Під
час експедицій Колумба індіанці дарували їм тютюнові листя, які
використовувалися ними для куріння, жування, як лікарські препарати. Сам Колумб
не оцінив цю рослину, а ось один з його моряків Родеріго де Перез привіз з
експедиції звичку палити, після чого і став першою європейською жертвою
тютюнопаління.
Всесвітня
організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем
без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено
завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла.
XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.
За
даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі від причин, пов’язаних
з курінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних
пригод, вживання наркотиків, або від СНІД.
Кинути
палити нелегко. Відомо, що нікотин викликає сильну залежність, і всі ми знаємо
людей, які спробували кинути, але всього лише через кілька місяців знову почали
курити. Це є проблемою для всіх нас, і ми повинні нею займатися, тому що
знаємо, що збільшення числа тих, хто кинув палити є ключовим елементом зниження
прогнозованого тягаря викликаних тютюном смертей протягом найближчого
двадцятиріччя.
Спілкуючись з дітьми та задаючи їм навідні запитання, дорослі можуть дізнатися, які ситуації при спілкуванні з незнайомими людьми вони вважають потенційно небезпечними, а які - ні. Припустимо, безпечною вашій дитині може здаватися бесіда з жінкою, якщо вона відбувається в школі, дитячому садку. Дитина вважає її вчителем або вихователем, оскільки всіх співробітників навчального закладу вона не знає, а «педагог» має відповідний зовнішній вигляд.
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ З НЕЗНАЙОМИМИ ЛЮДЬМИ ДЛЯ ДІТЕЙ
Постарайтеся донести до своєї дитини думку про те, що вона не зобов'язана допомагати незнайомим людям, навіть якщо цього вимагає ситуація або суспільна мораль, це небезпечно. Ваше чадо може допомогти незнайомцеві, повідомивши про його проблему батькам чи знайомій людині або рекомендувати йому звернутися за допомогою до дорослих.
Навчаючи дітей правилам безпечної поведінки з незнайомими людьми, батькам бажано фіксувати увагу дитини не на те, що вона не повинна говорити стороннім (наприклад, подробиці побуту родини), а на те, що їй варто сказати, щоб уникнути неприємностей і небезпечних ситуацій.
Відпрацюйте разом з дитиною її поведінку при зустрічі з незнайомою людиною в різних ситуаціях. Пам'ятайте, ці дії повинні бути спрямовані на припинення будь-якого спілкування з незнайомцями. Для цього дитині варто, не вступаючи в небажаний діалог, якнайшвидше покинути місце бесіди. Після того, як вона опиниться в безпеці, дитині бажано розповісти про події з нею батькам або знайомим дорослим. В іншому випадку під загрозою може опинитися особиста безпека дитини.
ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ
При зустрічі з підозрілою незнайомою людиною на вулиці алгоритм дій дитини може бути наступним:
Перший крок безпечної поведінки: оцінити ситуацію
Дітям варто усвідомити, що кожен незнайомець, що стоїть перед ними - людина потенційно небезпечна. Неважливо, хто це - дівчинка, хлопчик, дідусь чи літня жінка - якщо дитина не знає його (або його не знають батьки), то перед ним незнайома людина а, значить, ставитися до неї варто відповідно.
Другий крок безпечної поведінки: відійти на безпечну відстань
Навчіть дитину триматися на безпечній дистанції від незнайомої людини. Для цього відміряйте у будинку на підлозі відстань два метри і запропонуйте дитині запам'ятати її. Якщо підозрілий суб'єкт йде на зближення, потрібно швидко йти, або тікати від нього в безпечному напрямку.
Третій крок безпечної поведінки: припинити спілкування
Серед зловмисників знайдеться чимало прекрасних психологів, які зможуть легко «заговорити» дорослу людину, не кажучи вже про дитину. У цьому випадку розмову з сумнівним співрозмовником діти можуть припинити словами «Вибачте, мені потрібно запитати дозволу батьків», «Вибачте, не можу Вам в цьому допомогти, запитайте у дорослих» і так далі. Поки незнайомець намагається аналізувати ситуацію і приймає рішення (психологи вважають, що на це у людини йде від двох до п'яти секунд), у дитини є час на те, щоб покинути небезпечне місце або покликати на допомогу дорослих.
Четвертий крок безпечної поведінки: піти в безпечне місце
Не даючи незнайомцеві договорити, дитина може підійти до знайомих батьків інших дітей, що знаходяться у дворі, або піти додому, тримаючи незнайомця в полі зору. А опинившись у повній безпеці, зв'язатися з батьками і повідомити їм про подію, дослівно переказуючи розмову з незнайомою людиною.
ДИТИНА І НЕЗНАЙОМЕЦЬ: ВАРІАНТИ ПРИПИНЕННЯ РОЗМОВИ
Розглянемо можливі варіанти безпечної поведінки з незнайомою людиною на конкретних прикладах.
Під час гри у дворі до дитини підходить ровесник і каже: «Недалеко звідси побудували нове спортивне містечко. Підемо подивимося ». Відповідь: «Спочатку мені потрібно запитати дозволу у батьків». Незнайомець продовжує: «Я думав, що ти вже досить великий (велика), а тобі, виявляється, мама не дозволяє. Тобі слабо? ». Відповідь: «Мені не слабо. Я піднімуся додому і попереджу батьків, що піду на спортивне містечко». Після цього дитина швидко відходить на безпечну відстань і йде додому, перевіряючи, чи не переслідує його незнайомець. Після його розповіді батькам варто спуститися у двір і перевірити отриману від нього інформацію.
Поруч з дитиною на вулиці зупиняється автомобіль, і незнайома жінка-водій, посміхаючись, просить: «Сядь, будь ласка, в машину і покажи дорогу до вулиці Липневої, а то я сильно спізнююся». Відповідь: «Вибачте, не можу вам допомогти». Ваша дитина швидко відходить від машини на безпечну відстань, а потім іде в напрямку, протилежному ходу руху автомобіля, перевіряючи, чи не переслідує його жінка. А опинившись у безпечному місці (вдома або у дворі), розповідає про цей випадок батькам, вчителям або іншим знайомим дорослим.
Під час прогулянки у дворі до дитини підходить бабуся і просить: «Допоможи мені, будь ласка, підняти продукти в мою квартиру в сусідньому будинку на третьому поверсі». Правильна відповідь: «Вибачте, не можу вам допомогти. Зверніться по допомогу до дорослих». Опинившись у безпеці, дитина, як і в інших випадках, оперативно зв'язується з батьками і розповідає їм про подію, дослівно переказуючи розмову з незнайомою людиною.
Що мають пам'ятати діти?
Не можна розмовляти чи вступати у контакт з незнайомцями, а особливо – не можна передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками поліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей.
Не підходити до автомобілів з незнайомцями, навіть якщо ці люди запитують дорогу. Потрібно сказати, що не знаєте, і швидко йти геть.
Перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20:00, до 14-ти років – до 21:00, до 18-ти років – до 22:00.
Діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, варто повідомити, що вони скоро повернуться, наприклад сказати, що вони у сусідів, а в цей час зателефонувати їм. Двері незнайомцям не можна відчиняти у жодному разі.
Перебувати подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі у суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми.
Не заходити у під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець здійснює якісь дії щодо вас. Потрідно бути уважними, озиратися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось. Якщо за вами хтось іде, зупиніться й відійдіть у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас.
Під час перебування на дискотеці слід завчасно попередити батьків, щоб зустріли вас після закінчення заходу; керуватися загальними правилами етикету й нормами поведінки, не провокувати оточуючих на агресивну поведінку діями чи словами. У разі небезпечної ситуації потрібно звертатися до служби охорони закладу, викликати поліцію за номером 102, зателефонувати батькам.
Незалежно від того, чи маємо ми досвід подорожування по всьому світі, чи ніколи не виїздили за межі свого містечка, рішення поїхати навчатись за кордон на певний, тривалий час, ставить перед нами нові захоплюючі завдання, які водночас несуть із собою і більшу відповідальність. Насамперед, за свою власну безпеку. Отже, перед та під час перебування за кордоном з метою навчання, дотримуйтесь наступних рекомендацій:
Якщо для пошуку чи вступу у навчальний заклад за кордоном ви плануєте користуватись послугами посередника – обов’язково перевірте надійність агенції, базуючись на попередніх відгуках, ліцензії, які має агенція, а також інших документах.
Переконайтесь, що обрана агенція-посередник дійсно співпрацює з даними освітнім закладом чи мовними курсами, безпосередньо зв’язавшись із навчальним закладом країни перебування по телефону або електронній пошті.
Перевірте відповідність інформації щодо вартості навчання, вимог, та дійсного існування навчального закладу, надану агенцією-посередником. Перевірте надійність навчального закладу та відгуки теперішніх чи колишніх студентів, перед тим, як вирушати за кордон.
Перед виїздом за кордон, обов’язково перевірте інформацію щодо свого зарахування до іноземного навчального закладу безпосередньо зв’язавшись із навчальним закладом, мовними курсами чи школою, контакти яких можна знайти в Інтернеті.
Переконайтесь, що трудовий договір складений мовою, яку Ви розумієте, та містить максимально повну інформацію про обов’язки, графік навчання, вартості послуг, медичне й соціальне страхування.
Переговори та укладання договору із агенцією з посередництва для вступу в навчальні заклади намагайтесь не вести наодинці з агентом.Запросіть із собою взяти участь у переговорах свою довірену особу (це може бути хтось із Ваших близьких).
Ознайомитесь із чинним законодавством країни, умовами перебування на її території
Ознайомитесь із особливостями медичного обслуговування на території країни (особливо питанням страхування життя і здоров’я від нещасних випадків, що можуть статися під час подорожі);
Користуйтесь тільки офіційним таксі, принаймні в період адаптації до нового середовища.
Підтримуйте постійний контакт із родичами та повідомляйте їм про зміну Вашого місця перебування
Остерігайтесь кишенькових злодіїв. Майте при собі телефон банківської установи, картку якої ви плануєте використовувати для того щоб вчасно заблокувати її при виникненні проблем. Бажано мати при собі резервну банківську картку і тримати її в надійному місці.
Під час проживання у студентському гуртожитку за кордоном чи в квартирі, подбайте про безпеку своїх речей, документів та цінностей. Намагайтесь не тримати великі суми готівкових коштів в одному місці, навіть якщо ви довіряєте своїм сусідам – за свою безпеку відповідаєте ви.
Зробіть та візьміть із собою копії усіх важливих документів (національного та закордонного паспорту, коду, полісу медичного страхування, візи, договору про навчання, тощо). Зберігайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів;
Залиште своїм рідним чи близьким копії своїх документів, нещодавно зроблену фотокартку та інформацію про майбутнє місце перебування;
Заздалегідь домовтеся з рідними про «кодову фразу», яка стане сигналом, що Ви потрапили в небезпеку;
Знайдіть та візьміть із собою контактну інформацію посольства або консульства України та інших організацій, що надають допомогу мігрантам у країні, до якої збираєтесь;
Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої контактної інформації про місце, де Ви будете навчатись та про безпечне й надійне місце проживання. Повідомте рідним та/або друзям про детальне місце свого перебування за кордоном, а також залишіть їм детальну інформацію про Ваш навчальний заклад. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!
Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонної служби, поліції);
У жодному разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його в навчальний заклад «для реєстрації» або з інших причин;
Подбайте про стабільний мобільний зв’язок.
Слідкуйте за місцевими подіями та новинами. Наприклад, раптова зміна клімату може представляти таку ж небезпеку, як і раптові протести в місті вашого начання за кордоном.
Завжди майте з собою такі контакти для непередбачених ситуацій: контактні телефони найближчого посольства/консульства, адресу страхової компанії, телефон медичної допомоги та поліції, місцеві контакти (друзі, знайомі, одногрупники), куратора програми навчання за кордоном, а також кампуса. Деякі програми навчання за кордоном мають 24-годинну лінію, куди студенти й батьки можуть вийти на телефонний зв’язок з терміновими питаннями.
1. Обов'язково переконайтесь, що ваша робота за кордоном має законний статус. Ще до виїзду ви маєте отримати дозвіл на роботу або робочу візу - робочу, а не туристичну.
2. Обов'язково звертайтеся до посольства країни призначення особисто, особливо якщо ви звертаєтесь за робочою візою.
3. Обережно з паспортом! Нікому не віддавайте свій паспорт, окрім як працівникам посольств, консульських установ та прикордонних пунктів пропуску. Це ваш ідентифікаційний документ і він повинен завжди бути у вас. Якщо ви загубили свій паспорт за кордоном або ж його відібрали у вас силою, звертайтесь терміново до консульства України за телефоном "Гарячої" лінії: +447423290618
4.Зробіть ксерокопії всіх важливих документів! Ще до виїзду зробіть ксерокопії вашого паспорту, візи, страхового полісу та будь-яких інших документів, пов'язаних з поїздкою. Тримайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів. Крім того, залишіть копії своїм рідним та друзям в Україні.
5. Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої інформації про місце, де ви будете працювати та про безпечне та надійне місце проживання. Повідомте рідним та друзям про вашого роботодавця. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!
6. Довідайтеся, як убезпечити себе від потрапляння до тенет торгівців людьми. В Україні діють деякі злочинні групи, які продають людей у рабство за кордон під прикриттям обіцянок законного працевлаштування. Пам'ятайте, ніхто не захищений від таких небезпечних ситуацій. Зателефонуйте до Центрів консультування мігрантів і дізнайтеся більше, як мінімізувати ризики стати жертвою торгівлі людьми.
7. Обов'язково ознайомтесь з правами працівників та мігрантів у відповідній країні призначення; у більшості країн встановлені стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості робочого дня та компенсацій у випадку нещасних випадків на виробництві.
8. Обов'язково запитайте свого закордонного работодавця про медичне обслуговування та соціальний захист, на який ви можете розраховувати. Пам'ятайте, що работодавці мають обов'язки по відношенню до своїх працівників.
9. Обов'язково запишіть перелік умов угоди з работодавцем, щоб до виїзду чітко усвідомити свій зиск від працевлаштуванням за кордоном та свої обов'язки.
Подбайте за власну безпеку заздалегідь! Дізнайтеся про свої права під час навчання, подорожічи життя за кордоном
Зателефонуйте до Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501, 527 пн-нд з 08.00 до 20.00 безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів в Україні. Консультації надаються безкоштовно та конфіденційно.
Не всі школярі здатні прочитати обов'язкову програму
з літератури, а ми хочемо, щоб вони вибрали справу на все життя. Батькам треба
підказати дитині куди йти вчитися, при цьому не зіпсувати їй майбутнє.
Природним є бажання батьків - допомогти дитині з
вибором. Питання тільки в тому, як це зробити.
1.
Виховуйте в дитині самостійність
На жаль, займатися цим за рік-два до випускного
запізно, самостійність дитині треба надавати з народження, але краще почати хоч
с 10 років. Головне правило в профорієнтації просте: "Дитина повинна
вибрати професію сама". Тільки сама людина знає, що їй потрібно. І тільки
так дитина не буде звинувачувати батьків, якщо щось піде не так, або думати, що
упустила свій шанс.
2.
Покажіть професії зсередини
У дорослих велике коло знайомих з різниx фахів.
Попросить своїх друзів розповісти дитині, чим і як вони займаються на роботі.
Важливо почути про звичайні повсякденні справи. Наприклад, про те, як
доводиться писати листи, як працюють з кресленнями в реальних умовах, як вранці
потрібно приходити рівно до восьмої, як заповнювати звіти і пити чай з
бухгалтерією.
На багатьох підприємствах проводять дні відкритих
дверей. Про багато професій в нас туманне уявлення. Краще познайомитися з
роботою ближче, ніж витратити кілька років і зіткнутися з конфліктом очікування
і реальності.
Ще важливо, що здоров'я має відповідати умовам
праці. Зрозуміти, зможе дитина чи ні, можна тільки в бойових умовах або хоча б
під час відвертої розмови з представником професії.
3.
Знайдіть варіанти навчання в інших містах і країнах
Найчастіше ми навіть не підозрюємо, де і ким можна
працювати, поняття не маємо, які спеціальності є в ВУЗах навіть в сусідніх
містах, не кажучи про університети на іншому кінці країни. І зовсім даремно.
Звичайно, переїзд дитини в інше місто - це не розважальна прогулянка в парк,
підтримувати на відстані складніше. Але це того варто, якщо мова йде про
професію на все життя.
4.
Не плутайте улюблений урок в школі і професію!
Стандартна
логіка: добре дається математика - йди вчитися на програміста, добре дається
література - на філолога, нічого не подобається - тоді давай на менеджера. Це
знання потрібно підганяти під цілі, а не вибирати роботу, виходячи з знань.
Вибирати
треба професію, з якою дитина буде заробляти гроші, а не улюблений предмет.
Може дитині подобається вчитель, зручний
кабінет і красиві матеріали, а в професії нічого такого не буде.
5.
Втримайтесь від спокуси бачити своїх дітей продовженням себе.
Кожна
дитина – унікальна особистість. Вона – не ви.
Робота,
яку ви вважаєте невимовно нудною або дратуючою, може стати саме тією
діяльністю, що припаде до душі вашій дитині.
Не
відмовляйте дитину обирати певний шлях в житті чи певні інтереси лише тому, що
ви не вважаєте їх цікавими.
6.
Розпитайте підлітка про його цілі в житті (та уважно вислухайте).
Зрештою,
вибрана нами кар’єра повинна узгоджуватися з глобальними цілями, які ми ставимо
собі на майбутнє. Наша робота дуже сильно впливає на наше життя – від місця, де
ми знімаємо квартиру, щоб було ближче до офісу і до того, скільки задоволення
отримуємо від того, що в тому офісі робимо. Робота впливає на те, скільки ми
можемо подорожувати і скільки часу залишиться на наші захоплення.
Тож ось декілька корисних запитань, які
допоможуть визначити, що найважливіше для вашого підлітка:
● Скільки років ти плануєш витратити на навчання в
коледжі/університеті/проходячи практику?
● У фінансовому плані, як ти уявляєш своє майбутнє?
Наскільки важливі гроші для твого майбутнього та твоїх планів робити те, що ти
любиш?
● Як ти думаєш, чи міг би ти день за днем виконувати
роботу, яка не є для тебе значущою або від якої ти не отримуєш винагороди на
більш глибокому рівні?
● Наскільки великою частиною твого життя має бути
твоя майбутня робота?
● Чи хочеш ти працювати за професією, що пов’язана
із допомогою іншим?
● Що ти полюбляєш робити найбільше за все? Чи можеш
ти це монетизувати?
7. Допоможіть дитині розкрити свої здібності та знайти джерело натхнення
Батьки,
які уважно ставляться до інтересів своєї дитини, зазвичай, добре орієнтуються в
її інтересах, бажаннях та уміннях.
Сприймайте
підлітка таким, яким він є, не вимагаючи величезних досягнень в усіх шкільних
предметах. Відмінні оцінки з математики та посередні з зарубіжної літератури –
нормальне явище, адже універсальних геніїв у світі одиниці. Головне –
заохочувати розвиток сильних сторін дитини, відзначаючи при цьому для себе, що
у неї виходить найкраще:
–
Любов до уроків мови та літератури, розвинене та багате на метафори мовлення,
нестримна фантазія та емоційність вказують на здібності до гуманітарних наук;
–
Дитина марить технікою, обожнює конструктори, розбирає іграшки та легко
справляється із задачами з математики: перед нами особистість із технічним
складом розуму.
8.
Складіть перелік перспективних професій.
Проаналізуйте
із дитиною різні спеціальності стосовно їх затребуваності (не плутати із
престижністю) не тільки на даний проміжок часу, а й в перспективі на майбутні
10-20 років. Наприклад, виші зараз у величезних кількостях випускають фахівців,
яким буде досить складно працевлаштуватися після отримання диплому. Мова йде
про колись престижні економічні та юридичні факультети, які є буквально в кожному
інституті чи університеті. Тому спробуйте заглянути в майбутнє. Дизайнери
одягу, що надрукований на 3D-принтері, IT-генетики і космогеологи – спеціалісти
впевнені, що скоро ці професії стануть дуже актуальними.
Попрохайте
когось із знайомих розповісти про бухгалтерську справу чи будні маркетолога в
деталях: як працювати із кореспонденцією, формувати звіти тощо. Підліток має
ясно розуміти, що діяльність, скажімо, Front-end developer – не лише творчість
та політ бурхливої фантазії, але й кропітка робота над помилками.
9. Знайдіть своє коло спілкування
та заохочуйте дитину знайти своє
Як
казав американський психолог та бізнес-тренер Джим Рон, “Тим, хто ви є, вас
роблять п’ять людей, з якими ви спілкуєтесь найбільше“.
Як
батьки, чи побудували ви навколо себе гідне оточення? І чи заохочуєте ви свою
дитину знайти своїх однодумців?
Запропонуйте
своїй дитині виходити із зони комфорту та починати створювати власне коло
спілкування. Будь то спорт, сфера послуг, бізнес-клуб чи будь-яка з багатьох
інших можливостей, заохочуйте дитину проводити час із однолітками, які її
надихають. Те, з ким ваша дитина спілкується, сильно впливає на те, наскільки
масштабно вона мріє, та які можливості шукає для реалізації цих мрій. Наявність
у житті мотивуючих однодумців допоможе дитині розвиватися в різних напрямках та
може вплинути на багато рішень, які вона прийме в майбутньому.
10. Будьте самі чудовим взірцем
Ваша
дитина спостерігає за кожним вашим кроком, тому намагайтесь показати їй гарний
приклад любові до власної роботи.
Коли
ваша дитина побачить, що ви будуєте кар’єру, яка приносить вам задоволення,
вона теж буде шукати діяльність, яка надихає.
Тож
ніколи не пізно почати приділяти більше часу на те, що тебе запалює і приносить
насолоду.
Шукайте
власне джерело натхнення і уникайте нудної та безперспективної роботи.
11. Будьте терплячим та обнадійливим
Нагадуйте
своїй дитині, що пошук роботи мрії – це, частіше за все, тривалий процес самовизначення
та експериментів.
Це
нормально – змінювати курс, проходячи кар’єрний шлях. Будьте терплячі до своєї
дитини під час цих непростих рішень і заохочуйте її продовжувати дізнаватися
більше про себе та не припиняти розвиватися і пізнавати нове.
Якщо
ж вам здається, що вашого підлітка не цікавит геть нічого, не засмучуйтесь та
наберіться терпіння. Період з 15 до 20 років життєво важливий для пізнання
самого себе, і, швидше за все, ваша дитина протягом цього часу сформує реальне
бачення свого майбутнього. А прямо зараз найкраще, що ви можете зробити, – це
заохотити підлітка задуматися над тим, що йому подобається робити, і допомогти
йому відточити те, що йому вдається найкраще. А там вже знайдеться і повноцінна
кар’єра!
Ось: Чек-лист турботливих батьків!
Коротко про те, що зробити для допомоги дитині:
Не наполягати на своєму виборі і дати дитині самій
визначитися.
Розповісти, які професії зараз потрібні.
Пропонувати ті професії, які зацікавлять дитину, а
не ті, які підкаже тест або оцінка в журналі.
Дати максимум інформації про різні професії.
Показати неочевидні рішення: спеціальності, про яких
у вашій області не чули.
Кожна п’ята дитина в Європі стає жертвою сексуального насильства. У 70-85% випадків насильник – людина, яку дитина знає та якій довіряє. Про це свідчать дані проекту Ради Європи “Один із п’яти”.
Психологи кажуть, що зазвичай дитячий страх говорити з дорослими про насильство породжується з інших страхів. Діти можуть боятись, що дорослі сваритимуть їх, не повірять, скажуть “Сама/сам винний(а)”, або не хочуть засмутити дорослих. Втім, головна причина страху в тому, що дорослі ніколи до цього не говорили з дітьми про сексуальну безпеку.
“Нова українська школа” розібрались, як говорити з дітьми про сексуальну безпеку, особисті кордони та насилля і що для цього потрібно. Відео та матеріали з цієї публікації будуть корисними для батьків, класних керівників, вчителів етики, біології та англійської мови (тему можна інтегрувати в навчання, бо більшість відео – англійською).
З ЧОГО ПОЧАТИ
Секс-педагог і автор програм із сексуальної грамотності для дорослих і підлітків Юлія Ярмоленко у своєму блозі “Сексінфорія” радить починати з пояснення дитині, що таке власні кордони.
проект “Один із п’яти” розробив “Правило нижньої білизни” для пояснення дітям від двох років. Воно полягає в тому, що інші люди не повинні торкатися тих частин тіла дитини, які зазвичай прикриті білизною. І діти не повинні торкатися інших людей у цих місцях.
Пояснення складається з п’яти правил абревіатури PANTS (труси):
P – “Private are private” (Приватне – це приватне). Інтимні частини тіла – твоя власність.
A – “Always remember your body belongs to you” (Завжди пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі). Йдеться про те, що дитина може відмовитися від дружнього поцілунку чи обіймів будь-якої людини, якщо вона цього не хоче. Треба вчити дитину говорити “ні”.
N – “No means no” (“Ні”, значить “ні”). Треба пояснити дитині, що погано, якщо хтось розглядає її статеві органи. Навіть лікарі повинні робити це в присутності батьків.
T – “Talk about secrets that upset you” (Говори відкрито про секрети, які тебе засмучують). Дорослі повинні створювати дружню атмосферу, аби діти ділились з ними таємницями.
S – “Speak up, someone can help” (Розкажи все як є – хтось допоможе тобі).
Юлія Ярмоленко додаєдва правила, яких повинні дотримуватись батьки:
Стукати до кімнати, де перебуває дитина, бо так дорослі показують, що поважають право на приватність дитини;
Не допускати нормалізацію насильства, бо зазвичай діти батьків, які чинять домашнє насильство, самі стають насильниками або жертвами.
ЩО РОБИТИ, КОЛИ ДИТИНІ 6-9 РОКІВ
Секс-педагоги радять пояснити 6-7-річній дитині, хто такі ексгібіціоністи (люди, які демонструють свої статеві органи – ред.) і як на них реагувати. Дитина в цьому віці йде до 1 класу, а значить можливість зустрітися з такою людиною зростає.
Зазвичай ексгібіціоністи намагаються домогтися бурхливої реакції: збентеження, страху, цікавості. Тому дитині треба пояснити, що варто ігнорувати ексгібіціоніста і швидше рухатись до людного місця.
Юлія Ярмоленко радить пояснити, що треба бігти з криками “Пожежа!” в бік інших людей, якщо чоловік наближається або намагається заговорити. Молодшим школярам краще ходити удвох-утрьох. За словами сексолога, жертвами ексгібіціоністів найчастіше стають дівчата у віці до 12 років.
Також у віці 6-9 років на уроках, присвячених сексуальній грамотності, виховних годинах або англійській мові, а також вдома можна показувати мультфільми анімаційної компанії “Blue Seat Studios”. Розробники пояснюють, що таке “згода”, за допомогою мультфільмів.
Цим мультфільмом можна пояснити, чому людина вирішує, що робити зі своїм тілом і чому говорить “ні”.
Більше мультфільмів до теми можна знайти за посиланням.
У 7-9 років психологи радять говорити з дітьми про фроттерістів (люди, які відчувають задоволення, коли труться геніталіями об інших – ред.). Зазвичай це буває в людних місцях, найчастіше – у громадському транспорті.
Треба пояснити дитині, що вона має відійти від цієї людини. Можна також вийти на зупинці й почекати наступного транспорту або обернутися та голосно сказати: “Припиніть мене торкатися”. Часто інші пасажири заступаються за дітей.
ЯК РОЗМОВЛЯТИ З ДИТИНОЮ, КОЛИ ЇЙ 9-17 РОКІВ
У 9-11 років з дітьми можна говорити про зґвалтування. У цьому віці варто повторити, чим згода відрізняється від незгоди. Можна подивитись мультфільм “Чай і згода” від Еммеліни Мей та анімаційної компанії Blue Seat Studios.
У відео йдеться про те, як людина може відмовлятися від сексу на прикладі чаю. Якщо ви зробили чай іншій людині, це не означає, що вона мусить його обов’язково випити, якщо ж людина пила з вами чай у п’ятницю, то це не означає, що вона дає згоду пити його з вами щодня.
На думку фахівця із сексуальної освіти в США Дебри Хаффнер, коли дитині 12-18 років, вчителям та батькам варто обговорити з нею такі питання:
побачення (де можуть відбуватись, що допустимо, а що ні);
утримання від статевих контактів (пояснити, що стриманість – це не шкідливо і не небезпечно для здоров’я);
контрацепція, презервативи (чому презервативи – найкращий спосіб контрацепції, а вікових обмежень для покупки кондомів немає);
межі сексуальних відносин (як ставити сексуальні кордони; чому зупинити секс можна в будь-який момент; як згода на секс не означає згоду на все; як реагувати на чуже “ні” і говорити своє);
ВІЛ/СНІД (способи передачі, як себе захистити, чому важливо проходити тестування щороку);
сексуальні домагання (що робити, якщо тебе примушують до чогось, домагаються, роблять непристойні пропозиції, торкаються без згоди);
зґвалтування на побаченні (інструкція, що робити, якщо таке сталося);
що робити, якщо дівчина думає, що вагітна.
ЩО ПОЧИТАТИ ДІТЯМ ПРО СЕКСУАЛЬНІ КОРДОНИ ТА СЕКСУАЛЬНІСТЬ
Дітям можна також порадити книжку, залежно від віку та потреб, яка б задовільняла інтерес та застерігала.
Діти приймають рішення з самого раннього віку. Спочатку це інтуїтивні рішення, наприклад, «з'їсти бутерброд» або «погратися з іграшкою». Однак у подальшому їм доводиться приймати важливі рішення з приводу вибору друзів, освіти або кар'єри. Щоб приймати такі рішення, дитині потрібні навички критичного мислення.
Отже, що таке критичне мислення? Це навик, який допомагає дитині розвинути гнучкість розуму, засвоювати нову інформацію і розуміти складні проблеми.
Критичне мислення допомагає дитині використовувати існуючі знання та навички для того, щоб творчо вирішувати проблеми, розуміти точку зору інших людей, формувати власну думку тощо. Критичне мислення допомагає дітям розуміти події, що відбуваються, порівнювати і протиставляти інформацію.
Іншими словами, критичне мислення дає відповідь на питання, «як», а не «що» думати.
У статті ми поговоримо про важливість критичного мислення для дітей і розглянемо кілька практичних порад, які допоможуть дітям у школі і повсякденному житті.
Чому критичне мислення важливе для дітей
Перш ніж говорити про те, як розвивати критичне мислення у дітей, розглянемо, чому ця навичка важлива для них.
1. Критичне мислення допомагає дітям протягом усього життя.
Критичне мислення – це одна з розумових навичок. Вона не пов'язана з якоюсь певною сферою, і тому залишається актуальною у будь-якому віці. Уміння систематично мислити і вирішувати проблеми приносить користь у всіх життєвих сферах.
2. Допомагає приймати рішення.
Незалежно від того, наскільки важливі рішення приймає дитина (наприклад, у яку гру грати, який мультфільм подивитися тощо), критичне мислення допомагає їй стежити за ходом думок – думати більш послідовно і систематично – що призводить до правильних рішень. З часом це призводить до розвитку незалежного мислення. Також критичне мислення допомагає дитині приймати рішення, ґрунтуючись на фактах.
3. Заохочує творчість.
Критичне мислення допомагає дитині вирішувати проблеми і розвивати нові творчі способи їх вирішення. Дитина виходить із зони комфорту, щоб знайти нестандартний спосіб вирішення проблеми.
4. Пробуджує цікавість.
Якщо у дитини розвинені навички критичного мислення, вона не сприйматиме інформацію за чисту монету, а перевірятиме її і дізнаватиметься більше про поняття і ситуації, з якими стикається. Перевіряючи інформацію, дитина задає собі питання типу «Звідки я це дізнався?», «Що, коли це неповна або недостовірна інформація?» тощо. Так у неї розвивається допитливість, і вона дізнається нове протягом усього життя. Також дитина стає більш уважною до деталей – це допомагає краще розуміти речі.
5. Розвиває здатність адаптуватися і вирішувати проблеми.
Люди, у яких розвинене критичне мислення, мислять систематично, тому вони вміють успішно вирішувати проблеми. Критичне мислення дозволяє аналізувати ситуації, приймати виважені рішення, висловлювати об'єктивні судження і вживати заходи для вирішення проблем.
Також критичне мислення є однією з головних навичок, яка дозволяє дітям мислити непересічно і адаптуватися до змін.
Як розвинути у дитини навички критичного мислення?
Розглянемо кілька порад, які допоможуть розвинути у дитини навички критичного мислення.
1. Привчіть дитину до читання
Читання приносить величезну користь. Воно розвиває у дитини навички розуміння прочитаного, словниковий запас, стимулює її розумові здібності і розвиває організаційні навички. Коли дитина намагається зрозуміти, що хотів сказати автор книги, вона оцінює й аналізує прочитане. Коли дитина читає, вона знайомиться з безліччю ідей, які змушують її думати. У неї також розвивається уява, що також сприяє критичному мисленню.
2. Заохочуйте дитину грати в ігри
Гра – це основний спосіб навчання і розвитку дітей. Коли дитина грає, вона розвиває свої навички. Коли вона будує будинок з лего або збирає пазл, дитина розуміє, як влаштовані речі. Ігри змушують дитину міркувати. Коли ви дозволяєте дитині грати, ви даєте їй можливість пізнавати причинно-наслідкові зв'язки у світі. Наприклад, якщо у ході гри вона приходить до небажаного результату, вона може спробувати програти ситуацію по-іншому. Таким чином, дитина вчиться вирішувати проблеми. Такий практичний досвід стає основою для критичного мислення, яке розвивається у більш пізньому віці.
3. Ставте відкриті питання
Питання – це хороший спосіб змусити дитину замислитися над чимось. Замість того щоб ставити питання, на які дитина може дати односкладові відповіді ( «так» або «ні»), використовуйте відкриті питання, які вимагатимуть від дитини розгорнутих відповідей. Це змусить її аналізувати і думати, перш ніж дати відповідь.
Якщо дитина запитує щось у вас, ставте їй питання у відповідь. Наприклад, ви можете запитати дитину: «Як ти думаєш, чому це сталося?» або «Що б ти зробив у цьому випадку?» Це змусить дитину проявити критичне мислення. Іноді її відповіді не виправдовуватимуть ваші очікування, але у будь-якому випадку вам потрібно поважати її відповіді.
4. Наберіться терпіння і почекайте
Якщо вашій дитині потрібно більше часу, ніж зазвичай, щоб виконати якесь завдання, почекайте. Інакше дитина не навчиться думати самостійно. Дайте їй час обміркувати свою відповідь. Можливо, їй потрібно буде щось у вас уточнити. Якщо ви дасте їй достатньо часу, вона навчиться вирішувати проблеми самостійно.
5. Розвивайте творче мислення
Критичне мислення передбачає сприйняття інформації, її аналіз і прийняття зважених рішень. Заохочуйте дитину розглядати проблеми з різних точок зору і пропонувати різні рішення. Так ви допоможете їй розвивати творчі здібності та навички критичного мислення.
6. Підводьте підсумки
Підведення підсумків дає безліч переваг для розвитку критичного мислення у дитини. Підводячи підсумки, діти вчаться виділяти найбільш важливу інформацію й узагальнювати її в стислій формі. Придумуйте заняття, у ході яких дитина буде підводити підсумки. Наприклад, якщо вона прочитала оповідання або главу з книги, запропонуйте їй коротко переказати її або описати характеристики головного героя. Це допоможе їй згадати прочитане і застосовувати свої навички критичного мислення на практиці.
7. Навчіть дитину оцінювати інформацію
Часто дитина отримує великий обсяг інформації за короткий проміжок часу. Оцінюючи інформацію і проводячи її аналіз, дитина може визначити її важливість і достовірність. Крім того, дитина може оцінити джерело інформації: наскільки воно важливе і чи можна йому довіряти.
8. Заохочуйте метапізнання
Метапізнання або усвідомлення власних механізмів мислення допомагає дитині розуміти, що її турбує, чому вона «застрягає» у тих чи інших ситуаціях і яких заходів вона може вжити, щоб з них вийти. Це допомагає переключитися з позиції «Я не можу це зробити» на «Що мені потрібно, щоб це зробити?»
Метапізнання сприяє гнучкості мислення. Якщо ви формуєте цю навичку у дитини з раннього віку, вона вчиться дивитися на ситуацію з різних сторін, оцінювати переваги й недоліки і робити самостійні висновки.
9. Розвивайте у дитини навички вирішення проблем
Дитина постійно стикається з різними проблемами: складними навчальними завданнями, конфліктами з однолітками тощо. Ви не можете завжди бути поруч з дитиною і захищати її від усіх труднощів. Тому вам варто навчити її вирішувати проблеми самостійно. Це допоможе дитині в майбутньому стати успішною, незалежною і впевненою у собі.
Коли дитина стикається з проблемою, дозвольте їй керувати своїми емоціями, мислити творчо і проявляти наполегливість, поки вона не знайде рішення. Це важливий крок у формуванні навичок критичного мислення.
10. Заохочуйте цікавість дитини і відповідайте на її питання
«Чому небо блакитне?», «Чому трава зелена?», «Чому риба не вміє літати?» Чому, чому, чому? Пам'ятаєте цей період, коли дитина постійно ставить запитання? Вони можуть здатися вам дурними, але відповідайте на них з ентузіазмом. Так дитина буде розвивати цікавість.
Замість того, щоб просто відповідати на питання, розмовляйте з дитиною на теми, які її цікавлять. Дитина навчиться мислити нестандартно і дізнаватися більше. Коли ви розмовляєте з дитиною, ви зміцнюєте емоційний зв'язок з нею і даєте їй зрозуміти, що на вас можна покластися.
Критичне мислення – це навичка, яка принесе дитині користь у різних сферах життя. Важливо, щоб ви допомогли їй з раннього віку сформувати цю навичку. Коли ви були маленькими, батьки вчили вас дивитися по боках, перш ніж переходити дорогу. Так само і ви повинні навчити дитину перевіряти інформацію і приймати рішення, ґрунтуючись на фактах. Навчіть дитину мислити критично й аналізувати те, що відбувається навколо.
Загальновідомо, що
становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи
стосунків у сім’ї. “Всі ми родом з дитинства”, “Все – і хороше, і погане –
людина одержує в сім’ї”. Ці педагогічні вислови відомі, напевне, всім. Відтак,
зрозуміло, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання, не
слід очікувати серйозних успіхів у сфері становлення повноцінної особистості:
самостійної, відповідальної, упевненої у собі, ініціативної, творчої, з чіткими
моральними настановами.
Про те, що
мікроклімат у родині багато в чому впливає на процес формування особистості
дитини, відомо всім батькам. Тим не менше, не всі вони усвідомлюють, наскільки
глибока ця залежність.
Ми з розчуленням
знаходимо у немовляти схожі з собою риси – ніс, вуха і очі, пізніше виявляються
і здібності, отримані у спадок від одного з батьків, а може, навіть від двох
одразу. Тоді чому ж нас дивує, що дитина успадковує або отримує у процесі
виховання і те, що ми самі вважали за краще б йому не передавати?
З самого раннього
дитинства дітям властиво наслідувати поведінку дорослих. Навіть самі незначні,
за нашими оцінками, вчинки можуть служити прикладом для дитини. Накопичивши ще
в дитинстві моделі і зразки поведінки, ставши дорослими, вони, швидше за все,
будуть реалізовувати їх і в своєму житті. Контакт з дорослими формує
індивідуальну роль кожної дитини і уявлення про все різноманіття навколишньої
дійсності, а також ставлення до неї.
Певні моменти в
сімейних відносинах можуть здобути так званий «ефект дзеркала», тільки в деяких
випадках ситуація може відобразитися з точністю навпаки. Якщо дитина зростала в
атмосфері повної свободи дій – не факт, що вона, ставши дорослою, не стане
схильним до впливу авторитетів, дитина ощадливих батьків може вирости
марнотратом, а дитина не надто вже хороших господарів може стати чепуруном,
люблячим у всьому порядок.
З точки зору дітей,
батьки для них – «доступні» дорослі», які, перебуваючи в безпосередній
близькості, служать прикладами для наслідування.
Не варто забувати і
той факт, що передані дітям гени теж обов’язково проявляться у міру їх
дорослішання.
Вибір моделі своєї
поведінки з дітьми і ступеня відкритості відносин – справа індивідуальна. Тим
не менше, не можна забувати про те, що дитина багато чого розуміє,
запам’ятовує, а її висновки можуть бути найнесподіванішими. Усувати дитину з
кімнати на час серйозної розмови дорослих бажано, але робити це потрібно у м’якій
формі, щоб не образити її.
Відкриті відносини
між батьками і дітьми цілком припустимі, але не повинні переходити дозволені
межі. Дітям потрібно пояснювати, що поганий настрій мами чи тата ніяк не
пов’язаний з ними, що причиною тому неприємності на роботі, а бажану іграшку не
купують не через їх погану поведінку, а через тимчасові фінансові труднощі.
Неприпустимо
дозволяти дитині обговорювати дорослих, тим більше, вчителів. Звичайно, впадати
в крайнощі не потрібно. Вислухати дитину та її скарги на того чи іншого вчителя,
дати пораду, як вести себе в ситуації, що склалася, переговорити з учителем
потрібно, але в присутності дитини надмірно драматизувати ситуацію не варто, в
іншому випадку, вона, отримавши погану оцінку, кожен раз буде підносити все
так, що до нього несправедливо ставляться.
Обов’язково стежте
за своїми вчинками, які можуть стати відомі дітям. Ні в якому разі не можна
дати зрозуміти дитині, що на непорядний вчинок може бути виправдання. Це може
призвести до того, що вона рано чи пізно засвоїть, що навіть для самих страшних
вчинків можуть знайтися вагомі причини.
Зрештою, діти як губки – вони поглинають все, що
бачать і чують. Саме тому важливо, щоб усе, що відбувається вдома, позитивно
впливало на їхнє виховання та поведінку.
Батьківство – це справжнє випробовування, адже вам
не лише потрібно навчитися правильно розподіляти свій час, але й бути
послідовними у своїх словах і діях. Діти завжди спостерігають за нами та повторюють
нашу поведінку, навіть коли ми не бачимо.
Так, діти хочуть бути схожими на батьків. Це перші
найважливіші люди в їхньому житті, які суттєво впливають на формування
особистості. Ось чому хороший приклад – це ключовий спосіб навчити малечу
цінностей і принципів. Діти є відображенням своїх батьків, не забувайте про це.
Тут нема чого переживати, адже це цілком нормально.
Нехай така залежність просто надихає вас бути кращою людиною.
Підсвідомо діти імітують наші жести, дії, манеру
мови та навіть моделі спілкування з іншими людьми. Причина в тому, що між
малечею та дорослими є потужний емоційний зв’язок.
Корисні
поради
1.
Створіть у своєму домі атмосферу довіри та відкритості в спілкуванні. Спілкування надзвичайно важливе в сім’ї. Воно створює
атмосферу довіри, яка допомагає прищепити дітям правильні цінності та формує
незламні зв’язки між родичами.
2.
Ведіть здоровий спосіб життя
Ми
вже вияснили, що діти є відображенням своїх батьків. Саме тому, якщо ви хочете,
щоб малеча вела здоровий спосіб життя, потрібно почати із себе. Наприклад, щоб
привчити дитину займатися спортом і їсти овочі, перегляньте свій раціон
харчування та звички. Покажіть їй, що здорова їжа та спорт це классно. Простий приклад значно важливіший, ніж
тисяча слів. Використовуйте цей принцип щодня. Не повчайте дітей проповідями
про те, чому вони повинні щось зробити, – робіть це з ними.
3.
Не кричітьМи добре знаємо, як важко бути батьками. Потрібно
завжди проявляти терпіння та розуміння, а це справжнє випробування. Проте, коли
ви переживаєте стрес або навіть відчай, пам’ятайте, що не можна зриватися на
дітях чи інших членах родини. Не варто кричати на них, адже це нічим не
допоможе.Якщо ви проявлятимете
агресію, діти подумають, що така поведінка допустима. Тоді, коли вони почнуть
верещати, ви не зможете контролювати ситуацію, адже почуєте слова “ви теж так
робите”. І це цілком заслужена відповідь.
4.
Заохочуйте чесність
Якщо ви не хочете, щоб діти брехали, тоді не робіть
цього самі. Не шукайте собі виправдань і дотримуйтеся власних обіцянок.
Це не лише розвиватиме чесність у дітях, але й
навчить їх брати відповідальність за свої слова.
5.
Не використовуйте насильство
На жаль, найшвидше діти вчаться саме поганим
звичкам. Не застосовуйте насильство як виховний метод.
Якщо діти поводяться неправильно, поясніть їм, що
вони зробили не так і чому це погано. Ті, кого били в дитинстві, часто
виростають дуже агресивними й мають проблеми зі стосунками в дорослому житті.
Діти, які виховуються в мирній атмосфері спілкування та здорового врегулювання
конфліктів, вмітимуть вирішувати проблеми без насильства.
Якщо заохочувати діалог, як єдиний правильний вихід
із ситуації, ви виростите толерантну людину, яка може побачити речі з різних
перспектив.
6.
Поважайте та відчувайте повагу
Добре ставтеся до людей, які вас оточують. Не судіть
їх і не вішайте ярлики. Така поведінка навчить дітей бачити нематеріальні
цінності в інших і будувати стосунки на основі поваги.
Коли діти пащекують вам, не забувайте, що ви доросла
людина. Нагадайте їм, що ви не допускаєте такого ставлення чи поведінки.
Докладайте максимальних зусиль до виховання, і це дасть свій результат. Сімейні
стосунки, які ви будуєте протягом життя, мають засновуватися на довірі та
повазі. Неодмінно працюйте над стосунками разом зі своїми дітьми.
7.
Відстоюйте свої бажання
Те, що ви стали мамою, не означає, що потрібно
відмовитися від своїх мрій і сподівань. Ми знаємо, що це непростий шлях, але
все можливо.
Будьте сильними кожного дня, щоб досягти бажаного.
Ви не лише будете почуватися реалізованішою як жінка, але й станете прикладом
сили й наполегливості для всієї сім’ї.
8.
Будьте щасливими
Оскільки діти є відображенням своїх батьків, дуже
важливо залишатися задоволеними своїм життям. А ніщо не робить нас щасливішими,
ніж присутність своєї малечі та її успіхи.
Неодмінно показуйте дітям, що вони роблять вас дуже
щасливими, обіймаючи їх. Балуйте малечу та не соромтеся говорити про те, як
любите її. Насолоджуйтеся спільним проведенням часу та висловлюйте свою
радість.
Коли ми віддаємо
любов, ми отримуємо любов. Діти повернуть усі обійми, поцілунки та радість, які
ми віддаємо їм від усього серця. Щастя стане реальним не
лише для вас – воно буде супутником усієї сім’ї, адже разом завжди краще.
9.
Не бійтеся робити помилки
Іноді всі ми помиляємося. Тим не менш, якщо ви
зможете виправити свої помилки, це не означатиме, що ви зазнали поразки. Діти
бачитимуть вашу сміливість і вміння справляти з невдачами, вчитися й рухатися
далі. Це стане чудовим прикладом для них і дороговказом для правильних вчинків
у майбутньому.
Таким чином, діти
справді є відображенням своїх батьків… тому будьте дзеркалом, у яке вони
зможуть поглянути й пишатися тим, що там побачать.
