Види кібербулінгу

Переслідування у віртуальній мережі та дослідження засобів протистояння та профілактики такого тиску набувають все більшої нагальності. Тенденції показують, що людина проводить все більше часу у віртуальному просторі. По-перше, це призводить до того, що обривається зв'язок з родиною, друзями та дітьми (батьками). По-друге, збільшення часу, який проводиться за комп’ютером, технічно веде до збільшення можливостей застосування булінгу. Для розуміння цього нового типу булінгу варто звернути увагу на такі види інтернет-переслідувань, які зустрічаються у віртуальному просторі:

·        Перепалки (флеймінг) – сварки, що виникають на дискусійних майданчиках інтернету (форуми, загальні чати). Перепалкою може вважатись і довготривале приниження «жертви» в особистих повідомленнях (тобто в яких беруть участь дві особи).

·        Гіпернапад – атака образливих повідомлень, які мають близький зміст (тобто одне й те ж звинувачення) і здійснюються з різних джерел (акаунтів) на одну жертву. Його мета – не лише психологічно принизити дитину, але й позиціонувати її роль як жертви (через кількість різних повідомлень з різних джерел зробити її чіткіше самоусвідомлення дитиною власної неповноцінності). Гіпернапад, таким чином, має не одноразовий, а довготривалий психологічний вплив, оскільки у дитини складається враження, що «всі так вважають, отже так і є».

·        Ізоляція дитини – виключення її з груп, ігнорування її повідомлень та, в найслабшому вигляді – відповідати зі значною затримкою. Цей тип булінгу близький до гіпернападу, але має «пасивний характер». Дитину ж практично викидають з життя якоїсь групи. Часто така ізоляція (ігнорування) є продовженням реального булінгу в класі.

·        Дратування (тролінг) – написання коментарів, повідомлень, розміщення інформаційного контенту з метою провокувати дитину на емоційну перепалку. Тролінг, як правило, не буває самостійним видом кібербулінгу, його мета спровокувати імпульсивні рішення з боку жертви з подальшим переходом на якийсь інший вид нападок – наприклад, перепалки між іншими учасниками або – провокація на такі заяви, що можуть призвести до блокування на якомусь ресурсі. Таким чином, мета тролінгу стимулювати інших учасників до дій чи заяв, на які б вони не пішли за інших обставин.

·        Поширення чуток та неправдивих відомостей через Інтернет. Враховуючи анонімність (безвідповідальність) та широку аудиторію чутки: а) розповсюджуються значно швидше, ніж в реальності; б) можуть бути жорстокішими, в) засоби корекції медіа-продуктів («фотошоп») дозволяють «підтверджувати» такі чутки фейковими зображеннями. Таким чином, чутки можуть отримати і фейкову верифікацію (підтвердження) та мати широку аудиторію, що, практично, ускладнює протистояння ним. Чутки можуть розповсюджуватись як на одну так і на групу осіб одночасно. Тому, не обов’язково жертва може бути одною, переслідуванню у формі чуток може піддаватись навіть уся група.

·        Самозванство – видавання себе за певну особу шляхом злому її акаунту з метою: написання гнівних повідомлень всім знайомим з адресної книги, тим самим викликавши конфлікт зі знайомими та друзями дитини; розповсюдження (перепост) на сторінці жертви інформаційного продукту, який би ображав реального власника акаунту; викрадення та використання приватної переписки для шантажу чи розповсюдження з метою дискредитувати власника акаунту.

·         Шахрайство – виманювання персональної інформації з метою отримання коштів особи – йдеться як про номери банківських карток, так і про інтимні фото з метою подальшого шантажу чи викладення їх у мережі.

·        Використання інтернет-спілкування для подальшого застосування дитиною певних дій, які матимуть негативне для неї значення у реальності. В цьому виді кібербулінгу виокремлюються такі крайнощі:

- кібергрумінг – входження у довіру з метою використання її у сексуальних цілях;

- доведення дитини до самогубства – тобто, через групи смерті від дитини вимагається здійснити низку дій, остання з яких має бути задокументована. Таким чином, збільшується кількість переглядів та, фактично, дитячу смерть використовують у різних цілях.

·        Контроль за місцем перебування – чітко пов'язаний з діями у реальності. Це не стільки кібербулінг, як використання засобів віртуального зв’язку та локалізації з метою визначення місця перебування дитини для вчинення насильницьких дій у реальності.

·        Хеппіслеппінг - зйомка та викладання відеороликів з насиллям. Розрізняють постановочне та реальне відео, у якому застосовується булінг.

         У випадку з відеозйомкою реального насилля кіберулінг посилює ефект приниження жертви – оскільки не виключено про фізичний тиск на дитину, а й про масове розповсюдження факту приниження. У випадку з постановочним відео – йдеться про психологічне розмивання межі між прийнятною та неприйнятною поведінкою.

         В обох випадках значну загрозу становить ефект наслідування – тобто поширення відповідної поведінки іншими дітьми, навіть – в інших школах.

        Таким чином, кібербулінгу властиві багато ознак звичайного булінгу, більше того, він може використовуватись як його складова. І вже не важливо де розпочався тиск на дитину: чи у мережі, чи у реальності. І віртуальне, і справжнє життя можуть доповнювати одне одного і поглиблювати проблему для дитини.

Батькам майбутніх першокласників

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї.

Як можуть допомогти батьки?

1. Поясніть дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідайте про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.

2. Продумайте режим дня і почніть дотримуватися його.

3. Навчіть першокласника задавати вчителю питання і не боятися  цього.

4. Розвивайте в дитини навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.

5. Поясніть, що означає «акуратно» і «старанно»

6. Розвивайте комунікативні здібності дитини.

7. Підтримуйте бажання вчитися.

8. Вислуховуйте уважно дитину, радьте, як діяти в тій чи іншій ситуації.

9. Активно взаємодійте з учителем і психологічною службою школи.

10. Не забувайте, що кожна дитина – індивідуальність, тому темп засвоєння шкільної програми в кожного свій.

11. У першокласника має бути достатньо часу для спілкування з друзями, прогулянок, ігрових занять, розваг

12. Не забувайте підтримувати дитину, звертайте увагу не тільки на її невдачі, а й на успіхи.

Джерело: http://www.gimnasia123.kiev.ua/node/160

Л.Кравчук. Особливості шкільної адаптації першокласників// Сучасна школа. – 2013. - №13. – С.13-14

Правопросвітницький проект "Я маю право!"

Загальнонаціональний право​просвітницький проект «Я маю право!» реалізується Міністерством юстиції у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів з метою підвищення юридичної грамотності учнів та формування нової правової культури в суспільстві.

Основні завдання щодо впровадження проекту у школі:

•    активізація роботи щодо формування у дітей та учнівської молоді правової культури та ціннісного ставлення до себе й до інших;

•    формування правової свідомості, системи правових уявлень і переконань у школярів;

•    вироблення навичок відповідальної поведінки підростаючого покоління на основі сформованості превентивного світогляду, здатності супротиву до негативних впливів соціального середовища;

•    прищеплення учням поваги до прав і свобод людини, забезпечення знання й виконання ними законів;

•    підвищення рівня правової культури учнів;

•    здійснення інформаційно-просвітницької та профілактичної діяльності, спрямованої на попередження вчинення правопорушень неповнолітніми, попередження асоціальних проявів серед школярів;

•    виховання в учнів інтересу до активної суспільної діяльності в межах правового поля.

Детальніше про проект за посиланням:http://pravo.minjust.gov.ua/pro-nash-proekt/

Джерело: http://pidruchnik.in.ua/node/1652

Інформаційно-психологічний захист як основний чинник безпеки дітей в інтернеті

Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте, оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей.

В наш час особливо важливого значення набуває інформація. Усе частіше потрібне володіння швидкими й точними даними про предмет діяльності. Найбільш зручним способом одержання й передачі різноманітної інформації є використання всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет, що поєднує між собою безліч комп'ютерних мереж, які працюють за єдиними правилами. Однією з переваг Мережі є корисність і великий обсяг інформації. Інтернет - джерело найбільш "свіжої" інформації, яка постійно оновлюється.

Інтернет є важливим інструментом для особистого та професійного спілкування. Проте, ним можуть також зловживати, наприклад, використовувати для розсилання комп'ютерних вірусів і небажаної пошти, отримання інформації особистого характеру для краж, шантажу, переслідувань, розповсюдження і залучення до порнографії, інформування про сайти, небезпечні для дітей, наприклад, про секти, наркотики та їх виготовлення, суїциди, різні види насильства. Ось чому важливо бути обізнаним з питань інформаційної безпеки.

Інтернет-технології стали природною частиною життя дітей і сучасної молоді. Невміння працювати з комп'ютером і орієнтуватися в Інтернет-просторі в сучасному суспільстві можна порівняти з невмінням писати й читати.

Мережеві освітні ресурси для підлітків допомагають прискорити й оптимізувати процес навчання, підвищують якість навчання завдяки максимальній структурованості та цікавій формі викладення навчального матеріалу. Діти засвоюють нові цифрові технології та вчаться вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Отже, сучасний підхід до навчання дозволяє підвищити якість і швидкість усвідомлення, розуміння та запам'ятовування навчального матеріалу.

З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Все частіше і частіше зловмисники використовують ці канали для того, щоб змусити дітей видати особисту інформацію.

Якщо Ваші діти мають доступ до Ваших банківських даних або номера кредитної карти, вони можуть придбати практично що завгодно через Інтернет, від постера до розкішної машини, або сплатити послуги, що варіюються від онлайнових ігор до подорожі навколо світу. Для поширення шкідливого ПЗ і проникнення в комп'ютери використовується цілий спектр методів. Серед таких методів можна відзначити не лише пошту, компакт-диски, флешки і інші змінні носії інформації або викачані з Інтернет файли.

Наприклад, програмне забезпечення для миттєвого обміну повідомленнями сьогодні є простим способом поширення вірусів, оскільки дуже часто використовуються для прямої передачі файлів. Діти, недосвідчені в питаннях соціальної інженерії, можуть легко попастися на домовленості зловмисника. Цей метод часто використовується хакерами для поширення троянських вірусів.

В Україні налічується вже понад 10 мільйонів користувачів Інтернету і більше, ніж третина з них мають широкосмуговий доступ, що значно збільшує онлайнову небезпеку, особливо для дітей. На сьогоднішній день понад 60% дітей та підлітків щодня розмовляють в інтернет-чатах. Троє з чотирьох дітей, що працюють в режимі онлайн, готові поділитися приватною інформацією про себе і свою сім'ю в обмін на товари чи послуги. А кожна п'ята дитина щорічно стає жертвою інтернет-зловмисників.

На сьогоднішній день в Україні понад 200 тис. дітей віком від 5 до 18 років користуються послугами Інтернет. І кількість юних користувачів зростає з кожним роком більше ніж на 30%, при цьому тільки 15% батьків здогадуються про труднощі, з якими стикаються їх діти в Інтернеті, та менше половини батьків мають уяву про елементарні засоби безпеки у мережі.

Проблема безпечного перебування дитини в Інтернеті найчастіше зводиться до підтримки розвитку технологій, які б захистили дітей в Інтернеті. Та ця проблема не є винятково технічною або технологічною. Вона стосується виховних, освітніх і етичних, а також соціальних та правових аспектів. Кожен раз, коли підліток підключається до мережі Інтернет, він стикається з низкою небезпек та загроз.

В мережі дитина може стикатися з такими загрозами:

• проблеми технологічного характеру: недбалість дитини, яка відкрила вкладення електронної пошти або завантажила з веб-вузла файл чи небезпечний код, може привести до потрапляння в комп’ютер вірусу. Альтернативним та простим методом розповсюдження вірусів є програми обміну миттєвими повідомленнями, оскільки ці додатки часто дозволяють користувачам прикріплювати файли до повідомлень, тому заражені файли можуть легко розповсюджуватися та навіть надавати можливість віддаленого керування комп’ютером, на якому ці файли були відкриті;
• доступ до сайтів з неприйнятним змістом: в Інтернеті підлітки можуть стикнутися з неприйнятними матеріалами, що провокують виникнення ненависті, спонукають до здійснення небезпечних чи протизаконних дій. Кожна третя дитина, перебуваючи в глобальній інформаційній мережі, стикалася з небажаним контентом, а кожна п’ята піддавалася насильству з боку користувачів мережі. Безпосередня небезпека для дитини надходить з сайтів, різноманітних чатів, електронної пошти, систем миттєвих ліч сторінок, що не відносяться до вибраної теми, відображаються у вигляді спливаючого вікна будь-якого змісту, особливо порнографічного. Хоча кількість спроб урядів різних країн щодо врегулювання змісту сайтів для перегляду в Інтернет зростає, на сьогоднішній день практично вся інформація доступна без обмежень;
• розголошення конфіденційної інформації: підлітків можуть умовити надати відомості особистого характеру такі, як ім’я, прізвище, адреса, вік, стать або інформація про членів сім’ї. Навіть якщо такі дані про вашу дитину запитують організації, що заслуговують на довіру, батьки чи вчителі все одно повинні піклуватися про забезпечення конфіденційності цієї інформації. З іншого боку, організатори Інтернет-проектів повинні гарантувати конфіденційність використання особистої інформації. І це також суттєва проблема, оскільки, на жаль, поки що таких механізмів не існує;
• контакт з незнайомцями через чати або електронну пошту: навіть якщо більшість користувачів мають добрі наміри при використанні чат-систем, існує та збільшується, на жаль, кількість людей, які використовують ці бесіди, щоб примусити дітей видати особисті та банківські дані, такі як номери рахунків, кредитних карток, паролі. В інших випадках вони можуть виявитися психічно неврівноваженими особами, які можуть нанести моральну шкоду дитині через Інтернет, або навіть примусити на особисту зустріч, яка може призвести до нанесення фізичної шкоди;
• неприємності, пов’язані з фінансовими втратами: розвиток електронної комерції зробив можливим придбання майже всіх товарів через Інтернет. Людина будь-якого віку, маючи банківський рахунок або кредитну картку, може без проблем робити онлайн-купівлю. Тому одна з проблем, що виникає при виході дітей в Інтернет, це можливість дітей робити онлайн-покупки без відома дорослих.

Небезпеки, які постають перед дітьми при підключенні до Інтернет, є серйозними, але було б недоцільно повністю заборонити підліткам вихід в Інтернет, оскільки всесвітня мережа стає важливою частиною багатьох аспектів повсякденного життя. Тому при роботі в мережі важливо бути обережними та використовувати засоби безпеки. Можливе встановлення на комп’ютер спеціально створених програм-фільтрів, які переривають перебування дитини в мережі при наборі слова, на яке встановлено заборону. Існують також інші фільтруючі програми, що блокують роботу комп’ютера кожен раз, коли учень вводить свої особисті дані.

Пояснити школярам правила безпечного використання Інтернет, допомогти вибрати нік та пароль краще до того, як вони отримають доступ до мережі та індивідуальні адреси електронної пошти. Доцільно пояснити юним користувачам, що, якщо ми хочемо, щоб усі інформаційні ресурси світу були нам відкриті, ми повинні бути готові дотого, що всі наші дії будуть не менш відкриті для всього світу. Знаходження в мережі багато в чому нагадує перебування у громадському місці. Вчителі або наставники вивчають разом з дітьми зміст мережі, навчають дітей уникати непристойного, небажаного, дотримуватися етикету в Інтернет.

Діти повинні знати, з якими загрозами вони можуть стикнутися в мережі та як можна уникнути небезпеки. При створенні правил безпечної роботи в Інтернет можна використати методику порівняння дій людини в реальному житті з відповідними діями користувача при роботі в мережі.

Коаліція за безпеку дітей в Інтернеті запустила сайт "Онляндія. Безпечна веб-країна" (https://disted.edu.vn.ua/media/bp/rus/html/partners.htm ).Цей ресурс дозволить дітям, їх батькам та вчителям освоїти основи безпечної роботи в Інтернеті. На цьому сайті представлені матеріали для дітей, їх батьків та вчителів – інтерактивні ігрові сценарії, короткі тести, готові плани уроків, завдяки яким діти та дорослі зможуть опанувати основи безпечної роботи в Інтернеті. На сайті подано доступну, практичну інформацію щодо Інтернет-безпеки, ознайомившись з якою навіть користувачі-початківці зможуть ефективно використовувати ресурси мережі й захистити себе від небажаного змісту. Створення сайту "Онляндія" – це один з етапів програми "Безпека дітей в Інтернеті", яку реалізує Коаліція за безпеку дітей в Інтернеті, до якої входять такі неурядові громадські організації як Всеукраїнська мережа протидії комерційній сексуальній експлуатації дітей (член міжнародної організації ЕКПАТ), Міжнародна Школа Рівних Можливостей, Інститут інформаційного суспільства, Інтернет Асоціація України, а також програма Microsoft "Партнерство в навчанні", компанії Хьюлет-Пакард, Укртелеком, Астеліт (ТМ life:) та громадський діяч Святослав Вакарчук.

Джерело: https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/44581/

Вітаю з Міжнародним днем захисту дітей!

Всесвітній день боротьби з палінням

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я в світі від причин, пов’язаних з курінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних подій, вживання наркотиків або захворювання на СНІД. В Україні палять близько 11,5 млн жителів, з них 9,1 млн чоловіків та 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні – 60% і 11,2% відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років є постійними курцями. Тема дня у 2018 р. – «Тютюнопаління і серцеві захворювання».

Джерела: https://www.dilovamova.com

                 http://gazeta.lviv.ua/2018/05/31/  

Як допомогти дітям підготуватись до іспитів: поради батькам

1.Не підвищуйте тривожність дитини напередодні тестування - це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно "зірватися".

2.Запевняйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре. Підвищуйте їхню впевненість у собі, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.

3.Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов'язаного з перевтомою.

4.Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень, поясніть дитині, що вона обов'язково повинна чергувати заняття з відпочинком.
Забезпечте зручне місце для занять, прослідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав.

5.Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.
Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях.

6.Ознайомте дитину з методикою підготовки до іспитів. Немає сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, покажіть їй, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.
7.Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями привчайте дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність.
Якщо дитина не носить годинник, обов'язково дайте йому годинник на тестування.

8.Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок, вона повинна відпочити і як слід виспатися.

9.Порадьте дітям під час ЗНО звернути увагу на наступне:

· Пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;

· Уважно прочитати питання до кінця і зрозуміти його зміст (характерна помилка під час тестування - не дочитавши до кінця, за першими словами вже припускають відповідь і квапляться її вписати);

· Якщо не знаєш відповіді на запитання чи не впевнений, пропусти його і познач, щоб потім до нього повернутися;

· Якщо не зміг протягом відведеного часу відповісти на запитання, чи є сенс покластися на свою інтуїцію і вказати найбільш ймовірний варіант.

І пам'ятайте: найголовніше - це знизити напругу та тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Джерело: http://znoshama.blogspot.com/p/blog-page_8.html

Міжнародний день сім’ї

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня. Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. Родина – це перший суспільний інститут, який закладає фундамент для усього подальшого розвитку дитини та є прикладом для майбутніх сімейних стосунків. Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=101

Анкетування "Чи знаєте Ви свою дитину?"

Шановні батьки учнів 5-7 класів!

Сім'я є джерелом первинної соціалізації дитини і, безсумнівно, саме батьки у першу чергу впливають на розвиток, виховання та навчання дитини.
Прошу вас прийняти участь в анкетуванні "Чи знаєте Ви свою дитину?"

Для того, щоб взяти участь, перейдіть, будь ласка, за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/1fAbszUe6VlLi8lx8b5iBjAv7sl_dROW8PZQWa2WS2sA/edit

Насильство в сімї

         За даними міжнародних досліджень кількість дітей, які щодня потерпають від насильства в сім’ї, перевищує 10 мільйонів. Щоденно в Україні фіксують близько 348 випадків насильства в сім’ї, а близько 60% жінок страждають від домашнього насильства на постійній основі. Фактично кожна третя жінка в Україні потерпає від домашнього насильства. Чоловіки також стають жертвами домашнього насильства. Утім, у них набагато вищий ризик зазнати насильства з боку незнайомців. Жінки та діти найчастіше стають жертвами насильства з боку тих, кого вони знають. Тому серед жертв домашнього насильства частка жінок непропорційно велика. Щороку поліція реєструє близько 150 тисяч заяв про факти насильства в сім’ї. Проте лише частину випадків зафіксовано, тож це число можна сміливо помножити на 10.

       Причини, чому жертва не може піти від свого кривдника

1.Немає альтернатив (або жертва впевнена, що немає) працевлаштування та джерел надходження фінансів, адже часто всі грошові надходження контролює чоловік (ця проблема особливо вагома для жінок з дітьми); 

2. Немає житла або іншого помешкання, куди би жінка могла переїхати разом із дітьми;

3. Соціальні, культурні й сімейні цінності, які декларують шлюб як найвищу цінність і закликають до збереження сім’ї будь-якою ціною;

4.Люди, які переконують жінку, або підтримують її впевненість у тому, що вона сама винна в насильстві і може зупинити його, якщо підкориться вимогам партнера ("віктімблеймінг" - звинувачення жертви);

5. Синдром набутої безпорадності;

6. Іммобілізація внаслідок психологічної та/або фізичної травми: травмовані особи часто не можуть мобілізувати власні ресурси, необхідні для припинення деструктивних шлюбних відносин та початку нового життя для себе і своїх дітей, особливо в період одразу після травмування. 

7. Жінка може боятися насильника, який погрожує, що вб’є її бо дітей, якщо вона піде. І такі побоювання небезпідставні. За статистикою дослідження, проведеного у США, жінки, які покинули своїх кривдників, більше ризикують бути вбитими, ніж ті, хто зберігає стосунки. Ось тільки цикл насилля постійно повторюється. 

Що робити у випадку насильства в сім’ї

1.Складіть заздалегідь план дій, куди піти у разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому - приготуйтеся: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключи, особисті документи, документи, що засвідчують право власності на житло, автомобіль тощо, якщо з вами діти, зберіть для них необхідні речі також;

2. Визначте не одне, а декілька місць, де б ви могли сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте номери телефонів, адреси людей, яким ви можете довіритися, а також координати організацій, до яких маєте намір звернутися.

3. Заздалегідь продумайте можливі засоби вирішення юридичних питань

4.У разі наявних тілесних пошкоджень звертайтеся до поліції і до медичних установ.

Джерело: http://legalspace.org/ua/biblioteka/item/10088-nasylstvo-v-sim-i-yak-zakhystyty-sebe-ta-rodynu

20 березня - Міжнародний день щастя

Увага до питань щастя супроводжувала людство протягом всієї його історії. Про це написано і сказано так багато, що,напевно,окремо взятій людині не вистачить і усього її життя, щоб ознайомитися з повним переліком думок і міркувань з цього приводу. Враховуючи, що прагнення до щастя є основоположною метою людства, Генеральна Асамблея ООН 28-го червня 2012- го року на своєму 118-му пленарному засіданні прийняла відповідну резолюцію, в якій запропонувала всім державам - членам і структурам самої системи організації Об’єднаних Націй, а також і іншим регіональним і міжнародним організаціям, широкому громадянському суспільству, включаючи як неурядові організації, так і приватних осіб, відзначати Міжнародний день щастя, і постановила щорічно проводити його 20-го березня(докладніше про це свято можна дізнатися на сайті "Ділова мова"). В ЕЗОШ№7 відбулась акція, присвячена Міжнародному дню щастя, протягом якої було проведено виставу плакатів на відповідну тему, а учні молодшої ланки отримали змогу висловити свої уявлення про щастя за допомогою малюнків.