Перша комп’ютерна гра „Зоряні війни” вийшла у світ 1962 року. Її завдання полягало в тому, щоб відбити астероїди і напади ворожих космічних кораблів. Згодом було створено багато інших ігор. Це пригодницькі ігри, ігриголоволомки, стратегічні ігри та ігри „екшн”. Багато ігор імітують різні види спорту. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри „екшн”, як і ті, що їх називають „шутерами” (стрілялками), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот. Стає дедалі популярнішим он-лайновий вид комп’ютерної гри. Що особливого у ньому? Її персонажами керує не комп’ютер, а гравці, які через Інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими. Гравці „розмовляють” одні з одним і відчувають себе частиною всесвітньої родини. Багато ігор пропагують насильство, секс, брутальну мову. І коли з’явилася гра для ігрових автоматів „Смертельні гонки”, то пролунав протест 13 громадськості проти насильницьких ігор. Адже суть її в тому, щоб переїхати пішоходів. Вигравав той, на чийому рахунку було найбільше жертв. У грі „Автоармагедон” гравець пройде усі рівні тоді, коли переїде або уб’є 33 тисячі чоловік. Жертв можна не лише чавити колесами, забризкуючи їхньою кров’ю вітрове скло, їх можна поставити на коліна й змусити просити помилування або ж довести до самогубства. Чи шкідлива така імітація насильства? Так! Під час таких ігор підвищується агресивність гравців. Насильство, зображене в комп’ютерних іграх, може бути ще небезпечнішим, ніж телевізійне, оскільки гравець відчуває себе в ролі персонажів, що чинять насильство. Телебачення робить дітей спостерігачами жорстокості, а комп’ютерні ігри – учасниками. У нових он-лайнових іграх час, котрий гравець витрачає, обмірковуючи свою роль, стає його особистим вкладом, його досягненням, а це заохочує грати далі. Тож для декого ігри стали справжнім наркотиком, і це одна з причин, чому в них грають місяцями або навіть роками. Багато дітей зізнається, що нерідко грають в ігри довше, ніж планували. А це негативно позначається на навчанні. Вчені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише певну частину дитячого мозку, тому діти повинні більше читати, писати й займатися математикою. До того ж дітям корисно бавитися на вулиці та якомога більше спілкуватися з іншими дітьми.
У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають: у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку; комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок; у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку.
Більшість гравців, потерпаючи від комп’ютерної залежності, „надмірно дратівливі”, „запальні”, емоційно нестійкі. Але в процесі гри настрій покращується, з’являються позитивні емоції. Та після закінчення гри настрій знову погіршується, швидко повертаючись на початковий рівень, залишається до наступного „входження” у віртуальний світ. Для гравця реальний світ нудний, нецікавий і повний небезпеки. Тому він намагається жити в іншому світі – віртуальному, де все дозволено, де він встановлює правила гри. А вихід із гри може навіть спричинити депресивний стан. Та якщо знати міру, то негативний вплив комп’ютерних ігор буде мінімальним.
Причини виникнення комп'ютерної залежності:
1. Відсутність навичок самоконтролю.
2. Не може самостійно контролювати свої емоції, дитина не може намітити перспективу, прорахувати ситуацію.
3. Відсутність контролю з боку батьків, невміння самостійно організовувати своє дозвілля.
4. Дефіцит спілкування в сім'ї.
5. Незнання правил психогігієни взаємодії з комп'ютером.
5. Прагнення замінити комп'ютером спілкування з близькими людьми.
Прагнення підлітка піти від труднощів реального світу у віртуальний світ.
6. Батьки не усвідомлюють дорослішання дитини і не змінюють стиль спілкування з ним.
7. Дитині будинку не комфортно, оскільки у нього немає особистого простору, де б він почував себе хазяїном.
8. Низька самооцінка і невпевненість дитини у своїх силах, залежність його від думки оточення. 9. Замкнутість дитини, його неприйняття однолітками.
10. Наслідування, відхід з реальності услід за друзями.
Ознаки комп'ютерної залежності
1. Відривши від роботи або гри за комп'ютером сприймається агресивно, дитина не відгукується на прохання.
2. Почуває себе пригніченим, якщо знаходиться за комп'ютером менше, ніж зазвичай.
3. Почалися проблеми з навчанням.
4. З'явилися проблеми в спілкуванні, часті конфлікти
5. Підліток приховує від оточення скільки часу він проводить в мережі, які сайти відвідує.
6. Займаючись іншими справами, думає і говорить про комп'ютери, ігри, Інтернет.
7 У дитини зб.ивається режим дня, режим харчування і сну, їда відбувається без відриву від гри на комп'ютері.
8. Нетерпіння, передчуття і продумування заздалегідь свого повернення до комп'ютера.
Стадії психологічної залежності від комп'ютерних ігор
1. Стадія захоплення на тлі освоєння.
Після того, як підліток один або кілька разів пограв в ролеву комп'ютерну гру, він починає «відчувати смак», йому починає подобатися комп'ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя або якихось фантастичних сюжетів. Проте специфіка цієї стадії в тому, що гра в комп'ютерні ігри носить швидше ситуаційний, ніж систематичний характер.
2. Стадія захопленості.
Чинником, що свідчить про перехід підлітка на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — гра в комп'ютерні ігри. Гра на цьому етапі приймає систематичний характер. Якщо підліток не має постійного доступу до комп'ютера, тобто задоволення потреби гальмується якими-небудь обставинами, можливі досить активні дії з усунення цих обставин.
3. Стадія залежності.
Ця стадія характеризується зміною самооцінки і самосвідомості. Гра повністю витісняє реальний світ. Підлітки не відриваються від зовнішнього оточення, не йдуть «в себе»; соціальне оточення, що хоча і складається з таких же фанатів, все ж, як правило, не дає людині повністю відірватися від реальності, «піти» у віртуальний світ і довести себе до психічних і соматичних порушень.
4.Стадія прихильності.
Ця стадія характеризується згасанням ігрової активності, зрушенням психологічного змісту особи в цілому у бік норми. 20 Людина «тримає дистанцію» з комп'ютером, проте повністю відірватися від психологічної прихильності до комп'ютерних ігор не може. Це найтриваліша з усіх стадій — вона може тривати усе життя, залежно від швидкості згасання прихильності. Наслідки необмеженого перебування за комп'ютером Спілкування з комп'ютером підміняє живе спілкування, внаслідок чого особа дитини не розвивається. Людина в Інтернеті переглядає інформацію, саме переглядає, а не вивчає - таким чином формується поверхневе відношення до пізнавальної інформації. Сидіння за комп'ютером погіршує зір, кровообіг в області тазу, викликає проблеми з хребтом, Часта зміна картинок на моніторі погіршує концентрацію уваги дитини, у нього накопичується втома, з'являється нервова напруга.
Переваги комп'ютерних ігор:
1. Ігри розвивають швидкість реакції;
2. Розвивається дрібна моторика рук;
3. Деякі ігри дозволяють розвивати пам'ять та увагу;
4. Сприяють розвитку логічного мислення;
5. Навчають мислити аналітично в складній ситуації
6. Допомогають вдосконалювати інтелектуальні навички;
7. Навчають добиватися своєї мети.
Поради батькам
1. Слідкуйте за тим, в які жанри ігор грає дитина. Якщо це - молодші діти, варто контролювати це, підбирати ігри за її темпераментом, схильностями. Одним дітям краще підходять спокійні ігри, іншим - активні, динамічні.
2. Надавайте перевагу іграм з дослідницьким змістом, а не розважальним.
3. Контролюйте час перебування дитини за комп'ютером згідно її віку.
4. Не наполягайте, щоб дитина закінчила гру до завершення епізоду - краще, якщо в неї буде відчуття, що справу завершено.
5.Постарайтеся, щоб дитина засвоїла головний принцип тривалості комп'ютерної гри: не можна грати в ігри на шкоду власному здоров'ю: сну, їжі, рухливим заняттям.
6. якщо ваша дитина - підліток, утримайтесь від прямих заборон. Натомість цікавтесь, чим захоплена дитина, яким іграм вона надає перевагу та чому. Обговоріть сюжет ігри, розпитайте, що зацікавило підлітка, подивіться разом відеоогляди ігр: це один з варіантів спільного проводження часу, а також можливість у дружній розмові поміркувати про оптимальний час за комп'ютером, недоліки та переваги віртуального життя.
Джерело: https://vipsoft.blob.core.windows.net/contest/735b74ff73b205a39e22b2a1fd975d54.pdf
Комментариев нет:
Отправить комментарий