Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз нагадує, як важливо пам’ятати одну фразу: “Будьте уважними, коли говорите з дітьми. Те, що ви їм кажете, може стати їхнім внутрішнім голосом”. І цей голос може прорости “внутрішнім критиком”, який знецінює, позбавляє сил, або, навпаки, голосом підтримки і рішучості.
Виховання – це баланс любові, підтримки, стійкості і суворості. “Іноді я бачу дітей, так би мовити, “перегодованих” схваленнями. У них немає мотивації і сил на нові кроки. Також я бачу дітей, які відмовляються від успіху, не роблять жодних кроків, бо бояться поразки”.
РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЯК ДІЯТИ БАТЬКАМ
Світлана Ройз радить таку стратегію для батьків:
- Усвідомити, що дитина, якщо навіть дуже схожа на вас, – інша особистість. “Ти – це ти. Я – це я”. Те, що працювало як мотиватор у вашому дитинстві, для вашої дитини може стати надмірним тиском. І, навпаки, те, що було недопустимо для вас, може бути прийнятним для дитини.
- Важливо зняти з дитини відповідальність за вашу реалізацію, щоб ваша самооцінка не залежала від успішності дитини. Інакше ви будете занадто емоційно втягнуті в будь-яку реалізацію дитини і залежні від цього. А якщо залежні, то не зможете бути дитині підтримкою.
- Демонструвати дитині, що весь час учитеся, будуєте плани, стратегію, вмієте радіти результатам, бути вдячними, відновлюватися після поразок, бути вразливим, просити пробачення, бути близькими. Говоріть про власні помилки, смійтеся над своїми дрібними невдачами.
- Будь-яка дитина розвивається, якщо вона здорова, якщо їй безпечно і якщо їй пропонують “збагачене середовище”.
- Спостерігайте за потенціалом дитини. У кожної є сильні і ресурсні сторони. Відпрацьовуйте правило “тягнемо за сильний бік, він підтягне за собою інші”. Якщо в дитини з’являється хоч одна територія, де їй безпечно, де можна помилятися, пробувати, бути собою – її потенціал розкривається.
- Будьте обізнані про контури і особливості розвитку дитини в кожному віці – що можна очікувати від неї, з чим вона поки не може впоратися. Наприклад, у підлітковому віці дитина дійсно часто не пам’ятає, про що їй говорили. І це не тому, що не хоче, а тому – що довгострокова пам’ять не така активна.
- Відзначайте позитивну динаміку того, над чим дитина працює, чого навчається. Коли йдеться про помилки, важливо давати чесний, але коректний зворотний зв’язок.
- Не робіть за дитину те, що вона може робити самостійно. Передавайте дитині послання: я підтримаю тебе у твоїх діях, допоможу знайти дорогу. Але йти, брати на себе відповідальність, робити вибір – будеш ти сам.
Усе це, за словами Світлани Ройз, допомагає розвинути в дітях життєву стійкість – можливість відновлюватися після програшу або помилки.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”
Комментариев нет:
Отправить комментарий