Види кібербулінгу

Переслідування у віртуальній мережі та дослідження засобів протистояння та профілактики такого тиску набувають все більшої нагальності. Тенденції показують, що людина проводить все більше часу у віртуальному просторі. По-перше, це призводить до того, що обривається зв'язок з родиною, друзями та дітьми (батьками). По-друге, збільшення часу, який проводиться за комп’ютером, технічно веде до збільшення можливостей застосування булінгу. Для розуміння цього нового типу булінгу варто звернути увагу на такі види інтернет-переслідувань, які зустрічаються у віртуальному просторі:

·        Перепалки (флеймінг) – сварки, що виникають на дискусійних майданчиках інтернету (форуми, загальні чати). Перепалкою може вважатись і довготривале приниження «жертви» в особистих повідомленнях (тобто в яких беруть участь дві особи).

·        Гіпернапад – атака образливих повідомлень, які мають близький зміст (тобто одне й те ж звинувачення) і здійснюються з різних джерел (акаунтів) на одну жертву. Його мета – не лише психологічно принизити дитину, але й позиціонувати її роль як жертви (через кількість різних повідомлень з різних джерел зробити її чіткіше самоусвідомлення дитиною власної неповноцінності). Гіпернапад, таким чином, має не одноразовий, а довготривалий психологічний вплив, оскільки у дитини складається враження, що «всі так вважають, отже так і є».

·        Ізоляція дитини – виключення її з груп, ігнорування її повідомлень та, в найслабшому вигляді – відповідати зі значною затримкою. Цей тип булінгу близький до гіпернападу, але має «пасивний характер». Дитину ж практично викидають з життя якоїсь групи. Часто така ізоляція (ігнорування) є продовженням реального булінгу в класі.

·        Дратування (тролінг) – написання коментарів, повідомлень, розміщення інформаційного контенту з метою провокувати дитину на емоційну перепалку. Тролінг, як правило, не буває самостійним видом кібербулінгу, його мета спровокувати імпульсивні рішення з боку жертви з подальшим переходом на якийсь інший вид нападок – наприклад, перепалки між іншими учасниками або – провокація на такі заяви, що можуть призвести до блокування на якомусь ресурсі. Таким чином, мета тролінгу стимулювати інших учасників до дій чи заяв, на які б вони не пішли за інших обставин.

·        Поширення чуток та неправдивих відомостей через Інтернет. Враховуючи анонімність (безвідповідальність) та широку аудиторію чутки: а) розповсюджуються значно швидше, ніж в реальності; б) можуть бути жорстокішими, в) засоби корекції медіа-продуктів («фотошоп») дозволяють «підтверджувати» такі чутки фейковими зображеннями. Таким чином, чутки можуть отримати і фейкову верифікацію (підтвердження) та мати широку аудиторію, що, практично, ускладнює протистояння ним. Чутки можуть розповсюджуватись як на одну так і на групу осіб одночасно. Тому, не обов’язково жертва може бути одною, переслідуванню у формі чуток може піддаватись навіть уся група.

·        Самозванство – видавання себе за певну особу шляхом злому її акаунту з метою: написання гнівних повідомлень всім знайомим з адресної книги, тим самим викликавши конфлікт зі знайомими та друзями дитини; розповсюдження (перепост) на сторінці жертви інформаційного продукту, який би ображав реального власника акаунту; викрадення та використання приватної переписки для шантажу чи розповсюдження з метою дискредитувати власника акаунту.

·         Шахрайство – виманювання персональної інформації з метою отримання коштів особи – йдеться як про номери банківських карток, так і про інтимні фото з метою подальшого шантажу чи викладення їх у мережі.

·        Використання інтернет-спілкування для подальшого застосування дитиною певних дій, які матимуть негативне для неї значення у реальності. В цьому виді кібербулінгу виокремлюються такі крайнощі:

- кібергрумінг – входження у довіру з метою використання її у сексуальних цілях;

- доведення дитини до самогубства – тобто, через групи смерті від дитини вимагається здійснити низку дій, остання з яких має бути задокументована. Таким чином, збільшується кількість переглядів та, фактично, дитячу смерть використовують у різних цілях.

·        Контроль за місцем перебування – чітко пов'язаний з діями у реальності. Це не стільки кібербулінг, як використання засобів віртуального зв’язку та локалізації з метою визначення місця перебування дитини для вчинення насильницьких дій у реальності.

·        Хеппіслеппінг - зйомка та викладання відеороликів з насиллям. Розрізняють постановочне та реальне відео, у якому застосовується булінг.

         У випадку з відеозйомкою реального насилля кіберулінг посилює ефект приниження жертви – оскільки не виключено про фізичний тиск на дитину, а й про масове розповсюдження факту приниження. У випадку з постановочним відео – йдеться про психологічне розмивання межі між прийнятною та неприйнятною поведінкою.

         В обох випадках значну загрозу становить ефект наслідування – тобто поширення відповідної поведінки іншими дітьми, навіть – в інших школах.

        Таким чином, кібербулінгу властиві багато ознак звичайного булінгу, більше того, він може використовуватись як його складова. І вже не важливо де розпочався тиск на дитину: чи у мережі, чи у реальності. І віртуальне, і справжнє життя можуть доповнювати одне одного і поглиблювати проблему для дитини.