Якщо учню бракує мотивації до навчання

 

Якщо учню бракує мотивації до навчання

Мотивація — одна з найважливіших тем у шкільному житті. Нам важливо зрозуміти, про який вік ідеться. Якщо в перший клас школи дитина пішла з «навчальною мотивацією», якщо вона дозріла до школи, то завдання дорослих ‒ створити безпечні умови, зберігати баланс між підтримкою ініціативи, підтримкою того, що виходить, і контролем над помилками (дитина у змозі впоратися з напругою, якщо на одне зауваження вчителя, висловлене в коректній формі, припадає щонайменше три коментарі підтримки). У підлітковому віці мотивація закономірно знижується. Дитина долучатиметься до тієї діяльності, в якій вона бачить швидкий результат. У середній і старшій школі дуже важливо створювати «проєкти». Ми приймаємо версію, що здорова дитина, яка почувається в безпеці (а безпека — найважливіша умова), досліджуватиме нове (адже якщо страшно, то ми перестаємо досліджувати). Щоразу коли дитина спостерігає за результатами своєї діяльності, «святкує перемогу», в неї виробляється дофамін та закріплюється бажання досліджувати, пізнавати й робити наступний крок.

Причини зниження мотивації

1. Небезпека. Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію. Якщо людина перебуває у хронічному стресі або травматизації, страждає її довгострокова пам’ять. Багатьом дітям із дефіцитом цинку (цинк впливає на гіпокамп — частину мозку, що зберігає важливу інформацію) справді складно запам’ятовувати вірші та формули.

Причини страху дитини:

• боїться конкретного вчителя;

• пропустила базу, попередній матеріал і боїться проявити неуспішність;

• боїться помилитися (школа заточена на пошук помилок,

а не на винагороді за успіхи, тож наше завдання — навчити

дитину того, що помилятися можна, а також помічати успіхи

та докладені дитиною зусилля);

• страх перед конкретними однокласниками, які її дражнять;

• боязнь піти у шкільний туалет (їй легше саботувати школу, ніж

зізнатися в цьому).

2. Втома. На роботу мозку йде близько 20% енергії тіла.

3. Органічні причини — дислексія, СПАУ, різновиди ММД — усе це вважається «діагнозами». Таких дітей настільки багато, що це вже може вважатися варіантом норми. Способів корекції також дужебагато. Передовсім подивіться фільм «Зірочки на землі» (Taare Zameen Par — Every Child is Special).

4. Дитина опирається:

• шкільній системі (із жорсткими правилами й авторитарністю);

• авторитарному вчителю, який не викликає поваги;

• «мститься» школі, за те що не має вільного часу та часу на

себе;

• у підлітковому віці в період знецінення тимчасово може знецінюватися те, що доти було значимим;

• дитина чинить опір батькам, якщо батьки сфокусовані на

«зовнішній» успішності; пручається тиску, несправедливості,

«мститься» за образи та біль доступним для неї способом;

• чинить опір батькам, самооцінка яких залежить від успішності

дитини чи які самі перестали розвиватися;

• батьківському перфекціонізму.

5. Внутрішні причини:

• розчарувалася в тому, що може бути «успішною»;

• не вірить у себе;

• неуспішність — спосіб привернення уваги;

• не бачить сенсу в тому, що робить;

• дитина інтровертного типу, їй складно адаптуватися до групи;

• наслідки травматизації;

• таким способом проявляє ревнощі до старшого/молодшого

брата/сестри.

Мотивація не буває зовнішньою, вона визріває зсередини:

• коли безпечно;

• коли цікаво;

• коли є відчуття, що «я можу це застосувати»;

• коли «мої результати зауважують».

У будь-якої, навіть найбільш зневіреної в собі дитини є сильні сторони, тому важливо починати з них. Можна разом із дитиною прочитати про теорію множинного інтелекту Говарда Гарднера та знайти її провідний тип інтелекту. Можна доручити дитині стати тьютором, нести відповідальність за когось — це підвищує самооцінку і вмикає потенціал дитини. Є ще один секрет: постаратися побачити в дитині не її зовнішні прояви, а її потенціал (те, в кого вона може вирости, ту версію СЕБЕ, до якої вона може дорости), і поводитися з нею так, ніби вона вже це проявляє.

Джерело: Світлана Ройз «Ресурсна скриня» https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/resursna-skrynya.pdf

Анкетування "Самооцінка станів самотності"

 

Шановні учні 8 - 9 класів! Прошу прийняти участь в опитуванні "Самооцінка станів самотності". Прочитайте твердження та оцініть, наскільки часто ви переживаєте той чи інший стан, і оберіть відповідний варіант. Результати опитування в узагальненому вигляді будуть надані класному керівнику. Відповіді побачить лише соціальний педагог закладу. 

Анкетування знаходиться за покликанням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdh2F_jVsHN0UO0Wp9ifYSz_mUv1NARgRzsCgwy1zQfLCNRoA/viewform?vc=0&c=0&w=1&flr=0

Година психолога для учнів 9 - 10 класів "Небезпечні залежності"

 

Залежність – сильна непереборна хвороблива прихильність людини до чого-небудь.

Подумайте, від яких речей у людини може сформуватися залежність?

На жаль, в сучасному світі актуальними залишаються проблеми залежності людей від гаджетів, вживання психотропних речовин, розлади харчової поведінки тощо.

Адиктивна поведінка – поведінка, що характеризується непереборним бажанням переживати інтенсивні емоції за допомогою штучної зміни свого психічного стану внаслідок вживання деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних видах діяльності.

Чи бачили ви колись залежну людину? (від соціальних мереж, ігор, тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків…) Як вона себе поводила?

Стадії формування залежної поведінки

1.Психологічна

Психологічне бажання володіти предметом залежності. Людина сприймає її як щось необхідне, а сам предмет приносить все менше і менше задоволення через звикання. Відбувається поступове збільшення витрат зусиль і часу на залежну поведінку. Це виражається в збільшенні дози і частоти прийому у наркомана часу, проведеного за грою. При незадоволенні своєї залежності в людини погіршується настрій, панують негативні емоції, виникають конфлікти з оточуючими.

2. Синдром фізичної та психологічної залежності

Виникає, коли організм і психіка людини остаточно пристосовуються до залежної поведінки, і предмет залежності вже не приносить задоволення. Але якщо не вживати психотропні речовини в організмі стає наявними болючі дисфункції – абстинентний синдром. Якщо на цій стадії не почати лікування, то людина починає все більше вживати наркотики (або демонструвати інші форми залежності), відсторонюючись від усіх інших сфер свого життя. Система цінностей, життєві погляди руйнуються, як і відносини в сім’ї та в суспільстві.

3. Розумова та фізична деградація

Третя стадія починається, коли залежність починає завдавати сильну всебічну шкоду життю і здоров’ю хворої на залежність людини. Організм слабшає, відбувається безліч соматичних захворювань, що провокуються тією чи іншою формою залежності. Відносини з оточуючими людьми остаточно руйнуються, всі думки, поведінка людини підпорядковані оволодінням предмету, від якого вона залежить.

Яскравим прикладом залежної поведінки є Голум із фільму «Володар перснів».

Поміркуйте, як саме може вплинути залежна поведінка на такі сфери життя:

·        Відносини з родиною;

·        Побудова кар’єри;

·        Фінансовий добробут;

·        Здоров’я;

·        Спілкування з друзями;

·        Відпочинок, хобі;

·        Навчання;

·        Саморозвиток.

 

Міф чи реальність?

Прочитайте речення. Чи згодні ви з ними? Визначте, чи є кожне з них міфом чи реальністю?

1. Паління, вживання алкоголю, наркотиків допоможе відчувати себе модним, сучасним, дорослим, незалежним.

2. Вживати шкідливі речовини не так небезпечно, як кажуть.

3. Тютюн, алкоголь, наркотики допомагають розслабитись, відпочити, гарно провести час.

4. Не можна не підтримати компанію, в якій вживають всі.

5. Від одного разу нічого не буде.

6. Від паління, вживання алкоголю, наркотиків можна відмовитись в будь який момент.

 

1. Міф. Звичка вживати психоактивні речовини не додає здоров’я й авторитету, людину вважають безхарактерною. Нині у світі пропагується відмова від куріння, вживання алкоголю, наркотиків. У багатьох країнах за куріння в громадських місцях стягують штраф. Поява ранніх зморщок, жовтуватий наліт на зубах у курців, порушення працездатності, швидка втома ніколи не були і не будуть ознаками дорослої людини. Щоб швидше подорослішати, слід розвивати інтелект і набувати корисних навичок. Модно займатися спортом, вести здоровий спосіб життя.

2. Міф. Куріння і алкоголь — загроза здоров’ю та життю, причина багатьох хвороб серця, шлункового тракту. Хімічні сполуки цигаркового диму уражають сітківку ока, що може призвести до сліпоти. Під дією алкоголю порушується функція головного мозку, переоцінюються можливості й недооцінюється складність ситуації. Багато людей втрачає життя від необачних вчинків, здійснених під впливом алкоголю, від отруєння великими дозами напоїв, від хвороб, спричинених залежністю від уживання.

3. Міф. Куріння й алкоголь збуджують, а не заспокоюють діяльність нервової

системи, мозку, згодом пригнічують їх діяльність. Їх уживання не вирішує проблем, а спричиняє нові, пов’язані зі здоров’ям. Негативні почуття не зникають самі. Усі проблеми, суперечки, непорозуміння треба вчитися вирішувати, приймаючи зважені рішення.

4. Щоб бути насправді незалежним, самостійним у рішеннях і поведінці, слід формувати навички впевненої поведінки, доброзичливого спілкування. Шкідливими звичками нічого не довести, а здоров’ю можна зашкодити назавжди. Щоб підвищити самооцінку, треба вдосконалювати власні риси характеру, розвивати силу волі.

5. Міф. Не піддавайся тиску компанії. Ті, хто вмовляють закурити і випити всупереч твоїм бажанням, — несправжні друзі. Не слід боятися, що тебе більше не запросять у таку компанію чи глузуватимуть з тебе. Це вияв їхньої слабкості. Шукай компанію однодумців, які додержуються здорового способу життя.

6. Міф. Алкоголь з газованих напоїв засвоюється швидше, ніж з вина або горілки. Пляшка пива містить стільки само алкоголю, скільки чарка горілки. Отруєння психоактивними речовинами може виникнути вже після першого вживання.

7. Міф. Це самообман. Залежність виникає дуже швидко. Багато людей втратили здоров’я або навіть життя через залежність від вживання психоактивних речовин.

Чому важливо вміти сказати «ні»?

Вміння говорити «Ні» - це корисне вміння, яке є головною ознакою впевненої поведінки людини в ситуаціях небезпечної пропозиції. Володіючи достовірною інформацією, не складно відмовити незнайомій людині у небезпечній пропозиції. Набагато складніше відмовити другові чи компанії друзів у небезпечій пропозиції.

·        Використовуй метод «заїждженої платівки»: постійно повторюй своє «ні» знову і знову.

·        Скажи: «Ні! Мене це не цікавить!»

·        Відмовся продовжувати розмову: «Я не хочу більше про це говорити», запропонуй альтернативу або припини спілкування.

·        Детально поясни причину відмови, але не виправдовуйся, поводь себе впевнено.

·        Відповідай з гумором: «Мій собака мене не зрозуміє», або «Я б і радий, але Меркурій сьогодні в активній фазі – це ніяк не можливо».

Розгляньте ситуації і поміркуйте: що можна порадити підліткам та їх батькам? Як можна було вирішити проблеми іншим чином?

1.Андрію було складно спілкуватися з однолітками та заводити друзів. Учень гарно малював, захоплювався програмуванням, але не міг знайти друзів за інтересами.  Він хотів бути популярним серед однокласників, але однолітки не звертали на хлопця уваги. Коли в клас прийшов новий учень, Дмитро, Андрій почав спілкуватися з ним. Одного разу новий друг запропонував хлопцю «травку», зазначивши, що він зможе провести час гарно та краще спілкуватися з іншими. Хлопець погодився на пропозицію, почав дружити з компанією Дмитра – старшими за них хлопцями. Поступово Андрій почав погано вчитися, пропускати уроки, в нього погіршились стосунки з батьками. Його нові друзі почали вимагати гроші за «травку», оскільки вже наявні були борги. Пройшов рік. Хлопець зрозумів, що його життя неможливе без наркотиків.

2. Після народження молодшої сестрички Катя відчула нестачу уваги батьків. Вони думали тільки про Оленку, навіть про оцінки старшої доньки забували спитати. Натомість подарували їй новий комп’ютер – щоб гарно вчилася. Дівчина ніколи не казала батькам, що їй прикро через їх ставлення – через образу, та й думала, що вони вважають її хвилювання дрібницею. Одного разу Катя знайшла цікаву онлайн-ігру. В чаті вона вона зустріла нових знайомих. Дівчина почала робити успіхи, і разом з новими друзями кожного дня грала у вільний час. Спочатку Катя забула про свої  захоплення – малювання та плетіння з бісера, а потім перестала виконувати домашні завдання. Поступово дівчина почала прогулювати школу, забувала поїсти і все менше спала. Її хвилювали лише нові рекорди у грі. Коли мати чи батько просили її вимкнути комп’ютер і піти до ліжка,  Катя починала їм грубити та ображати їх, часто у разі невдач зривалася на малу сестричку, яка нібито завжди заважала грати. Через рік батьки разом з донькою звернулися до психолога.

Заповніть, будь ласка, анкету за покликанням:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfIsFUJ2kma7ATKJOp6U2Q3Mmv_Tv_E_psgAn4YCEoJKQy8hw/viewform?vc=0&c=0&w=1&flr=0

Профілактика

 

Загальні правила безпечного працевлаштування за кордоном.

 • Обов’язково переконайтесь, що Ваша робота за кордоном має законний статус. Ще до виїзду Ви маєте отримати дозвіл на роботу або робочу візу - робочу, а не туристичну.

 • Обов’язково звертайтесь до посольства країни призначення особисто, особливо якщо Ви звертаєтесь за робочою візою.

 • Обережно з паспортом! Ніколи нікому не віддавайте свій паспорт, окрім як працівникам посольств, консульських установ та прикордонних пунктів пропуску. Це Ваш ідентифікаційний документ і він повинен завжди бути у Вас. Якщо Ви загубили свій паспорт за кордоном або ж його відібрали у Вас силою, звертайтеся терміново до консульства України в Единбурзі за телефоном "Гарячої" лінії: +44 7423290618.

 • Зробіть ксерокопії всіх важливих документів! Ще до виїзду зробіть ксерокопії Вашого паспорта, візи, страхового полісу та будь-яких інших документів,пов’язаних із поїздкою. Тримайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів. Крім того, залишіть копії своїм рідним та/або друзям в Україні.

 • Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої контактної інформації про місце, де Ви будете працювати та про безпечне й надійне місце проживання. Повідомте рідним та/або друзям про детальне місце свого перебування за кордоном, а також залишіть їм детальну інформацію про Вашого роботодавця. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!

 • Довідайтеся, як убезпечити себе від потрапляння до тенет торгівців людьми.

В Україні діють деякі злочинні групи, які продають людей у рабство за кордон під прикриттям обіцянок законного працевлаштування. Пам’ятайте, ніхто не захищений від таких небезпечних ситуацій.

Зателефонуйте до Центрів консультування мігрантів і дізнайтеся більше, як мінімізувати ризик стати жертвою торгівлі людьми.

 • Обов’язково ознайомтесь з правами працівників та мігрантів у відповідній країні призначення; у більшості країн встановлені стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості, робочого дня та компенсацій у випадку нещасних випадків на виробництві.

 • Обов’язково запитайте свого закордонного роботодавця про медичне обслуговування та соціальний захист, на які Ви можете розраховувати. Пам’ятайте, що роботодавці мають обов’язки по відношенню до своїх працівників.

 • Обов’язково запишіть перелік умов угоди з роботодавцем, щоб до виїзду чітко усвідомити свій зиск від працевлаштуванням за кордоном та свої обов’язки.

 Подбайте про власну безпеку заздалегідь!

Джерело: https://edinburgh.mfa.gov.ua/news/64693-zagalyni-pravila-bezpechnogo-pracevlashtuvannya-za-kordonom

Профілактика. Відеолекторій "Ловці мрій"

На жаль, торгівля людьми залишається актуальною проблемою сьогодення. Пропоную подивитись відеоролик, в якому продемонсторовано небезпеки, які можуть чекати людину, яка влаштовується на роботу за кордон. Перевірити свої знання щодо безпечного працевлаштування можна за допомогою онлайн-квеста: https://quest.stoptrafficking.org/start

Профілактика. Як не потрапити у тенета торгівців людьми?

 

Трудова експлуатація (трудове рабство) – це одна з форм торгівлі людьми, це злочин. Трудова експлуатація може бути внутрішньою (в межах України) або транскордонною (за кордоном).

За даними міністерства соціальної політики України в період з 01.01.2021 по 09.03.2021 було встановлено статус осіб, які постраждали від трудової експлуатації, 2 нашим співвітчизникам.

Офіційні дані щодо жертв цього кримінального правопорушення стосуються лише тих людей, які звернулися за допомогою, а насправді постраждалих у рази більше. Одні мовчать, бо бояться осуду та сорому – одвічних стереотипів нашого суспільства, а інші просто не можуть нічого сказати, бо вже ніколи не вирвуться з пастки і не повернуться додому

Як не потрапити у трудове рабство, намагаючись працевлаштуватися за кордоном?

 Пам’ятайте, що торговці людьми часто діють в тому числі і  через фірми-посередники з працевлаштування за кордоном, а тому будьте пильними та дуже уважно перевіряйте інформацію про фірми та людей, з якими контактуєте щодо виїзду за кордон.

Якщо шукаєте роботу в іншій країні, не приймайте сумнівних пропозицій з працевлаштування. Користуйтеся послугами лише легальних фірм – посередників, які надають відповідні послуги, а це лише ті фірми, які мають відповідну ліцензію. До 27.12.2019 ліцензування вказаної діяльності здійснювало Міністерство соціальної політики України, а з 27.12.2019  – Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Трудовий договір укладайте зрозумілою для вас мовою.

Перед поїздкою до іншої країни обов’язково дізнайтеся інформацію про закони цієї країни, а також те, до яких установ, правоохоронних органів, посадових осіб, громадських організацій у місці вашого перебування можна завернутися у разі необхідності.

Отримати інформацію та допомогу, дізнатися про свої права під час навчання, роботи, подорожі чи життя за кордоном можна:

скориставшись інтернет ресурсом Міжнародної організації з міграції http://iom.org.ua/ua

 

зателефонувавши до Національної безкоштовної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:

527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україн,

0 800 505 501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні,

графік роботи: щодня з 08.00 до 20.00;

зателефонувавши на урядову «гарячу лінію» з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей:  15-47 ;

Інформацію про режим в’їзду до країн світу та правила виїзду громадян України за кордон можна отримати на сайті Міністерства закордонних справ України розділі «Подорожнім» https://mfa.gov.ua.

 

Нікому не довіряйте документи, що посвідчують особу, оригінали будь-яких інших документів. Зробіть якісні копії усіх документів та тримайте при собі, також залиште своїм рідним в Україні (кому ви довіряєте на 100%) копію свого паспорта громадянина України, закордонного паспорта, візи, контракту на навчання чи угоди про працевлаштування, свідоцтва про народження, проїзних документів та нещодавно зроблені фотографії, залиште їм свої контакти (адресу місця перебування за кордоном, номери телефонів, адресу електронної пошти); домовтеся з рідними в Україні про регулярний вихід на зв’язок (телефонні дзвінки, скайп-зв’язок тощо).

у разі загрози вашому життю та здоров’ю невідкладно звертайтеся на цілодобові «гарячі лінії» закордонних дипломатичних установ України або на цілодобову «гарячу лінію» Міністерства закордонних справ України:

+38 044 238 16 57, електронна пошта: cons_or@mfa.gov.ua

Якщо потребуєте правової консультації – телефонуйте до Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 (цілодобово, безкоштовно в межах України).

Джерело: https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/yak-ne-potrapyty-u-trudove-rabstvo-za-kordonom/

https://mik.dcz.gov.ua/publikaciya/yak-ne-potrapyty-v-trudove-rabstvo

Європейський день боротьби з торгівлею людьми

 

18 жовтня – День, який оголошений Європейським днем боротьби з торгівлею людьми, був започаткований 18 жовтня 2007 року. Такий день необхідний для консолідації діяльності та підвищення рівня обізнаності з найдавнішим негативним феноменом - торгівлею людьми, особливо жінками і дітьми. Не байдужість громадськості до цього явища і візуалізація проблеми на глобальному рівні - запорука успішної боротьби з цією проблемою.

Нагадаємо, що 17 листопада 2005 року була підписана Конвенція Ради Європи «Про боротьбу з торгівлею людьми». Пару років опісля Європейський Парламент одностайно прийняв звіт «Стратегії запобігання торгівлі жінками і дітьми, які є вразливими до сексуальної експлуатації». Прийняття цього звіту Членами Європейського Парламенту спонукає країни - члени ЄС вживати більше заходів для боротьби з торгівлею людьми і покращувати захист прав потерпілих осіб.

Країни, що ратифікували Конвенцію Ради Європи «Про боротьбу з торгівлею людьми» вдосконалюють систему надання допомоги потерпілим за коштами державних структур, процедури розгляду судових справ, координують діяльність силових відомств у сфері протидії торгівлі людьми з боку відповідних державних установ.

Людина - не товар! Цінність людського життя - не предмет торгівлі!

Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=447

Тютюнопаління та вейпи: відеолекторій

 

Види кібербулінгу. Як зробити інтернет безпечнішим?

 

До найпоширеніших видів кібербулінгу належать:

використання особистої інформації;

анонімні погрози;

хепіслепінг;

обмовляння або зведення наклепів;

переслідування;

тролінг;

флеймінг;

онлайн-грумінг;

секстинг.  

Під використанням особистої інформації слід розуміти «зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальних мережах із метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її.

Анонімні погрози полягають у надсиланні листів на електронну пошту своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці погрози мають образливий характер із вульгарними висловами і ненормативною лексикою. Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть тривалий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь-якими таємними фактами. Відстежуючи через інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови для вчинення злочину.

Тролінг здійснюється шляхом розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах) провокаційних повідомлень із метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи.

 Флеймінг – це улюблений метод «тролів» (провокаторів), що полягає в обміні короткими, гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях інтернету: в чатах, форумах, у дискусійних групах, спільнотах. Інколи він перетворюється у затяжну війну. Обмовляння або зведення наклепів – це поширення принизливої, неправдивої інформації з використанням комп'ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення, і фото (використання фотошопу), і пісні, які змальовують жертву у шкідливій манері.

Хепіслепінг – один із видів кібербулінгу. Його назва походить від випадку в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефона. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства.

 Секстинг – це обмін власними фото/відео/текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку (мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж). Секстинг стає все більш популярним серед підлітків. І дуже часто світлини та відео потрапляють в інтернет, де швидко й безконтрольно розповсюджуються між користувачами (у соціальних мережах та чатах класу), що призводить до кібербулінгу дитини (знущання й глузування через сучасні засоби комунікації), а потім і до агресивного переслідування в учнівському колективі, виникнення проблем у загальному навчальному процесі. Трапляється, що юнаки та дівчата створюють у соціальних мережах групи з непристойними назвами, куди з помсти викладають інтимні світлини колишніх коханих. Окрім того, секстинг може стати серйозною перешкодою для самореалізації у дорослому житті (під час навчання чи пошуку роботи), адже більшість сучасних компаній шукають підтвердження інформації про кандидата також в інтернеті та соціальних мережах. Повністю ж видалити будь-яку інформацію, розповсюджену в мережі, практично неможливо. Крім того, ці фото можуть потрапити на сайти з дитячою порнографією.

Онлайн-грумінг – це побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) із метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото. Це робиться з метою отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей. Зазвичай злочинці (або злочинні угруповання) реєструються в соціальних мережах під виглядом підлітків чи налагоджують контакт зі школярами в онлайніграх, через електронну пошту тощо. Вони можуть додаватися дитині у друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед них таких, яким бракує любові й турботи вдома. Тому більше часу проводьте з дитиною та на своєму прикладі показуйте, як можна і треба спілкуватися в реальному та віртуальному житті. Пам'ятайте, що спілкування і зацікавленість у житті дитини — одна з основних протистоянь кіберцькуванню.

Як зробити інтернет безпечнішим?

https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

За покликанням можна ознайомитись з корисними ресурсами із захисту від впливу шкідливої інформації, онлайн-ресурсами для дітей, розробками уроків, матеріалами для просвітницької роботи, порадами для батьків.

Про що варто пам’ятати? Поради для учнів:

1. Не давайте нікому своїх паролів.

2.Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.

3. Не реагуйте на гострі та грубі коментарі, адресовані вам.

4. Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного вмісту, пропозиції)

5.Відмовляйтеся від зустрічі з випадковими людьми, з якими познайомились онлайн.

6. Не діліться своїми фото з незнайомцями.

7. Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).

8. Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.

9. Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.

10. Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.

11. Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться, можуть не підозрювати про загрозу).

12. Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

13. Не пишіть образливі листи, коментарі, не вступайте у сварки та не провокуйте їх. Не слід викладати зображення, які мають образливий чи дискримінаційний зміст чи заклик до небезпечних дій.

14. До контенту в інтернеті ставтесь критично. Не спішіть відразу повторювати певні дії або поширювати інформацію. Якщо щось викликає сумніви, покажіть це дорослим, яким довіряєте. Подумайте, чи безпечними є певні дії, до яких наслідків вони можуть призвести.

Джерело: https://www.telegraf.in.ua/kremenchug/10082081-kberbulng-scho-ce-yakim-vn-buvaye-ta-yak-vd-nogo-zahistiti-svoyu-ditinu.html

https://ns-plus.com.ua/2020/02/10/bezpechnyj-internet-osnovni-pravyla-bezpechnogo-korystuvannya-internetom-ditmy/

Якщо учні цькують педагога

Чому шкільний вчитель може стати об’єктом булінгу?

Найбільш жорсткі прояви булінгу ми спостерігаємо в підлітковому віці. Але, як правило, це не справа рук однієї дитини. Найчастіше залучена група. У цій дисфункційній спільноті є:

жертва — її вибирають не миттєво;

спостерігачі — активні прибічники булера, пасивні прибічники чи нейтральні особи;

агресор — той хто, цькує.

Отже, булер і його прибічники висловлюють насмішки на адресу вчителя та уважно спостерігають за реакцією. Якщо вона вибухово-емоційна та нервова і вчитель відповідає образою на образу чи, навпаки, починає виправдовуватись, — найімовірніше агресори спробують повторити приниження. Є високий ризик, що ці ж особи булять не лише педагога, а й однолітків.

Опираючись на досвід, можу констатувати: частіше цькують педагогів з низьким рівнем матеріального забезпечення.

Навіщо взагалі дітям на когось «нападати», цькувати? Звідки ростуть ноги у цього явища?

Одна з можливих причин — потенційний агресор проживає в родині, яка практикує два стилі виховання. З одного боку — ліберальне виховання, коли один з батьків не встановлює для дитини меж, і вона смакує плід вседозволеності. З другого — авторитарне виховання, коли інший член сім’ї встановлює заборони, може покарати чи навіть принизити. Коли така дитина приходить до школи, вона починає дзеркалити стосунки в родині на спілкування з учителями. Звідси бажання ображати, акцентувати увагу на недоліках, принижувати гідність «слабшої фігури». Агресор підсвідомо підшукує «грушу для биття», щоб виплеснути гнів і невдоволення.

Ще один можливий варіант — у дитини-булера є розлад особистості, що провокує проблеми із психоемоційним станом та агресивну поведінку.

Уявімо, що вчитель став жертвою «прихованого цькування». Учні обговорюють його особисте життя, розпускають плітки. Під час уроку то там, то там у класі лунає сміх наче без приводу, але вчитель відчуває, що сміються з нього. Яка поведінка доречна в такій ситуації?

 

Прізвиська та обговорення вчителям придумували споконвіків. Це та проєкція, в якій люди показують, що хочуть заволодіти тим, хто «вищий», «старший», «головний».

І ось для вчителя вкрай важливо спиратися на власну самоцінність. Не на самооцінку. Просто поставте собі запитання: «Як я із цим почуваюсь?», «Чи я відчуваю, що це — про мене?» Тож вам знадобиться навичка повсякчас згадувати про себе реальну правду, а не те, що намагаються нав’язати штучно. Це буде вашим найміцнішим щитом. Адже в школі обговорення з’являтимуться часто, заборонити їх неможливо. А ось спиратися на власну цінність, щоб не брати близько до серця подразники зовнішнього світу — це те, що потрібно тренувати кожному.

А що робити, коли вчителя цькують за інакшість? За те, що він/вона «не модно» одягається, має «смішну» зачіску чи ледь помітну ваду мовлення?

Дуже помічною буде фраза «Так буває»: «Так, я не дуже добре вимовляю «р», — знаєш, так буває», «Є різні зачіски. Тепер ти знаєш, що і така, як у мене, теж буває».

А що, як вчителя цькують відкрито? Можуть крикнути йому в спину образу, відкрито порушувати дисципліну на уроках чи об’єднатись та зірвати урок усім класом. Як діяти дорослому, щоб взяти ситуацію під контроль?

Головне правило — не йти одразу в емоційно забарвлений спротив, як би сильно не вирував у крові адреналін та збурення. Друге важливе правило — не ігнорувати інцидент, адже повна відсутність реакції — це своєрідна підтримка деструктивної поведінки.

Натомість вчителю необхідно спокійно та впевнено розповісти про те, що він відчуває тут і зараз: «Те, що ти зробив, мене ображає». Відверте озвучення почуттів часто «гальмує» агресорів та зменшує імовірність подальшої ескалації конфлікту.

Якщо булінг вчителя відбувається під час заняття, раджу його призупинити. Ця техніка протидії агресорам називається «Time Out». Вважається, що дитину-порушника потрібно залишити в спокої та дати стільки хвилин на заспокоєння, скільки їй років.

 

Але в групі цей метод працює інакше. Можете сказати: «Зараз ми призупиняємо наш урок. Наступні 5−7 хвилин мовчимо, заспокоюємось, думаємо про ситуацію». Цей час потрібен, щоб знизити рівень емоційної напруги учнів та безпосередньо вчителя, якого відкрито образили. Вчитель у цей час має дистанціюватися — можна на кілька хвилин вийти в коридор.

Далі потрібно звернутися до класу: «Я би хотів/ла обговорити з вами те, що трапилось». Але моралізаторство потрібно повністю прибрати. Найкраще ставити запитання: «У мене питання до класу: «Як ви думаєте, через що я зупинив/ла і дав/дала вам цю паузу?» У цей момент у розмову можуть включитись учні, які не входять до групи булерів, та висловити свої думки. Відповідь часто буває неповна, тому додайте: «Мені було неприємно і сумно через те, що певні учні почали говорити на мою адресу образливі слова». Наступним запитанням до класу має бути: «Як ми можемо покращити нашу комунікацію? Що для цього важливо і вам, і мені?» Якщо відповідей немає або звучить «Не знаю», — не страшно. Просто скажіть: «Гаразд, тоді я вам розповім, як ми можемо домовитись».

Важливий нюанс: питання «чому» дітям ставити не варто в такій розмові. Вони сприймають «чому» як атаку, претензію.

Після цього діалогу можна продовжити урок. Але раджу вчителю не робити вигляд, що все гаразд і що його все влаштовує. Емоції на обличчі мають показати, що ви не в найкращому гуморі і такі вибрики не сприймаєте як належне. Також варто залучати клас до діалогу після таких критичних ситуацій за допомогою запитань на творче мислення, якщо це дозволяє ваш предмет. «А як би ти повівся на місці героя?», «Про що б ти запитав цього історичного персонажа» тощо.

Як комунікувати з потенційними булерами протягом навчального року, щоб знизити їхнє бажання влаштовувати неприємності?

Варто проявляти прихильність та увагу до них. Можна запитувати час від часу щось просте: «Котра година?», «Скільки часу до кінця уроку?» Можна просити учня допомагати вам під час уроку: «Мені буде важко самому…, тож допоможи мені, будь ласка, …». Дитина починає відчувати, що цей дорослий їй довіряє. А ще відбувається дуже важливий процес: перебудова бажання самоствердитися на співпрацю.

Джерело:https://osvitoria.media/experience/yakshho-uchni-tskuyut-vchytelya-shho-robyty/