Таймменеджмент на дистанційному навчанні: поради для батьків

 

Психологи стверджують, що при навчанні мотив в 2,5-3 рази важливіший за інтелект. В теорії мотивація – це спонукання людини до скоєння усвідомлених або неусвідомлених дій, здатність активно задовольняти свої потреби, досягати поставленої мети. По факту – це завзятість і цілеспрямованість, без яких не може бути досягнута жодна мета.

Як мотивувати дитину на навчання, якщо вона не хоче вчитися, не виконує домашні завдання, на уроках часто відволікається, її не турбує успішність? Коли клас і школа асоціюється у неї з психологічним дискомфортом, тривогами, нудьгою, ніякі стимули не допоможуть. Причин відсутності мотивації може бути декілька.

Малюк просто не підготовлений до школи. Батьки вважають, що він розвинений не по роках, у нього широкий кругозір. Однак першокласник може бути психологічно не готовий підкорятися шкільному розпорядку, не може спокійно сидіти на уроці, слухати вчителя.

Причиною поганої успішності можуть слугувати конфлікти з вчителем або іншими учнями. Розберіться в ситуації і постарайтеся змінити її. Якщо зробити це не виходить, можливо, кращим виходом виявиться перехід на дистанційне навчання. Психологічно воно набагато комфортніше занять у великих класах. Причиною відсутності бажання ходити в школу можуть стати фізичні особливості. Нерідко діти дражнять тих, хто виділяється з натовпу. Перехід в онлайн-школу допоможе зняти гостроту проблеми хоча б на період, поки малюк не підросте і не сформується психологічно.

Буває, що бажання займатися відбивають непомірні амбіції батьків. Одні докоряють своїм дітям за те, що ті приносять зі школи шістки замість дванадцяток. Тоді у дитини складається занижена самооцінка, вона вважає себе нездатною вчитися краще. Пропадає емоційний зв’язок з батьками. Інші записують дитину в кілька гуртків одночасно, не питаючи, чи хоче вона їх відвідувати. В результаті школяр не виправдовує надій і вчиться набагато гірше, ніж міг би, якби йому не заважали завищені вимоги з боку сім’ї.

Індивідуальний підхід

Діти сприймають нову інформацію по-різному: одні візуально, інші на слух. Залежно від цього одному учневі, щоб засвоїти урок, краще прочитати підручник, а іншому вислухати пояснення вчителя і вдома повторити завдання вголос. У одних схильності до точних наук, інші – яскраво виражені гуманітарії, третім вчитися нудно, тому що вони все схоплюють на льоту, а комусь треба більше часу і зусиль, щоб зрозуміти новий матеріал.

Коли труднощі накопичуються, учень просто втрачає інтерес, без якого навіть найгеніальніший педагог не зможе передати знання в належній мірі. На жаль, програма загальноосвітньої школи розрахована на середньостатистичного учня і не враховує цих нюансів. Давайте подумаємо, як можна ненав’язливо, без тиску підвищити мотивацію до навчання.

Показуємо приклад

Згадайте свої шкільні роки, поділіться досвідом. Що саме вас найбільше цікавило в цьому віці, в якому зараз знаходиться ваш син або дочка? Розкажіть, які складнощі вставали перед вами, як ви їх подолали. Школяру необхідно відчути, що він не самотній у своїх переживаннях.

Подивіться на тих, хто знаходиться поруч з вами. На прикладі людей, які в житті багато чого досягли, поясніть дитині в доступній формі, що успіх і благополуччя самі по собі не приходять. Для цього необхідно дуже постаратися, домогтися таких же результатів можна тільки завдяки отриманим знанням.

Постановка мети

Вчасно і правильно поставлена ​​мета стимулює завзятість підвищуючи самооцінку. Розділіть цілі на перспективні (довгострокові) і короткострокові. Виділіть в кожній категорії найпривабливіше. Робіть емоційний акцент на проміжних результатах, це допоможе підвищити бажання займатися, налаштуватися на кінцевий результат.

Пофантазуйте на тему «космонавтів» і «балерин»

Постарайтеся якомога раніше змусити малюка задуматися про вибір професії. Ким він хоче стати, коли виросте? Це глобальна мета, рухатися до якої необхідно вже зараз, отримуючи знання, без яких він не зможе обійтися в подальшому. Нехай у міру дорослішання вибір професії зміниться, головне – розуміння, що соромно майбутньому космонавтові не знати математики, а балерині і на сцені знадобляться знання фізики.

Результат, який можна побачити вже зараз

У молодших класах дітям зрозуміліше те, що буде через день, через тиждень. Зацікавте дитину завданням на найближчий час. Наприклад, отримати хорошу або відмінну оцінку по заданому матеріалу. 

У кожної поставленої мети є свій термін, що дозволяє уникнути невизначеності. Візуалізація завдання полегшить виконання, тому її краще записати. Вона може складатися з декількох етапів. Відповідно, кожен етап записується окремим пунктом і для кожного встановлюється свій термін.

Про ефективність пряників

Емоційне, як і матеріальне, винагорода – рушійний механізм, самий потужний стимул до дії. Отримання нагороди призводить до задоволення, розуміння, що все зроблене було не дарма. І чим більше сил витрачено, тим солодший успіх. Так у свідомості закріплюється думка про позитивний чинник результату важкої праці. Позитивні емоції стимулюють до подальшої роботи, і на наступну ціль не шкода буде витратити більше сил і часу.

Метод пряника діє набагато ефективніше, ніж стимул батога. Систематичні покарання, примус робити уроки дадуть зворотній результат. Особливо це стосується школярів початкових класів. Психологи рекомендують підібрати для дитини те, чому вона, безумовно, зрадіє. Непогано обговорити заздалегідь, яким буде подарунок. Не варто заохочувати її в процесі досягнення результату. І зрозуміло, в разі провалу мови йти не повинно про винагороду.

Чим складніша мета і чим більше зусиль на неї витрачено, то більшим має бути заохочення. Намітився прогрес, більш високі оцінки – привід для заохочення. Що може послужити нагородою – кожен вирішує сам.

Але не задаровуйте дитину подарунками з будь-якого приводу. Процес отримання знань і хороші оцінки втратять свою значимість.

Захопленість

Безперечно, це одна з кращих мотивацій. Всі шкільні предмети однаково любити неможливо. Але якщо деякі з них (або навіть один) зацікавлять школяра, то це істотно підвищить ефективність процесу отримання знань з усіх предметів. Захопити учнів допомагають інноваційні технології, нестандартна подача навчального матеріалу, тематичні екскурсії. У молодших класах практикується ігрова форма навчання.

Захопленість предметом в значній мірі залежить від того, наскільки зрозуміло педагог пояснює досліджуваний матеріал. Але і роль батьків тут далеко не остання. Якщо ви разом відвідуєте театральні вистави, музеї, виставки, інтерактивні майданчики, такі заходи розширюють кругозір.

Якщо підлітки вважають, що визначилися зі своєю подальшою спеціалізацією, то часто вони починають ігнорувати непрофільні предмети. Важливо пояснити, що це помилка, яка в подальшому може призвести до непередбачуваних результатів. Адже кожен предмет шкільної програми пов’язаний з реальним життям. Підберіть приклади з повсякденності, коли той чи інший матеріал, що вивчається в школі, буде мати практичну значимість. Знайдіть захоплюючі книги, незвичайний матеріал по досліджуваному питанню.

Джерело: https://www.futureschool.online/post/motivation-learning/

Soft skills: які навички варто розвивати?

 

Яких навичок вимагатиме від дітей майбутнє

На думку футурологів, майже 50% сьогоднішніх професій зникнуть до 2040-х років через роботизацію. В першу чергу, роботи замінять людей, що займаються монотонною ручною працею, — працівників заводів, прибиральників і кур’єрів. З часом буде повністю автоматизована робота, яку виконують іпотечні брокери, юристи та бухгалтери. І, відповідно, найменше автоматизація торкнеться фахівців у галузях, пов’язаних із соціальною взаємодією та креативом, — фахівців з HR, педагогів, лікарів тощо.

У майбутньому будуть затребувані навички, які можна віднести до «гнучких»:

здатність до лідерського та соціального впливу,

комплексне бачення та здатність знаходити рішення складних задач,

емоційний інтелект.

Hard skills, які відносяться до суто професійних, відійдуть на другий план. На них попит буде поступово зменшуватись. Наприклад, вміння контролювати та моніторити (процеси та час їх виконання, фінансові та матеріальні ресурси, якість, безпеку тощо), пам’ять, вербальні та аудіальні вміння, вправність рук та точність, фізична витривалість.

Окрім невідворотності технологічного тренду, на зміну карти професій майбутнього суттєво вплинуть і соціальні процеси: глобалізація, зміна моделей управління у бізнесі та на рівні держав, зростання конкуренції, екологізація способу життя, продовження середньої тривалості життя людини тощо.

Нові професії потребуватимуть досконалого володіння «м’якими» навичками та одночасно кількома професійними компетенціями, оскільки вони з’являтимуться на їх перетині: проектувальник особистої безпеки, science-митець, інфо-стиліст, медіа-поліцейський, урбаніст-еколог або сіті-фермер.

Отож, щоб підготуватися до майбутніх викликів суспільства, сьогоднішнім учням доведеться розвиватися одночасно у кількох академічних напрямках та постійно поновлювати свої знання. А для конкуренції̈ з роботами – розвивати «гнучкі» мета-навички, недоступні машинам: вміння працювати у команді, лідерство, критичне мислення, креативність, а найголовніше — емпатію та вміння комунікувати з людьми. Вони фундаментально закладаються у дитинстві та юному віці. Ось чому так важливо враховувати їх розвиток, обираючи майбутню професію та будуючи освітню траєкторію для своєї дитини.

Які «гнучкі» мета-навички потрібно розвивати вже сьогодні

Здатність навчатися протягом усього життя – Life long learning. Адже неможливо раз і назавжди чомусь навчитися. В наші дні освіта та розвиток – безперервний процес. І дитина засвоює це вміння, якщо постійно бачить приклади самонавчання і розвитку дорослих, які її оточують, – у школі та у сім’ї. Тому школа має навчати не тільки дітей, навчання має проходити й для вчителів, й бажано так, щоб учні могли спостерігати за цим процесом. Вчителі мають показувати дітям, що вони теж разом навчаються чомусь новому, демонструючи, що ніхто не може бути носієм усіх знань світу.

Здатність робити неупереджені висновки на основі аналізу – критичне мислення. Для цього важливо вміти чути протилежну точку зору, вміти абстрагуватися від свого попереднього досвіду – ставити під сумнів вхідну інформацію й власні переконання чи запропоновану до вивчення догму. Основи критичного мислення закладаються у дитинстві, коли малеча у пошуках відповідей ставить багато запитань. Тому тут завдання батьків – підтримувати допитливість. Також вчіть дитину чітко доносити свою точку зору, аргументувати та відстоювати її. «Сімейний клуб з дебатів» може стати чудовою платформою для розвитку критичного мислення у дитини і у вас.

Здатність постійно й оригінальним чином продукувати нові ідеї для вирішення конкретних проблем – креативне мислення. Найкращий спосіб допомогти дитині у цьому – реалізувати ідею або задум на практиці за вашого супроводу як дорослого. Так тренується навичка пошуку вирішення проблем, прийняття рішень й відповідальності за результат. Звісно, паралельно необхідно розвивати творчість і мислення «поза шаблонами» і чим краще вони «прокачані», тим оригінальніший результат креативного процесу дитина отримає. Тому дитині потрібен творчий простір та умови для експериментів й пізнання себе. Це можуть бути студії, місця, де передбачаються різні формати вільного спілкування. Вона має право на помилку, на свободу вибору і можливість зробити щось по-іншому, в інший спосіб і на свій розсуд. Має право на те, щоб спробувати себе у чомусь новому. Швидко знаходити вихід з нестандартної ситуації й бачити оптимальний варіант рішення – адаптивність. Ця навичка не формується в умовах навчання «за інструкцією». Адаптивність – це про відкритість до нового, про здатність бачити складну ситуацію не як проблему, а як можливість розвитку. Сучасний світ – найкращий тренер з адаптивності, тому що саме життя штовхає нас до зони постійного розвитку. Ви як батьки маєте допомогти дитині сформувати позитивне ставлення до змін в цілому. І в першу чергу завдяки позитивному сприйняттю помилок – без осуду, емоцій та страхів.

Емоційний та соціальний інтелект – новий вид лідерства. Тут важливими аспектами є уважність та самоусвідомлення, співчуття до себе та інших, вміння взаємодіяти з іншими, вміння довіряти та говорити відверто й без критики. Щоб допомогти дитині у розвитку емоційного та соціального інтелекту, започаткуйте вдома традицію рефлексії, наприклад, під час вечері. Це час, коли ви можете поділитися своїми думками й емоціями, які отримали за день, підвести підсумки, почути себе і свої рідних та обов’язково подякувати їм. Цей сімейний ритуал з часом допоможе дитині навчитися розпізнавати свої емоції та емоції інших, розуміти свою мотивацію й мотивацію інших та створювати міцні соціальні зв’язки.

Джерело:https://declifeschool.com.ua/hard-soft-skills-5-navichok-yaki-dopomozhut-ditini-stati-zatrebuvanoyu-u-majbutnomu/

Якими фразами замінити зауваження?

 

У наш час роль учителя полягає не лише у навчання дітей. Педагог — це викладач, вихователь, тренер, помічник, порадник і навіть друг. Тому важливо, аби навіть у тяжкій стресовій ситуації можна було дібрати правильні, виважені слова, що будуть почуті та прийняті дітьми правильно.

Пропонуємо вам 15 позитивних альтернативних фраз, замість стандартних зауважень.

У наш час роль учителя полягає не лише у навчання дітей. Педагог — це викладач, вихователь, тренер, помічник, порадник і навіть друг. Тому важливо, аби навіть у тяжкій стресовій ситуації можна було дібрати правильні, виважені слова, що будуть почуті та прийняті дітьми правильно.

Пропонуємо вам 15 позитивних альтернативних фраз, замість стандартних зауважень.

1. Не кажіть: «Тихіше!», «Не галасуйте!», «Тиша в класі!»

Скажіть: «Говоріть, будь ласка, м’якше»

Шкільні дні, зазвичай, наповнені шумом та галасом. Щоб зарадити в цій ситуації не обов’язково підвищувати голос, намагаючись перекричати своїх учнів. Замість цього спробуйте попросити учнів старших класів говорити «м’якше». Молодших учнів можна попросити зімітувати тваринок, наприклад: «Покажіть мені, як спить котик». Ви також можете додати елемент змагання: «Хто може бути таким тихим, як маленька мишка?».

2. Не кажіть: «Який безлад!»

Скажіть: «Я бачу, що ви добре провели час та повеселились! Нумо всім разом  прибирати!»

Не секрет, що творчі проєкти потребують творчого підходу до виконання. Зовсім не дивно, що після цього в класі залишається страшенний безлад. Головне в такій ситуації — перетворити прибирання на цікаву гру.

3. Не кажіть: «Ти повинен зробити…»

Скажіть: «Ну ж бо зробимо так…»

Не з кожної ситуації учень самостійно може знайти вихід, інколи доцільно підказати перший крок розв’язання проблеми. Особливо важливо, аби дитина не почувалася самотньою та покинутою, тому фраза «Ну ж бо зробимо так…» дасть їй змогу відчути, що можна очікувати на підтримку з боку вчителя.

4. Не кажіть: «Тобі потрібна допомога?»

Скажіть: «Я поряд. Ти можеш звернутися до мене, якщо тобі потрібна моя допомога!»

Коли ми пропонуємо допомогу дитині, краще не використовувати питання закритого типу, аби дитина не змогла обмежитися коротким «Ні!». Важливо закцентувати увагу на тому, що ви завжди готові допомогти. Таким чином учень не відчуватиме надмірного тиску з боку вчителя, не буде соромитися звернутися за допомогою.

5. Не кажіть: «Нумо я зроблю!»

Скажіть: «Я вірю, що ти можеш це зробити!»

Байдуже, скільки тобі років або в якій ситуації ти опинився, приємно чути, що хтось в тебе вірить! Будьте людиною, яка мотивує та надихає дітей, може приносити впевненість та радість. Діти мають відчувати підтримку з боку вчителя.

6. Не кажіть: «Я пояснювала тобі це вчора!»

Скажіть: «Ну ж бо розв’яжемо цю задачку інакше!»

Іноді з першого разу (а можливо, і з другого) учень не може засвоїти матеріал. Тоді потрібно не просто намагатися повторювати матеріал знову і знову, а спробувати знайти інший спосіб пояснення. Такий підхід може бути корисним на початку побудови стосунків з учнями, оскільки ви тільки починаєте  вчитися, як ефективніше спілкуватися одне з одним.

7. Не кажіть: «Мені вас розсадити?»

Скажіть: «Можливо, вам час зробити перерву та відпочити одне від одного?»

Така фраза має менш негативну конотацію та допоможе вам упоратися з ситуацією, коли учні зовсім розбешкетувалися та заважають слухати урок усьому класу.

8. Не кажіть: «Годі рюмсати!»

Скажіть: «Плакати не соромно!»

Мабуть, кожен учитель у своїй практиці викладання не раз зіштовхувався із ситуацією, коли дитина починає плакати просто серед уроку, не маючи змогу самостійно впоратися зі своїми емоціями. За допомогою такої фрази ви можете приділити увагу засмученій дитині, не зачіпаючи її почуття, і водночас ви не втрачаєте контроль над іншими дітьми, коли всю свою увагу приділяєте лише одному учневі.

9. Не кажіть: «Подивись, що ти накоїв!»

Скажіть: «Як ми можемо це виправити?»

Іноді не достатньо просто підштовхнути дитину до правильного розв’язання проблеми. Роздумуючи над різними варіантами виправлення неприємної ситуації, діти також практикують свої комунікативно-емоційні навички:  як попросити про допомогу, як спільно працювати над розв’язанням проблеми, як правильно домовлятися.

10. Не кажіть: «У вас є запитання?»

Скажіть: «Які запитання у вас є?»

Відкритий тип запитання змусить дітей замислитися над новою інформацією, сконцентруватися та сформулювати власні запитання.

11. Не кажіть: «Нічого страшного не трапилося!», «Все гаразд»

Скажіть: «Що ти відчуваєш?»

Для дорослого дитячі проблеми можуть видаватися зовсім не суттєвими, та для маленької людини навіть невеличка проблема може видатися цілою трагедією. Їй зовсім не здається «що все гаразд». І перший крок до заспокоєння — це, в першу чергу, зрозуміти, що саме ти відчуваєш.

12. Не кажіть: «Це зовсім не складно!»

Скажіть: «Ти впораєшся, навіть, якщо це і складно!»

Фрази «Це зовсім не складно!» або «Це насправді досить легко!» можуть не тільки не допомогти дитині почуватися впевненіше, а навпаки — спричинити сумніви в своїх силах: «Якщо ця проблема легка, а я не можу з нею впоратися, то на що я тоді взагалі здатний?». Гарний спосіб запевнити у власні сили дитину — зауважити, що навіть зі складними задачами учень може впоратися. Не забувайте про фразу-помічника «Я поряд. Ти можеш звернутися до мене, якщо тобі потрібна моя допомога».

13. Не кажіть: «Слухай мене уважно!»

Скажіть: «Я хочу тобі допомогти!»

Несуттєво, розмовляєте ви з учнем сам на сам, або намагаєтеся привернути увагу цілого класу, та часом діти зовсім припиняють вас слухати. Тоді важливо не втрачати рівновагу та дати зрозуміти дітям, що ви просто хочете їм допомогти.

14. Не кажіть: «Не розмовляй так зі мною!»

Скажіть: «Ну ж бо будемо добрими одне до одного!»

Сумна правда полягає в тому, що діти, чуючи грубі вислови або лайку десь на вулиці, можуть підхвачувати ці вислови та використовувати в своїй розмові. Не можна в такій ситуації соромити дитину. Натомість спробуйте доброзичливо вказати їй на очікувану поведінку в розмові.

15. Не кажіть: «Заспокойся!»

Скажіть: «Я тут, щоб допомогти тобі!»

Мабуть, не існує жодної людини, якій і справді б допомогла фраза «Заспокойся!». Скоріш за все ця фраза лише ускладнить ситуацію. Щоб допомогти дитині заспокоїтися, допоможіть їй сконцентруватися на диханні — воно повинно бути повільним та глибоким. Не забувайте нагадувати, що ви дійсно готові підтримати дитину у будь-якій ситуації.

Джерело: https://brschool-2.in.ua/?p=4131

Спілкування вчителя і батьків: як налагодити відносини?

 

Розглядаємо причини конфліктів та налагоджуємо доброзичливі стосунки між учителем та батьками учня.

Дуже добре, коли вчителю вдається порозумітися з батьками учнів і створити партнерську взаємодію. Тоді навчальний процес стає приємним та ефективним. А що ж робити, якщо діалог між учителем та батьками загострюється?

Щоб цього уникнути, слід знати причини конфліктів та моделі взаємодії між людьми. Розуміючи їх, легше ефективно комунікувати та впливати ситуацію, яка вже склалася. Перш за все, це збереже нерви й вчителю, й батькам. А ще й продемонструє учням ефективні моделі спілкування.

Причини конфліктів

1. Підвищена тривожність та роздратованість

Спілкуються не просто вчитель та батьки, а, в першу чергу, люди, кожен зі своїм настроєм. Буває, що роздратованість вчителя чи когось із батьків не пов’язана зі співрозмовником, але впливає на нього. Це може спричинити конфлікт.

2. Різні очікування

Для батьків їхня дитина - найкраща та найталановитіша. Завдання вчителя - навчати й об’єктивно оцінювати знання та навички учнів. Різні точки зору щодо успішності учня можуть призвести до ускладнення стосунків. Про спілкування вчителя з батьками, які переоцінюють власних дітей ви можете прочитати у нашій статті, присвяченій цьому питанню.

3. Комунікативні  бар’єри

На заваді доброзичливому спілкуванню вчителя з батьками учнів може стати авторитарність, схильність до узагальнювальних звинувачень та невміння сприймати критику. Батьки учнів можуть емоційно реагувати на будь-які зауваження щодо їхньої дитини.

4. Різні погляди на виховання

Погляди батьків на виховання дитини можуть відрізнятися від погляду вчителя. Зазвичай межі дозволеного дитині стають причиною непорозуміння: від вимог щодо правил дисципліни до оцінювання знань.

5. Неправильне тлумачення поведінки співрозмовника

Буває, що причини тієї чи іншої поведінки співрозмовника ми пояснюємо, виходячи з власного досвіду, та вигадуємо деталі, яких не існує, від причини запізнення батьків на зустріч із вчителем до закритої позиції під час спілкування.  

Моделі взаємодії

Чи ви замислювалися колись, як ми взаємодіємо один з одним? Чому інколи виникають непорозуміння та емоційне напруження? А справа ось у чому. Моделі взаємодії ґрунтуються на тому, що одна й та сама людина, коли перебуває  в певній ситуації, може діяти, відповідно до одного з трьох її станів, які суттєво різняться між собою. Видатний американський психолог Ерік Берн у своїй праці “Люди, які грають в ігри” виділяв у кожної людини незалежно від її віку три стани: Дитини, Дорослого та Батька/Матері.

• Стан Батька/Матері виражається повчальною інтонацією, критикою,  суворою цензурою, директивністю. А також стан Батька/Матері виконує ще й функцію сумління та піклування.  
• Стан Дорослого - позиція реаліста і практика, раціональності та самокритичності, дипломатичності й конструктивності.    
• Стан Дитини проявляється спонтанністю, емоційністю, егоїзмом, творчістю та вразливістю.

Проблеми у спілкуванні вчителя з батьками можуть виникнути, якщо вони перебувають у різних станах. Наприклад, вчитель спілкується з   позиції Дорослого, розраховуючи на конструктивне обговорення проблеми. Натомість хтось із батьків перебуває у стані Дитини та замість партнерського вирішення ображається або несерйозно сприймає слова вчителя.

Як налагодити доброзичливі стосунки з батьками учнів

1. Нами керує те, що ми не усвідомлюємо

Людині дуже складно, коли вона відчуває емоцію, але має її приховувати. Й чим менше ми усвідомлюємо це, тим легше нами маніпулювати. Проаналізуйте, що саме вас турбує у спілкуванні з батьками учнів. Які емоції ви відчуваєте під час такої розмови? Не дайте неусвідомленим емоціям зашкодити вашій роботі!

2. Психологічний захист

Психологічний захист - це запас енергії, яка допомагає долати стресові ситуації. А кожен запас треба поповнювати. Тож, щоб бути не тільки хорошим вчителем, а й отримувати задоволення від роботи, дбайте про свій психологічний захист. Для того, щоб поповнити життєву енергію, дозвольте собі насолодитися життям.  Спитайте себе, чого ви хочете, що може зробити вас щасливою людиною? Присвятіть час собі та своєму хобі. Дуже важливо –  вчасно припинити спрямовувати думки по колу та переключити свою увагу.

3. Уважно слухайте

Й мається на увазі не порада про те, як стати приємним співрозмовником та ставити правильні запитання. Вчитель має звернути увагу не тільки на те, що сталося чи про що було сказано. Зауважте, що залишилося поза межами розмови. Такі моменти можуть бути більш промовистими, ніж цілий виступ  батьків під час бесіди із вчителем. У розмові стає зрозуміло, на що спрямована увага батьків учня (наприклад, вони можуть цікавитися оцінками дитини й жодного запитання – про її взаємини з однокласниками, хоча саме на це добре було б звернути увагу).

Щоб не сталося, поважайте себе та оточуючих – навчайте дітей власним прикладом.

Джерело: https://naurok.com.ua/post/spilkuemos-iz-batkami-uchniv-chomu-vinikayut-konflikti-ta-yak-h-uniknuti

Якщо учню бракує мотивації до навчання

 

Якщо учню бракує мотивації до навчання

Мотивація — одна з найважливіших тем у шкільному житті. Нам важливо зрозуміти, про який вік ідеться. Якщо в перший клас школи дитина пішла з «навчальною мотивацією», якщо вона дозріла до школи, то завдання дорослих ‒ створити безпечні умови, зберігати баланс між підтримкою ініціативи, підтримкою того, що виходить, і контролем над помилками (дитина у змозі впоратися з напругою, якщо на одне зауваження вчителя, висловлене в коректній формі, припадає щонайменше три коментарі підтримки). У підлітковому віці мотивація закономірно знижується. Дитина долучатиметься до тієї діяльності, в якій вона бачить швидкий результат. У середній і старшій школі дуже важливо створювати «проєкти». Ми приймаємо версію, що здорова дитина, яка почувається в безпеці (а безпека — найважливіша умова), досліджуватиме нове (адже якщо страшно, то ми перестаємо досліджувати). Щоразу коли дитина спостерігає за результатами своєї діяльності, «святкує перемогу», в неї виробляється дофамін та закріплюється бажання досліджувати, пізнавати й робити наступний крок.

Причини зниження мотивації

1. Небезпека. Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію. Якщо людина перебуває у хронічному стресі або травматизації, страждає її довгострокова пам’ять. Багатьом дітям із дефіцитом цинку (цинк впливає на гіпокамп — частину мозку, що зберігає важливу інформацію) справді складно запам’ятовувати вірші та формули.

Причини страху дитини:

• боїться конкретного вчителя;

• пропустила базу, попередній матеріал і боїться проявити неуспішність;

• боїться помилитися (школа заточена на пошук помилок,

а не на винагороді за успіхи, тож наше завдання — навчити

дитину того, що помилятися можна, а також помічати успіхи

та докладені дитиною зусилля);

• страх перед конкретними однокласниками, які її дражнять;

• боязнь піти у шкільний туалет (їй легше саботувати школу, ніж

зізнатися в цьому).

2. Втома. На роботу мозку йде близько 20% енергії тіла.

3. Органічні причини — дислексія, СПАУ, різновиди ММД — усе це вважається «діагнозами». Таких дітей настільки багато, що це вже може вважатися варіантом норми. Способів корекції також дужебагато. Передовсім подивіться фільм «Зірочки на землі» (Taare Zameen Par — Every Child is Special).

4. Дитина опирається:

• шкільній системі (із жорсткими правилами й авторитарністю);

• авторитарному вчителю, який не викликає поваги;

• «мститься» школі, за те що не має вільного часу та часу на

себе;

• у підлітковому віці в період знецінення тимчасово може знецінюватися те, що доти було значимим;

• дитина чинить опір батькам, якщо батьки сфокусовані на

«зовнішній» успішності; пручається тиску, несправедливості,

«мститься» за образи та біль доступним для неї способом;

• чинить опір батькам, самооцінка яких залежить від успішності

дитини чи які самі перестали розвиватися;

• батьківському перфекціонізму.

5. Внутрішні причини:

• розчарувалася в тому, що може бути «успішною»;

• не вірить у себе;

• неуспішність — спосіб привернення уваги;

• не бачить сенсу в тому, що робить;

• дитина інтровертного типу, їй складно адаптуватися до групи;

• наслідки травматизації;

• таким способом проявляє ревнощі до старшого/молодшого

брата/сестри.

Мотивація не буває зовнішньою, вона визріває зсередини:

• коли безпечно;

• коли цікаво;

• коли є відчуття, що «я можу це застосувати»;

• коли «мої результати зауважують».

У будь-якої, навіть найбільш зневіреної в собі дитини є сильні сторони, тому важливо починати з них. Можна разом із дитиною прочитати про теорію множинного інтелекту Говарда Гарднера та знайти її провідний тип інтелекту. Можна доручити дитині стати тьютором, нести відповідальність за когось — це підвищує самооцінку і вмикає потенціал дитини. Є ще один секрет: постаратися побачити в дитині не її зовнішні прояви, а її потенціал (те, в кого вона може вирости, ту версію СЕБЕ, до якої вона може дорости), і поводитися з нею так, ніби вона вже це проявляє.

Джерело: Світлана Ройз «Ресурсна скриня» https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/resursna-skrynya.pdf

Анкетування "Самооцінка станів самотності"

 

Шановні учні 8 - 9 класів! Прошу прийняти участь в опитуванні "Самооцінка станів самотності". Прочитайте твердження та оцініть, наскільки часто ви переживаєте той чи інший стан, і оберіть відповідний варіант. Результати опитування в узагальненому вигляді будуть надані класному керівнику. Відповіді побачить лише соціальний педагог закладу. 

Анкетування знаходиться за покликанням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdh2F_jVsHN0UO0Wp9ifYSz_mUv1NARgRzsCgwy1zQfLCNRoA/viewform?vc=0&c=0&w=1&flr=0

Година психолога для учнів 9 - 10 класів "Небезпечні залежності"

 

Залежність – сильна непереборна хвороблива прихильність людини до чого-небудь.

Подумайте, від яких речей у людини може сформуватися залежність?

На жаль, в сучасному світі актуальними залишаються проблеми залежності людей від гаджетів, вживання психотропних речовин, розлади харчової поведінки тощо.

Адиктивна поведінка – поведінка, що характеризується непереборним бажанням переживати інтенсивні емоції за допомогою штучної зміни свого психічного стану внаслідок вживання деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних видах діяльності.

Чи бачили ви колись залежну людину? (від соціальних мереж, ігор, тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків…) Як вона себе поводила?

Стадії формування залежної поведінки

1.Психологічна

Психологічне бажання володіти предметом залежності. Людина сприймає її як щось необхідне, а сам предмет приносить все менше і менше задоволення через звикання. Відбувається поступове збільшення витрат зусиль і часу на залежну поведінку. Це виражається в збільшенні дози і частоти прийому у наркомана часу, проведеного за грою. При незадоволенні своєї залежності в людини погіршується настрій, панують негативні емоції, виникають конфлікти з оточуючими.

2. Синдром фізичної та психологічної залежності

Виникає, коли організм і психіка людини остаточно пристосовуються до залежної поведінки, і предмет залежності вже не приносить задоволення. Але якщо не вживати психотропні речовини в організмі стає наявними болючі дисфункції – абстинентний синдром. Якщо на цій стадії не почати лікування, то людина починає все більше вживати наркотики (або демонструвати інші форми залежності), відсторонюючись від усіх інших сфер свого життя. Система цінностей, життєві погляди руйнуються, як і відносини в сім’ї та в суспільстві.

3. Розумова та фізична деградація

Третя стадія починається, коли залежність починає завдавати сильну всебічну шкоду життю і здоров’ю хворої на залежність людини. Організм слабшає, відбувається безліч соматичних захворювань, що провокуються тією чи іншою формою залежності. Відносини з оточуючими людьми остаточно руйнуються, всі думки, поведінка людини підпорядковані оволодінням предмету, від якого вона залежить.

Яскравим прикладом залежної поведінки є Голум із фільму «Володар перснів».

Поміркуйте, як саме може вплинути залежна поведінка на такі сфери життя:

·        Відносини з родиною;

·        Побудова кар’єри;

·        Фінансовий добробут;

·        Здоров’я;

·        Спілкування з друзями;

·        Відпочинок, хобі;

·        Навчання;

·        Саморозвиток.

 

Міф чи реальність?

Прочитайте речення. Чи згодні ви з ними? Визначте, чи є кожне з них міфом чи реальністю?

1. Паління, вживання алкоголю, наркотиків допоможе відчувати себе модним, сучасним, дорослим, незалежним.

2. Вживати шкідливі речовини не так небезпечно, як кажуть.

3. Тютюн, алкоголь, наркотики допомагають розслабитись, відпочити, гарно провести час.

4. Не можна не підтримати компанію, в якій вживають всі.

5. Від одного разу нічого не буде.

6. Від паління, вживання алкоголю, наркотиків можна відмовитись в будь який момент.

 

1. Міф. Звичка вживати психоактивні речовини не додає здоров’я й авторитету, людину вважають безхарактерною. Нині у світі пропагується відмова від куріння, вживання алкоголю, наркотиків. У багатьох країнах за куріння в громадських місцях стягують штраф. Поява ранніх зморщок, жовтуватий наліт на зубах у курців, порушення працездатності, швидка втома ніколи не були і не будуть ознаками дорослої людини. Щоб швидше подорослішати, слід розвивати інтелект і набувати корисних навичок. Модно займатися спортом, вести здоровий спосіб життя.

2. Міф. Куріння і алкоголь — загроза здоров’ю та життю, причина багатьох хвороб серця, шлункового тракту. Хімічні сполуки цигаркового диму уражають сітківку ока, що може призвести до сліпоти. Під дією алкоголю порушується функція головного мозку, переоцінюються можливості й недооцінюється складність ситуації. Багато людей втрачає життя від необачних вчинків, здійснених під впливом алкоголю, від отруєння великими дозами напоїв, від хвороб, спричинених залежністю від уживання.

3. Міф. Куріння й алкоголь збуджують, а не заспокоюють діяльність нервової

системи, мозку, згодом пригнічують їх діяльність. Їх уживання не вирішує проблем, а спричиняє нові, пов’язані зі здоров’ям. Негативні почуття не зникають самі. Усі проблеми, суперечки, непорозуміння треба вчитися вирішувати, приймаючи зважені рішення.

4. Щоб бути насправді незалежним, самостійним у рішеннях і поведінці, слід формувати навички впевненої поведінки, доброзичливого спілкування. Шкідливими звичками нічого не довести, а здоров’ю можна зашкодити назавжди. Щоб підвищити самооцінку, треба вдосконалювати власні риси характеру, розвивати силу волі.

5. Міф. Не піддавайся тиску компанії. Ті, хто вмовляють закурити і випити всупереч твоїм бажанням, — несправжні друзі. Не слід боятися, що тебе більше не запросять у таку компанію чи глузуватимуть з тебе. Це вияв їхньої слабкості. Шукай компанію однодумців, які додержуються здорового способу життя.

6. Міф. Алкоголь з газованих напоїв засвоюється швидше, ніж з вина або горілки. Пляшка пива містить стільки само алкоголю, скільки чарка горілки. Отруєння психоактивними речовинами може виникнути вже після першого вживання.

7. Міф. Це самообман. Залежність виникає дуже швидко. Багато людей втратили здоров’я або навіть життя через залежність від вживання психоактивних речовин.

Чому важливо вміти сказати «ні»?

Вміння говорити «Ні» - це корисне вміння, яке є головною ознакою впевненої поведінки людини в ситуаціях небезпечної пропозиції. Володіючи достовірною інформацією, не складно відмовити незнайомій людині у небезпечній пропозиції. Набагато складніше відмовити другові чи компанії друзів у небезпечій пропозиції.

·        Використовуй метод «заїждженої платівки»: постійно повторюй своє «ні» знову і знову.

·        Скажи: «Ні! Мене це не цікавить!»

·        Відмовся продовжувати розмову: «Я не хочу більше про це говорити», запропонуй альтернативу або припини спілкування.

·        Детально поясни причину відмови, але не виправдовуйся, поводь себе впевнено.

·        Відповідай з гумором: «Мій собака мене не зрозуміє», або «Я б і радий, але Меркурій сьогодні в активній фазі – це ніяк не можливо».

Розгляньте ситуації і поміркуйте: що можна порадити підліткам та їх батькам? Як можна було вирішити проблеми іншим чином?

1.Андрію було складно спілкуватися з однолітками та заводити друзів. Учень гарно малював, захоплювався програмуванням, але не міг знайти друзів за інтересами.  Він хотів бути популярним серед однокласників, але однолітки не звертали на хлопця уваги. Коли в клас прийшов новий учень, Дмитро, Андрій почав спілкуватися з ним. Одного разу новий друг запропонував хлопцю «травку», зазначивши, що він зможе провести час гарно та краще спілкуватися з іншими. Хлопець погодився на пропозицію, почав дружити з компанією Дмитра – старшими за них хлопцями. Поступово Андрій почав погано вчитися, пропускати уроки, в нього погіршились стосунки з батьками. Його нові друзі почали вимагати гроші за «травку», оскільки вже наявні були борги. Пройшов рік. Хлопець зрозумів, що його життя неможливе без наркотиків.

2. Після народження молодшої сестрички Катя відчула нестачу уваги батьків. Вони думали тільки про Оленку, навіть про оцінки старшої доньки забували спитати. Натомість подарували їй новий комп’ютер – щоб гарно вчилася. Дівчина ніколи не казала батькам, що їй прикро через їх ставлення – через образу, та й думала, що вони вважають її хвилювання дрібницею. Одного разу Катя знайшла цікаву онлайн-ігру. В чаті вона вона зустріла нових знайомих. Дівчина почала робити успіхи, і разом з новими друзями кожного дня грала у вільний час. Спочатку Катя забула про свої  захоплення – малювання та плетіння з бісера, а потім перестала виконувати домашні завдання. Поступово дівчина почала прогулювати школу, забувала поїсти і все менше спала. Її хвилювали лише нові рекорди у грі. Коли мати чи батько просили її вимкнути комп’ютер і піти до ліжка,  Катя починала їм грубити та ображати їх, часто у разі невдач зривалася на малу сестричку, яка нібито завжди заважала грати. Через рік батьки разом з донькою звернулися до психолога.

Заповніть, будь ласка, анкету за покликанням:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfIsFUJ2kma7ATKJOp6U2Q3Mmv_Tv_E_psgAn4YCEoJKQy8hw/viewform?vc=0&c=0&w=1&flr=0