Порушення прав: куди звертатися?

 

Телефони довіри

Служба                                                                                     Номер

Дитяча гаряча лінія                                                             0 800 500 225

(з 12:00 до 16:00)

Гаряча лінія щодо булінґу                                                 116 000

Гаряча лінія з питань запобігання   

Насильства                                                                           116 123

                                                                                                0 800 500 325

Уповноважений Верховної Ради з прав

Людини                                                                                 0 800 50 17 20

Гаряча лінія Уповноваженого Верховної

Ради України з прав людини                                            044 253 75 89

Уповноважений Президента України з прав

дитини                                                                                  044 225 76 75

Центр надання безоплатної правової

допомоги                                                                               0 800 213 103

Національна поліція України                                          102

Всеукраїнська дитяча лінія «Телефон

довіри»                                                                                  0 800 500 21

Національна гаряча лінія із запобігання

торгівлі людьми                                                                 0 800 500 22 50

Національна гаряча лінія з питань

насильства та захисту прав дітей                                   0 800 500 33 50

Цілодобовий телефон довіри з питань

допомоги жертвам насилля у сімʼї                                 044 451 5451

Гаряча лінія UNICEF-Україна                                        044 254 24 50

Гаряча лінія Міністерства освіти і науки

України                                                                               044 279 35 74

Телефон довіри з ВІЛ-СНІД: національна

Лінія                                                                                   0 800 500 45 10

Гаряча лінія «Служби розшуку дітей»                        0 800 50 14 14

Департамент кіберполіції Національної поліції України:

форма зворотного звʼязку — https://ticket.cyberpolice.gov.ua/;

0 800 50 51 70;

callcenter@cyberpolice.gov.ua.

З історії права

 

Ідея того, що люди володіють невід’ємними правами, корениться в багатьох культурах і стародавніх традиціях. Численні приклади шанованих правителів і найважливіших збірників законів з історії людства показують нам, що цінності, втілені в правах людини, не є ні «західним винаходом», ні винаходом ХХ століття. Вони є реакцією  на всесвітні  потреби людей і на пошук справедливості. Усі суспільства мають свої ідеали і системи забезпечення справедливості, чи  в усних чи в письмових традиціях, хоча не всі ці традиції збереглися.

Стародавня історія

Людина є людиною лише через інших людей.

•    Звід законів царя Хаммурапі у Вавилонії (близько 2000 до н.е.) був першим писаним кодексом законів, заснованих царем Вавилона. У ньому давалася обітниця «здійснювати в царстві справедливе правління, винищувати злих і жорстоких, не дозволяти сильним пригноблювати слабких, ... просвіщати країну і сприяти благополуччю народу».

•    До нас дійшли слова давньоєгипетського фараона (близько 2000 до н.е.), який давав вказівку своїм підлеглим: «Коли з Верхнього або Нижнього Нілу приїжджає прохач, зробіть так, щоб все проходило відповідно до закону, щоб був дотриманий звичай і поважалися права кожної людини».

•    Хартія Кіра (близько 539 р. до н.е.) була складена царем Персії для народу його царства і визнавала права на свободу, безпеку, свободу пересування, а також деякі соціальні та економічні права.

• Учення Конфуція (500 ст. д.н.е.) містить, як центральну тему, концепцію дітей або співчуття та любові до інших. Конфуцій казав: «Того, чого собі не бажаєте, не робіть іншим». Доктор Пенг-чун Чанг, китайський експерт по конфуціанству, який відіграв активну роль в укладанні Загальної декларації прав людини, вірив, що конфуціанство заклало підґрунтя для ідей щодо прав людини.

•    Імам Алі Ібн Аль Хуссеін написав Епістолу по правам на початку 8 століття нашої ери. Наскільки нам відомо, цей лист — перший документ, який впорядковує головні права, як вони сприймалися на той час, і перша спроба, яка не порівнює концепцію прав в їх негативному аспекті. Епістола методично перераховує 50 таких прав. Вони створені в дусі, зосередженому на ранніх ісламських заповідях.

•    Хартія ду Манде (1222 н. е.) і хартія де Kurukan Fuga (1236 нашої ери), засновані на систематизації усних традицій із Західної Африки, підтверджують такі принципи, як децентралізація, збереження довколишнього середо- вища, прав людини і культурної різноманітності.

•    Африканський світогляд «убунту» в своїй  сутності  включає  все,  що означає бути людиною. Убунту підкреслює повагу до усіх членів громади, гостинність  і  шляхетність.  Поняття  про  Убунту  підсумоване  в  цьому:

«Людина є нею лише через інших людей». Ця думка має глибинний сенс для прав людини. Якщо ми люди лише через інших, тоді нелюдяність до інших також позбавляє нас самих гуманності — звідси потреба просувати права інших, прощати і отримувати прощення і поважати права інших людей.

Які особистості в історії вашої країни (політичні, літературні і релігійні) відстоювали ідеали прав людини або боролися за них?

З 13 по 18 століття

Еволюція ідеї щодо універсальних прав людини походить з підвалин понять про гідність і повагу в цивілізаціях усього світу впродовж століть. Однак розвиток ідеї про те, що ця повага має бути закріплена в законі, відбувався протягом значно більшої кількості поколінь. Ми часто черпаємо рішучість для узаконення поняття прав з певного історичного досвіду. Він, безперечно, не є невичерпним джерелом. З розширенням наших знань історії інших культур, без сумніву ми теж виявимо історичний імпульс законодавчих прав також в інших культурах.

•    В 1215 р. англійські вельможі і духівництво змусили короля Англії підкорятися закону, розробивши Велику Хартію вольностей  (Магна Карта). Магна Карта захищала лише права привілейованих (шляхтичів) і тому не стосувалася прав людини як таких. Він став широко цитованим документом про захист вольностей, тому що представляв обмеження королівської влади і визнання свобод і прав інших людей.

•    У 1689 році Парламент прийняв закон, в якому заявлялося, що він більше не терпітиме королівського втручання у свої справи. Цей документ, відомий як Білль про права, забороняв монарху припиняти дію законів без згоди парламенту, обумовлював вільні вибори членів парламенту і декларував, що свобода слова в парламенті не могла бути оскаржена ні в судах, ні де-небудь ще.

•    Хьюг де Грут (1583–1645 рр.) має відношення до запровадження міжнародного права. Його книжка Про закони війни і миру пропонує систему загальних принципів, заснованих на «натуральному праві», яке, на його думку, має об’єднати всі нації, незалежно від місцевих законів та звичаїв. Впродовж 17 і 18 століть в Європі, деякі філософи розвинули далі концепцію «натуральних прав». •    Джон Лок (1689) розвинув теорію,що кожна  людина  має  певні права,що походять від власної природи, а не від уряду і його законів. Законність  уряду,  фактично,  засновувалась  на  тому,  що  він  надавав ці природні права. Ідея, що ці природні права повинні  надати  право людям на певний правовий  захист,  набула  більшого  поширення  і знайшла своє відображення в конституціях деяких країн. Права людини переформулювали цю ідею, а також довели те саме стосовно відносин між урядами і громадянами.

•    Джон Лок (1689) розвинув теорію,що кожна  людина  має  певні права,що походять від власної природи, а не від уряду і його законів. Законність  уряду,  фактично,  засновувалась  на  тому,  що  він  надавав ці природні права. Ідея, що ці природні права повинні  надати  право людям на певний правовий  захист,  набула  більшого  поширення  і знайшла своє відображення в конституціях деяких країн. Права людини переформулювали цю ідею, а також довели те саме стосовно відносин між урядами і громадянами.

•    В 1776 році більшість британських колоній в Північній Америці проголосили

незалежність від Британської Імперії в Декларації Незалежності Сполучених Штатів. Вона здебільшого базувалася на «природному праві» теорії Лока і Монтеск’є. На основі переконання про сутність обмеження державної влади і захисту свободи, Декларація пропагувала такі поняття: невід’ємні права; захист особистих прав; свобода слова, преси, петіцій і зібрань; недоторканність приватного життя; належні правові процедури; рівність перед законом і свобода віросповідання.

•    В 1789 році французи повалили монархію і заснували першу Французьку Республіку. Французька Декларація  Прав  людини  і  громадянина  взяла свій початок від революції і була написана представниками духівництва, дворянства і звичайних людей, які написали її щоб втілити думки діячів Просвітництва, таких як Вольтер, Монтеск’є, енциклопедистів і Руссо. Декларація критикувала політичну і правову системи монархії і визначала природні права людини такі як «свобода, власність, безпека і право на протидію гнобленню». Вона замінила систему аристократичних привілеїв, яка існувала за монархії, принципом рівності перед законом. Її терміни рівності і теоретична  концепція  рівних  прав,  однак,  потребувала  часу для практичного застосування. Суспільство було глибоко нерівним, а забезпечення її виконання тривало б цілі покоління.

Закон про права — це те, на що люди мають права перед будь-яким урядом в світі, загальним чи місцевим, і те, в чому їм не може бути відмовлено ніяким справедливим

урядом».

Томас Джефферсон, 1787

Мета будь-якого політичного об’єднання полягає у збереженні природних і невід’ємних прав людини. Ці права: свобода, власність, безпека і протидія гнобленню.

Декларація Прав людини і громадянина, 1789.

Франція

Людина будучи... по своїй природі вільна, рівна і незалежна, ніхто не може бути... підкорений політичній владі іншого без своєї згоди.

Джон Лок

Ранні міжнародні угоди: рабство і праця

У XIX і XX століттях ряд проблем зі сфери прав людини привернув широку увагу і став розглядатися на міжнародному рівні, починаючи з таких питань, як рабство, кріпосне право, жорстокі умови праці та дитячої праці. Приблизно до цього часу належить і прийняття перших міжнародних угод, що відносяться до прав людини. Хоча пропонуючи корисний захист, основою таких угод були взаємні зобов’язання між державами. Це знаходиться в різкому контрасті з сучасними угодами з прав людини, де такі зобов’язання належать безпосередньо власникам індивідуальних прав.

•    В  Англії  та  Франції  рабство  було  оголошено  поза  законом  приблизно на початку XIX століття, а в 1814 році британський і французький уряди підписали Паризький договір про співпрацю з метою припинення работоргівлі. На Брюссельської конференції 1890 був підписаний Акт проти рабства, який пізніше був ратифікований вісімнадцятьма державами, заявивши цим про свій намір покласти край трафіку африканських рабів.

•    Це, однак, не стосувалось примусової праці і постійних  і  жорстоких умов праці. Навіть 1926 Міжнародна Конвенція Рабства, мала на меті скасування рабства в усіх його формах, але не впливала на загальну практику примусової праці аж до кінця сорокових.

•    Створення Міжнародної організації праці (МОП) в 1919 році відображає переконання  у  тому,  що  універсальний  і  тривалий  мир  може  бутидосягнутий, лише якщо заснований на соціальній справедливості. МОП розвинула систему міжнародних стандартів праці, що відстоювали пристойну і продуктивну працю, свободу, рівність, безпеку і гідність.

•    Однією з сфер роботи МОП були заходи,спрямовані на боротьбу проти дитячої праці, особливо в її найгірших проявах. Ця робота стосується багатьох напрямків діяльності в цій сфері і до сьогодні, включаючи сприяння укладенню міжнародних угод з дитячої праці, таких як Конвенція МОП номер 182 щодо найгірших форм дитячої праці і Конвенція МОП номер 138 щодо мінімального віку працевлаштування.

•    Протягом 1899-1977 років було прийнято низку важливих угод в сфері міжнародного гуманітарного права, ознаменувавши ще одну сферу раннього співробітництва між державами. Міжнародне  гуманітарне право врегульовує ведення збройних конфліктів. Права людини можуть застосовуватися паралельно з міжнародним гуманітарним правом в багатьох сферах, наприклад у ставленні до в’язнів. Однак, міжнародне гуманітарне право більше спеціалізується і деталізує все, що стосується багатьох інших питань під час конфліктів, наприклад дозволене використання зброї і військової техніки.

Краще голодувати вільним, а ніж бути гладким рабом.

 Езоп

Як  ви  вважаєте,  чому  виникла  необхідність  в  прийнятті  міжнародних    угод,    замість    розробки    окремими    країними власних стандартів?

XX століття

Війни будуть вестися й надалі, аж доки людство буде нездатним помічати, що людська природа подібна, не важливо, де б на землі ми не опинилися.

П’єрр Дако

Ідея захисту прав людини від зловживань урядової влади через закон стала набувати ширшого схвалення в ХХ столітті, особливо після створення Ліги Націй і Міжнародної організації праці і їх роботи в сфері прав меншин, праці та інших питань. Важливість систематизації цих прав в письмовій формі вже була визнана країнами і, таким чином, описані вище документи стали ранніми попередниками багатьох сучасних угод з прав людини. Однак, саме події Другої світової війни дійсно вивели права людини на міжнародний рівень. Жахливі звірства, скоєні під час цієї війни, у тому числі голокост і масові воєнні злочини, спричинили виникнення наступного органу міжнародного права, і насамперед, створення прав людини такими, які нам відомі зараз.

Статут Організації Об’єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 р., відобразив  це  положення.  Статут  заявляє,  що  основним  завданням  ООН  є «позбавити прийдешні покоління від лиха війни» і «знов утвердити віру в основні права людини, гідність і цінність людської особистості, рівноправність чоловіків і жінок».

Загальна декларація прав людини була розроблена Комісією з прав людини ООН і прийнята Генеральною Асамблеєю 10 грудня 1948 року. Всесвітня Декларація прав людини, без сумніву, є новаторською і продовжує слугувати як найважливіший глобальний інструмент по правам людини. Хоча не будучи досі юридично обов’язковою, ВДПЛ послужила спонуканням поза численними зобов’язаннями щодо прав людини, чи на  національному,  регіональному або міжнародному рівнях. Відтоді ряд ключових інструментів, які гарантують її принципи, також були розроблені і погоджені міжнародною громадою.

Джерело: https://www.coe.int/web/portal/home

10 грудня - День прав людини

 

У сучасному світі права людини стали кваліфікуватися за цілою низкою напрямів. Це особисті права, які передбачають недоторканність особи і житла, власності та конфіденційності листування та права на об’єктивний суд. Соціальні права, які передбачають права на свободу праці, охорону сім’ї та дитинства, захисту батьківських прав, здоров’я і соціальної справедливості. На ряду з цим існують і політичні права, які мають на увазі і свободу совісті, і рівність усіх перед законом, свободу друку і свободу слова, свободу зібрань та право на протест. Є також і економічні права, які мають на увазі свободу розвитку і функціонування промисловості і торгівлі, свободу пересування та розпорядження власністю на свій розсуд. Культурні права включають в себе свободу мистецтв і наук, свободу викладання і право на освіту, а також право на використання у всіх цих процесах своєї рідної мови. Все це узагальнено і взято на озброєння як демократичні цінності. Здавалося б чого ще не вистачає сучасній людині для життя і розвитку? За даними проекту DilovaMova.com, навіть самі просунуті в дотриманні прав і свобод людини країни не можуть похвалитися ідеальними умовами практичної реалізації цих прав для свого рідного суспільства, а що казати про ти країни, де демократичні цінності досить умовне поняття.Після закінчення Другої світової війни і спробі усвідомлення всіх жахів зневаги прав і свобод людини, які вона оголила, міжнародне співтовариство постаралося об’єднатися в цих загальнолюдських поняттях і Генеральною Асамблею ООН 10-го грудня 1948-го року була прийнята Загальна декларація прав людини. Пізніше, в 1950-му році всім зацікавленим державам і організаціям було запропоновано відзначати цю дату як всесвітній День прав людини. Відзначається щорічно відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/423 (V).У цей День ми приєднуємося до цієї ініціативи і бажаємо всім нам розуму і мудрості. Нехай наші права і свободи починаються з нашого дотримання їх по відношенню до наших ближніх! Слідуючи принципам поваги та активної громадянської позиції ми будуємо майбутнє не тільки для нас самих, але і для наших нащадків.

Джерело:https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=332&year=2020

Відповідальна людина - яка вона?

 

Як часто ви чуєте фрази на кшталт «Треба відповідальніше ставитись до навчання», або «Коли ти вже станеш відповідальним?». Можливо, на прохання описати людину ви казали «Він безвідповідальний», або, навпаки «Він дуже відповідальна людина».

Подумайте, будь ласка, що приходить вам на думку, коли ви чуєте ці слова? Чи є у вас певні асоціації з цими словами?

Відповідальність – це вимога до людини, яка полягає в здатності передбачати результати власного вибору, об'єктивно оцінювати свої дії та аналізувати їх. Для відповідальності велике значення має вибір як основа дії, від якого залежить розвиток особистості.

В залежності від сфер життєдіяльності людей відповідальність має ряд форм. Під впливом ускладнення суспільного життя, появи різноманітних соціальних інститутів відокремилися і виокремилися як самостійні наступні види відповідальності:

·        юридична;

·        економічна;

·        моральна;

·        професійна;

·        політична;

·        екологічна;

·        моральна.

Правова (юридична) відповідальність виражає необхідність дотримання прийнятих державних законів і норм державного регулювання. Юридично відповідальною буде поведінка тієї організації, яка суворо виконує закони та існуючі нормативи. Але у соціальному плані вона може відрізнятися безвідповідальною поведінкою при використанні, наприклад, суперечливою або брехливої реклами, порушення стандартів якості продукції, екологічних нормативів та ін.

Ознайомтесь, будь ласка, з інформацією щодо правової відповідальності  дітей:

 

Як ви вважаєте, яким був би наш світ, якщо люди би взагалі не несли ніякої відповідальності? Чи був би цей світ безпечним?

Кожний людський вчинок як наслідок обраного рішення в ситуації морального вибору так чи інакше порушує інтереси інших людей, суспільства. Оскільки моральний вибір виражає реальний зв'язок особистості з іншими людьми, а отриманий результат набуває певного значення для інших людей, це завжди накладає відповідальність на особистість. Відповідальність означає спроможність правильно зрозуміти потреби інших людей як свої особисті. Людина тоді поводитися відповідально стосовно інших, коли поважає в них особистість. Бути відповідальними означає розумне вміння керувати особистою поведінкою, не даючи волі ірраціональним пристрастям.

Нести відповідальність означає приймати на себе всі наслідки своїх вчинків. Відповідальній поведінці протистоїть безвідповідальна — це вчинки, які відбуваються без урахування наслідків для себе та інших. Безвідповідальність завжди пов'язана з байдужкістю й легковажністю або з надмірною самовпевненістю. Насамперед, безвідповідальність означає спробу перекласти наслідки своїх вчинків на інших.

Впродовж життя людина стискається з безліччю різноманітних ситуацій, в яких слід зробити той чи інший вибір. За дітей відповідають батьки, але доросла людина несе відповідальність за власне життя.

Поміркуйте, які наслідки може принести безвідповідальна поведінка?

Вправа «Колесо життя»

Методика запропонована Біллом Рейном, професором з університету  Канади. Наші пращури сприймали  життя як колесо, відповідно до цього світогляду, все в житті має існувати в гармонії.

Вправа дає змогу поглянути на себе з іншого боку. Більш цілісно, звернути увагу на різні сфери життя та відкрити можливості для розвитку. Як вже було сказано, колесо ототожнюється з гармонією, спокоєм, балансом. Тому саме цей образ і застосуємо.

Для виконання  вправи, краще обрати тихе і затишне місце, щоб уникнути зайвих подразників і відволікаючих факторів.

 

Візьміть аркуш білого паперу та зробіть в середині крапку, а потім проведіть 8 променів від неї. Так, щоб можна було утворити 8 рівних секторів. Приблизно, як на малюнку нижче. Підпишіть кожен сектор, або позначте так, щоб вам було зрозуміло. Замість грошів та фінансів можна вказати навчання. Методика досить проста – по кожній осі потрібно проставити відповідну оцінку поточного положення ваших справ. Шкала від 1 до 10 , де 1 – низько (біля центра), 10 – високо (біля лінії окружності). Після того, як ви визначите сектори, над якими потрібно працювати, напишіть три кроки які допоможуть покращити ваш стан. Наприклад, якщо у вас низька оцінка у секторі "здоров'я та спорт", то трьома кроками покращення можуть бути: ранкова пробіжка, відмова від користування ліфтом, вживання щодня 1,5 л. води. Таким чином, ця вправа дає змогу визначити, де слід попрацювати над собою, зрозуміти свій вплив на власне життя. 

Вправа "Портрет відповідальної людини". Уявіть собі відповідальну людину та опишіть її. Які в неї риси характеру? Чи є вона успішною?

Цікаві закони інших країн

Будь-яка людина з самих юних років стикається з ситуаціями, коли необхідно знати свої права та обов'язки. Чомусь дуже багато людей думають, що права людини-це те про що знає майже кожен. Те в чому зовсім не потрібно розбиратися - адже все зрозуміло! Закономірно, що відомі нині конституційні права і свободи людини і громадянина є різноманітними і багатовимірними. Основні з них закріплені у Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН, що охороняються законом в ім'я прогресу і поліпшення умов життя. Згадаймо, які права і свободи проголошуються в різних країнах сучасного світу. Існує приказка, яка говорить, що світ знаходиться на кінці меча. Саме, виходячи з цього постулату, і формувалося законодавство деяких країн світу. Закон повинен чітко регламентувати життя і діяльність кожного члена суспільства так, щоб всі могли взаємодіяти, не порушуючи права один одного. Але іноді закон настільки комічний або абсурдний, що люди його не дотримуються. Одна з найменших, але в той же час, одна із найбільш благополучних держав світу - Сінгапур, давно славиться своїм ревним ставленням до порядку і чистоти. У цій країні, наприклад, можна отримати штраф за кидання сміття на вулиці. Крім того, якщо ви тричі попадетеся за те, що кидаєте сміття на вулиці, вам доведеться протягом цілого місяця кожної неділі мити тротуари міста, надівши на шию табличку з написом «Я насмітив». Хоча і це ще далеко не останній незвичайний закон, що діє в цьому азіатському місті-державі. Чого тільки стоїть заборона на жування жувальної гумки і суворі обмеження на провезення цього товару в особистому багажі. При певних умовах доставка самої звичайної жуйки на територію Сінгапуру може бути прирівняна до контрабанди. У цьому випадку штраф може скласти понад 5000 американських доларів! В Ізраїлі велосипедист будь-якого віку, зобов'язаний мати документи на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Фінська поліція при порушенні правил паркування водієм не заморочується з талончиками, квитанціями або ще якими формальностями – вони просто спускають колеса автомобіля-порушника. Ще одне правило - для вступу в шлюб наречений і наречена повинні вміти читати. В Тайланді доведеться заплатити штраф , сума якого 600 доларів США, якщо вас затримали за те, що ви викинули жувальну гумку на тротуар. Якщо грошей при собі не виявиться, що б заплатити штраф, можуть посадити у в'язницю. А ось для жителів Британії заборонено на залізничних вокзалах цілуватися. Цю заборону було введено в 1910-му році і пояснювалось тим, що через закоханих парочок, пристрасно які прощалися на перонах, потяги регулярно відправлялися із запізненням. В результаті - на деяких вокзалах Туманного Альбіону навіть з'явилися таблички «Цілуватися заборонено». Подібна заборона існує і на вокзалах Франції. Однак набагато більш відомий інший незвичайний закон, що діє в цій країні: для власників свиней цієї країни є протизаконним називати порося «Наполеон». У Німеччині не можна звертатися до офіцера поліції на "ти" тільки "ви". У випадку порушення закону можуть оштрафувати за неповагу до поліції в сумі до 600 євро. Німеччина, мабуть, єдина країна, в якій карається не тільки керування автомобілем у нетверезому стані, але і управління в такому стані велосипедом. Один незвичайний закон можна відшукати і у Венеції. У Венеції законодавчо заборонено годувати голубів. Обґрунтування такого правовстановлюючого акта цілком розумне: прилітають в місто птиці псують вигляд історичних будівель, а також залишають послід на вулицях і площах. Втім, навіть самим дивним державам світу не під силу змагатися з США за кількістю цікавих і незвичайних законів. Тут цікаві правовстановлюючі акти можна знайти майже в кожному штаті і майже в кожному місті цієї величезної країни. Наприклад: У штатах Нью-Джерсі і Орегон, люди не можуть самостійно заливати бензин в бензобак — їм повинен допомогти працівник АЗС. Закон був прийнятий дуже давно, коли багато людей (особливо літні) не знали елементарних речей, наприклад, про те, що бензин вибухонебезпечний і під час заправки краще не курити. Власники АЗС боялися, що їх клієнти можуть підірвати заправну станцію. У Флориді двері всіх будинків повинні відкриватися тільки назовні. У разі пожежі людям легше вибігти на вулицю. США – єдина в світі розвинена нація, яка не оплачує матерям їх відпустку по догляду за дитиною. А право на допомогу в материнстві – стаття 25 Міжнародної Декларації Прав людини. Останній раз уряд США вживав кроки до поліпшення ситуації в цій галузі близько 20 років тому. З тих пір матері можуть брати 12 тижнів неоплачуваної відпустки з певними умовами. Тільки 11% працівників приватного сектору мають оплачувану декретну відпустку, тривалістю близько 6 тижнів, в той час як більшість розвинених країн надають оплачувану декретну відпустку в розмірі 6 місяців або більше, завдяки чому спостерігається низька смертність у немовлят і більш високий довгостроковий потенційний дохід у жінок. І це ще не все найдивніші закони, які реально існують в деяких країнах світу. Вони стосуються практично всіх сфер життя: сімейних відносин, громадського порядку, правил дорожнього руху і т. д. Незважаючи на декларації та закони в першу чергу необхідно залишатись вихованою та гідною людиною. Бо саме така особистість не зможе порушувати права інших та захищатиме свої. «Незнання закону не позбавляє людину від відповідальності» - головний юридичний вислів, який стосується кожного жителя нашої країни. Джерело:

Запрошення на онлайн заходи для учнів, батьків та вчителів

Запрошую приєднатися до участі в освітніх заходах:

8 грудня о 19.00 

Вебінар від МБО "Служба порятунку дітей" щодо проведення уроку «Особиста цінність та безпека» для учнів 5-9 класів

Для кого: для вчителів

Для реєстрації на вебінар потрібно заповнити онлайн-форму https://forms.gle/cgwZtTRobTdaEnVG8

 

14 грудня о 19:00 

#Stop_sexтинг: “Батьки та діти в Інтернеті - путівник безпечних мандрів”

Для кого: для батьків та вчителів

Семінар відбудеться у прямій трансляції на YouTube-каналі https://www.youtube.com/c/StopSextingUkraine. 

 

 

18 грудня о 13:30 Національна рада дітей та молоді України запрошує на Всеукраїнський онлайн Форум “Covid-19 нас не зупинить!”

Для кого: для дітей

Мета форуму: мотивувати дітей та молодь перетворювати виклики 2020 року на можливості у 2021, розвивати навички для успішного життя.

Зареєструватися на Форум можна за посиланням http://nccy.info/forum.

Детальніше про заходи за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1A-azwnSu8Sg3f2HvR_VUvpJYwnORg2PS/view?usp=sharing

Законодавство України щодо безпеки дітей онлайн

 

Говорячи про захист дітей в Інтернеті важливо пам’ятати, що цифровий світ – це значний простір для розвитку можливостей дітей різного віку

Згідно з рекомендацією Ради Європи (від 4 липня 2018 року) щодо захисту та реалі-зації прав дитини в цифровому середовищі: «відсутність або обмеженість у доступі до цифрового середовища може вплинути на здатність дітей повною мірою втілю-вати свої права людини». (п.10)

Але як і в оффлайн житті, онлайн трапляються порушення прав дитини.

Найчастіше в Інтернеті через секстінг, грумінг, сексторшен, кібербулінг порушуються такі права дитини:

- право на повагу до честі та гідності;

- право на приватність;

- право на захист від усіх форм насильства.

Право на повагу до честі та гідності. Право на повагу до приватного життя.

Таке право закріплене як на міжнародному (стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так і на національному рівні.

Зокрема, згідно зі статтею 32 Конституції України «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини». Статтею ж 31 Конституції гарантується таємниця кореспонденції.

Цивільний кодекс України визначає заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278), зокрема, право на повагу до честі та гідності; закріплює право на таємницю кореспонденції (стаття 306); визначає, що фотозйомка та поширення фотографій не може проводитись без згоди на це особи (статті 307-308), а згідно зі статтями 31-32 ЦКУ, згоду на проведення фотозйомки та поширення фотографій дитини можуть надати тільки батьки чи особи, які їх замінюють.

Таким чином, зйомка дитини через мережу Інтернет та поширення її фото- чи відео-зображень є порушенням цивільного законодавства. Ці зображення мають бути видалені з мережі.

Якою є кримінальна відповідальність?

Злочином є незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення

конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу (стаття 182, Кримінальний кодекс України).

Якщо ж фото дитини або його поширення було вчинено із застосуванням погроз, шантажу, зламу аккаунта, це може бути кваліфіковано як наступні злочини:

– порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (стаття 163, ККУ);

– вимагання (стаття 189): «вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому

віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання)»;

– шахрайство (стаття 190): «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)».

Право на захист від усіх форм насильства.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини (статті 19, 32, 34, 36) діти мають право на захист від усіх форм насильства та експлуатації.

Це ж право закріплене і Законом України «Про охорону дитинства» (статті 1, 10, 32).

Зокрема, згідно з визначеним законом:

– жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини;

– дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психо-тропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.

Кібербулінг

Окремого визначення для кібербулінгу в Україні не існує. Однак визначення самого

булінгу включає “...у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу...” (Закон України “Про освіту”, стаття 1).

Відповідальність за вчинення булінгу визначена статтею 173-4 КУпАП, та передбачає відповідальність як кривдника, так і керівництва закладу освіти за неповідомлення поліції про виявлені випадки булінгу щодо учня.

Важливо зазначити, що під адміністративну відповідальність потрапляють такі випадки: по-перше, булінг стався за участі дитини, по-друге, між учасниками освітнього процесу (тобто між учнями освітнього закладу або між педагогічними працівниками та учнями).

Якщо дитина зазнала кібербулінгу від людини, яку вона зустріла тільки онлайн, притягнути кривдника до відповідальності за статтею 173-4 КУпАП буде неможливо.

Однак дитині необхідна підтримка значимого дорослого, у тому числі вчителя, який допоможе видалити небажаний контент з мережі та заблокувати булера.

Додатково з Порядком реагування на випадки булінгу (Наказ МОН №1646 від 28.12.2019) можна ознайомитись безпосередньо за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20#Text.

Сексторшен

Залежно від вимог злочинця передбачає відповідальність за порушення приватного життя та вимагання (якщо вимогою є надіслати гроші за збереження інтимних фотографій у таємниці), або, може класифікуватись як сексуальне насильство, примушування до вступу в статевий зв’язок (статті 153, 154 ККУ; якщо вимогою є вчинення дій сексуального характеру).

Грумінг

Процес входження в довіру дитини може включати в себе надсилання їй інтимних зображень з боку злочинця (що може кваліфікуватись як розбещення дитини, стаття 156 ККУ), а схиляння дитини до того, аби вона зробила свої інтимні фото/відео або здійснила такі дії в форматі стріму - є підбурюванням до виготовлення дитячої порнографії (стаття 301 ККУ).

Порнографічний контент.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про захист суспільної моралі» поширення серед неповнолітніх продукції сексуального чи еротичного характеру забороняється; поширення порнографічної продукції в Україні передбачає кримінальну відпо-відальність згідно зі статтею 301 ККУ.

Джерело: https://stop-sexting.in.ua/category/materials/resources/

Правова вікторина

 

Сучасній людині дуже важливо знати про свої права, оскільки це гарантує захист її інтересів, більше можливостей для допомоги близьким у проблемній ситуації. Пропоную взяти участь у вікторині та визначити, чи добре ви обізнані з цього питання.

Взяти участь

Мої права завжди зі мною!

         

Шановні учні! Пропоную ознайомитись з посібником "Мої права завжди зі мною". Правовий путівник детально описує права підлітків, торкаючись таких тем, як медична допомога, право неповнолітніх на працю, особисті документи, спілкування з поліцією, законодавче регулювання заборони використання психоактивних речовин, поведінки в громадському просторі, право на житло, освіту. 

Посібник знаходиться за посиланням: Правовий путівник "Мої права завжди зі мною!"

Джерело: http://afew.org.ua/moyi-prava-zavzhdi-zi-mnoyu/

Тиждень правової освіти

 З 7.12. по 11.12.2020р. в ЕЗОШ№7 заплановано проведення тематичного тижня правової освіти: години психолога, просвітницькі заходи з інформування батьків, дітей та вчителів. 

В Україні щороку, починаючи з 2008, проводиться Всеукраїнський тиждень права з нагоди річниці прийняття Загальної декларації прав людини. Головні завдання Тижня - показати важливість правової освіти українців, виховувати в них повагу до закону та прав людини, залучити до участі в цікавих правових заходах.