Переслідування
у віртуальній мережі та дослідження засобів протистояння та профілактики такого
тиску набувають все більшої нагальності. Тенденції показують, що людина
проводить все більше часу у віртуальному просторі. По-перше, це призводить до
того, що обривається зв'язок з родиною, друзями та дітьми (батьками). По-друге,
збільшення часу, який проводиться за комп’ютером, технічно веде до збільшення
можливостей застосування булінгу. Для розуміння цього нового типу булінгу варто
звернути увагу на такі види інтернет-переслідувань,
які зустрічаються у віртуальному просторі:
·
Перепалки (флеймінг) – сварки, що виникають на дискусійних майданчиках інтернету (форуми,
загальні чати). Перепалкою може вважатись і довготривале приниження «жертви» в
особистих повідомленнях (тобто в яких беруть участь дві особи).
·
Гіпернапад
– атака образливих повідомлень, які мають близький зміст (тобто одне й те ж
звинувачення) і здійснюються з різних джерел (акаунтів) на одну жертву. Його
мета – не лише психологічно принизити дитину, але й позиціонувати її роль як
жертви (через кількість різних повідомлень з різних джерел зробити її чіткіше
самоусвідомлення дитиною власної неповноцінності). Гіпернапад, таким чином, має
не одноразовий, а довготривалий психологічний вплив, оскільки у дитини
складається враження, що «всі так вважають, отже так і є».
·
Ізоляція дитини
– виключення її з груп, ігнорування її повідомлень та, в найслабшому вигляді –
відповідати зі значною затримкою. Цей тип булінгу близький до гіпернападу, але
має «пасивний характер». Дитину ж практично викидають з життя якоїсь групи.
Часто така ізоляція (ігнорування) є продовженням реального булінгу в класі.
·
Дратування (тролінг) – написання коментарів, повідомлень, розміщення інформаційного
контенту з метою провокувати дитину на емоційну перепалку. Тролінг, як правило,
не буває самостійним видом кібербулінгу, його мета спровокувати імпульсивні
рішення з боку жертви з подальшим переходом на якийсь інший вид нападок –
наприклад, перепалки між іншими учасниками або – провокація на такі заяви, що
можуть призвести до блокування на якомусь ресурсі. Таким чином, мета тролінгу
стимулювати інших учасників до дій чи заяв, на які б вони не пішли за інших
обставин.
·
Поширення чуток та неправдивих відомостей через
Інтернет. Враховуючи анонімність
(безвідповідальність) та широку аудиторію чутки: а) розповсюджуються значно
швидше, ніж в реальності; б) можуть бути жорстокішими, в) засоби корекції
медіа-продуктів («фотошоп») дозволяють «підтверджувати» такі чутки фейковими
зображеннями. Таким чином, чутки можуть отримати і фейкову верифікацію
(підтвердження) та мати широку аудиторію, що, практично, ускладнює протистояння
ним. Чутки можуть розповсюджуватись як на одну так і на групу осіб одночасно.
Тому, не обов’язково жертва може бути одною, переслідуванню у формі чуток може
піддаватись навіть уся група.
·
Самозванство
– видавання себе за певну особу шляхом злому її акаунту з метою: написання
гнівних повідомлень всім знайомим з адресної книги, тим самим викликавши
конфлікт зі знайомими та друзями дитини; розповсюдження (перепост) на сторінці
жертви інформаційного продукту, який би ображав реального власника акаунту; викрадення
та використання приватної переписки для шантажу чи розповсюдження з метою
дискредитувати власника акаунту.
·
Шахрайство – виманювання персональної інформації з метою
отримання коштів особи – йдеться як про номери банківських карток, так і про
інтимні фото з метою подальшого шантажу чи викладення їх у мережі.
·
Використання інтернет-спілкування для подальшого
застосування дитиною певних дій, які матимуть негативне для неї значення у
реальності. В цьому виді кібербулінгу
виокремлюються такі крайнощі:
- кібергрумінг – входження у довіру з метою використання її у
сексуальних цілях;
- доведення дитини до самогубства – тобто, через групи смерті від дитини вимагається
здійснити низку дій, остання з яких має бути задокументована. Таким чином,
збільшується кількість переглядів та, фактично, дитячу смерть використовують у
різних цілях.
·
Контроль за місцем перебування – чітко пов'язаний з діями у реальності. Це не
стільки кібербулінг, як використання засобів віртуального зв’язку та
локалізації з метою визначення місця перебування дитини для вчинення
насильницьких дій у реальності.
·
Хеппіслеппінг -
зйомка та викладання відеороликів з насиллям. Розрізняють постановочне та
реальне відео, у якому застосовується булінг.
У випадку з
відеозйомкою реального насилля кіберулінг посилює ефект приниження жертви –
оскільки не виключено про фізичний тиск на дитину, а й про масове розповсюдження
факту приниження. У випадку з постановочним відео – йдеться про психологічне
розмивання межі між прийнятною та неприйнятною поведінкою.
В обох випадках
значну загрозу становить ефект наслідування – тобто поширення відповідної
поведінки іншими дітьми, навіть – в інших школах.
Таким чином, кібербулінгу властиві багато ознак звичайного
булінгу, більше того, він може використовуватись як його складова. І вже не
важливо де розпочався тиск на дитину: чи у мережі, чи у реальності. І
віртуальне, і справжнє життя можуть доповнювати одне одного і поглиблювати
проблему для дитини.
