10 засобів вплинути на бажання підлітка вчитися

.

Процес мотивації дитини до навчання - це щоденна робота дорослих, в першу чергу батьків. Це постійне психологічне включення в життя дитини, в її інтереси і прагнення. У даній статті ми розглянемо 10 основних способів, які допоможуть батькам вплинути на бажання підлітка вчитися.

1. Забезпечте вашій дитині навантаження відповідне її реальним можливостям. Як довго б у вас вистачило запалу і мотивації намагатися дострибнути до планки, яка встановлена ​​об'єктивно вище ваших можливостей? Щоб ви відчували працюючи на межі своїх сил кожен день? А якби при цьому ви ще й постійно відчували б, що не виправдовуєте очікування своїх близьких? Пам'ятайте, дитина це насамперед особистість, а не об'єкт для задоволення ваших амбіцій. Якщо небажання дитини вчитися обумовлено дуже високим навантаженням - його необхідно знизити і надати можливість для дотримання балансу між відпочинком і навчанням.

2. Попіклуйтеся про наявність необхідних мікроелементів в організмі вашої дитини, які пов'язані з навчальною діяльністю. Одна з причин, по яким підліткам важко вчитися, - дефіцит йоду. Йод не виробляється в організмі, не накопичується, він кожен день повинен надходити з їжею і витрачатися на синтез гормонів щитовидної залози. Ці гормони регулюють роботу всіх систем організму, в першу чергу, центральної нервової системи. Дефіцит гормонів - знижується пам'ять, погіршується наочно-образне мислення, розсіюється увага. Підліткам йоду потрібно більше, так як у них дуже висока швидкість всіх обмінних процесів. Одна з причин ліні і стомлюваності - це знову-таки брак йоду, який визначає не тільки інтелектуальну працездатність, але і фізичну. Використовуйте йодовану сіль. І добре б проконсультуватися з лікарем за допомогою яких препаратів і в якому дозуванні можна заповнити потребу організму в йоді.

3. «Прив'яжіть» інтереси вашої дитини до того чи іншого шкільного предмету. Захоплюється комп'ютерами - запишіть на комп'ютерні курси. Подобається хімія - придбайте спеціальну літературу і ставте разом досліди в домашніх умовах. Любить експериментувати в одязі - віддайте на гурток стилю і дизайну. Легко дається вивчення іноземних мов - дивіться фільми в оригінальній озвучці і відвідуйте мовні табори. Підштовхніть дитину до того, щоб вийти за рамки шкільної програми і дізнатися про предмет її інтересу побільше. Інтернет на допомогу - читайте щось, що покаже школяреві його улюблений предмет з іншого боку, ходіть разом на публічні лекції, виставки щодо цікавої дитині тематиці. А після обов'язково обговорюйте враження.

4. Допоможіть відчути вашій дитині практичну користь від навчання вже сьогодні. Підліток хоче жити, а не готуватися до життя. Пам'ятайте, що рушійною мотивацією до процесу навчання є інтерес до нього, розуміння, навіщо воно потрібно і задоволення від проміжних результатів. Щоб це сталося важливо так організувати життя навколо предмета пізнання, щоб ця діяльність не обмежилася гуртком, книжкою чи репетитором. Це повинне бути справжнє життя - з емоціями, з працею, з подоланням перешкод, з реальною діяльністю, відповідальністю і результатом, оцінюваним ровесниками і експертами. Підліток повинен усвідомити цінність навчання. Сам. По справжньому.

5. Підтримуйте всі пізнавальні прагнення вашої дитини. Не залишайте жодне питання дитини без відповіді. Ніколи не відмахуйтесь від її «чому», незалежно від вашої зайнятості. Використовуйте будь-які джерела для натхнення: навколишнє середовище, автобіографії великих людей, досвід друзів і знайомих, які досягли успіхів у області, що цікавить дитину. Детально і з цікавістю відповідаючи на всі її питання, ви формуєте в дитини установку, що процес пізнання нового - це цікаво, важливо, і ви, як батьки, це заохочуєте.

6. Цікавтеся атмосферою в школі, де вчиться ваша дитина. Вже давно відомий той факт, що дитина може успішно вчитися тільки там, де вона відчуває себе в безпеці. Дослідження показали, що чим комфортніше психологічний клімат в класі, тим вище успішність його учнів. Під шкільним психологічним кліматом мається на увазі цілий комплекс параметрів. Серед них - стиль спілкування між дітьми і педагогами, ставлення учнів один до одного, задоволеність вчителів своєю роботою і їх очікування щодо успіхів учнів. Тому рука батьків повинна постійно лежати на пульсі і моніторити психологічний стан вашої дитини в зв'язку з атмосферою в школі. Для цього, як мінімум, відвідуйте батьківські збори і розмовляйте зі своєю дитиною не тільки про оцінки і домашні завдання, а й про те, як складаються її стосунки з вчителями та дітьми в класі, щоб вчасно підказати, захистити або підбадьорити.

7. Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки вашої дитини. І не порівнюйте успіхи дитини з братами - сестрами або однокласниками. Запам'ятайте: у будь-якій ситуації ви - її союзник. Обов'язково хваліть за хороші оцінки - створюйте позитивне підкріплення. Про погані цікавтеся: що завадило зробити краще. Потрібна допомога - допоможіть, але в рамках розумного. Погодьтеся, «допоможи» і «зроби за мене» - різні речі. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю.

8. Дозвольте вашій дитині не на словах, а на ділі відчути "принадність" низькокваліфікованої праці. Так-так, в цьому випадку часто допомагає трудотерапія. Наприклад, влітку можна дати вашій дитині можливість попрацювати розповсюджувачем рекламних листівок або кур'єром. Як годиться - 8 годин на день і зі стандартною (смішною) зарплатою. - Хочеш синку / дочка так все життя працювати і копійки рахувати? - Можеш більше не вчитися. А далі - нехай думає. Багатьох такий досвід дуже "протвережує" і мотивує взятися за голову.

9. Стати особистим прикладом людини, яка любить вчитися. Діти дивляться на нас і, свідомо чи ні, копіюють нашу поведінку і привласнюють наші цінності. Нехай ваша дитина бачить, що ви постійно прагнете до отримання нових знань, розширення свого досвіду, підвищення кваліфікації та вдосконалення різних навичок. А головне, що все це приносить вам задоволення і безпосередньо впливає на якість вашого життя. Станьте прикладом в тому, що ви хочете домогтися від вашої дитини.

10. Подбайте про себе і зберігайте внутрішній спокій. Тільки внутрішньо урівноважений дорослий може служити позитивним прикладом і надійною опорою для своєї дитини, надихнути її і змусити повірити в свої сили, допомогти прожити непростий період підліткового віку. Намагайтеся не думати про глобальні катастрофи в перспективі: «стане наркоманом», «піде працювати двірником і т.д.» Розглядайте кожен конкретний день, плюси і мінуси вашого спілкування сьогодні. І обговорюйте їх, зберігаючи повагу один до одного.

І пам'ятайте, школа рано чи пізно закінчиться, а ваші відносини з дитиною на все життя ...

Світлана Вавілова.

Джерело: https://www.facebook.com/emcss2015/

Чому потрібен патронат?

 

Щороку в українських судах розглядається близько 10 тисяч справ щодо позбавлення батьківських прав, і близько 80% з цих справ задовольняються, тому діти потребують сімейного влаштування" - слова Лариси Стриги з МБО "Партнерство "Кожній дитині", які допомогли узаконити послугу патронату в 2016 році.

Патронат – це соціальна послуга, яку надають дитині, поки фахівці соціальних служб працюють з її батьками. Це означає, що процес розлучення із сім’єю буде для неї менш травмуючим. Адже послуга патронату надається в домашніх умовах, є короткотривалою (до 6 місяців) та орієнтована на потреби дитини.

Патронатні вихователі здійснюють догляд, виховання та реабілітацію дитини та водночас підтримують зв’язок з рідними. Перш ніж надавати цю послугу вони проходять співбесіду та навчання з 12 занять, яке стосується як самої послуги, так і виховання дітей, а ще роботи у міждисциплінарній команді фахівців, якою і є патронат.

Переваги патронату над інституційним доглядом.

Чи знаєте ви куди потрапляють діти, коли їм небезпечно знаходитися у своїй родині?!Спочатку за цією дитиною приїжджають незнайомі люди і забирають в лікарню, там вона перебуває, як правило, від 3-х до 7 днів. Потім потрапляє в притулок на невизначений термін.Чому невизначений? Бо в цей час команда фахівців допомагає біологічним батькам поліпшити їхнє становище, аби наприкінці цього процесу дитина до них таки повернулася.

Врятувати дитину від інтернату: три успішні історії, які варто масштабувати в Україні. Або ж навпаки – починається процес позбавлення батьківських прав та пошуку нової сімейної форми виховання (усиновлення, опікунство, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу).

Якщо ж такої не знаходять, то дитину поміщають в інтернатний заклад. Ці заклади постійно змінюються (наприклад, дитині виповнилося 7 років, а заклад для дошкільнят). В цей перелік може додатися ще перебування у психіатричній лікарні. Вже після закладу дитина вступає у ПТУ (проте далеко не в кожне, бо, як правило, такий заклад повинен мати гуртожиток із кухнею та санвузлом, та можливістю приймати дітей, які мають психічні порушення чи інвалідність). Після 18 років дитині держава нічого вже не винна, і залишається розраховувати тільки на свої сили. Якщо ж дитина мала групу інвалідності, то їй можуть запропонувати путівку в будинок для престарілих.

Наявність в громаді послуги патронату дозволяє скоротити цей складний шлях дитини та стати ланцюжком між рідною або новою сім’єю. Тобто дитина після вилучення з біологічної сім'ї одразу потрапляє у патронатну сім’ю, а після неї повертається або до батьків, або до нової сім’ї.

Саме так має реалізовуватися право дитини на сім’ю згідно Конвенції прав ООН.

На превеликий жаль в м.Енергодар відсутня послуга із термінового влаштування дітей, які не мають статусу позбавлених батьківських прав.

Тому, Енергодарський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ЗАКЛИКАЄ небайдужих громадян, які готові поділитися сімейним теплом з дітьми, які мають ризик залишитися без батьківського піклування та потребують тимчасової підтримки  до співпраці за адресою : м.Енергодар, вул. Козацька 17,  каб.№3,  тел.: 6-19-54, 066 153 4739 – Ірина Олександрівна.

Локдаун з дітьми: позитивний підхід

 

Новий локдаун - це випробування навіть для найміцнішої сім'ї. Трохи полегшити цей період допоможуть наступні кроки:

- Розкажіть дитині, якої поведінки ви від неї очікуєте. Під час пояснень вживайте позитивні фрази: "Прибери, будь ласка, іграшки" заміст "Що за безлад!".

- Хваліть дитину, якщо вона добре поводиться. Ваші слова або дрібні подарунки засвідчать дитині, що її вчинок помітили та оцінили.

- Не переходьте на крик. Так, іноді утриматися важко, але підвищений тон тільки додасть стресу. Намагайтесь спокійно донести свою позицію, звертайтесь до дитини на ім'я.

- Підліткам особливо потрібен контакт з друзями, тому допоможіть їм залишатися на зв'язку. Заздалегіть обговоріть це питання і виберіть зручний час, який дитина буде витрачати на месенджери та соцмережі.

- Будьте реалістами та не очікуйте, що дитина постійно буде чемною та слухняною, проте попросити її не галасувати впродовж важливої онлайн-зустрічі - реально. 

Як захистити дитину від стресу?

- Обмежте обсяг новин про COVID-19, які ви обговорюєте перед дітьми.

- Налаштуйте на смартфоні дитини екранний час (його можна навіть додати в розпорядок дня) та батьківський контроль.

- Використовуйте прийнятні новини як інструмент навчання: розкажіть дитині про подію й разом обговоріть її зміст.

- Щоб дитина відчувала зв'язок з друзями та родичами, заохочуйте відеодзвінки. Інший гарний варіант - записати екскурсію по своїй кімнаті для бабусі або у відео розповісти двоюрідному брату про нову домашню тварину. 

Протидія домашньому насильству над дітьми в умовах дистанційного навчання

 

Пропоную ознайомитись із матеріалами громадської правозахисної організації Ла страда - Україна: "Протидія домашньому насиллю над дітьми в умовах дистанційного навчання". Інформацію розроблено в двох варіантах, для дітей та для педагогів.

Інформація для дітей

Інформація для педагогів

Джерело: https://la-strada.org.ua/biblioteka

Відеолекторій "Тютюнопаління і організм людини"

 Пропоную переглянути відео, присвячені проблемі тютюнопаління: оглянуто дію паління на організм та засоби, як кинути палити.

Ваше здоров'я у ваших руках! Бережіть його!

Підлітки і правопорушення

 

На сьогоднішній день проблема правопорушень неповнолітніх є і залишається гострою проблемою українського суспільства. Оскільки школа має здійснювати виховний вплив на здобувачів освіти, розглянемо роль класного керівника в системі профілактики правопорушень серед учнівської молоді.

Діяльність класного керівника покликана урізноманітнювати та пожвавлювати виховну роботу в класі, особливо в колективі старшокласників, спрямовувати її на диференціацію та індивідуалізацію виховання, на ширший і глибший вияв здібностей та уподобань школярів. Класний керівник – це педагог, який постійно спілкується з учнями свого класу, різнобічно впливає на на них, сприяє формуванню певних навичок, цінностей, установок, поведінки. Тому роль класного керівника як авторитетної особи, взірця для наслідування є особливо важливою під час планування профілактичної роботи в закладі освіти.

Для успішного проведення профілактичної роботи варто здійснювати її комплексно, систематично, в співпраці із адміністрацією та спеціалістами психологічної служби закладу:

 Вчасне виявлення проблеми дозволить більш ефективно подолати її. Якщо у вашому класі з’явилася дитина із девіантною поведінкою, вчасно повідомляйте про це адміністрації закладу, спеціалістам психологічної служби. В школі щомісячно проводяться засідання Штабу з профілактики правопорушень, на яких обговорюються проблеми дитячої злочинності, правопорушень тощо, розглядаються питання щодо постанови дітей на облік (внутрішкільний чи у групу ризику). Таким чином, роботу з певною дитиною буде сплановано згідно до її потреб, і вона здійснюватиметься комплексно із залученням спеціалістів, міських організацій (ювенальної превенції, служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді).

Важливою є і співпраця з батьками учнів.

Як спілкуватись з дітьми з девіантною поведінкою?

1.Звертайте увагу на позитивні якості дитини, помічайте навіть маленькі успіхи.

2. Замість того, щоб віддавати накази, поводитись авторитарно, спробуйте провести бесіду з дитиною, розпитати, як вона живе, чому має таку поведінку, що її не влаштовує, що викликає труднощі.

3. Запобігайте упередженого ставлення до дитини, допомагайте їй формувати позитивний образ в очах оточуючих, розкрити свій потенціал.

4. Залучайте дитину до виконання громадських доручень, громадського життя класу, позашкільної і гурткової роботи. 

5. Якщо ви бачите, що дитина перевіряє межі дозволеного, провокує вас на певну емоційну реакцію на її поведінку, намагайтесь зберігати рівновагу, спокійно донесіть до дитини, чому саме її поведінка є недоцільною.

Можна виділити чотири типа учнів правопорушників:

До першого типу правопорушників – конфліктно-ситуативного з

переважаючою позитивною спрямованістю – відносяться неповнолітні,

формування особистості яких проходило в позитивному середовищі. У таких підлітків переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні. У них спостерігаються здебільшого соціально корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Звички до безцільного проведення часу майже не виражені. Для цього типу правопорушників характерними є попередня морально-позитивна поведінка, середня якість діяльності мислення й самоорганізації, сумлінне ставлення до навчання,  відносно висока працездатність. Вони – члени колективу класу, не ізольовані. Потрапляючи до групи правопорушників, тримаються незалежно, часто з ними не рахуються, проте такі особи відіграють роль виконавців. Такі неповнолітні правопорушення вчинили вперше, випадково, всупереч загальній спрямованості особистості. Це стало можливим головним чином унаслідок ситуації. У виборі варіанта поведінки велику роль відіграють легковажність, помилкова оцінка дій та їх наслідків, поєднана із самовпевненістю. Підлітки розкаюються у вчиненому. До цієї групи слід віднести і неповнолітніх, які вчинили правопорушення внаслідок сильного душевного хвилювання і стресового стану. Проте навіть якщо правопорушення має поодинокий характер і є випадковим у процесі формування особистості, воно завжди виступає як ознака, що свідчить про недоліки морального й емоційно-вольового виховання індивіда.

До другого типу правопорушників - неврівноважено-ситуативного з

незначною негативною спрямованістю - віднесено учнів, особа яких

формувалася у середовищі з невеликими відхиленнями. У них найбільше

розвинуті матеріальні потреби. Вони віддають перевагу особистим інтересам

перед колективними, але правомірні можливості їх реалізації обмежені.

У правопорушників цього типу, як правило, спостерігаються звички

догідливості, безцільного проведення часу, бродяжництва. Моральні елементи їх свідомості є досить невиразними. Це учні з відносно середньою якістю діяльності, мислення і самоорганізації, низьким інтересом до навчання, середньою працездатністю. Нестійкість поведінки і безволля приводять таких неповнолітніх до групи з негативною спрямованістю, де

вони виступають у ролі виконавців. Для учнів цього типу вчинення правопорушення можливо з урахуванням нестійкості їх спрямованості, але

воно є ситуативним з точки зору приводу і обставин його вчинення. Вони

вперше вчинили правопорушення, хоча окремі з них вже допускали

протиправні проступки під впливом конфліктної чи іншої несприятливої

життєвої ситуації, яка раптово виникла, займалися бродяжництвом, вживали

спиртні напої, доставлялися в органи внутрішніх справ.

Поведінка таких учнів залежить від мікросередовища, яке відіграє не

останню роль у вчиненні ними правопорушень, або викликається

престижними, пристосовницькими до мікрогрупи мотивами, прагненням

«гострих почуттів». У боротьбі мотивів їх безпосередні потреби виявляються

сильнішими, ніж моральні почуття й наміри, і моральні мотиви реалізуються

вже тільки у вигляді жалю з приводу вчиненого. У них виникає почуття

страху перед несприятливими наслідками непокори, намагання уникнути

покарання. Після вчиненого правопорушення у підлітків з’являється часткове

розкаяння, хоч не завжди глибоке, оскільки вони виправдовують мотиви

своїх негативних дій і вчинків.

Третій тип правопорушників - нестійкий з переважаючою

негативною спрямованістю - становлять неповнолітні, які формувалися в

несприятливому, суперечливому середовищі. Вони схильні до вживання

спиртних напоїв, паління. У таких школярів спостерігається розрив між

особистими інтересами і громадським обов’язком, правомірні можливості

задоволення інтересів обмежені.

Учні цього типу прагнуть до самостійності. Вони агресивні, часто

влаштовують бійки, наслідують негативні звички дорослих осіб. Моральні

установки деформовані, тверді переконання і глибокі почуття відсутні.

Їм притаманні відносно низькі якість мислення і самоорганізації,

формальне, недбале ставлення до навчання, низька працездатність. Вони

практично ізольовані від позитивного впливу колективу, характеризуються

конфліктністю у відносинах з ним. Уміють легко пристосовуватися до умов,

не змінюючи при цьому своїх установок та ціннісних орієнтацій. Рідко

виступають як лідери, але часто є ініціаторами вчинення правопорушення. У

групі з протиправною спрямованістю вони додержуються принципу «постою

сам за себе». Це – опора лідерів групи. Вчинювані ними правопорушення є

наслідком переважаючої негативної спрямованості, моральної деформації.

Такі неповнолітні перебувають на обліку в поліції, виправдовують свою та

чужу протиправну поведінку.

Представники цього типу не досягли рівня загальної негативної

спрямованості, але їх попередня поведінка характеризується неодноразово

вчинюваними проступками, аморальними проявами. У таких учнів

відзначається слабовільність, внаслідок чого вони нерідко вчинюють

правопорушення під впливом більш «досвідченого» й активного учасника

групи чи дорослого організатора або підмовника. Іноді вони самі виявляють

дезорганізаторські тенденції, схильні до швидкої реалізації миттєвих потягів,

відзначаються імпульсивністю дій. Ці особи вчинюють правопорушення

ситуативно: місце, час, характер, наслідки вчинюваного ними

правопорушення багато в чому залежать від нестійкості особистості і

конкретної ситуації.

Ці підлітки емоційно байдужі, грубі у ставленні до близьких їм людей,

мають нахил до ризику і створення конфліктної ситуації, розгальмовані,

егоїстичні й марнославні, характеризуються надмірною претензійністю.

Найчастіше це єдина дитина в сім’ї. В одних ситуаціях у них спостерігається

підвищене прагнення до самостійності, нетерпимість до опіки, в інших же

вони виявляють вражаючу безпомічність, страх і тривогу. Серед них є й такі,

для яких характерна спрямованість на спілкування. Ця потреба виявляється у

прагненні весь вільний час проводити серед однолітків.

Протиправна поведінка у представників даного типу може не

відповідати їх планам, бути, з їх точки зору, ексцесом, «прикрим

непорозумінням». У таких правопорушників відхилення від норм поведінки

зумовлюється нестійкістю останньої і, як правило, залежить від ситуації, від

впливу колективу школи, педагогів, батьків, неформальної групи.

У них іноді з’являється бажання виправити свою поведінку. Вони

недооцінюють невідворотність покарання, що полегшує прийняття рішення

про вчинення правопорушення.

До четвертого типу правопорушників - стійкого з негативною

спрямованістю - відносяться учні, особистість яких формувалася у досить несприятливому середовищі. Їх життя проходило в атмосфері сімейних

конфліктів і безладдя, в оточенні дорослих, які систематично вживали

спиртні напої, не мали необхідного мінімуму знань і навичок виховання

дітей, використовували антипедагогічні методи і прийоми, не контролювали

їх поведінку. Це неповнолітні із складною аморальною системою поглядів,

інтересів і потреб, які не вперше вчинюють правопорушення за

переконанням і вже притягалися до відповідальності, перебувають на обліку

в міліції.

У таких підлітків примітивні й низькі потреби, відсутні колективні

інтереси, а особисті не відповідають правомірним можливостям їх

задоволення. Простежуються звички до безцільного проведення часу,

споживчого способу життя, «вуличного» фольклору. Яскраво виражена

деформація моральних устоїв, як правило, послаблено почуття сорому,

спостерігаються грубість, жадібність, невитриманість у поведінці, а іноді й

жорстокість. Визначальними для них є байдужість до переживань інших осіб;

неприязнь до позитивного середовища; перекручені уявлення про сміливість

і товариськість; агресивність, егоїзм. Протиправні вчинки позначені

зневажанням їх наслідків.

Це учні з низькою якістю навчання і самоорганізації, низькою

працездатністю, які позбулися інтересу до навчання. Вони ізольовані від

колективу школи, протиставляють себе йому, намагаються вплинути на

останній відповідно до своїх ціннісних орієнтацій. Це найчастіше лідери

протиправної групи, навколо яких групуються інші її члени. Як правило, для

вчинення правопорушення вони не просто використовують ситуацію, а іноді

й активно її створюють.

Правопорушення у неповнолітніх цього типу є наслідком загальної

негативної спрямованості, яка не досягла, проте, рівня злочинної установки

особистості. Протиправні вчинки у них знаходять підтримку в аморальних

переконаннях. Вони бравують скоєними правопорушеннями.

Практика свідчить, що «чисті» типи зустрічаються дуже рідко,

найчастіше особі різною мірою притаманні характеристики кількох з них, їх

зіставлення дозволяє зробити висновок про те, до якого типу можна віднести

правопорушника. Безумовно, між визначеними типами немає чітко

окреслених меж, поділ має умовний характер. Склад кожного типу рухливий,

він залежить від ефективності запобіжно-виховної роботи у школі й поза

нею.

Форми профілактичної роботи з учнями

1. Художнє кіно, перегляд відеороликів з подальшим обговоренням на дану тематику (дія шкідливих звичок, відповідальність неповнолітніх, соціальні ролики).

2. Диспут, що дозволить дітям удосконалити навички самостійного оцінювання своїх суджень, аргументації поглядів, правильного ведення дискусії, сприймання протилежної думки, набути нових правових знань, подолати помилкові уявлення.

3.  Правові вікторини.

4. Рольові ігри: запропонуйте учням відтворити певні ситуації, що допоможе подивитись на проблемні явища з іншого боку, обговорити, як треба діяти в тій чи іншій ситуації.

5. Мозковий штурм. Дітям дозволяється висловлювати всі ідеї, які приходять їм на думку, навіть фантастичні – без критики та обговорення. Надалі всі думки систематизуються, оцінюються.

6. Метод сценарію, який полягає у моделюванні майбутнього, наприклад: «Як ви уявляєте собі Конституцію через 10 років?».

7. Створення ментальних карт (мапи думок). Це візуалізація мислення. Спочатку виділяється основне поняття, від якого відгалужуються ідеї, завдання, кроки, необхідні для реалізації певного проекту або задумки. Не рекомендується використовувати традиційні таблиці і схеми, тоді як важливо підходити до створення ментальної мапи творчо. Можна додавати малюнки, асоціації, плани.

8. Метод вивчення проблемних ситуацій. Учням надаються ситуації, взяті з життя, і пропонується оцінити їх та подумати, як можна було б змінити поведінку людей, знайти альтернативне вирішення проблеми.

Джерело: https://naurok.com.ua/rol-klasnogo-kerivnika-schodo-profilaktiki-pravoporushen-sered-uchniv-klasu-83039.html

Каравайко В.Л. "Превентивне виховання та профілактика негативних явищ в учнівському середовищі" (Чергнігівський будівельний ліцей). 

Як стати більш успішним у навчанні: поради для учнів

 

Вчитися - нелегка праця. Щодня доводиться відвідувати заняття, запам’ятовувати величезну кількість нової інформації, вести конспекти, відповідати на питання вчителів і писати контрольні роботи. А вдома навалюються домашні завдання, величезні параграфи з незавжди потрібною і зрозумілою інформації, маса письмових завдань, вірші, лабораторні, реферати. А якщо додати величезну кількість гуртків і репетиторів, то зовсім не дивно, що при такому графіку не багато школярів витримують такий ритм життя, хтось починає прогулювати уроки, не виконувати домашні завдання.

1. Правильно постав задачу! Не думай, як змусити себе вчитися, а думай, як почати добре вчитися. Не примушуй себе (підсвідомість буде чинити опір насильству), а плануй! Постав мету отримати в семестрі по предмету "Х" на бал більше, ніж зараз, і підсвідомість тут же знайде шляхи вирішення цього завдання.

2. Знайди мотив (причину, стимул) вчитися добре. Мотивація може бути різна: найчастіше це якась перспектива (приз). Вона може бути близькою (Після вдало складених іспитів я поїду в табір) або довгострокової (Ось вивчусь і стану президентом!). Мотивація у кожного своя.

3. Облаштуй робоче місце. Банально, але факт. Можливо, лежачи на дивані з планшетом приємніше займатися, але доведено, що в лежачому положенні людина розуміє і запам’ятовує гірше і повільніше, це пов’язано з фізіологією.

4. Зміни стиль одягу. Природно, одяг сам по собі не може змусити вчитися, але стиль може. Одягни на себе стиль хорошого учня акуратно і строго. Спробуй, і ти відчуєш зміни як з боку оточуючих, так і всередині себе.

5. Перетвори нудне в творче! Наприклад, скористайся методом асоціативних карт. Це стосується ведення конспекту: записуй лекцію або параграф не суцільним текстом, а використовуй кольорові ручки, маркери, цитати, таблиці, схеми і замальовки. Тим самим ти перетвориш нудну лекцію в захоплююче заняття, легше запам’ятаєш інформацію і розвинеш своє креативне мислення. Використовуй метод асоціацій при запам’ятовуванні, сприймаючи текст не буквально, а через аналогії. Ну, наприклад, назву ліків Ереспал проведи через асоціацію Ерік спав (на лекції)

6. Заохочуй себе за успіхи.

7. Найважче почати. Лінь не дає зробити перший крок. Іноді завдання займає всього 15 хвилин, але ти знаходиш купу відмовок, щоб його не починати. Зрозумій, поки ти відтягуватимеш час початку роботи, ти посилаєш в мозок негативні емоції. В результаті, крім втрати часу, отримуєш поганий настрій, а завдання все одно доведеться виконувати

8.Вчися добре з першого дня! На підйомі новизни після відпочинку з’явиться режим і звичка, які допоможуть надалі.

9. Роби більше в класі, щоб менше робити вдома.

10. Влаштуй змагання. З батьками, з друзями. Можна навіть посперечатися.

11. Плануй свій день. Чітко розділяй час на навчання і на відпочинок.

12. Розвивай силу волі. Вона стане в нагоді не тільки в навчанні.

Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення

незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в

довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну

інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй

визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть

тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

Джерело: http://www.33school.org.ua/bezpeka-ta-dopomoga/944-shche-raz-pro-pravila-dorozhnogo-rukhu

http://www.school45.in.ua/schoolboy-advice/

Як допомогти дитині організувати своє навчання під час карантину?

Сучасний світ ставить перед нами все нові виклики. Одні з основних навичок, які будуть актуальними для професій майбутнього: гнучкість розуму та самоорганізація. Необхідність залишатися на карантині можна розглядати, як гарну можливість розвинути у наших дітей навички самоорганізації. Чим можуть допомогти батьки?

   Плануємо

   Донесіть до дітей думку, що, незважаючи на те, що вони тепер знаходяться вдома, їм все одно будуть надходити домашні завдання, які необхідно виконувати вчасно. Оскільки ваша дитина звикла до структурованого шкільного навчання, бажано продовжити дотримуватися певної структури для вашої загальної зручності.

   Розробіть план завдань на день, і хоча б умовний домашній розклад. Це допоможе  дитині зорганізуватися, а ще розвивати навички тайм-менеджменту. Підключіть до планування дітей - їм буде простіше дотримуватися розкладу, в створенні якого вони брали участь самі.

   Слід дотримуватися і режиму дня: прокидатися і лягати спати бажано як зазвичай. Розкажіть дитині, що важливо працювати кожен день, дивитися список онлайн-завдань, читати передбачену планом навчання літературу, поясніть, чому це важливо.

    Комфортне робоче місце

    Допоможіть дітям створити власний робочий простір: за обіднім столом, у власному ліжку або в затишному кріслі у вітальні. Іноді зміна локації допомагає переключитися і позбутися нудьги.

      Вчимо організовуватися

   Навчіть дитину дотримуватися порядку на робочому столі. Це необхідна умова. По-перше, бардак розсіює увагу. По-друге, більше часу йде на пошуки необхідних предметів, які повинні бути під рукою. Прибравши все зайве, можна зручно розкласти зошити, книги і все, що потрібно для виконання завдання.

   Переконайте дітей відкласти мобільний і відключитися від соцмереж на час занять. Ніщо так не відволікає від роботи, як месенджери, мобільні ігри та інші розваги смартфона. На час підготовки до занять можна встановити режим «Не турбувати». А, якщо виконуєте завдання на комп'ютері – закрити вкладки браузера із соцмережами.

   Покажіть дітям як розставляти завдання за складністю. Доцільно починати з більш складних предметів чи завдань, чергувати письмові з усними, не забувати звірятися з розкладом на день. Зручно користуватися таймером для контролю за часом. Дитина вчиться керувати часом, встановлювати дедлайни і дотримуватись їх.

   Психологи вважають, що діти з другого класу в стані сам контролювати свої навчальні завдання. Пояснюємо важливість дотримуватися розкладу, вчитися кожен день, робити все вчасно, не перескакувати через теми, не відволікатися, не переходити на сторонні сайти. Складаємо графік навчання,   і кажемо дитині, що якщо їй щось незрозуміло чи потрібна допомога, ви завжди поруч. І потім не втручатися.

    Вчимо працювати з інформацією

   Один з предметів, який викликає найбільші труднощі - математика. В умовах карантину дітям буде необхідно самостійно розбирати нові теми, що теж для них складно і нове, як процес. Найчастіше учні зовсім не читають параграфи з теорією, обмежуючись інформацією, отриманою від вчителя на уроках. У ситуації карантину необхідно навчити дитину самостійно засвоювати новий матеріал. Існує алгоритм трикратного читання тексту, який дозволяє більш якісно засвоїти матеріал предмета.

   Після першого прочитання тексту потрібно відповісти на питання: «про що цей параграф?».  Дитина повинна «переварити» прочитане і зрозуміти основний зміст. Чим коротше і точніше його формулювання - тим краще. Під час другого читання тексту знаходимо основні думки в ньому, орієнтуючись на «ключові слова» - це слова, які несуть в собі основний зміст тексту. Маючи список ключових слів, потім не важко пригадати зміст всього тексту. Підкреслюйте їх в тексті, а ще краще - виписуйте. Третє читання - контрольне. Ще раз читаємо, звертаючи особливу увагу на ключові слова. Після вивчення теоретичної частини розгляньте всі вирішені в параграфі приклади і завдання. І нарешті, необхідно відповісти на контрольні питання, розташовані в кінці параграфа. Якщо дитина не може відповісти, треба повернутися до тексту і знайди відповідь на це запитання. Після цього учень готовий приступати до самостійного вирішення завдань по темі.

   Підтримайте дитину, опрацюйте за вказаним алгоритмом один параграф разом з нею. Далі, коли вона навчитися обробляти нову інформацію, дозвольте робити це самостійно.

   Робимо перерви

   Протягом шкільного дня у дітей є можливість перепочити під час перерв, або поки вони чекають, коли інші діти закінчать свою роботу. Не забувайте дозволяти їм робити такі ж перерви, коли вони займаються вдома. Якщо дитина не може впоратися з якимось завданням, 15-хвилинна перерва може все змінити на краще. Під час перерви дайте можливість дитині підкріпитися, розім'ятися і провітрити кімнату.

   Даємо свободу

   Зовсім не важливо, в якому порядку діти будуть виконувати завдання і робити домашню роботу. Необхідно надати їм можливість самим вибирати порядок роботи і терміни її виконання. Нехай дитина напише всі завдання на день, у перші дні можна допомогти їй у плануванні. Дозвольте дітям самим виконувати завдання з цього списку в будь-якому зручному для них порядку, викреслюючи вже готові.

   Підводимо підсумки

   Дуже важливо у кінці кожного дня обговорити як він минув, які питання виникали у дітей, відзначити все те, що було зроблено, оцінити діяльність дитини. Такі щоденні зустрічі допоможуть вам стежити за прогресом, а дітям відчути, що вони чогось досягли за день, і знати, що їх чекає завтра.

   Всі мі виявилися в незнайомій ситуації, яка може  трохи лякати. Логічно, що домашній «шкільний день» буде неідеальним, і це нормально. Всі ми адаптуємося до чогось абсолютно нового, та нас неминуче чекають труднощі. Не звинувачуйте себе або дітей за те, що щось не вдалося. Прислухайтеся до близьких, бережіть здоров'я і не забувайте відпочивати і знаходити приводи для радості.

Автор: Л.О.Кітченко

Джерело: https://vseosvita.ua/library/ak-dopomogti-ditini-organizuvati-navcanna-pid-cas-karantinu-342126.html