Настільні ігри як засіб зміцнення взаємин з дітьми

 Настільні ігри існують досить давно, перші згадки про них зустрічаються ще в древніх рукописах ранньої цивілізації. За оцінками експертів, першу настільну гру було розроблено десь у 5 тисячолітті до нашої ери. Вже здогадалися, який вигляд вона мала? Гральні кубики!

Стародавні єгиптяни зробили цю настільну гру престижною королівською розвагою ще в 3100 році до нашої ери. Багато хто помилково вважає, що першість варто віддати нардам, проте найраніші згадки про них можна зустріти тільки в рукописах 1300 року до нашої ери.

Сучасні настільні ігри

Незважаючи на те, що нині кожна сучасна людина, як нам здається, «прив'язана» до своїх гаджетів, настільні ігри досі популярні. Насправді існує думка, що це новий тренд покоління «міленіалів», до якого можна віднести й наших дітей.

Однак протягом останніх кількох десятків років ігри змінилися й уже мало схожі на ті, в які ми самі грали в дитинстві. Один із найпопулярніших жанрів – це настільні євроігри. Що вони собою являють і чому користуються такою популярністю?

Євроігри – це клас настільних ігор, які зазвичай пропонують опосередковану взаємодію з гравцем і оперують абстрактними фізичними компонентами. В іграх у європейському стилі важливою є стратегія, але при цьому малу роль відведено удачі й конфліктам. Це створює сприятливе середовище для розвитку взаємин між гравцями.

Настільні евроігри цілком можуть збирати разом сім'ї, друзів різних поколінь, щоб спілкуватися, змагатися й веселитися. Нині багатьом підліткам часто не вистачає часу, а також соціальних навичок для побудови взаємин і з іншими людьми, і з найближчими родичами.

Настільні ігри Euro – цікавий, пізнавальний і розумний спосіб розвинути навички взаємодіяти без внутрішнього «опору». На відміну од відеоігор, настільні ігри сприяють людському комунікуванню лицем до лиця.

Ключовими компонентами спілкування з людьми є вміння читати мову тіла й розвиток «соціального капіталу». Настільні ігри дають нам змогу створити основу для довірливих і тривалих взаємин. Відеоігри в цьому плані серйозно програють.

Євроігри – міцна сім'я

У відомому бестселері «Родинні скарби: створення міцних сімей» автор Джон де Фрейн міркує про шість якостей, що властиві сильним і успішним родинам у всьому світі:

• приємне проведення часу разом;
• вдячність і прихильність одне до одного;
• позитивне спілкування;
• духовне благополуччя (цінності, переконання, життєві навички);
• успішне управління стресом і кризою;
• підтримка одне одного в будь-якій ситуації.

У сучасному мінливому цифровому світі «старомодні» настільні ігри хороші з кількох причин. Вони не тільки заохочують, а й вимагають особистого спілкування з членами сім'ї. Залежно від різновиду ці ігри також дають змогу продемонструвати командну роботу.

Темп настільних ігор значно повільніший, ніж у більшості відеоігор, тому це чудова нагода ознайомити дітей із радістю «уповільнення». Діти пізнають інший спосіб життя, який вони рідко застосовують, а саме розваги, що відбуваються повільно й неквапливо.

Це може бути важливо не тільки для того, щоб допомогти дітям позбутися залежності від стрімких цифрових розваг, а й щоб вони дізналися, що таке взагалі існує. Оскільки настільні ігри йдуть набагато повільніше, в родини є час для якісної розмови.

Чому це має велике значення? Батькам, бабусям і дідусям важливо знайти спосіб викроїти час для того, щоб зібратися й налагодити спілкування між старшим і молодшим поколіннями. Кожен раз, коли ми спілкуємося, наші взаємини будуються та зміцнюються. Настільні ігри сприяють ефективному комунікуванню лицем до лиця, що потрібно для тіснішого зв'язку одне з одним і розвитку інших рис міцних сімей.

Євроігри – це шанс для будь-якої родини відчути внутрішню прихильність і забути про конфлікти. Вони приводять до цікавих бесід, допомагаючи нам зміцнювати взаємини. Сімейні свята й заходи проходять без стресів й образ, і ми з нетерпінням чекаємо нової можливості провести час разом.

Важливість гри для дітей і дорослих

Гра має вирішальне значення для розвитку дитини й корисна для людей будь-якого віку. Вона може додати радості, зняти стрес, прискорити навчання й «примирити» дитину з іншими членами соціуму та навколишнім світом.

Якісні настільні євроігри можуть спричинити викид ендорфінів (гормонів щастя). Люди похилого віку мають змогу отримати вигоду з тих концепцій, які використовують діти під час гри. Стимулюється розумова діяльність, розвиваються творчі здібності, зміцнюються стосунки. Виховуються співчуття й співпереживання, формується довіра до інших, а соціальні навички тільки укріплюються.

Користь для дитини

Настільні ігри надзвичайно важливі для розумового і соціального розвитку дитини. Граючи в популярні «настолки», діти отримують найрізноманітніші навички: від підвищення концентрації уваги до творчих. Це захопливе середовище змагання та мотивації, яке заохочує словесне вираження і формує такі якості, як-от терпіння й рішучість.

Концентрація і пам'ять поліпшуються, якщо зосереджуватися на грі, бо діти мають пам'ятати правила й стежити за часом, не пропускаючи свою чергу робити хід. Настільні ігри корисні для розвитку критичного мислення, просторового сприйняття і здатності довше зосереджуватися.

Діти відчувають себе мотивованими, граючи в настільні ігри, адже тут теж є конкуренція, яка спонукає дитину старатися, оскільки на карту поставлено ​​її «честь». Не важливо, в яку гру грає дитина, вона завжди налаштована перемогти.

Настільні ігри дають дітям змогу розвинути навички прийняття рішень. Наприклад, стратегічні «настолки» вимагають від гравця швидких, але ефективних дій. Він має мислити критично на дуже високому рівні, а не просто робити хід навмання. Навички прийняття рішень, відточені настільними іграми, дуже важливі й у реальному світі.

Деякі з ключових якостей настільних ігор – саме те, що потрібно людині для досягнення своїх цілей. Приміром, дізнатися, як вербувати союзників, коли робити хід і як передбачати стратегію суперника під час гри. Це дає змогу розвинути мислення.

Навички вирішення проблем важливі у всіх сферах. Настільні ігри спонукають дітей розв’язувати реальні задачі за сценаріями з реального життя. Більшість ігор вимагають, щоб діти проаналізували проблему, з'ясували всі її елементи, а потім знайшли вихід.

Настільні ігри вчать дітей дотримуватися інструкцій, і це важливо. Незалежно від того, чи пішла ваша дитина в школу, чи тільки відвідує дитсадок, така життєва навичка потрібна  для соціуму.

Також «настолки» дають дітям змогу навчитися терпіти невдачі. Стійкість – це здатність взяти себе в руки і спробувати ще раз, коли щось піде не так. Навичку, яка дуже корисна для дітей, можна розвинути під час цілком безпечної гри.

Як бачимо, переваг спільного проведення часу за настільною грою досить багато. До недоліків можна віднести тільки одне: багато з них так «затягують», що ви не помічаєте, як минув цілий день. Отже, на які ігри варто звернути увагу, якщо ви вирішили відкрити для своєї родини новий світ, вільний від «цифрових розваг»?

Поради та рекомендації щодо підбору ігор

Пандемія

Гра Пандемія. Знайдіть ліки й зупиніть поширення світової епідемії! Гра від знаменитого дизайнера Метта Лікока підходить для компанії з 4 чоловік віком від 8 років і старше. Як члени елітної команди, котра займається боротьбою з хворобами, ви маєте тримати під контролем чотири смертельні захворювання.

Подорожуючи світом, працюйте спільно, щоб лікувати інфекції, збираючи картки та знаходячи ліки від кожної хвороби. Але час іде. Тільки разом ви зможете стримувати спалахи хвороб, які підживлюють епідемії, і вчасно знаходити ліки!

Комплект містить перелік правил, 1 ігрове поле, 7 карт ролей, 7 пішаків, 59 карт гравців (48 карт міст, 6 карт епідемій, 5 карт подій), 4 довідкові карти, 48 карт інфекцій, 96 кубиків хвороб (24 в 4 кольорах), 4 маркери ліків, 1 жетон швидкості зараження, 1 жетон спалахів, 6 дослідних станцій.

Колонізатори

 Найкращий вибір для кожного, хто бажає приміряти лаври першовідкривача нових земель! Уявіть себе в епоху відкриттів: після довгої подорожі, повної поневірянь, ваші кораблі нарешті досягли узбережжя незвіданих земель.

Однак ви не єдиний на цих таємничих берегах. Інші безстрашні мореплавці також висадилися одночасно з вами: гонитва за заселення острова почалася! Жінки і чоловіки з вашої експедиції будують перші поселення. На щастя, поки безлюдна земля багата природними ресурсами.

Ви будуєте дороги й нові поселення, які згодом стають містами. Чи вдасться вам здобути перевагу над суперниками? Одних ресурсів у вас достатньо, інших мало. Бартер домінує: руда на шерсть, цегла на пиломатеріали – ви торгуєте відповідно до того, що потрібне для ваших поточних будівельних проєктів. Дійте стратегічно! Якщо ви побудували свої поселення у вигідних місцях і вміло торгуєте своїми ресурсами, то шанси будуть на вашу користь.

Стратегія в реальному часі підійде для 3–4 учасників віком від 10 років. Тривалість однієї партії – від 45 хвилин до півтори години, що цілком достатньо навіть для новачків у цьому жанрі.

Цитаделі

Щоб отримати бажаний пост Майстра Будівельника, ви маєте вразити монархію, побудувавши величний середньовічний мегаполіс. Гравці використовують здібності й працю місцевих жителів, аби добувати золото та зводити райони для завершення свого міста.

У кожному раунді учасники вибирають персонажів, шукаючи тих, хто має особливі здібності для подальшого розвитку міст чи може перешкоджати зусиллям супротивників. Найміть невловимого злодія й обшукайте кишеню одного зі суперників або доручіть Художнику прикрасити ваші райони й так підвищіть їхню цінність.

Плануйте, задумуйте й обманюйте інших гравців на шляху до вершини, намагаючись передбачити дії своїх супротивників і зриваючи їхні плани. Тільки найкраще місто отримає свого Майстра Будівельника!

Уміст: перелік правил, 27 карт персонажів, 84 карти районів, 6 довідкових карт, 30 золотих пластикових деталей, 32 жетони, 1 пластикова корона.

Каркассон

 Це гра, творці якої надихалися однойменною середньовічною фортецею на півдні Франції, де гравці заповнюють плитками сільську місцевість навколо укріпленого міста. Вони вибирають плитки із зображеннями міста, доріг, монастирів і полів; кожна нова розміщена плитка створює дошку, яка постійно розширюється й куди гравці потім можуть додавати своїх послідовників.

Послідовники мають змогу грати безліч різних ролей – лицарів, ченців, фермерів або злодіїв – залежно від типу плитки, на яку їх поміщено. Кожна роль набирає очки по-різному, тому потрібно ретельно планувати, аби послідовники вам приносили максимальну користь.

За допомогою грамотного розміщення плиток і послідовників можна позбавити інших гравців очок або навіть украсти їх. Чи то блокування зростання міста, чи з'єднання з дорогою суперника, щоб поділитися очками. Є безліч способів перехитрити супротивників.

Завдяки простій, але багатій ігровій механіці й 84 плиткам, які можна об'єднати в численні комбінації, «Каркассон» сподобається і новачкам, і досвідченим геймерам. Гра містить перелік правил, 72 тайли землі, 40 фішок, 12 тайлів річки, 5 настоятелів, 1 табло. Підійде для дітей віком від 9 років.

Квиток на потяг

Настільна гра Ticket to Ride: Europe запрошує гравців у подорож знаменитими залізницями Європи! Це друга гра серії, що підходить для 2–5 гравців. Вона не тільки зберігає захопливий і динамічний ігровий процес, а також пропонує три абсолютно нові елементи. Якщо вам потрібно побудувати тунель, будьте готові заплатити додаткові карти, щоб закінчити його! Пороми допоможуть вашим поїздам легко перетинати воду, але переконайтеся, що у вас є під рукою джокер. І якщо ви будете розгублені, коли суперник знайде маршрут, який вам дуже потрібен, станції дадуть вам змогу скористатися цим маршрутом позачергово!

Подорожуючи Європою з метою побудувати найдовші залізниці, ви розвиватимете розумові здібності й стратегічне мислення. Ця гра з її барвистими і яскравими зображеннями та простим в освоєнні ігровим процесом, поза сумнівом, стане хітом для всієї родини.

Будь-хто може відразу ж почати гру. Швидкий і захопливий процес змусить вас повертатися знову і знову! Чого ж ти чекаєш? Сідай на потяг, але переконайся, що маєш квиток!

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/leisure/10124/

Година психолога "Скажи "ні!" булінгу!"

 

4 травня в усьому світі відзначається Міжнародний день проти булінгу. На жаль, ця проблема доволі поширена в Україні.

Поміркуй, чим ви схожі з однокласниками та чим відрізняєтесь? Яких рис більше – відмінних чи схожих?

Усі люди різняться між собою. Одні мають білий колір шкіри, інші  - чорний або жовтий. Одні люди високі, інші – невисокі. Одні стрункі, інші – повні. Люди звертають увагу на відмінності, але це не означає, що хтось є кращим за інших. Хоча в історії були випадки, коли люди лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх гіршими за себе.

Мотивацією до булінгу, або цькування стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження самоствердження тощо.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

·        систематичні кепкування з будь якого приводу (від національності до

·        зовнішнього вигляду дитини);

·        задирство;

·        фізичні і психічні приниження;

·        різного виду знущання;

·        бойкот та ігнорування;

·        псування особистих речей та ін.

Булінг може проявлятись у вигляді:

·        психологічного тиску (образи, приниження,

·        погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи,

·        принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний  тиск об’єднуються.

Уважно прочитайте ситуації та визначте, в якій з них має місце позитивний вплив однолітків, а в якій негативний:

1.     Однокласники разом сміються з жарту, який розказав їх товариш;

2.     Однокласники сміються зі свого друга, тому що він забудькуватий;

3.     Дівчата грають на перерві в командну гру і не беруть свою однокласницю;

4.     Однокласниця принесла цукерки і ділиться ними зі своїми друзями;

5.     На змаганнях капітан команди обирає учасників;

6.     Однокласниця поширила в соцмережі неправдивий допис про їх товаришку.

 

Як впоратись самостійно, коли тебе цькують?

 

1.     Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям;

2.     Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, викорис тайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам;

3.     Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

4.     Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу;

5.     Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації;

6.     Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви

довіряєте. Це допоможе вибудуват и правильну лінію поведінки і припинити насилля.

 

Перегляньте відеоролик «Як реагувати?»: 

Прочитайте, будь ласка, ситуації та визначте, чим ви зможете допомогти жертві, знайдіть шляхи захисту для неї та безпечної поведінки. Допомогою для виконання завдання може бути рекомендації «Як впоратись самостійно, коли тебе цькують?»

Ситуація 1.

Вона як завжди сиділа за партою, хоча всі її однолітки метушилися та галасували під час перерви. Світлана спостерігала щодня одну й ту саму картину: дівчатка весело сміються, жартують та кокетливо поглядають на хлопців. Звичайно, адже вони не носять цих потворних окулярів та брекетів на зубах. Через них вона терпіла стільки знущань та насмішок серед однокласників..! Тільки вдома вона могла насолодитися любов’ю та теплом, яке дарували їй її батьки. Порожній клас. За партою самотньо сидить Світлана. До неї підходять двоє дівчат. Це її однокласнці. Починають насміхатися з дівчинки: забирають окуляри, кидають на підлогу зошити та книжки, топчуть їх. Дівчинка починає плакати.

Ситуація 2.

Кожен ранок Максима починався з того, що він чув чергову сварку батька та матері. Так сталося і цього разу. Він проспав і похапцем одягнувся і вибіг на вулицю. Снідати не хотілось, та й ні мама, ні тато не помітять, що його вже нема. Він звик. Адже давно його у сім ї не помічали. До школи також не хотілося іти. Адже там старші хлопці знову почнуть знущатися з нього: чіпляти на спину образливі прізвиська, давати стусани, ставити підніжки. Було дуже важко, адже пожалітися було нікому… Школа. Продзвенів дзвінок на перерву. Із засмученим обличчям Максим вийшов з класу. В цей ч ас до нього підійшли троє старшокласників. Почали знущатися, насміхатися. Один з них поплескав Максима по спині, причепивши листок з написом «Вдар мене». Хлопець про це не знав. Максима боляче штовхнули і він упав. Було дуже боляче. На очі навернулися сльози.

 

Ситуація 3

 

Колись Саша жив у щасливій сім’ї. Але після розлучення батьків мати була постійно зайнята. А він так хотів уваги та тепла. Адже він також важко переживав розлучення батьків хоча і не показував цього. Через це він почав погано вчитися. Часто конфліктував з вчителями та дітьми. Цей день у школі не був винятком. Після уроку він побився з однокласником, нагрубив вчительці, яка зробила йому зауваження і як завжди прийшов на уроки не підготовленим. Однокласники Сашка незлюбили і часто насміхалися та не приймали у спільну компанію. Але він не виказував свого болю через це. Насправді йому було страшно… Школа. Уроки давно закінчилися. Всі порозходилися. Сашкові не хотілося іти додому. Сашко одягає свою куртку. В цей час підходять двоє старшокласників, пропонують цигарку. Сашко, спочатку вагається, а потім наважується піти з ними закурити. Виходячи з гардеробу, старшокласники починають вимагати у хлопця гроші. Сашко пояснює, що у нього немає грошей. Хлопців це обурює і вони починаю ть його бити.

 

Чи виникали у вас труднощі під час виконання завдання? Якщо так, то які саме?

Які емоції ви відчували до дітей, які опинились в складних ситуаціях?

Які б поради ви дали героям ситуацій?

 

Пам’ятайте! Для того, щоб припинити насилля, варто звернутися до дорослих, яким ви довіряєте!

Ви, напевно, знаєте дітей, яким подобається демонструвати свою силу. Вони обирають когось слабшого і починають кривдити: дражнити, розпускати про нього плітки чи навіть штовхати, бити, псувати його речі. Ви маєте знати, що все це не забавки, а ганебні прояви насилля, яке є дуже небезпечним для всіх його учасників. Діти, які стають жертвами насилля,почуваються жахливо. Вони починають гірше вчитися, часто хворіють, відмовляються ходити до школи. Однак і ті, хто їх ображає (агресори), даремно вважають себе героями. Насправді їх ніхто не любить. У них немає справжніх друзів, а є лише підлабузники, які боять ся стати наступними жертвами. Ті, хто мовчки спостерігає і не втручається у конфлікт, звикають миритися з несправедливістю і коритися злу. Якщо ви стали жертвою або свідком насилля, ніколи не терпіть цього! Розкажіть про все дорослим, яким довіряєте: батьк ам, учителеві, шкільному психологові.

Відмінності доповнюють і збагачують суспільство. Щоб жити в світі, людям треба навчитися жити, вирішуючи проблеми і завдання на основі взаєморозуміння.

Джерело: https://naurok.com.ua/skazhi-ni-bulingu-200801.html

Соціально-психологічний портрет булера

К. Босворт та його колеги пропонують виділяти три типи булерів:

·        Агресивні;

·        Тривожні;

·        пасивні.

Агресивні булі – дуже жорстокі, зі зниженим самоконтролем і високим рівнем самоповаги. Це найчисленніша категорія булі.

Поведінка тривожних булі є компенсаторною та провокативною. Вони багато в чому подібні за характеристиками на своїх жертв. Саме небажання стати жертвою і спонукають їх жити в атмосфері насильницьких контратак і робить їх булерами.

Пасивний тип булерів, що на думку І. Бєрдишева є варіантом тривожних, які безпосередньо використовують насильство для самозахисту і підйому свого престижу в класі. Вони лише зовні сприймаються своїми жертвами як сильні і могутні. Насправді, за результатами дослідження, від 30% до 40% цих дітей страждають від депресії. Їх поведінка – швидше крик про допомогу або SOS-поведінка в термінології російського підліткового психіатра Ю. Скроцького.

·        Д. Ольвеус визначає такі типові риси учнів, схильних ставати агресорами: вони відчувають сильну потребу панувати і підпорядковувати собі інших учнів, домагаючись таким шляхом своїх цілей;

·        вони імпульсивні і легко приходять в ярість;

·        вони часто зухвало і агресивно поводяться по відношенню до дорослих, включаючи батьків і вчителів;

·        вони не відчувають співчуття до своїх жертв;

·        якщо це хлопчики, то вони зазвичай фізично сильніше за інших хлопчикі.

мотиви діяльності агресорів:

·        бажання мати владу і домінувати над іншими учасниками групи;

·        у зв'язку з особливостями сімейного виховання, такі діти володіють високим рівнем агресивності: успішні агресивні дії дозволяють їм відчувати задоволення;

·        агресор може отримувати від жертви підкріплення насильницьких дій у вигляді грошей або цінних предметів;

·        агресивна поведінка в багатьох класах гарантує високий соціальний статус у групі.

·        Одним з найважливіших мотивів насильницьких дій дітей-агресорів є формування високого соціального статусу в групі. Здійснення насильницьких дій у більшості груп асоціюється з проявами сили і здібностями домагатися будь-яких цілей. Відповідно, насильницькі дії можуть призводити до підвищення статусу дитини-агресора в групі.

Серед інших індивідуальних та соціальних характеристик агресорів можна виокремити наступні:

·        контроль інших шляхом фізичного впливу або вербального залякування; низький рівень емпатії;

·        в дитинстві часто були свідками агресивних моделей поведінки;

·        озлоблені та мстиві;

·        неадекватно сприймають дії інших як ворожі та загрозливі;

·        виховувались в родині з бідними моделями комунікації з іншими людьми; мають більші шанси опинитись в асоціальній або кримінальній групі;

·        мають досвід негативної моделі вирішення конфліктів батьками;

·        вважають, що агресія – єдиний шлях підвищити свою самооцінку; вважають фізичний образ важливим для почуття влади та контролю;

·        фокусуються на агресивних думках;

·        зростання в конфліктних та проблемних родинах;

·        страждають від фізичного та емоційного насильства вдома;

·        демонструють нав’язливі або ригідні дії.

Досвід нaсильницької поведінки серйозно впливає нa розвиток особистості, формувaння Я-концепції дитини, на адекватність її сaмооцінки, а тaкож на формування системи цінностей, комунікативних вмінь та навичок дитини. Підлітковий вік характеризується прагненням зaвоювання популярності і соціaльного стaтусу в групі. Тому діти, у яких адекватно не сформована Я-концепція, рівень домагань та самооцінка, комунікативні навички – обирають стрaтегію приниження інших, як прийнятний спосіб задоволення своїх бажань та потреб. Такі діти ввaжають свою поведінку цілком випрaвдaною, у них середній або нижче середнього рівень тривожності, на відміну від дітей-жертв булінгу.

Наслідками булінгу для самих його ініціаторів – булерів, є: підвищений ризик антисоціальної та делінквентної поведінки в дорослому віці (вандалізм, крадіжки в магазинах, вживання алкоголю та наркотичних речовин тощо); в 4 рази більші шанси ніж у інших дітей, бути засудженим за злочин скоєний до 24 років; вчинення фізичного булінгу є фактором ризику скоєння жорстокого насильства у віці 15-25 років.

Джерело: http://autta.org.ua/ua/materials/material/Sots-alno-psiholog-chniy-portret-ditini-agresora/

Булінг: ролі, булер, жертва та спостерігач. Що можна зробити?

Пропоную переглянути відеоролик, присвячений проблемі булінгу та шляхам реагування на нього.

Топ порад з протидії булінгу

 

Булінг не знає меж — він є у кожній країні світу та здатен лишати по собі слід ледь не на все життя. Вчитель, психолог, соціальна активістка, директорка академії та інші люди, що мають безпосередній досвід цькування, діляться своїми роздумами про те, як можна протистояти цій проблемі.

Просити допомоги — не ознака слабкості

Ерік Джонсон, вчитель 6 класу зі штату Індіана, США, та інноваційний педагог TED-Ed:

Не думайте, ніби з булінгом ви зобов’язані впоратися самостійно, і що, якщо ви поскаржитеся комусь або попросите допомоги означатиме, наче ви слабка людина. Самостійно пережити цей досвід — не ознака вашої сили, адже булери саме цього і прагнуть. Цькувальники хочуть домогтися вашої ізоляції, хочуть, аби ви почувалися безпорадно, вони думають, що виглядатимуть сміливцями, поставивши вас у таке положення. Це була помилка, котрої я допустився в дитинстві та через яку все пішло шкереберть. Коли ви ні з ким не говорите про булінг, то у вас складається враження, наче ніхто не розуміє, через що ви проходите і ніхто не може допомогти — і такі монологи у голові стать все голоснішими й голоснішими.

Скаржитися на булінг — не означає доносити

Надія Лопес, директорка Академії Мотт Холл Бріджес, Бруклін, Нью Йорк:

Часто діти бояться стати ябедами, тобто донощиками. Але якщо відвідування школи перетворюється для вас на сильний стрес, якщо вам складно переступати поріг цієї будівлі, або ви остерігаєтеся, що хтось казатиме вам неприємні речі, зачіпатиме чи штовхатиме, то ви маєте про це повідомити. Таким вчинком ви не доносите на когось — ви захищаєте себе.

Оточіть себе союзниками

Джен Джеймс, засновник Crisis Text Line:

Агресори не схильні булити людину, яка знаходиться в групі, тож впевніться, що навколо вас є друзі, люди, з якими ви спілкуєтеся і яким довіряєте. Розуміння того, що на вашому боці є захисники, люди, готові у будь-який момент підтримати, дійсно допомагає.

Ставтеся до агресорів із жалістю, а не ненавистю

Ендрю Соломон, професор клінічної психології у Медичному центрі Колумбійського університету та автор:

У дитинстві я зазнав булінгу, і, думаю, цей досвід сприяв розвитку емпатії в мені. Я завжди хочу бачити в людях почуття власної гідності. Але для тих, хто потерпає від цькувань, найголовніше, пам’ятати, що булінг — це не прояв сили агресора, а, навпаки — прояв його слабкості. І якщо ви можете віднестися з жалістю до цієї людини — що зробити дуже непросто — ви можете захистити своє внутрішнє «Я» від його поведінки.

Здолайте агресорів у власній свідомості

Меґ Джей, клінічна психологиня та доцентка освіти Університету Вірджинії:

Захищатися від агресорів всередині так само важливо як і зовні. Одне дослідження проаналізувало групу людей, котрих затримали як політичних в’язнів у Східній Німеччині. Вони зазнавали психологічного та фізичного насилля. І десять років потому майже дві третіх в’язнів продовжували боротися з посттравматичним стресовим розладом, і лише одна третя — ні. Чому? Менша група переборола насильників у власній свідомості. Попри те, що вони корилися охоронцям та підписували липові зізнання, всередині себе вони були вищі над цим усім. Таємно вони відмовилися вірити у свою поразку, натомість уявляли, як рано чи пізно отримають тріумф.

Зосередьтеся на своїх перевагах — інші теж помічають їх

Шамерон Філандер, учень 6 класу та член of a TED-Ed Club у Кейптауні, Південна Африка:

Якщо ви піддаєтеся булінгу, не забувайте нагадувати собі про всі ті хороші та красиві речі, що у вас є. Ви, як і більшість із нас, знаходитеся тут, аби зробити світ кращим. Немає такої людини, яка б усім подобалася, тож якщо вас хтось не любить і цькує, це зовсім не означає, що всі інші не бачать тих прекрасних якостей, які у вас є.

Особливості, виділені булером, — це те, що робить вас унікальним

Донара Давтян, студентка коледжу і колишній член TUMO TED-Ed Club у Єревані, Вірменія:

Булери постійно намагаються вигадати способи, які б змусити нас почуватися принижено. Але через яку причину вас би не цькували — саме вона і робить вас унікальною людиною! Вони називають вас товстим чи товстою? Виправте їх: ви не товстун, вас просто легше побачити. Вони кажуть, що у вас великий ніс? Скажіть їм, що дихати вам значно простіше, ніж іншим. Все у вас унікальне, таке, як ніщо інше у світі.

Припиніть мститися своїм булерам

Ерік Джонсон, вчитель:

Зупиніться на хвилинку і зрозумійте — те, що ви збираєтеся зробити чи сказати, може мати далекосяжні наслідки. Вас пам’ятатимуть за вашими вчинками та словами. Тож подумайте: як ви хочете запам’ятатися? Як добра людина чи зла?

Підтримайте тих, кого булять

Моніка Левінськи, соціальна активістка:

Ви можете зробити це одразу або пізніше. І ваша підтримка може бути як простим повідомленням у соціальних мережах, так і пропозицією сидіти поруч. Правильне тактовне втручання у ситуацію, коли когось цькують, може принести користь, але такий варіант протистояння булінгу не універсальний і не завжди всім підходить.

Джерело: https://bokmal.com.ua/life/yak-protistoyati-bulingu-9-praktichnih-porad/

Як захистити дитину від психологічних маніпуляцій?

Дорослішаючи, наші діти заводять нові знайомства. Однокласники, друзі з двору, напарники по секціях і гуртках, вчителі, тренери – це те коло знайомих, яке ми бачимо і, як нам здається, можемо контролювати. Але скільки знайомих і приятелів є у наших дітей, про яких ми не знаємо, як вони впливають на їхній психологічний та емоційний стан і як допомогти їм уникнути психологічних маніпуляцій, спробуємо розібратися в цьому питанні.

Навчитися говорити «ні»

Одне з найважливіших правил, щоб уникнути психологічних маніпуляцій, навчити дитину говорити «ні». Ваші діти завжди повинні знати, що вони не повинні робити того, чого вони не хочуть (проводити час з тими людьми, з ким не хочуть, виконувати дії, які їм неприємні, йти туди, куди не хочуть). Дитина змалечку повинна знати, що його «ні» – це константа, ніхто не може його схилити і змінити його думку. Діти повинні розуміти, що відмовляти, чи не погоджуватися – це нормально, ніхто не образиться на них і не перестане спілкуватися, якщо дитина скаже «ні». І дуже часто це «ні» може врятувати їм життя і забезпечити безпеку.

Не піддаватися на провокації

Щоб отримати своє кривдники часто йдуть на провокативні заходи, використовують методи шантажу, погроз, спекуляцій. Дитина повинна навчитися чітко їх розпізнавати і не вестися на це. Завдання батьків – пояснити малюкові, що він не повинен боятися такого роду маніпуляцій.

Не боятися конфліктів

Усі ми хочемо, щоб наші діти були доброзичливими, чуйними, але важливо пояснити їм, що уникнути конфліктів в цьому житті буде дуже складно. Ні в якому разі не можна нікому дозволяти принижувати, ображати себе, застосовувати по відношенню до себе фізичну силу. Завжди потрібно вміти постояти за себе, відстояти свою честь і гідність, навіть якщо це загрожує конфліктом. Дитина не повинна боятися поскаржитися на кривдника, будь-то дитина або ж дорослий.

Чітко усвідомлювати межу моє / чуже

З самого дитинства дитина повинна розуміти, що чужі права порушувати не можна, не можна без дозволу брати чужі речі і нав'язувати людям свою думку. Але не менш важливо усвідомлювати дитині перелік своїх прав і свобод. Вона повинна чітко розуміти, що жодна людина, навіть старша і більш впливова, не може нав'язувати їй свою думку, застосовувати до неї силу, принижувати її погляди і переконання, змушувати щось робити.

Завжди бути на стороні своєї дитини

Впевненість в собі, психологічна та емоційна стабільність дитини – йдуть з сім'ї. З народження дитина повинна відчувати, що його будинок і його сім'я – це його фортеця і оплот, там завжди в неї вірять, її підтримають у всьому. Навіть якщо ваша дитина помилилася, або діє не так, як вам здається правильним, підтримайте її. Вірте в неї, йдіть разом до її цілей. Тільки сильна і впевнена в собі особистість зможе протистояти маніпуляціям і не піддатися на провокації з боку дорослих або малолітніх кривдників.

Джерело: https://kanalukraina.tv/news/neznikay-yak-zahistiti-ditinu-vid-psihologichnih-manipulyaciy

4 травня - Міжнародний день протидії булінгу

4 травня в усьому світі відзначають Міжнародний день протидії булінгу. На жаль, проблема булінгу є дуже поширеною в Україні. 67% дітей стикались з проблемою булінгу. Кожний третій підліток в Україні ставав жертвою онлайн-булінгу, а кожний п'ятий був змушений пропускати через це шкільні заняття (за даними опитування, проведеного ЮНІСЕФ). Через пандемію COVID-19 все більше дітей були вимушені збільшити свій час, проведений онлайн, відповідно, посилились і випадки кібербулінгу. Що може включати кібербулінг? Це:

• Надсилання повідомлень з погрозами або образами у соціальних мережах;
• Розміщення образливих фото;
• Створення фейкових акаунтів людини і надсилання повідомлень від її імені;
• Публікація коментарів чи чуток про когось в інтернеті.

Чому діти не завжди діляться з дорослими про насильство в інтернеті?

• Сором - якщо зловмисник зробив сексуальні зображення дитини, вона хвилюється, що її батьки побачать цей матеріал.Останній звіт Управління національної статистики США показав, що це найголовніша причина серед дітей - 53-58%.
• Незнання, як про це говорити, де та коли - діти можуть мати негативний досвід повідомлень батькам про погані оцінки, неуспішні результати в спорті, після чого батьки сварять їх. Тому, коли мова йде про онлайн-насильство, дитина просто не знає, як, коли та де можна було б повідомити про злочин.

Що можуть зробити батьки, щоб зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини:

• Цікавтеся, якими додатками користується дитина, з ким спілкується дитина онлайн;
• Звертайте увагу на тривожні ознаки після користування комп'ютером (дитина сумна, замкнена, сумна, не хоче розмовяти);
• Розкажіть дитині про правило "Білборду" - надсилати та публікати в інтернеті можна лише ті фото та відео, які дитина готова побачити на великому плакаті біля входу до школи
• Розкажіть, що не можна публікувати фото інших людей без їхнього дозволу;
• Наголосіть, що образи в інтернеті - це реальні образи, які шкодять людині. Тому не можна писати в коментарі або надсилати повідомлення, які можуть засмутити людину. 

Таким чином, важливо, щоб між дітьми та дорослими були сформовані довірливі стосунки, аби дитина знала, що вона може поділитися з батьками будь-якою інформацією. 

Джерело: https://www.facebook.com/KulebaMykola/posts/3656480147790410

                 https://stop-sexting.in.ua/

-