четверг, 3 июня 2021 г.

Індивідуальний підхід до навчання учнів

 

Відомо, що "індивідуальний підхід" як принцип навчання й виховання учнів завжди був присутній у педагогіці, проте його сутність завжди залишається відкритим питанням для подальших наукових досліджень. Принцип індивідуального підходу підкреслює необхідність систематичного вивчення не тільки соціально-типового, але й індивідуально-неповторного в особистості кожної дитини, він є активним, формувальним, розвивальним принципом, який передбачає творчий розвиток індивідуальності учня.

Коли ми говоримо про індивідуальний підхід, то маємо на увазі не пристосування цілей й основного змісту виховання до окремого учня, а пристосування форм і методів педагогічного впливу до індивідуальних особливостей для того, щоб забезпечити повноцінний розвиток особистості. Індивідуальний підхід створює найбільш сприятливі можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, схильностей і обдарованостей учнів.

Індивідуальні відмінності між учнями, як відомо, проявляються в їх психофізіологічних особливостях (силі, рухливості, врівноваженості нервових процесів, швидкості реагування, тощо), у психологічних особливостях сприймання, пам'яті, уваги, мовлення, мислення, емоційної сфери, розумової працездатності, у особистісних та соціально-духовних відмінностях самосвідомості, у рівнях сформованості самоконтролю, самокритичності, працьовитості, пізнавальних та професійних інтересів, цінностей, спрямованості особистості тощо. Учні істотно відрізняються один від одного також за рівнем їх попередньої підготовки до вивчення тих чи інших навчальних предметів. Таке розмаїття індивідуальних відмінностей створює складну ситуацію в організації навчання учнів.

Встановлено, що відмінності в ефективності навчання виразніше виступають там, де його методи ставлять підвищені вимоги до розумової працездатності школярів. Останні зумовлені типологічними особливостями вищої нервової діяльності дитини, зокрема, силою і рухливістю нервових процесів.

На прикладі врахування темпераменту учнів можна побачити великі резерви у поліпшенні навчання учнів. Індивідуальний підхід до учнів слід розглядати як цілеспрямовану діяльність вчителя з навчання й виховання кожної особистості в умовах спільної роботи з класом. Засобом вираження індивідуального підходу у навчальному процесі є диференціація та індивідуалізація навчальної діяльності учнів. Диференціація передбачає врахування подібних, типових особливостей груп учнів. Індивідуалізація спрямована на врахування специфічних індивідуальних особливостей учнів всередині кожної з виділених за певними категоріями груп. Це означає, що, в принципі, кожен учень повинен навчатися індивідуально.

Реалізація індивідуального підходу до учнів у навчальному процесі вимагає від вчителя знання вікових та індивідуальних психофізіологічних, психологічних, особистісних відмінностей школярів. При цьому треба постійно мати на увазі, що вчитель повинен не тільки пристосовувати навчання до індивідуальних особливостей учнів, а й розвивати їх, що сприяє підвищенню ефективності і результативності навчання.

У реалізації індивідуального підходу до навчання школярів є велика проблема величезної кількості цих індивідуальних відмінностей, які треба одночасно враховувати у навчальному процесі. Питання полягає в тому, щоб виділити більш інтегральні показники відмінностей у навчанні та звести їх до невеликої кількості.

Дослідники виділяють такі найважливіші індивідуальні особливості учнів, що виявляються у навчанні:

1) навченість, що виявляється у наявності певного обсягу систематизованих знань і вмінь їх використовувати, у системі вироблених навичок;

2) здатність до навчання (особливості уваги, сприймання, пам'яті, оволодіння необхідними логічними операціями, навчальними прийомами, гнучкість мислення тощо);

3) ставлення учнів до навчання, в основі якого лежать мотиви учіння;

4) рівень самооцінки і домагань учнів у сфері навчання.

Як показує теоретичний аналіз та інші експериментальні дослідження, можна ввести один інтегральний критерій індивідуалізації - сформованість учня як суб'єкта навчальної діяльності.

Диференціацію навчання школярів проводять в умовах фронталь­ної роботи. Так, застосування багатоваріантних завдань допомагає слабшим учням піднятися на високий рівень, а сильним поглибити свої знання та розвинути здібності. За такої організації занять орієнтування на "середнього" учня не допустимо. Та й такого учня в реальності не існує. Середній учень може і повинен навчатися добре. Варто тільки знайти причину того, що йому заважає у навчанні: прогалини у знаннях, недостатній рівень пізнавальної самостійності, відсутність інтересу, невпевненість, слабка працездатність чи інші причини. Подолати ці труднощі можна в умовах диференціації навчання.

Найбільш яскравим і самобутнім в обґрунтуванні принципу індивідуального підходу у вітчизняній педагогіці XVIII ст. був відомий педагог-філософ України Г.Сковорода. Саме природа, підкреслював мислитель, є "першопочаткова всьому причина", тому розвинути в процесі виховання та навчання можна лише те, що реально дала людині природа. З цього твердження Г.Сковорода обґрунтував гуманістичний принцип природовідповідності виховання: правильне навчання учнів, розвиток їхніх розумових здібностей, формування особистісних якостей, зміст освіти - вимагає знання можливостей розуму учнів, врахування їхніх вікових та індивідуальних особливостей, підпорядкування засобів впливу на особистість дитини її власному потенціалу. Для Г.Сковороди є важливим і необхідним прагнення розкрити процес пізнання людиною своєї власної сутності, який він називав процесом самопізнання. На його погляд, процес самопізнання є необхідною умовою усвідомлення кожною особистістю свого місця в суспільстві, своєї соціальної ролі, свого морального статусу, а також свого становлення як активної творчої сили суспільства.

Індивідуальний підхід передбачає побудову всієї системи виховання з урахуванням фізичних і духовних своєрідностей особистості кожної дитини, що зумовлюється деякими природженими відмінностями (тип вищої нервової діяльності тощо) або тими, що виникають внаслідок специфічних умов життя дитини та особливостей її виховання. Врахування індивідуальних відмінностей дитини є однією з важливих умов успіху у вихованні.

Індивідуальний підхід направлений на створення у кожного учня ділового настрою, збудження інтересу до даного уроку. Тому, якщо в учня погане самопочуття, йому необхідно виразити співчуття, дати добру раду і надати необхідну допомогу, при поганому настрої - проявити чуйне відношення, моральну підтримку, постаратися відвернути увагу і привернути до колективної роботи класу.
Також в широкому плані проведено дослідження індивідуального підходу до учнів як найважливішої умови підвищення ефективності навчання М.Д. Соніним. Ним розглянуто здійснення індивідуального підходу до учнів при підготовці до уроку, під час проведення уроку і в позаурочний час. Індивідуальний підхід при підготовці до уроку повинен полягати в тому, щоб на підставі передбачення можливих утруднень при сприйнятті нових знань передбачити, кого про що запитати, кому дати індивідуальне додаткове завдання, які заходи будуть проведені найбільш відстаючим учням, що мають деякі пропуски в 
знаннях; які питання, які індивідуальні завдання можна буде запропонувати учням-відмінникам, щоб вони не нудьгували на уроці. Окрім цього, відзначає автор, необхідно знати характер, темперамент учня, його здібності та інтерес, зокрема до даного учбового предмету.


Джерело: https://vseosvita.ua/library/individualnij-pidhid-do-ucniv-ak-zasib-dosagnenna-visokoi-rezultativnosti-235064.html#:~:text=Індивідуальний%20підхід%20до%20учнів%20слід,та%20індивідуалізація%20навчальної%20діяльності%20учнів.

Як досягти рівноваги під час дистанційного навчання

 

Учителі — третя передова

Тривожність, що нині панує в Україні та у світі, наявність загрози — це безумовний стрес. Другим стресом є карантин з його суворими обмеженнями зовні та необхідністю переглядати умови співіснування з близькими у власному помешканні.

З одного боку, до наших домівок увірвалося те, що раніше існувало переважно поза ними: робота, навчання, керівництво, безліч інших контактів.

З іншого, існує відчутний дефіцит соціальних контактів і підтримки, яку можна було б отримати від живого спілкування. Це також стрес.

Професіонали цього фаху зараз потребують значної підтримки.

Підтримайте себе — психологічні рекомендації

Дистанційна робота — це нелегко

Доволі стресовим є процес організації роботи з дому, особливо в невеликому просторі, за наявності дітей, якщо треба ділити продуктивний час і простір. Додамо ще сюди необхідність опановувати нову технологію, необхідність адаптувати до неї матеріали, зрозумілу невпевненість у власній обізнаності, вимоги керівництва, незадоволення з боку батьків і при цьому необхідність зберігати драйв і позитив — і ми отримаємо досить типову ситуацію, у якій опинилися сьогодні вчителі.

Найголовніше — здоров'я. Нинішня ситуація — це не час для нових досягнень та завищення планок. Основне завдання нині — максимальне збереження фізичного та психічного здоров'я, стабільного стану та ресурсу.

Наше становище — це марафон із туманними перспективами, який неможливо подолати разовим напруженням сил. Тому важливо розставити пріоритети, дещо знизити планку вимог до себе й оточення.

Дозвольте собі бути неідеальними. Дистанційне навчання — це не просто навичка користуватися певною апаратурою (що також буває непросто).

  • Це новий формат спілкування з аудиторією, який дуже відрізняється від звичного.
  • Це нові способи подання матеріалу та утримання уваги слухачів, інші шляхи мотивування, маємо нові можливості щодо контролювання процесу та отримання зворотного зв'язку.
  • Та для багатьох це доволі виснажлива робота — саме через відсутність живого контакту.

Комусь така форма роботи припаде до душі, а хтось зробить висновок про те, що це не для нього/неї. І це нормально — адже всі ми різні.

Нинішній формат навчання не обирали ані вчителі, ані учні. Для всіх це незвично і складно. Тому основне завдання для всіх — адаптуватися, а це потребує зусиль і часу.

Окресліть кордони. Віртуальний зв'язок підступний тим, що він постійний. Ми не можемо переключитися, як це робимо це, коли йдемо з роботи додому. Цілодобова доступність через чати, соцмережі, повідомлення тощо — це важко, це спричинює відчуття постійного напруження і повсякчасного вторгнення.

Варто уникати такої доступності, якщо є така можливість: вимкнути звукові сигнали повідомлень та обмежити час ділового спілкування.

Допоможіть собі!

Залучіться підтримкою батьків. Конструктивний діалог з батьками допоможе якнайкраще підлаштувати дистанційне навчання під можливості родин. У нинішній ситуації ми всі в одному човні, у кожної сім'ї свої проблеми. Добре, якщо у вашому класному колективі вже є звичка відверто й толерантно говорити про проблемні моменти.

Спільний чат або конференція в Zoom, де ви зможете обговорити всі питання без взаємної агресії та незадоволення, полегшить процес і сприятиме взаєморозумінню.

Значно краще, коли вчителі та батьки не є конкурентами або перекидачами "гарячої картоплі", а є партнерами, які з розумінням ставляться до проблем одне одного. Ви можете розповісти, які маєте труднощі у викладанні, а у відповідь почути, що заважає вашим учням працювати. Так ви підлаштуєте свої вимоги, а батьки дізнаються, чого ви очікуєте від дітей.

Попіклуйтеся про себе. Не забувайте про свої власні емоційні потреби. Можливо, це бажання усамітнитися, розслабитися, поспілкуватися. Варто намагатися задовольняти ці потреби — хоча б трохи.

Залиште до кращих часів висування до себе суворих вимог і покарання себе за помилки. Розглядайте все, що відбувається зараз, як корисний досвід і сходинки власного розвитку. Знаходьте час на турботу про себе й тіште себе приємними дрібничками.

Автор: Ольга Бурлай

Джерело: https://upsh.com.ua/stress-management

вторник, 1 июня 2021 г.

Допомога учням, які мають труднощі у навчанні

 


 

Неуспішність як дидактичне поняття

З проблеми подолання неуспішності є численна література як у нашій країні, так і за кордоном, накопичений цінний практичний досвід, зроблений ряд висновків, який не потребує доведення. Встановлено, зокрема, що неуспішність школярів закономірно пов‘язана з їхніми індивідуальними особливостями та з тими умовами, у яких протікає їхній розвиток.

Хоча завдання розкриття сутності неуспішності в літературі не поставлене, у багатьох працях можна знайти підходи до його розв‘язання. Один із цих підходів полягає в аналізі умов, які породжують неуспішність. Так, М.А.Данилов пов‘язує неуспішність з основними силами процесу навчання—його протиріччями. Згідно цієї позиції, у тих випадках, коли суперечлива єдність можливостей учнів та того, що від них вимагається, порушується, виникає неуспішність. Схожі думки висуває В.Оконь, який визначає неуспішність як порушення взаємодії між учнями, вчителями та навколишнім середовищем.

Визначення видів неуспішності міститься і в роботі А.М.Гельмінта, який виділив три види неуспішності у залежності від кількості навчальних предметів та стійкості відставання:

1) загальне та глибоке відставання—з багатьох або з усіх навчальних предметів протягом тривалого часу;

2) часткова, але відносно стійка неуспішність—з 1-3 найскладніших предметів (як правило, рідна та іноземна мови, математика);

3) неуспішність епізодична —то з одного, то з іншого предмету, яка відносно легко долається.

Прихована та рання неуспішність, як особливий її вид, у літературі не виділяється і, як правило, термінологічно не позначається.

Л.С.Славина виділяє ці типи за домінуючою причиною.

·        Одну групу невстигаючих складають ті учні, у яких відсутні дійові мотиви навчання,

·        другу—діти зі слабкими здібностями до навчання,

·        третю—з неправильно сформованими навичками навчальної праці та які не вміють трудитися.

 Той же метод використовували А.А.Бударний, Ю.К.Бабанський та деякі інші автори.

Були спроби побудувати типологію на інших засадах, зокрема на характеристиках навчальної праці учнів та структурі їхньої особистості. Такий підхід можна знайти й у П.П.Булонського, який, складаючи загальну типологію школярів, виділив і типи невстигаючих.

“Поганий робітник”:

завдання сприймає неуважно, часто їх не розуміє;

працює пасивно;

не помічає своїх невдач та труднощів;

не має чіткого уявлення мети, не планує та не організує свою роботу;

або працює дуже мляво, або знижує свій темп поступово;

індиферентно ставиться до результатів своєї роботи.

Патологічний:

емоційність учнів;

кажуть “не можу” до початку роботи;

потребують заохочення;

важко сприймають труднощі та невдачі.

Психологічну типологію неуспішності дає Н.І.Мурачковський: за основу в даному випадку обраний характер взаємин найбільш істотних сторін особистості школярів. Цінність цієї роботи полягає в тому, що у ході дослідження автором були виявлені спільні риси для усіх груп невстигаючих школярів 5-8 класів. Вони узагальнені поняттям “слабка самоорганізація”, яка виявляється у невмінні учня керувати власними психологічними процесами, відсутністю сформованих раціональних способів розумової праці, небажанням думати при розв‘язанні навчальних завдань, формальним засвоєнням знань. Прагнучи запобігти розумової праці, невстигаючі шукають різні обхідні шляхи, які звільняють їх від необхідності мислити.

 

Г.А.Цуккерман вважає, що невстигаючий учень—це не обов‘язково двієчник, який не встигає за мінімальними вимогами шкільної програми. Таке глибоке відставання, на думку автора, завжди пов‘язане з вираженою неблагонадійністю дитини—з порушеннями або затримкою психічного розвитку, аномаліями сімейних взаємин, хворобами. Але уважно вглядаючись у будь-який клас, незмінно переконуєшся, що навіть серед благонадійних дітей важко знайти дитину, яка ніколи б не потребувала допомоги у подоланні шкільних труднощів.

У літературі характеризуються також і такі причини неуспішності, як:

перевантаження домашніми завданнями;

невміння працювати самостійно;

слабка ефективність уроку;

незадовільна постанова контролю знань;

побутові умови, негативний вплив батьків;

пропуски уроків;

невиконання домашніх завдань.

Основними ланками цієї діяльності є: виявлення ознак неуспішності, їх аналіз, вибір засобів для їхнього ліквідування, здійснення цих мір та оцінка їхньої ефективності.

Дослідження складу неуспішності та обґрунтування засобів її подолання вимагають використання двох термінів: “неуспішність” та “відставання”.

Під неуспішністю розуміють невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, яка фіксується межами якогось відрізку часу процесу навчання.

Відставання—це невиконання вимог (або однієї з них), яке має місце на одному з проміжних етапів у межах того відрізку навчального процесу, який є часовою рамкою для визначення успішності. Слово “відставання” позначає і процес накопичення невиконань вимог, і кожний окремий випадок такого виконання.

Елементи неуспішності

Як елементи неуспішності виступають наступні недоліки навчальної діяльності школяра:

не володіє мінімально необхідними операціями творчої діяльності (виведення підсумку, залучення, комбінування та використання у новій ситуації присутніх знань, умінь та навичок);

не прагне одержувати нові знання теоретичного характеру;

запобігає труднощам творчої діяльності, пасивний при зустрічі з ними;

не прагне до оцінки своїх досягнень;

не може виконати правиловідповідні дії та системи дій;

не прагне розширювати свої знання, удосконалювати уміння та навички;

не засвоїв поняття у системі.

Ознаки неуспішності та засоби їх виявлення на уроці

Як ознаки відставання може бути використано не лише те, що сигналізує про продукт діяльності учня, а й те, що вказує на саму діяльність, утворює результат окремої ланки цієї діяльності. Ознаки, які безпосередньо сигналізують про наявність відставання, вважають прямими. Інші ознаки є непрямими: вони вказують на можливість, вірогідність появи відставання.

Ознаками відставання вважається невміння повторити пояснення вчителя, відповісти на запитання по ходу пояснення. Багато викладачів враховують також і те, як учні розмірковують при виконанні вправ.

Пряма ознака відставання за досвідом творчої діяльності виявляється при поведінці та перевірці результатів самостійної роботи учнів. Поряд зі звичайною організацією самостійної роботи у класі в досвіді вчителів виправдав себе й такий спосіб: у трьох різних за складністю завданнях, запропонованих класу вчителем, учні самі повинні визначити завдання найвищої складності, завдання середньої складності та завдання найменшої складності. Той, хто не усвідомлює складності, не зможе правильно оцінити завдання.

Також можна припустити, що будь-які відволікання учнів та неактивність їх тоді, коли пропонується доповнювати та виправляти відповіді однокласників, сигналізують про відсутність інтересу до знань, про прагнення запобігти труднощам. Відволікання та пасивність у ті моменти уроку, коли необхідна напружена розумова праця, мобілізація знань, пошук рішення—сигнали про відставання у мотиваційній стороні творчої діяльності.

 

Як додатковий прийом для виявлення ознак відставання рекомендується вибір завдань різної складності за бажанням учнів.

Основними способами виявлення відставання служать: спостереження за реакціями учнів на труднощі у роботі, на успіхи та невдачі; питання учителя або його вимоги сформулювати те чи інше положення; навчальні самостійні роботи у класі. При проведенні самостійних робіт учитель одержує матеріал для роздумів як про результати діяльності, так і про хід її протікання.

Удосконалення уроку

Удосконалення уроку полягає у наступному:

·        Розвиток пізнавальної активності та творчої самостійності учнів;

·        Більше уваги пошуковій діяльності (творчій діяльності теоретичного характеру);

·        Навчання операціям творчої діяльності;

·        Систематизація знань;

·        Засвоєння учнями знань про способи діяльності, ознайомлення їх із алгоритмами дій;

·        Повідомлення цілей та завдань уроку в цілому;

·        Виховання самооцінки та пізнавальних відношень.

Найскладнішим є введення елементів пошукової діяльності у навчання іноземних мов. Був час, коли методисти намагалися навчати школярів мовленнєвої діяльності на основі теоретичних знань. Але такі знання самі по собі до опанування мовленням не призводять, немає безпосереднього переходу до практичного володіння мовою. Це й викликало до життя розробку оперативних правил, різноманітних готових фраз, мовленнєвих зразків. Використовуючи лише цей матеріал, методика впадає до іншої крайності—вона ігнорує теоретичні знання. Між тим без відповідної роботи учнів щодо узагальнення необхідні поняття не формуються. Таким чином, ані практичне володіння мовою, ні тим паче навчальний ефект не можуть бути досягнуті поза опануванням учнями, поряд із практичними, ще й теоретичними, знаннями.

У літературі показана необхідність такої теоретичної роботи для систематизації мовного матеріалу1, але вона необхідна й для того, щоб залучити учнів до пошукової діяльності у сфері іноземної мови. Звісно, питома вага такої роботи на уроках іноземної мови буде меншою, ніж на уроках рідної мови.

При навчанні мовлення як особливого виду творчої діяльності практичного характеру слід поглибити роботу з формування індивідуального задуму висловлювання у зв‘язку з комунікативним завданням.

Розвитку творчої самостійності при навчанні усного мовлення іноземною мовою сприятиме використання моделей висловлювань. Модель служить свого роду абстрактним зразком, який визначає вимоги до мовлення учнів.

У наявності є невикористані можливості посилення творчих елементів у навчанні читання іноземною мовою. Треба лише впроваджувати у практику наукові дані про методи навчання обґрунтованому здогаду1 та з більшою гнучкістю використовувати у 7-8 класах метод усного випередження2.

Питання самоконтролю при навчанні іноземної мови розроблені надто мало, а між тим у роботі з оволодіння навичками самоконтроль є доречним та можливим.

Коли у класі в цілому є відставання щодо рівня пізнавальних інтересів, доцільно поєднати те, що вивчається на уроці, з тим, що складає позашкільні інтереси школярів, наприклад, фантастикою, подорожами, спортом. При вивченні англійської мови, наприклад, корисно звернути увагу на те, що спортивна термінологія майже уся англійського походження та багато складних слів містять знайомі учням елементи.

Джерело: http://kazachiner.narod.ru/engdif.html


Вітаю з Міжнародним днем захисту дітей!

 



Свято було засновано у 1949 році за рішенням сесії Міжнародної демократичної федерації жінок. Уперше відзначалося у 1950 році в 51 країні світу.

В Україні День захисту дітей відзначається згідно з указом президента  від 30 травня 1998 року.

У 1959 році Організація Об’єднаних Націй прийняла Декларацію прав дитини, в якій проголошені соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей. Проте Женевська декларація прав дитини 1924 року та Декларація прав дитини 1959 року носили лише декларативний та рекомендаційний характер, а для захисту і забезпечення прав дитини необхідні були конкретні закони й міжнародні договори. Тоді й постало питання щодо законодавства стосовно прав дітей.

20 листопада 1989 року Генеральною асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про права дитини, яка вважається світовою конституцією для дітей. Україна ратифікувала конвенцію 27 вересня 1991 року, й відтоді цей документ є частиною національного законодавства.

Символом Міжнародного дня захисту дитини є зелений прапор, на якому намальовано п’ять фігурок людей різного кольору, які стоять на поверхні Землі. Це символізує об’єднання та розуміння різних народів світу, незалежно від раси та національності.

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3256374-svit-vidznacae-miznarodnij-den-zahistu-ditej.html

воскресенье, 30 мая 2021 г.

31 травня - Всесвітній день без тютюну

 




Під час експедицій Колумба індіанці дарували їм тютюнові листя, які використовувалися ними для куріння, жування, як лікарські препарати. Сам Колумб не оцінив цю рослину, а ось один з його моряків Родеріго де Перез привіз з експедиції звичку палити, після чого і став першою європейською жертвою тютюнопаління.

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі від причин, пов’язаних з курінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних пригод, вживання наркотиків, або від СНІД.

Кинути палити нелегко. Відомо, що нікотин викликає сильну залежність, і всі ми знаємо людей, які спробували кинути, але всього лише через кілька місяців знову почали курити. Це є проблемою для всіх нас, і ми повинні нею займатися, тому що знаємо, що збільшення числа тих, хто кинув палити є ключовим елементом зниження прогнозованого тягаря викликаних тютюном смертей протягом найближчого двадцятиріччя.

Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=123&year=2021

пятница, 28 мая 2021 г.

Рекомендації щодо поводження із незнайомими людьми

 

  • Спілкуючись з дітьми та задаючи їм навідні запитання, дорослі можуть дізнатися, які ситуації при спілкуванні з незнайомими людьми вони вважають потенційно небезпечними, а які - ні. Припустимо, безпечною вашій дитині може здаватися бесіда з жінкою, якщо вона відбувається в школі, дитячому садку. Дитина вважає її вчителем або вихователем, оскільки всіх співробітників навчального закладу вона не знає, а «педагог» має відповідний зовнішній вигляд.

    ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ З НЕЗНАЙОМИМИ ЛЮДЬМИ ДЛЯ ДІТЕЙ

    1. Постарайтеся донести до своєї дитини думку про те, що вона не зобов'язана допомагати незнайомим людям, навіть якщо цього вимагає ситуація або суспільна мораль, це небезпечно. Ваше чадо може допомогти незнайомцеві, повідомивши про його проблему батькам чи знайомій людині або рекомендувати йому звернутися за допомогою до дорослих.
    2. Навчаючи дітей правилам безпечної поведінки з незнайомими людьми, батькам бажано фіксувати увагу дитини не на те, що вона не повинна говорити стороннім (наприклад, подробиці побуту родини), а на те, що їй варто сказати, щоб уникнути неприємностей і небезпечних ситуацій.
    3. Відпрацюйте разом з дитиною її поведінку при зустрічі з незнайомою людиною в різних ситуаціях. Пам'ятайте, ці дії повинні бути спрямовані на припинення будь-якого спілкування з незнайомцями. Для цього дитині варто, не вступаючи в небажаний діалог, якнайшвидше покинути місце бесіди. Після того, як вона опиниться в безпеці, дитині бажано розповісти про події з нею батькам або знайомим дорослим. В іншому випадку під загрозою може опинитися особиста безпека дитини.

    ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ

    При зустрічі з підозрілою незнайомою людиною на вулиці алгоритм дій дитини може бути наступним:

    Перший крок безпечної поведінки: оцінити ситуацію

    Дітям варто усвідомити, що кожен незнайомець, що стоїть перед ними - людина потенційно небезпечна. Неважливо, хто це - дівчинка, хлопчик, дідусь чи літня жінка - якщо дитина не знає його (або його не знають батьки), то перед ним незнайома людина а, значить, ставитися до неї варто відповідно.

    Другий крок безпечної поведінки: відійти на безпечну відстань

    Навчіть дитину триматися на безпечній дистанції від незнайомої людини. Для цього відміряйте у будинку на підлозі відстань два метри і запропонуйте дитині запам'ятати її. Якщо підозрілий суб'єкт йде на зближення, потрібно швидко йти, або тікати від нього в безпечному напрямку.

    Третій крок безпечної поведінки: припинити спілкування

    Серед зловмисників знайдеться чимало прекрасних психологів, які зможуть легко «заговорити» дорослу людину, не кажучи вже про дитину. У цьому випадку розмову з сумнівним співрозмовником діти можуть припинити словами «Вибачте, мені потрібно запитати дозволу батьків», «Вибачте, не можу Вам в цьому допомогти, запитайте у дорослих» і так далі. Поки незнайомець намагається аналізувати ситуацію і приймає рішення (психологи вважають, що на це у людини йде від двох до п'яти секунд), у дитини є час на те, щоб покинути небезпечне місце або покликати на допомогу дорослих.

    Четвертий крок безпечної поведінки: піти в безпечне місце

    Не даючи незнайомцеві договорити, дитина може підійти до знайомих батьків інших дітей, що знаходяться у дворі, або піти додому, тримаючи незнайомця в полі зору. А опинившись у повній безпеці, зв'язатися з батьками і повідомити їм про подію, дослівно переказуючи розмову з незнайомою людиною.

    ДИТИНА І НЕЗНАЙОМЕЦЬ: ВАРІАНТИ ПРИПИНЕННЯ РОЗМОВИ

    Розглянемо можливі варіанти безпечної поведінки з незнайомою людиною на конкретних прикладах.

    Під час гри у дворі до дитини підходить ровесник і каже: «Недалеко звідси побудували нове спортивне містечко. Підемо подивимося ». Відповідь: «Спочатку мені потрібно запитати дозволу у батьків». Незнайомець продовжує: «Я думав, що ти вже досить великий (велика), а тобі, виявляється, мама не дозволяє. Тобі слабо? ». Відповідь: «Мені не слабо. Я піднімуся додому і попереджу батьків, що піду на спортивне містечко». Після цього дитина швидко відходить на безпечну відстань і йде додому, перевіряючи, чи не переслідує його незнайомець. Після його розповіді батькам варто спуститися у двір і перевірити отриману від нього інформацію.

    Поруч з дитиною на вулиці зупиняється автомобіль, і незнайома жінка-водій, посміхаючись, просить: «Сядь, будь ласка, в машину і покажи дорогу до вулиці Липневої, а то я сильно спізнююся». Відповідь: «Вибачте, не можу вам допомогти». Ваша дитина швидко відходить від машини на безпечну відстань, а потім іде в напрямку, протилежному ходу руху автомобіля, перевіряючи, чи не переслідує його жінка. А опинившись у безпечному місці (вдома або у дворі), розповідає про цей випадок батькам, вчителям або іншим знайомим дорослим.

    Під час прогулянки у дворі до дитини підходить бабуся і просить: «Допоможи мені, будь ласка, підняти продукти в мою квартиру в сусідньому будинку на третьому поверсі». Правильна відповідь: «Вибачте, не можу вам допомогти. Зверніться по допомогу до дорослих». Опинившись у безпеці, дитина, як і в інших випадках, оперативно зв'язується з батьками і розповідає їм про подію, дослівно переказуючи розмову з незнайомою людиною.

  • Що мають пам'ятати діти?

  • Не можна розмовляти чи вступати у контакт з незнайомцями, а особливо – не можна передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками поліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей.

  • Не підходити до автомобілів з незнайомцями, навіть якщо ці люди запитують дорогу. Потрібно сказати, що не знаєте, і швидко йти геть.

  • Перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20:00, до 14-ти років – до 21:00, до 18-ти років – до 22:00.

  • Діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, варто повідомити, що вони скоро повернуться, наприклад сказати, що вони у сусідів, а в цей час зателефонувати їм. Двері незнайомцям не можна відчиняти у жодному разі.

  • Перебувати подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі у суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми.

  • Не заходити у під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець здійснює якісь дії щодо вас. Потрідно бути уважними, озиратися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось. Якщо за вами хтось іде, зупиніться й відійдіть у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас.

  • Під час перебування на дискотеці слід завчасно попередити батьків, щоб зустріли вас після закінчення заходу; керуватися загальними правилами етикету й нормами поведінки, не провокувати оточуючих на агресивну поведінку діями чи словами. У разі небезпечної ситуації потрібно звертатися до служби охорони закладу, викликати поліцію за номером 102, зателефонувати батькам.

  • Джерело: https://rescentre.org.ua/poperedzhennia-zhorstokoho-povodzhennia-z-ditmy/pravyla-bezpechnoi-povedinky-z-neznaiomymy-liudmy-dlia-ditei

    Безпечне навчання за кордоном

     


    Незалежно від того, чи маємо ми досвід подорожування по всьому світі, чи ніколи не виїздили за межі свого містечка, рішення поїхати навчатись за кордон на певний, тривалий час, ставить перед нами нові захоплюючі завдання, які водночас несуть із собою і більшу відповідальність. Насамперед, за свою власну безпеку. Отже, перед та під час перебування за кордоном з метою навчання, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

    • Якщо для пошуку чи вступу у навчальний заклад за кордоном ви плануєте користуватись послугами посередника – обов’язково перевірте надійність агенції, базуючись на попередніх відгуках, ліцензії, які має агенція, а також інших документах.
    • Переконайтесь, що обрана агенція-посередник дійсно співпрацює з даними освітнім закладом чи мовними курсами, безпосередньо зв’язавшись із навчальним закладом країни перебування по телефону або електронній пошті.
    • Перевірте відповідність інформації щодо вартості навчання, вимог, та дійсного існування навчального закладу, надану агенцією-посередником. Перевірте надійність навчального закладу та відгуки теперішніх чи колишніх студентів, перед тим, як вирушати за кордон.
    • Перед виїздом за кордон, обов’язково перевірте інформацію щодо свого зарахування до іноземного навчального закладу безпосередньо зв’язавшись із навчальним закладом, мовними курсами чи школою, контакти яких можна знайти в Інтернеті.
    • Переконайтесь, що трудовий договір складений мовою, яку Ви розумієте, та містить максимально повну інформацію про обов’язки, графік навчання, вартості послуг, медичне й соціальне страхування.
    • Переговори та укладання договору із агенцією з посередництва для вступу в навчальні заклади намагайтесь не вести наодинці з агентом. Запросіть із собою взяти участь у переговорах свою довірену особу (це може бути хтось із Ваших близьких). 
    • Ознайомитесь із чинним законодавством країни, умовами перебування на її території
    • Ознайомитесь із особливостями медичного обслуговування на території країни (особливо питанням страхування життя і здоров’я від нещасних випадків, що можуть статися під час подорожі);
    • Користуйтесь тільки офіційним таксі, принаймні в період адаптації до нового середовища.
    • Підтримуйте постійний контакт із родичами та повідомляйте їм про зміну Вашого місця перебування
    • Остерігайтесь кишенькових злодіїв. Майте при собі телефон банківської установи, картку якої ви плануєте використовувати для того щоб вчасно заблокувати її при виникненні проблем. Бажано мати при собі резервну банківську картку і тримати її в надійному місці.
    • Під час проживання у студентському гуртожитку за кордоном чи в квартирі, подбайте про безпеку своїх речей, документів та цінностей. Намагайтесь не тримати великі суми готівкових коштів в одному місці, навіть якщо ви довіряєте своїм сусідам – за свою безпеку відповідаєте ви.
    • Зробіть та візьміть із собою копії усіх важливих документів (національного та закордонного паспорту, коду, полісу медичного страхування, візи, договору про навчання, тощо). Зберігайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів;
    • Залиште своїм рідним чи близьким копії своїх документів, нещодавно зроблену фотокартку та інформацію про майбутнє місце перебування;
    • Заздалегідь домовтеся з рідними про «кодову фразу», яка стане сигналом, що Ви потрапили в небезпеку;
    • Знайдіть та візьміть із собою контактну інформацію посольства або консульства України та інших організацій, що надають допомогу мігрантам у країні, до якої збираєтесь;
    • Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої контактної інформації про місце, де Ви будете навчатись та про безпечне й надійне місце проживання. Повідомте рідним та/або друзям про детальне місце свого перебування за кордоном, а також залишіть їм детальну інформацію про Ваш навчальний заклад. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!
    • Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонної служби, поліції);
    • У жодному разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його в навчальний заклад «для реєстрації» або з інших причин;
    • Подбайте про стабільний мобільний зв’язок.
    • Слідкуйте за місцевими подіями та новинами. Наприклад, раптова зміна клімату може представляти таку ж небезпеку, як і раптові протести в місті вашого начання за кордоном.
    • Завжди майте з собою такі контакти для непередбачених ситуацій: контактні телефони найближчого посольства/консульства, адресу страхової компанії, телефон медичної допомоги та поліції, місцеві контакти (друзі, знайомі, одногрупники), куратора програми навчання за кордоном, а також кампуса. Деякі програми навчання за кордоном мають 24-годинну лінію, куди студенти й батьки можуть вийти на телефонний зв’язок з терміновими питаннями.
    • Будьте в курсі рекомендацій МЗС громадянам України, які планують поїздку за кордон http://mfa.gov.ua/ua/consular-affairs/travel-advice/mfa-advice-to-travellers
    • Більше інформації про правила безпеки під час подорожей за кордоном – http://www.stoptrafficking.org/uk

    Безпечне працевлаштування. Як не дати шанс торгівцям людьми?

     1. Обов'язково переконайтесь, що ваша робота за кордоном має законний статус. Ще до виїзду ви маєте отримати дозвіл на роботу або робочу візу - робочу, а не туристичну. 

    2. Обов'язково звертайтеся до посольства країни призначення особисто, особливо якщо ви звертаєтесь за робочою візою.

    3. Обережно з паспортом! Нікому не віддавайте свій паспорт, окрім як працівникам посольств, консульських установ та прикордонних пунктів пропуску. Це ваш ідентифікаційний документ і він повинен завжди бути у вас. Якщо ви загубили свій паспорт за кордоном або ж його відібрали у вас силою, звертайтесь терміново до консульства України за телефоном "Гарячої" лінії: +447423290618

    4.Зробіть ксерокопії всіх важливих документів! Ще до виїзду зробіть ксерокопії вашого паспорту, візи, страхового полісу та будь-яких інших документів, пов'язаних з поїздкою. Тримайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів. Крім того, залишіть копії своїм рідним та друзям в Україні.

    5. Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої інформації про місце, де ви будете працювати та про безпечне та надійне місце проживання. Повідомте рідним та друзям про вашого роботодавця. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!

    6. Довідайтеся, як убезпечити себе від потрапляння до тенет торгівців людьми. В Україні діють деякі злочинні групи, які продають людей у рабство за кордон під прикриттям обіцянок законного працевлаштування. Пам'ятайте, ніхто не захищений від таких небезпечних ситуацій. Зателефонуйте до Центрів консультування мігрантів і дізнайтеся більше, як мінімізувати ризики стати жертвою торгівлі людьми. 

    7. Обов'язково ознайомтесь з правами працівників та мігрантів у відповідній країні призначення; у більшості країн встановлені стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості робочого дня та компенсацій у випадку нещасних випадків на виробництві. 

    8. Обов'язково запитайте свого закордонного работодавця  про медичне обслуговування та соціальний захист, на який ви можете розраховувати. Пам'ятайте, що работодавці мають обов'язки по відношенню до своїх працівників.

    9. Обов'язково запишіть перелік умов угоди з работодавцем, щоб до виїзду чітко усвідомити свій зиск від працевлаштуванням за кордоном та свої обов'язки. 

    Подбайте за власну безпеку заздалегідь! Дізнайтеся про свої права під час навчання, подорожічи життя за кордоном 

    Зателефонуйте до Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501, 527 пн-нд з 08.00 до 20.00 безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів в Україні. Консультації надаються безкоштовно та конфіденційно. 

    Джерело: https://cyprus.mfa.gov.ua/konsulski-pitannya/nadzvichajni-situaciyi/yak-ne-potrapiti-do-tenet-rabotorgivciv

    Тільки не мовчи!

     


    среда, 26 мая 2021 г.

    Як допомогти дитині обрати професію?

     

    Не всі школярі здатні прочитати обов'язкову програму з літератури, а ми хочемо, щоб вони вибрали справу на все життя. Батькам треба підказати дитині куди йти вчитися, при цьому не зіпсувати їй майбутнє.

    Природним є бажання батьків - допомогти дитині з вибором. Питання тільки в тому, як це зробити.

    1. Виховуйте в дитині самостійність

    На жаль, займатися цим за рік-два до випускного запізно, самостійність дитині треба надавати з народження, але краще почати хоч с 10 років. Головне правило в профорієнтації просте: "Дитина повинна вибрати професію сама". Тільки сама людина знає, що їй потрібно. І тільки так дитина не буде звинувачувати батьків, якщо щось піде не так, або думати, що упустила свій шанс.

    2. Покажіть професії зсередини

    У дорослих велике коло знайомих з різниx фахів. Попросить своїх друзів розповісти дитині, чим і як вони займаються на роботі. Важливо почути про звичайні повсякденні справи. Наприклад, про те, як доводиться писати листи, як працюють з кресленнями в реальних умовах, як вранці потрібно приходити рівно до восьмої, як заповнювати звіти і пити чай з бухгалтерією.

    На багатьох підприємствах проводять дні відкритих дверей. Про багато професій в нас туманне уявлення. Краще познайомитися з роботою ближче, ніж витратити кілька років і зіткнутися з конфліктом очікування і реальності.

    Ще важливо, що здоров'я має відповідати умовам праці. Зрозуміти, зможе дитина чи ні, можна тільки в бойових умовах або хоча б під час відвертої розмови з представником професії.

    3. Знайдіть варіанти навчання в інших містах і країнах

    Найчастіше ми навіть не підозрюємо, де і ким можна працювати, поняття не маємо, які спеціальності є в ВУЗах навіть в сусідніх містах, не кажучи про університети на іншому кінці країни. І зовсім даремно. Звичайно, переїзд дитини в інше місто - це не розважальна прогулянка в парк, підтримувати на відстані складніше. Але це того варто, якщо мова йде про професію на все життя.

     

     

    4. Не плутайте улюблений урок в школі і професію!

    Стандартна логіка: добре дається математика - йди вчитися на програміста, добре дається література - на філолога, нічого не подобається - тоді давай на менеджера. Це знання потрібно підганяти під цілі, а не вибирати роботу, виходячи з знань.

    Вибирати треба професію, з якою дитина буде заробляти гроші, а не улюблений предмет. Може  дитині подобається вчитель, зручний кабінет і красиві матеріали, а в професії нічого такого не буде.

    5. Втримайтесь від спокуси бачити своїх дітей продовженням себе.

    Кожна дитина – унікальна особистість. Вона – не ви.

    Робота, яку ви вважаєте невимовно нудною або дратуючою, може стати саме тією діяльністю, що припаде до душі вашій дитині.

    Не відмовляйте дитину обирати певний шлях в житті чи певні інтереси лише тому, що ви не вважаєте їх цікавими.

    6. Розпитайте підлітка про його цілі в житті (та уважно вислухайте).

    Зрештою, вибрана нами кар’єра повинна узгоджуватися з глобальними цілями, які ми ставимо собі на майбутнє. Наша робота дуже сильно впливає на наше життя – від місця, де ми знімаємо квартиру, щоб було ближче до офісу і до того, скільки задоволення отримуємо від того, що в тому офісі робимо. Робота впливає на те, скільки ми можемо подорожувати і скільки часу залишиться на наші захоплення.

    Тож ось декілька корисних запитань, які допоможуть визначити, що найважливіше для вашого підлітка:

    ● Скільки років ти плануєш витратити на навчання в коледжі/університеті/проходячи практику?

    ● У фінансовому плані, як ти уявляєш своє майбутнє? Наскільки важливі гроші для твого майбутнього та твоїх планів робити те, що ти любиш?

    ● Як ти думаєш, чи міг би ти день за днем виконувати роботу, яка не є для тебе значущою або від якої ти не отримуєш винагороди на більш глибокому рівні?

     

    ● Наскільки великою частиною твого життя має бути твоя майбутня робота?

    ● Чи хочеш ти працювати за професією, що пов’язана із допомогою іншим?

    ● Що ти полюбляєш робити найбільше за все? Чи можеш ти це монетизувати?

    7. Допоможіть дитині розкрити свої здібності та знайти джерело натхнення

    Батьки, які уважно ставляться до інтересів своєї дитини, зазвичай, добре орієнтуються в її інтересах, бажаннях та уміннях.

    Сприймайте підлітка таким, яким він є, не вимагаючи величезних досягнень в усіх шкільних предметах. Відмінні оцінки з математики та посередні з зарубіжної літератури – нормальне явище, адже універсальних геніїв у світі одиниці. Головне – заохочувати розвиток сильних сторін дитини, відзначаючи при цьому для себе, що у неї виходить найкраще:

    – Любов до уроків мови та літератури, розвинене та багате на метафори мовлення, нестримна фантазія та емоційність вказують на здібності до гуманітарних наук;

    – Дитина марить технікою, обожнює конструктори, розбирає іграшки та легко справляється із задачами з математики: перед нами особистість із технічним складом розуму.

    8. Складіть перелік перспективних професій.

    Проаналізуйте із дитиною різні спеціальності стосовно їх затребуваності (не плутати із престижністю) не тільки на даний проміжок часу, а й в перспективі на майбутні 10-20 років. Наприклад, виші зараз у величезних кількостях випускають фахівців, яким буде досить складно працевлаштуватися після отримання диплому. Мова йде про колись престижні економічні та юридичні факультети, які є буквально в кожному інституті чи університеті. Тому спробуйте заглянути в майбутнє. Дизайнери одягу, що надрукований на 3D-принтері, IT-генетики і космогеологи – спеціалісти впевнені, що скоро ці професії стануть дуже актуальними.

    Попрохайте когось із знайомих розповісти про бухгалтерську справу чи будні маркетолога в деталях: як працювати із кореспонденцією, формувати звіти тощо. Підліток має ясно розуміти, що діяльність, скажімо, Front-end developer – не лише творчість та політ бурхливої фантазії, але й кропітка робота над помилками.

    9. Знайдіть своє коло спілкування та заохочуйте дитину знайти своє

    Як казав американський психолог та бізнес-тренер Джим Рон, “Тим, хто ви є, вас роблять п’ять людей, з якими ви спілкуєтесь найбільше“.

    Як батьки, чи побудували ви навколо себе гідне оточення? І чи заохочуєте ви свою дитину знайти своїх однодумців?

    Запропонуйте своїй дитині виходити із зони комфорту та починати створювати власне коло спілкування. Будь то спорт, сфера послуг, бізнес-клуб чи будь-яка з багатьох інших можливостей, заохочуйте дитину проводити час із однолітками, які її надихають. Те, з ким ваша дитина спілкується, сильно впливає на те, наскільки масштабно вона мріє, та які можливості шукає для реалізації цих мрій. Наявність у житті мотивуючих однодумців допоможе дитині розвиватися в різних напрямках та може вплинути на багато рішень, які вона прийме в майбутньому.

     10. Будьте самі чудовим взірцем

    Ваша дитина спостерігає за кожним вашим кроком, тому намагайтесь показати їй гарний приклад любові до власної роботи.

    Коли ваша дитина побачить, що ви будуєте кар’єру, яка приносить вам задоволення, вона теж буде шукати діяльність, яка надихає.

    Тож ніколи не пізно почати приділяти більше часу на те, що тебе запалює і приносить насолоду.

    Шукайте власне джерело натхнення і уникайте нудної та безперспективної роботи.

    11. Будьте терплячим та обнадійливим

    Нагадуйте своїй дитині, що пошук роботи мрії – це, частіше за все, тривалий процес самовизначення та експериментів.

    Це нормально – змінювати курс, проходячи кар’єрний шлях. Будьте терплячі до своєї дитини під час цих непростих рішень і заохочуйте її продовжувати дізнаватися більше про себе та не припиняти розвиватися і пізнавати нове.

     

    Якщо ж вам здається, що вашого підлітка не цікавит геть нічого, не засмучуйтесь та наберіться терпіння. Період з 15 до 20 років життєво важливий для пізнання самого себе, і, швидше за все, ваша дитина протягом цього часу сформує реальне бачення свого майбутнього. А прямо зараз найкраще, що ви можете зробити, – це заохотити підлітка задуматися над тим, що йому подобається робити, і допомогти йому відточити те, що йому вдається найкраще. А там вже знайдеться і повноцінна кар’єра!

    Ось: Чек-лист турботливих батьків!

    Коротко про те, що зробити для допомоги дитині:

    Не наполягати на своєму виборі і дати дитині самій визначитися.

    Розповісти, які професії зараз потрібні.

    Пропонувати ті професії, які зацікавлять дитину, а не ті, які підкаже тест або оцінка в журналі.

    Дати максимум інформації про різні професії.

    Показати неочевидні рішення: спеціальності, про яких у вашій області не чули.

    Джерело: https://plan4profi.com/news/5_porad_batkam_yak_dopomogti_svoiy_ditini_viznachitis_z_viborom_profesii.html

    https://taslife.com.ua/blog/teenager-job


    Протидія булінгу. Інший - Не гірший!

      Перегляньте відео та поміркуйте: до яких наслідків може призвести булінг? Як йому запобігти та як захиститися?