їй зрозуміти, у чому вона не зовсім права. Вибачайте їй – і вона намагатиметься не повторювати своїх помилок.

4. Сприймайте дитину на глибокому рівні. Навчіться бачити і приймати не тільки зовнішність і поведінку дитини, а і її внутрішню сутність. Дотримуйтеся такого сприйняття в усіх видах вашої взаємодії з дитиною.

5. Розберіться з власними проблемами. Час від часу вчинки дитини можуть викликати у вас болісні спогади. Важливо дати їм раду, перш ніж вони почнуть шкодити вам і вашій дитині. Ви можете розібратися в собі самостійно або обговорюючи це з чоловіком. Ваша невпевненість не повинна впливати на виховання дитини.

6. Спілкуйтеся ввічливо. Говоріть із дитиною, як ви спілкуєтеся з дорослими – виявляйте до неї повагу й люб'язність. Батьки – перші вчителі в житті дитини, тому вам потрібно навчити дитину розмовляти з тими, хто поряд, і відповідати їм. Дитина обов'язково засвоїть ваші уроки й застосовуватиме їх у майбутньому.

7. Створіть мирну атмосферу, сповнену любові. Дитина однаково сприймає як позитивне, так і погане. Тому вам потрібно створити позитивну обстановку, у якій дитина почуватиметься безпечно. Така атмосфера сприятлива для здобуття дитиною нових знань і дослідження навколишнього світу. Будь-які негативні фактори можуть зашкодити дитині, викликаючи в неї фобії або затримуючи її розвиток.

8. Поводьтеся так, як ви хочете, щоб поводилася дитина. Діти чинять так, як чините ви, а не так, як ви їм говорите. Відтак перш ніж навчити їх чого-небудь, покажіть позитивний приклад. Будьте послідовні у своїх словах і діях. Якщо ваші слова не збігатимуться з діями, це спантеличуватиме дитину. Наприклад, якщо ви не хочете, щоб вона кричала, вам не варто говорити їй підвищеним тоном: «Не кричи». Дитина може заперечити: «Тоді чому ж ти сама на мене кричиш?».

9. Укладіть розпорядок справ на щодень. Коли в домі встановлено розпорядок, дитина знає, що й коли потрібно робити. Якщо дитина змалечку живе за розпорядком, вона сприймає його як природну частину буття. Коли життя дитини супроводжують порядок і передбачуваність, вона почувається в безпеці.

10. Будьте чуйними. Перш ніж тим чи іншим чином реагувати на поведінку дитини, зробіть паузу й подумайте, як би ви вчинили на її місці. Так ви наблизитеся до розуміння її точки зору і зможете правильно відреагувати. Коли ви виявлятимете чуйність, дитина довірятиме вам і радитиметься з вами.

11. Виявляйте до дитини безумовну любов. Усім подобається, коли їх люблять, і діти – не виняток. Батьківська безумовна любов допомагає їм почуватися впевнено й безпечно. Діти дуже чутливі до емоцій батьків, тому будь-які негативні емоції можуть їх лякати або дезорієнтувати.

12. Розділіть домашні обов'язки. Визначте для дитини прості домашні обов'язки – це не тільки розвиватиме її відповідальність, а й допоможе їй відчути себе частиною сім'ї. Не забувайте дякувати дитині за виконану роботу й говорити, як ви цінуєте те, що вона робить.

13. Розвивайте здібності дитини. Кожна дитина має потенціал і таланти. Допоможіть дитині реалізувати її потенціал. З’ясуйте, які саме здібності має ваша дитина, і допоможіть їх розвинути. Заохочуйте дитину цікавитися різними речами. Спілкуйтеся з дитиною про те, що її захоплює, займайтеся спільними справами і пропонуйте свою допомогу.

14. Розвивайте взаємини. Зміцнюйте й розвивайте стосунки з чоловіком, родичами та друзями. Поясніть дитині необхідність мати здорові взаємини.

15. Залишайтеся здоровими і щасливими. Зрозуміло, усі батьки хочуть, щоб їхні діти росли щасливими та здоровими. Для цього вам потрібно самим бути щасливими й дотримуватися здорового способу життя. Поясніть дитині важливість здорових звичок. Ви – головні люди в житті своїх дітей, тому вам слід дбати про власне фізичне та психічне здоров'я.

Для усвідомленого батьківства важливо не тільки дотримуватися цих принципів, а й уникати тих чи інших помилок.

Помилки, що їх припускаються батьки

1. Не ставтеся до дитини як до своєї власності. Ви просто допомагаєте їй рости й розкривати потенціал. Вам необхідно допомогти в цьому дитині і добре розуміти її потреби, які з віком змінюються.

2. Не поспішайте. Виховання дітей потребує від батьків терпіння. Не приймайте поспішних рішень. Дайте собі певний час, щоб зрозуміти точку зору дитини, і тільки після цього варто робити висновки. Ваше терпіння допомагає дітям довіряти вам і покладатися на вас.

3. Не проектуйте свої особисті цілі на дитину. Дитина не зобов'язана досягати того, чого ви самі колись не досягли. Дитина має свої цілі та прагнення. Допоможіть дитині з’ясувати їх.

4. Не встановлюйте для дитини занадто багато обмежень: якщо на всі її прохання ви відповідаєте «ні», вона припинить запитувати у вас дозволу, тому що наперед знатиме всі відповіді.

5. Не заходьте в емоції, реагуючи на поведінку дитини. Найчастіше батьки емоційно реагують на погану поведінку дитини. Більш зрілою реакцією є розмова з дитиною. Перш ніж різко відреагувати на поведінку дитини, зупиніться і пошукайте ефективніший спосіб. Розмова допоможе вам зрозуміти причини дитячої поведінки і виробити спосіб ефективнішої поведінки.

6. Не будьте занадто суворими й жорсткими з дитиною. Встановлюйте правила, але передбачте умови, за яких вони можуть бути пом'якшені.

Поради щодо усвідомленого виховання

Кричати на дитину або нав'язувати їй свою точку зору легко. Набагато складніше виявляти зрілість у вихованні дитини: цінувати її думку, поважати її погляди. Метод усвідомленого батьківства пропонує декілька практичних порад, як його застосовувати.

1. Виявляйте поміркованість у своїх очікуваннях. Маючи завищені очікування від дитини, ви чините на неї тиск, домагаючись її відповідності цим очікуванням. Дозвольте дитині вільно розвиватися і ставте перед нею завдання, відповідні її віку.

2. Ставтеся до дитини серйозно. Не критикуйте її і не насміхайтеся над її діями або думками. Це погано позначається на її впевненості в собі. Дитина може припинити ділитися з вами своїми думками. Замість цього уважно слухайте, що говорить дитина, і висловлюйте свою думку із цього приводу.

3. Не втручайтеся. Батьки часто піддаються спокусі втрутитися в життя своєї дитини. Але це може відштовхнути дитину від них. Втручатися в життя дитини потрібно тільки за крайньої потреби, у решті випадків слід давати їй достатньо простору відповідно до її віку. Надайте дитині змогу самостійно приймати рішення, за потреби висловлюйте необхідні для цього поради.

4. Регулюйте свої емоції. Коли дитина не слухає вас, легко розсердитися або засмутитися. Але краще зберігати спокій і залишатися добрими в будь-якій ситуації.

5. Практикуйте медитацію й релаксацію. Медитація допоможе вам налагодити зв'язок зі своїм внутрішнім «я» та зі своїми почуттями. Коли ваша свідомість вільна, ви стаєте терплячими й доброзичливими, і це допомагає вам знаходити спільну мову з дитиною.

Усвідомлене батьківство здатне змінити ваше уявлення про виховання дитини. І це добре, адже завдяки дітям ми й самі стаємо кращими. Усвідомлене батьківство – ваш помічник у створенні ідеального середовища для фізичного, розумового й духовного розвитку дитини.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/parents/5881/

Спілкування з дітьми з числа внутрішньо переміщених осіб: поради класним керівникам

 

Вчителю важливо підтримувати звичний шкільний розпорядок, що допомагає дітям відчувати безпеку, а також те, що є речі, які залишаються звичними. Потрібно продовжувати підготовку до запланованих шкільних подій, підключаючи до цього дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб. Повернення до звичного життя допомагає дитині зміцнити почуття безпеки та здатності керувати своїм життям. Підтримка звичного способу життя дуже позитивно діє на дитину та є для неї доказом власної безпеки та стабільності.

Поради класному керівнику щодо взаємодії з дитиною:

• ·        надавайте фактичну інформацію відповідно до віку;
• ·        зрозуміло, відкрито пояснюйте те, що відбувається;
• ·        допоможіть у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;
• ·        порадьте дитині, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо діти цікавляться перебуванням у бомбосховищах чи обстрілами, чи хтось із батьків постраждав або загинув);
• ·        в позакласний час або на перервах організовуйте відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;
• ·        сприяйте загальній підтримці як у сім’ї, так і в навчальному закладі;
• ·        підтримуйте знайомий звичний розпорядок дня для
• ·        відновлення відчуття спокою;
• ·        регулярно запевнюйте, що все буде добре, що дорослі
• ·        піклуються і дбають про безпеку;
• ·        якщо дитина переживає втрату або має депресивні прояви, повідомте батьків або родичів/опікунів, щоб вони мали можливість підтримати її; розкажіть їм, як підтримати дитину;
• ·        порадьте батькам звернутися до соціальної служби, психолога.

Д    Джерело: https://mon.gov.ua/storage/app/media/pozashkilna/psyhologichna-sluzhba/pos-bnik-shhodo-psixosocz-alno-dopomogi.pdf

До уваги учнів 10 - 11 класів!

 

Шановні учні! Пропоную взяти участь в анкетуванні "Місце соціальних мереж в житті сучасної молоді". Анкетування анонімне, відповіді будуть використано в узагальненому вигляді.

Анкеування для учнів 10 класів: https://docs.google.com/forms/d/1vn7ybKro99hLu_OAjDk6R8qDvpG2KrXu06r6pyK7rp8/

Анкетування для учнів 11 класів: https://docs.google.com/forms/d/191wgQxGPkIkYm3z5wMwhtJyzKC1xMQTATFFjz4P8AtM/

Дякую за участь в анкетуванні!